справа № 465/1864/22
про залишення позовної заяви без руху
12 липня 2022 року
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Братичак Уляна Володимирівна, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Франківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
15.04.2022 до Франківського районного суду м.Львова звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Франківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, в якій просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні позивачу компенсації за надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- визнати протиправним та скасувати повідомлення Франківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради №260309-296 від 25.03.2022 про відмову у призначенні йому компенсації за надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 20.04.2022 справу за позовом ОСОБА_1 до Франківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії передано за підсудністю для розгляду до Львівського окружного адміністративного суду.
Після автоматизованого розподілу для розгляду цієї справи визначено головуючу суддю Братичак У.В.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Положеннями ст.ст.160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено форму та зміст адміністративного позову, встановлено вимоги до позовної заяви, а також документи, які слід додавати до такої.
За змістом ч.3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивачем не додано до позовної заяви доказів сплати судового збору або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Водночас, в позовній заяві позивач просить звільнити його від сплати судового збору, при цьому посилається на неможливість сплати такого.
Згідно з ч.1 ст.133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на невизначений строк.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).
Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону № 3674-VI суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною 2 ст. 8 Закону № 3674-VI передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Важкий майновий стан сторони входить до предмета доказування і, відповідно, має бути підтверджений належними і допустимими, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, доказами.
Для застосування судом ч.1 ст. 133 КАС України та Закону № 3674-VI повинні бути відповідні правові підстави.
В іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06. 2001 у справі «Креуз проти Польщі», вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.ХІ.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Рзади Європи 14.05.1981 та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.
Закон №3674-VI не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору чи звільнення від його сплати може бути, наприклад, довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, стипендію, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.
Наведення доводів, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на особу, яка подає позовну заяву.
Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.04.2020 у справі № 640/22415/18.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, суд повинен встановити наявність у такої особи реального доходу без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 63 64 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).
На підтвердження обґрунтованості заявленого клопотання до матеріалів позовної заяви позивачем додано відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми доходів та утриманих податків за період першого кварталу 2021 року по другий квартал 2022 року.
З огляду на вказане, суд зазначає, що зазначений документ не є достатнім доказом, який підтверджує річний дохід особи та/або скрутне матеріальне становище, оскільки не містять відомостей про можливі доходи, які не оподатковуються страховими внесками (пенсія, надходження від прав на інтелектуальну власність, від виконання цивільно-правових угод, вклади, рухоме майно, грошові допомоги та компенсації, тощо). Так, для прикладу, позивачем до матеріалів справи долучений розрахунок середньомісячного сукупного доходу сім'ї позивача за період з вересня 2021 року по лютий 2022 року, з якого видно, що він, крім оподаткованого доходу отримує ще щомісячну виплату у сумі 860,00 грн.
Водночас, вказаний розрахунок здійснений за період з вересня 2021 року по лютий 2022 року, однак для вирішення питання щодо звільнення позивача від сплати судового збору, суд повинен дослідити сукупний дохід позивача за весь календарний рік, що передує року звернення до суду.
Таким чином, відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків не можуть братися судом до уваги як єдина і безумовна підстава для визначення матеріального стану позивача та звільнення його від сплати судового збору.
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 13.01.2020 року у справі №520/5126/19 та ухвалі Верховного Суду від 16.04.2020 в справі № 640/22415/18.
Отже, підсумовуючи вищевказане, позивач не подав достатніх доказів на підтвердження підстав для звільнення від сплати судового збору.
Згідно з ч.1 ст.3, ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI, судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до абз.4 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2020 №1928-IX, у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць, для працездатних осіб, станом на 01.01.2022 року встановлено у розмірі - 2481,00 грн.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру судовий збір становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (992,40 грн.).
Абзацом 2 ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» визначено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Як видно зі змісту позовної заяви, позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру, кожна з яких у розумінні Закону України «Про судовий збір» є окремим об'єктом справляння судового збору.
Таким чином, сума судового збору за подання позовної заяви становить 1984,80 грн. (992,40 грн.*2).
Оскільки, в матеріалах позовної заяви відсутня квитанція про сплату позивачем судового збору, або документи, які підтверджують підстави звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до закону, наведене вище свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам, встановленим ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.1 ст.169 вищевказаного Кодексу, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, враховуючи виявлені недоліки, позовну заяву належить залишити без руху, а позивачу встановити спосіб і строк їх усунення. Роз'яснити позивачу, що у випадку усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважатиметься поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.
Керуючись ст.ст.160, 161, 169, 248, 256, 293, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
позовну заяву ОСОБА_1 до Франківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - залишити без руху для усунення зазначених в мотивувальній частині ухвали недоліків, шляхом подання в канцелярію Львівського окружного адміністративного суду (м.Львів, вул.Чоловського,2, 79018) в десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали: оригінал документа про сплату судового збору за подання адміністративного позову (1984,80 грн.).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Братичак Уляна Володимирівна