13 липня 2022 року Київ справа №320/1311/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області як відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5727-17/6576 від 15.11.2021,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Позивач, ФОП) з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Київській області як відокремленого підрозділу ДПС України (далі - Відповідач, ГУ ДПС у Київській), в якій просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5727-17/6576 від 15.11.2021.
В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач зазначив, що оскаржувана вимога Відповідача є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску нараховано Відповідачем всупереч вимог чинного законодавства, у той час, як Позивач звільнений від сплати єдиного внеску в силу положень статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (здійснює підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування та є пенсіонером за віком), що вже було неодноразово встановлено в судовому порядку.
Ухвалою від 04.02.2022 суд залишив позовну заяву без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
Ухвалою від 22.02.2022 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався, письмового відзиву до суду не подав.
Розглянувши позовну заяву, докази наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, суд встановив наступне.
Позивач з 25.10.1994 зареєстрований ФОП (том 1, а.с. 5) та є пенсіонером з 1993 року (том 1, а.с. 8).
На підставі даних інформаційної системи податкових органів Відповідач сформував Позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5727-17/6576 від 15.11.2021, якою вимагав сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальну суму 28231,14 гр., з якої - 25734,25 грн - недоїмка по сплаті внеску; 474,24 грн - штраф; 2022,65 грн - пеня (том 1, а.с. 9).
Не погоджуючись з такою вимогою, Позивач 03.12.2021 подав до Державної фіскальної служби України скаргу, в якій просив скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5727-17/6576 від 15.11.2021 та прийняти рішення щодо вилучення з даних інформаційної системи податкових органів відомостей щодо заборгованості Позивача (том 1, а.с. 10-12).
Рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 29.12.2021 №29336/6/99-00-06-02-01-06 оскаржувана вимога була залишена без змін, а скарга Позивача - без задоволення (том 1, а. с. 13-15).
Вважаючи спірну вимогу Відповідача №Ф-5727-17/6576 від 15.11.2021 протиправною, Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, згідно з частиною четвертою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
З наведеного випливає, що Відповідач належним чином обов'язок щодо доказування правомірності сформованої ним спірної вимоги не виконав, відзив на позов без поважних причин не подав, тож суд вирішує дану справу на підставі наявних матеріалів та враховуючи наведені норми процесуального закону.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464).
Відповідно до пунктів 2, 6 частини першої статті 1 Закону №2464, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Платник єдиного внеску зобов'язаний, окрім іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску (пункт 1 частини другої статті 6 Закону №2464).
Водночас, відповідно до частини четвертої статті 4 Закону №2464, особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 51 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Зазначена норма кореспондується з пунктом 3 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 14.04.2015 №435(далі - Порядок №435), згідно з яким фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, та члени фермерського господарства звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається.
Таким чином, системний аналіз наведених норм в їх сукупності, дає суду підстави для висновку про те, що звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох умов, по-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Аналогічна правова позиція міститься у висновках Верховного Суду, викладених, зокрема, у постанові від 20.03.2018 у справі №805/2195/17-а (№К/9901/3362/17).
При цьому, за приписами частин п'ятої, шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Окрім того, відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13.12.2019 у справі №320/6037/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду 09.07.2020, за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування вимог, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.08.2018 №Ф-5727-17/4001 та від 22.04.2019 №Ф-5727-17/3907.
Вказаним судовим рішеннями, яке набрало законної сили, проаналізувавши положення Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" у взаємозв'язку з положеннями Закону №2464 та сталою практикою Великої Верховного Суду, щодо Позивача встановлені обставини, що він досяг пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", що вказує на втрату ним працездатності та передбачає право на пільги, визначені частиною четвертою статті 4 Закону №2464, а саме звільнення від сплати за себе єдиного внеску.
Враховуючи встановлені зазначенням рішенням обставини щодо відсутності правових підстав для сплати Позивачем єдиного внеску у зв'язку з досягненням ним пенсійного віку, які доказуванню не підлягають, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13.04.2021 у справі №320/8733/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду 06.09.2021, за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення №0128495005 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 04.08.2020, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано зазначене рішення.
Також постановою Шостого апеляційного адміністративного суду 09.07.2020 у справі №320/6037/19 констатовано, що під час розгляду спору в суді першої інстанції було досліджено, що Позивач повідомляв контролюючий орган про те, що він є пенсіонером та надав копію відповідного посвідчення, а також докази того, що він є одночасно платником єдиного податку. Договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не укладав.
Таким чином, наведені обставини щодо відсутності правових підстав для сплати Позивачем єдиного внеску у зв'язку з досягненням ним пенсійного віку, а також щодо обізнаності Відповідача про вказані обставини, не потребують доказування у даній справі.
Відповідно, оскільки Позивач звільнений від сплати за себе єдиного внеску, то сформована йому Відповідачем спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5727-17/6576 від 15.11.2021 зі сплати єдиного внеску є протиправною та підлягає скасуванню.
У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як випливає з матеріалів справи, при зверненні до суду Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн, що підтверджується фіскальним чеком від 13.01.2022 (том 1, а.с. 17), тож зазначена сума судового збору підлягає відшкодуванню Позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5727-17/6576 від 15.11.2021.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Державної податкової служби у Київській області як відокремленого підрозділу ДПС України (код ЄДРПОУ 44096797, місцезнаходження: вул. Святослава Хороброго, буд. 5, корпус А, м. Київ, 03151).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Басай О.В.