13 липня 2022 року справа № 340/5954/21
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Брегея Р.І., розглянувши в м.Кропивницький у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - Департамент), Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - Управління) про визнання протиправними та скасування наказів і поновлення на службі,
Позивач звернувся до суду зі заявою до Департаменту та Управління про визнання протиправними і скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби у поліції від 04 серпня 2021 року №516 та 12 серпня того ж року №814 о/с.
Водночас просив суд поновити на службі у поліції (Том 1 а.с.1-5).
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав вимоги позову.
Пояснив, що під час несення служби примусово не виключав нагрудної камери (далі - камера).
Стверджував, що камера завершила роботу по закінченню заряду.
Зазначив, що не допомагав водіям уникнути адміністративної відповідальності, що чітко видно при перегляді відео запису патрулювання з камери зі салону автомобіля.
Департамент та Управління заперечили стосовно задоволення позову, подавши відзив на нього (Том 1 а.с.27-38).
У судовому засіданні представник відповідачів пояснила, що заряду камери не вистачає на день патрулювання, тому поліцейським дозволили включати лише під час спілкування з громадянами.
Стверджувала, що ОСОБА_1 примусово виключив камеру, коли ще не закінчився заряд, щоб не фіксувати розмови з порушниками та звільняти їх від адміністративної відповідальності.
Доказом вчинення дисциплінарного порушення вважає сукупність, яка складається зі статистичної інформації про роботу камери та перегляду відео запису патрулювання з камери зі салону автомобіля.
Зазначила, що позивач порушив Присягу поліцейського, втративши довіру суспільства.
22 вересня 2021 року судом відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін (Том 1 а.с.16-17).
11 липня 2022 року сторони до суду не з'явились, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, не надіслали клопотань про відкладення розгляду справи, що відповідно до приписів частини 9 статті 205 КАС України надало право суду вирішити спір у порядку письмового провадження (Том 2 а.с.160-163).
Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків і дослідивши матеріали справи, зробив висновок про задоволення позову з таких підстав.
Встановлені судом обставини і факти, що стали підставами звернення.
Так, станом на 01 березня 2021 року ОСОБА_1 обіймав посаду інспектора взводу №2 роти №1 батальйону Управління.
Того дня патрулював разом з іншим працівником ОСОБА_2 у складі наряду «Ліана - 1012».
01 березня 2021 року ОСОБА_3 зателефонував на лінію « 102» і повідомив, що працівники патрульної поліції безпідставно зупинили вантажний автомобіль по вул.Мурманській у м.Кропивницький (біля нафтобази) та розмовляли з ним нетактовно (Том 1 а.с.105).
Не дочекався приїзду поліцейських і покинув місце.
Поліцейський, що прибув за викликом, у звіті зазначив, що інформація не підтвердилась (Том 1 а.с.105).
28 квітня 2021 року інспектор відділу моніторингу та аналітичного забезпечення Управління склав доповідну записку, в якій повідомив керівника, що є підстави стверджувати, що 01 березня 2021 року під час патрулювання наряд «Ліана - 1012» примусово вимкнув камери, щоб не документувати адміністративні правопорушення, звільняючи порушників від відповідальності (Том 1 а.с.81-89).
Того ж дня керівник Управління прийняв наказ №28 про проведення службового розслідування (Том 1 а.с.90-91).
22 липня 2021 року керівник Управління затвердив висновок службового розслідування (Том 1 а.с.139-167).
Дисциплінарна комісія вважала доведеними факти: примусового відключення нарядом камер; нескладання відносно порушників Правил дорожнього руху (далі - Правила) протоколів про адміністративне правопорушення.
Звинувачення щодо примусового відключення камер ґрунтується на статистичному аналізі роботи камер за лютий і березень 2021 року (Том 2 а.с.37-40).
Аналіз роботи камер двох працівників поліції містить відомості про час запису, час в режимі очікування і загальний час роботи.
01 березня 2021 року ОСОБА_1 користувався камерою №ВА 00131, а ОСОБА_2 - №ВА 00019 (Том 1 а.с.96-99).
Дисциплінарна комісія встановила, що камеру №ВА 00131 примусово виключили о 15:45 годині (не записувала події до 19:30 години).
Камеру №ВА 00019 примусово виключили о 13:22 годині (не записувала події до 18:16 години).
Показники роботи камери №ВА 00131 від 01 березня 2021 року:
- час запису - 19:41;
- час в режимі очікування - 12:08;
- загальний час роботи - 31:49 (Том 2 а.с.39).
Показники роботи камери №ВА 00019 від 01 березня 2021 року:
- час запису - 36:08;
- час в режимі очікування - 32:32;
- загальний час роботи - 01:08:31 (Том 2 а.с.38).
Середньостатистичні показники роботи камери №ВА 00131 за період з 01 лютого по 01 березня 2021 року:
- час запису - 02:13:00;
- час в режимі очікування - 02:54:00 (Том 2 а.с.11).
Середньостатистичні показники роботи камери №ВА 00019 за період з 01 лютого по 01 березня 2021 року:
- час запису - 02:06:00;
- час в режимі очікування - 02:38:00 (Том 2 а.с.11).
Судом встановлено наступне щодо роботи камер.
Так, заміна акумулятора камери №ВА 00131 відбулась 21 травня 2020 року, а камери №ВА 00019 - 18 травня 2020 року (Том 2 а.с.11-12, 25-36).
Щоразу патрульним видавали різні камери і відсутня інформація про надання конкретної з них ОСОБА_1 у період з 01 лютого по 01 березня 2021 року (Том 2 а.с.148-149).
Свідок ОСОБА_4 (працівник Управління) показав, що камери заряджають не патрульні, а інші відповідальні особи. Пояснив, що електронний журнал роботи камер вказує, що їх не намагались включити після останнього запису. Зазначив, що записи з камер знищені Управлінням і не досліджувались членами дисциплінарної комісії. Визнав, що якщо заряд закінчувався, то камера подавала звукове сповіщення, що мало би бути на останньому відео записі, якого не змогли надати у зв'язку зі знищенням. Повідомив, що після завершення чергування не складається акт про залишок (відсоткове відношення) заряду акумулятора камери.
Звинувачення щодо нескладання відносно порушників Правил протоколів про адміністративне правопорушення ґрунтуються на вивченні відео записів камери зі салону патрульного автомобіля (Том 1 а.с.136).
Мова йде про зупинку 3 транспортних засобів.
Під час службового розслідування не відбирали пояснення у водіїв транспортних засобів (не встановили їх особи, хоча мали можливість).
Не склали протоколи про адміністративне правопорушення (порушення Правил) відносно водіїв, яким, як стверджує відповідач, ОСОБА_1 допоміг уникнути відповідальності.
ОСОБА_1 пояснив, що не існувало підстав притягнення водіїв до адміністративної відповідальності (відсутність події порушення).
Судом допитано, як свідка, ОСОБА_3 , котрий телефонував на лінію « 102» про безпідставну зупинку нарядом бензовозу.
Свідок показав, що, коли їхав на роботу, то побачив, як патрульні розмовляють з водієм бензовоза. Йому здалося, що вимагають надання зайвих документів. Водій оспорював вимогу. Коли звернувся до поліцейських, то не забажали з ним спілкуватися і зникли, відпустивши водія.
Під час службового розслідування ОСОБА_1 надав детальні пояснення, в яких зазначив, що камера не включалась з невідомих причин. Визнав, що не сповістив про її несправність керівництво. Гадав, що достатньо фіксації камери зі салону службового автомобіля. Стверджував, що наряд зупинив 3 транспортні засоби, коли камера не працювала, однак не виявив порушення Правил, тому не складали протоколи про адміністративне правопорушення (Том 1 а.с.107-112, Том 2 а.с.114-116).
Наказом Департаменту від 04 серпня 2021 року №516 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції (Том 1 а.с.8-12).
Зазначено, що порушив такі норми права: частина 1 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення; стаття 3 та 6, частина 1 статті 8, пункти 1 та 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон); пункти 3, 4, 6 та 11 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України; абзаци 1,2, 5 пункту 1 розділу 11 Правил етичної поведінки поліцейських; пункт 5 розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису; підпункти 1, 6 та 13 пункту 1 розділу III Посадової інструкції поліцейського патрульної поліції.
Наказом Департаменту від 12 серпня 2021 року №814 о/с позивача звільнено з цього ж дня зі служби в поліції на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби) (Том 1 а.с.13).
Копії наказів позивач одержав 12 серпня 2021 року (Том 1 а.с.8-12).
Позов подано до суду 10 вересня 2021 року (Том 1 а.с.14).
Середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 становило 376,13 грн. (Том 1 а.с.177).
Юридична оцінка, встановлених судом, обставин і фактів справи.
Перш за все, приписами частини 1 статті 40 Закону встановлено, що технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Отже, забезпечення поліцейських, які займаються патрулюванням, камерами відповідає меті Закону.
У судовому засіданні представник відповідачів визнала, що патрульним дозволено виключати камеру щоразу після завершення спілкування з громадянами, так як неможливо укомплектувати акумуляторами, які би забезпечити безперервний відео запис упродовж патрулювання, котре триває 8-10 годин.
Таким чином, ОСОБА_1 не звинувачують, що виключав камеру по завершенню спілкування з громадянами.
Позивача звинувачують у тому, що, маючи можливість здійснювати відео запис, не робив цього у період з 15:45 години до 19:30 години 01 березня 2021 року під час зупинки 3 транспортних засобів, попередньо виключивши камеру примусово.
Відповідачі доводять факт порушення такою сукупністю доказів:
- середньостатистичні показники роботи камери у період з 01 лютого по 31 березня 2021 року доводять, що акумулятор забезпечував роботу значно довше;
- електронний журнал роботи камери не містить відомостей про спробу включити після 15:45 години 01 березня 2021 року;
- неповідомлення після патрулювання про проблеми у роботі камери (Том 2 а.с.151-152).
З пояснень ОСОБА_1 слідує, що не здійснював відео запис після 15:45 години 01 березня 2021 року, так як закінчився заряд акумулятора і камера не включалась.
Отже, позивач вказує, що причинами можуть бути: несправність камери; неповне зарядження акумулятора.
Суд має перевірити такі пояснення.
Робота камери у період з 02 по 31 березня 2021 року виключає існування першої причини (Том 2 а.с.40).
Камера працювала як і до 28 лютого 2021 року.
Пояснення стосовно неповного зарядження акумулятора могли бути перевірені у такий спосіб: надання акту огляду камери по завершенню патрулювання, де відображено залишок (відсоткове відношення) заряду; перегляд останнього відео запису, на якому можна почути звукове оповіщення про розрядження акумулятора, якщо таке мало місце.
Судом встановлено, що вказані акти не складаються, а відео запис знищено відповідачем.
У судовому засідання свідок ОСОБА_4 показав, що запис роботи камери в електронному журналі не відрізняється як після примусового відключення, так і після автоматичного (закінчення заряду).
Більше того, 19 лютого 2021 року камера, якою користувався ОСОБА_1 , працювала не на багато більше, аніж у нього (Том 2 а.с.39).
Відповідачі не надали доказів, що ініціювали перевірку за тим фактом (міг використовувати камеру і не позивач).
Щоразу позивач отримував різні камери, відомості про що не збереглися (знищені).
Отже, неможливо з'ясувати, чи виникали такі ж проблеми у ОСОБА_1 в минулому.
Така інформація не завадила би для повноти з'ясування обставин справи.
Отже, суд зробив висновок, що відповідачі не спростували існування другої причини неможливості фіксувати спілкування з громадянами, на яку вказав ОСОБА_1 .
Це ж ставить під розумний сумнів факт умисного виключення камери.
Тому суд вважає, що відповідачі, виконуючи обов'язок, який встановлено приписами частини 2 статті 77 КАС України, не довели його.
Неповідомлення Управління про технічні проблеми роботи камери під час патрулювання не могли бути підставою звільнення зі служби, що у судовому засіданні визнала його представник.
Що стосується звинувачень у нескладанні відносно порушників Правил протоколів про адміністративне правопорушення після 15:45 години 01 березня 2021 року, то суд зазначає наступне.
Так, суд переглянув відео запис з камери службового автомобіля.
Мала місце зупинка 3 транспортних засобів.
Перший автомобіль - легковий зупинений, бо у світлу пору дня горіло ближнє світло лише на одній фарі. Водію дозволили рух і сказали, щоб замінив лампочку або відремонтував фару.
Другий автомобіль - вантажний зупинений, бо здалося, що у вечірній час не працювало освітлення заднього номера. При детальному огляді встановлено, що освітлення працює, а сумніви в роботі виникли внаслідок забруднення.
Третій автомобіль - вантажний зупинений, бо ОСОБА_2 надійшло повідомлення від знайомого, що транспортний засіб рухається небезпечно. Перевіривши документи, відпустили водія, бо не виявили порушень. ОСОБА_2 спілкувався з водієм і свідком ОСОБА_3 .
Під час розслідування не встановлено особи водіїв і у них не відбирались пояснення стосовно спілкування з патрульними.
Технічні несправності в роботі однієї фари могли виникнути під час їзди.
Отже, суд не виявив в діях водіїв ознак складу порушення Правил.
Підсумовуючи, суд зробив висновок, що ОСОБА_1 жодним чином не допомагав невстановленим особам водіїв уникнути адміністративної відповідальності.
Таким чином, накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності і звільнення зі служби протиправні, тому їх належить скасувати (порушення припису пункту 3 частини 2 статті 2 КАС України).
ОСОБА_1 має бути поновлений на посаді з наступного дня після звільнення (з 13 серпня 2021 року).
Приписами частини 3 статті 235 КЗпП України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є обов'язком суду у разі прийняття рішення про поновлення на роботі, на виконання якого не впливає воля працівника.
Тому суд, керуючись приписами частини 2 статті 9 КАС України, виходить за межі позовних вимог.
Вимушений прогул складає 335 днів.
Середньоденне грошове забезпечення становить 376,13 грн., яке нараховується працівникам поліції за кожний календарний день (Том 1 а.с.177).
Суд обчислив, що середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 126003,55 (335 х 376,13) грн.
Грошове забезпечення нараховував і виплачував Департамент, оскільки Управління є його територіальним підрозділом без статусу юридичної особи.
Отже, позов належить задовільнити.
Сторони не понесли судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовільнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 04 серпня 2021 року №516 в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції.
Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 12 серпня 2021 року №814 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції на виконання дисциплінарного стягнення.
Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу №2 роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції з 13 серпня 2021 року.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 126003,55 грн.
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом тридцяти днів з дня складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Р.І. Брегей