справа №380/9534/22
з питань забезпечення позову
13 липня 2022 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого - судді Карп'як О.О., розглянувши в письмовому провадженні заяву про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтопродукт - Захід” до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов"язання вчинити дії, -
Товариство з обмеженою відповідальністю “Нафтопродукт - Захід” (вул. Т. Шевченка, 105/2, м. Стрий, Львівська область, 82400; код ЄДРПОУ - 43308003) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (вул. Стрийська, буд. 35, м. Львів, 79003; код ЄДРПОУ - 43968090) про визнання протиправним та скасування розпорядження від 28.06.2022 №409-РЛ про анулювання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним № 13300314202000098 та зобов'язати Головне управління ДПС у Львівській області видати з Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію щодо анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за реєстраційним номером 13300314202000098.
Одночасно із позовною заявою подано заяву про забезпечення позову у спосіб:
вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження Головного управління ДПС у Львівській області від 28.06.2022 року № 409-РЛ про анулювання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним 13300314202000098.
В обгрунтування поданої заяви зазначає, що анулювання ліцензій призведе до зупинення господарської діяльності Товариства, оскільки не зможе здійснювати роздрібну торгівлю пальним, що призведе до втрати робочих місць персоналом і зменшення податкових надходжень до держави.
Ухвалою суду від 13 липня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши заяву про забезпечення адміністративного позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Частиною першою статті 150 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно зі частиною 2 статті 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частини першої статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2 статті 151 КАС України).
Забезпечення позову - сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову вживаються судом з метою захисту прав та інтересів позивача на час розгляду справи та не можуть вирішувати спірні правовідносини по суті.
Підстави для вжиття заходів забезпечення позову є оціночними, зважуються обставини, що містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті з огляду на формальність дотримання вимог. Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, наявних в справі встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача у адміністративному процесі, механізмом, що покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого у адміністративній справі.
Як вбачається з матеріалів справи, 28 червня 2022 року Головним управлінням ДПС у Львівській області видано розпорядження № 409-рл, яким начальника Управління контролю за підакцизними товарами зобов'язано забезпечити виконання вимог цього розпорядження Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтопродукт - Захід" на право роздрібної торгівлі пальним: - реєстраційний номер № 13300314202000098 за адресою місця торгівлі: Львівська область, Стрийський район, с. Гірне, вул. Стрийська 55а.
Суд при цьому зазначає, що згідно з статтею 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ, що засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів;
Відповідно до статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п'ять років.
Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб'єктом господарювання (у тому числі іноземним суб'єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв'язку.
Ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження.
З оглянутої заяви про забезпечення адміністративного позову, судом не встановлено, що станом на час розгляду вказаної заяви, були в наявності докази існування перелічених у статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для вжиття заходів забезпечення позову. До заяви про забезпечення позову такі долучені не були.
Виходячи з завдання адміністративного судочинства та цілей, які спрямовані на вжиття заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку, що у заяві про забезпечення позову позивачем не наведено беззаперечних доводів, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або є очевидними ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 30 вересня 2019 року у справі №420/5553/18 та від 29 січня 2020 року у справі №640/9167/19.
У випадку звернення сторони із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою.
Таким чином, із цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Водночас, важливим є зауважити, що при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті.
Правомірність та оцінка оскаржуваного рішення підлягає з'ясуванню під час розгляду справи по суті про його оскарження та буде надана судом за результатами розгляду справи. Задоволення заяви про забезпечення позову фактично буде розглядом позовних вимог по суті, що не відповідає призначенню правового інституту забезпечення адміністративного позову.
Суд враховує, що рішення чи дії суб'єктів владних повноважень безумовно справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є беззаперечними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Суд звертає увагу, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.
Враховуючи доводи позивача з питання забезпечення позову, суд приходить до висновку, що з наявних матеріалів заяви не встановлено підстав, які б свідчили про те, що невжиття судом таких заходів створить очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача або ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду за наслідками розгляду даної справи.
При цьому суд зазначає, що правовий інститут забезпечення позову має застосовуватися лише у виключних випадках та за умови існування обґрунтованої небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам особи до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадках, якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, оскільки відсутні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Згідно з ч. 5 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Подібна правова позиція викладена в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2022 року у справі № 140/950/22.
Керуючись статтями 150-157, 243, 248, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтопродукт - Захід» про забезпечення позову - відмовити.
Згідно ч. 8 ст. 154 КАС України, ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Карп'як Оксана Орестівна