справа № 380/5620/22
провадження № П/380/5655/22
13 липня 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м. Львові, в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом INTEKA S.C. Andrzej Suszczenko Pawel Suszczenko до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови, -
INTEKA S.C. Andrzej Suszczenko Pawel Suszczenko (місцезнаходження: 59-700 Boleslawiec Zbigniewa Herberta, 3а, Республіка Польща; номер податкової ідентифікації у Республіці Польща: 67040415690) звернулося з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (місцезнаходження: вул. Б. Хмельницького, 144, с. Зубра, 81135; код ЄДРПОУ: 39816845), в якій просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №344695 від 17.02.2022.
Позов обґрунтований тим, що при проведенні перевірки транспортного засобу (тягача) марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 (свідоцтво про реєстрацію: Seria НОМЕР_2 ) працівник відповідача, на думку позивача, помилково дійшов висновку про порушення ним статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» щодо відсутності документів, які підтверджують право на здійснення перевезень. Представник позивача стверджує про наявність у позивача всіх необхідних документів для здійснення міжнародних перевезень, в тому числі і сертифікату відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення.
Крім того, представник позивача звертає увагу на численні порушення процедури оформлення результатів рейдової перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів, зокрема, акт перевірки та оскаржена постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу складені в один день; справа про притягнення позивача до відповідальності розглядалася без відома та інформування останнього.
З урахуванням викладеного представник позивача вважає, що оскаржена постанова №344695 від 17.02.2022 про застосування адміністративно-господарського штрафу не відповідає ознакам правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, а відтак, підлягає скасуванню.
Ухвалою судді від 11.04.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.
28.06.2022 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що сертифікат відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки, який надавався водієм позивача не відповідає формі, затвердженій Додатком 4 ECTM MULTIATERAL QUOTA USER GUIDE, а тому він не може вважатися сертифікатом екологічної безпеки у розумінні ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», також звертає увагу на специфічний порядок притягнення іноземних суб'єктів господарювання до відповідальності, який не передбачає запрошення представника суб'єкта господарювання на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та зазначає, що законодавством передбачено специфічний порядок притягнення автомобільних перевізників нерезидентів до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, яке повинно відбуватися на місці виявлення такого порушення уповноваженою особою Державної служби України з безпеки на транспорті. Відтак, просить у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
17.02.2022 посадовою особою Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті проводилась перевірка транспортного засобу автомобіля марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 (свідоцтво про реєстрацію: Seria DR/BAO 1356198) після проведеної якої складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №311226 від 17.02.2022. Водій транспортного засобу з обставинами, викладеними в Акті не погодився, а тому відмовився його підписувати.
У вказаному акті перевірки зафіксовано виявлене порушення статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: «при здійсненні міжнародних перевезень перевізник не забезпечив документами, на підставі яких виконуються дані перевезення, а саме сертифікат відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки».
Вказані обставини стали підставою для прийняття відповідачем постанови №344695 від 17.02.2022 про застосування адміністративно-господарського штрафу, у якій відповідач констатував порушення позивачем положень статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», тобто здійснення міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №2344-III).
Згідно з частиною 7 статті 6 Закону №2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.
Відповідно до ч.12 ст.6 Закону №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення№103).
Згідно з пунктом 1 Положення №103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Пунктом 4 Положення №103 передбачено, що основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
Згідно з пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).
Пунктом 4 Порядку №1567 передбачено, що державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
За приписами пункту 13 - 15 Порядку №1567 графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується наказом Укртрансінспекції або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин. Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту. Під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Відтак, відповідачу надано право здійснювати державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо автомобільних перевезень.
Щодо процедури оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 21 - 24 Порядку №1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3, що встановлено пунктом 21 Порядку № 1567.
Згідно з пунктом 22 Порядку № 1567 у разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
Акти, зазначені у пунктах 20, 21 вказаного Порядку, реєструються в журналі обліку.
Згідно з пунктом 25 вказаного Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
У разі виявлення вчиненого іноземним перевізником порушення посадова особа складає відповідний акт та приймає постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, а інформацію про виявлені порушення та адміністративно-господарський штраф надсилає центральному органові виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи.
Водночас, пунктом 26-27 Порядку №1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.
Так, з матеріалів справи судом встановлено, що відповідач не повідомляв позивача про час, дату і місце розгляду справи про порушення, жодним із передбачених пунктом 26 Порядку №1567, способом, при цьому представник відповідача сам цього не заперечує. Водночас, водій не являється належним представником INTEKA S.C. Andrzej Suszczenko Pawel Suszczenko.
Більше того, письмовими доказами долученими до матеріалів справи підтверджується, що акт перевірки №311226 та оскаржена постанова №344695 складені в один день - 17.02.2022.
Отже, контролюючий орган фактично створив умови, за яких перевізник з об'єктивних причин не міг дізнатися та взяти участь у розгляді справи про накладення на нього штрафу.
Наведене дає суду підстави для висновку, що справа про притягнення позивача до відповідальності розглядалася без відома та інформування останнього, що позбавило його права бути присутнім під час розгляду справи, висловити заперечення, подати докази на спростування висновків акта перевірки.
Аналогічного змісту позиція наведена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 813/5802/15, в якій зазначено, що з матеріалів справи вбачається, що розгляд справи відповідачем та прийняття рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій було здійснено в день складення акту про виявлене порушення. Отже, судами не досліджувались обставини, чи була повідомлена уповноважена особа суб'єкта господарювання про час і місце розгляду справи про порушення, чи мала можливість захистити належним чином свої права та надати докази на спростування висновків акту перевірки.
Згідно з ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Щодо порушення за вчинення якого до позивача застосовано адміністративно-господарську санкцію.
Відповідно до статті 53 Закону України № 2344-ХІІ при виконанні міжнародних перевезень вантажів нерезиденти України повинні мати, зокрема сертифікат відповідності транспортного засобу вимогам законодавства України щодо безпеки руху та екологічної безпеки, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Зі змісту акта перевірки №311226 від 17.02.2022 та постанови №344695 від 17.02.2022 видно, що підставою для застосування до позивача адміністративного-господарського штрафу стало порушення статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутність у нього сертифіката відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки.
Разом з тим, доводи відповідача щодо відсутності у позивача необхідного сертифіката спростовуються довідкою № 1/01/2017W від 09.01.2017, яка підтверджує відповідність транспортного засобу марки MAN TGX, номер двигуна НОМЕР_3 екологічним нормам не нижче рівня «ЄВРО-4» та дозволом АІ №437400 на в'їзд (ввезення) та рух територією України вантажного транспортного засобу у міжнародному автомобільному сполученні.
При цьому, суд відхиляє посилання представника відповідача на те, що сертифікат відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки, який надавався водієм позивача не відповідає формі, затвердженій Додатком 4 ECTM MULTIATERAL QUOTA USER GUIDE, а тому він не може вважатися сертифікатом екологічної безпеки у розумінні ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки вказаний Посібник користувача, виданий Міжнародним транспортним форумом (МТФ) у співпраці з Міжнародним Союзом Автомобільного транспорту (МСАТ) не є нормативно-правовим актом.
З огляду на викладене, суд вважає висновки відповідача про відсутність у позивача сертифіката відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки, які стали підставою для винесення оскарженої постанови №344695 від 17.02.2022, помилковими.
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що постанова Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №344695 від 17.02.2022 про застосування адміністративно-господарського штрафу до позивача є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову.
Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Стаття 132 КАС України встановлює, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями частини третьої статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Відповідно до частини дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, обсягу наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Суд при вирішенні вказаного питання враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.11.2019 у справі №810/1502/18.
Суд також зазначає, що в пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Суд встановив, що правова допомога позивачу (далі - Клієнт) надавалася на підставі договору №19/01/22 про надання правничої допомоги від 19.01.2022 (далі - Договір) з адвокатським об'єднанням «Максимум» (далі - виконавець або Об'єднання).
Згідно з актом про надання правничої допомоги №05/05/22 від 05.05.2022 Виконавець надав замовнику правничу допомогу за переліком:
1) ознайомлення зі справою, усні консультації Клієнта, складення адвокатських запитів, аналіз судової практики, складення та подання позовної заяви у справі №380/5620/22 - 5000,00 грн.;
2) оплата по рахунку - фактурі №102/03/22 від 17.03.2022 за послуги перекладу та засвідчення документів для справи - 180,00 грн.;
Для оплати послуг з надання правничої допомоги Об'єднання надало Клієнту рахунок від 05.05.2022 №05/05/22 на суму 5180,00 грн.
Суд повторно зазначає, що відповідно до частини п'ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої вказаної статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
На підставі системного аналізу матеріалів справи та долучених представником позивача доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за необхідне зазначити, що витрати на послуги, надані згідно з вказаним переліком на загальну суму 5180 грн. не відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та є явно завищеними.
Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що судова практика у спорах, пов'язаних з оскарженням актів щодо безпеки на транспорті є усталеною, передбачуваною та містить роз'яснення правильності правозастосування релевантного нормативного регулювання.
З огляду на викладене, суд не вважає належним чином обґрунтованою суму компенсації витрат у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Таким чином з врахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, ступеня складності предмета спору, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, суд вважає за необхідне зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача такі судові витрати у розмірі 1000,00грн.
Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 132 КАС України до складу судових витрати також включаються також інші витрати, пов'язані з підготовкою до розгляду справи.
Частиною 1 статті 138 КАС України передбачено, що такі витрати встановлюються судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Суд зазначає, що надання послуг з перекладу та засвідчення копій документів для справи не охоплюється поняттям правничої допомоги. Вказані витрати є документально підтвердженими та фактично сплаченими, що підтверджується платіжним дорученням №64 від 17.03.2022 на суму 180,00 грн., а відтак, підлягають стягненню на користь позивача як витрати, пов'язані з підготовкою до розгляду справи.
Щодо судового збору, то відповідно до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такий відшкодовуються позивачу в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №344695 від 17.02.2022 про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (місцезнаходження: вул. Б. Хмельницького, 144, с. Зубра, 81135; код ЄДРПОУ: 39816845) за рахунок бюджетних асигнувань на користь INTEKA S.C. Andrzej Suszczenko Pawel Suszczenko (місцезнаходження: 59-700 Boleslawiec Zbigniewa Herberta, 3а, Республіка Польща; номер податкової ідентифікації у Республіці Польща: 67040415690) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп. та витрати, пов'язані з підготовкою до розгляду справи, у розмірі 180 (сто вісімдесят) грн. 00 коп.
Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (місцезнаходження: вул. Б. Хмельницького, 144, с. Зубра, 81135; код ЄДРПОУ: 39816845) за рахунок бюджетних асигнувань на користь INTEKA S.C. Andrzej Suszczenko Pawel Suszczenko (місцезнаходження: 59-700 Boleslawiec Zbigniewa Herberta, 3а, Республіка Польща; номер податкової ідентифікації у Республіці Польща: 67040415690) судовий збір у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Братичак Уляна Володимирівна