12 липня 2022 року Справа № 280/12766/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр.. Соборний, 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправними дії, скасуванням вимог про сплату боргу (недоїмки) та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), відповідно до якого позивач просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Запорізькій області по нарахуванню (обчисленню) сум єдиного соціального внеску включених до вимог про сплату боргу (недоїмки): № Ф-548-56У від 08.01.2019; № Ф-548-56У від 09.08.2019; № Ф-548-56У від 05.11.2019; № Ф-548-56У від 07.02.2020; № Ф-548-56У від 06.11.2020; № Ф-548-56У від 17.03.2021, № Ф-548-56 від 08.01.2019; № Ф-548-56 від 09.08.2019; № Ф-548-56 від 05.11.2019; № Ф-548-56 від 07.02.2020; № Ф-548-56 від 06.11.2020; № Ф-548-56 від 17.03.2021 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );
скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) винесені Головним управлінням ДГІС у Запорізькій області: № Ф-548-56У від 08.01.2019; № Ф-548-56У від 09.08.2019; № Ф-548-56У від 05.11.2019; № Ф-548-56У від 07.02.2020; № Ф-548-56У від 06.11.2020; № Ф-548-56У від 17.03.2021; № Ф-548-56 від 08.01.2019; № Ф-548-56 від 09.08.2019; № Ф-548-56 від 05.11.2019; № Ф- 548-56 від 07.02.2020; № Ф-548-56 від 06.11.2020; № Ф-548-56 від 17.03.2021;
зобов'язати Головне управління ДПС у Запорізькій області виключити з інформаційної системи органу доходів і зборів суми єдиного соціального внеску нарахованих (обчислених) у вимогах про сплату боргу (недоїмки): № Ф-548-56У від 08.01.2019; № Ф-548-56У від 09.08.2019; № Ф-548-56У від 05.11.2019; № Ф-548-56У від 07.02.2020; № Ф-548-56У від 06.11.2020; № Ф-548-56У від 17.03.2021; №Ф-548-56 від 08.01.2019; № Ф-548-56 від 09.08.2019; № Ф- 548-56 від 05.11.2019; № Ф-548-56 від 07.02.2020; № Ф-548-56 від 06.11.2020; № Ф-548-56 від 17.03.2021 року ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Ухвалою суду від 23.12.2021 відкрито спрощене позовне провадження, вирішено здійснити розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.
В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що підприємницьку діяльність не здійснює з 2011 року, відтак доходів від такої діяльності не отримував, офіційно працевлаштована та сплачує необхідні податки та збори. На підставі викладеного, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Додаткові пояснення щодо предмету позову надано у відповіді на відзив (вх. №3857 від 18.01.2022).
Відповідач позов не визнав, 11.01.2022 надав до суду відзив на позовну заяву (вх. №1920), в якому зазначає, що з 2008 по 29.10.2021 позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець, перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Запорізькій області як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування. На підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, у зв'язку з невиконанням зобов'язання щодо сплати єдиного соціального внеску за 2017-2020 роки відповідачем винесено вимоги про сплату боргу (недоїмки). Вважає позовні вимоги безпідставними та просить у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з пунктом 10 частини першої статті 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:
ОСОБА_1 з 05.05.2008 по 29.10.2021 був зареєстрований як фізична особа-підприємець та взятий на облік до податкового органу як платник ЄСВ.
Відповідно до абз.3 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 (у редакції чинній станом на 01.01.2018 року) платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Керуючись вказаними нормами відповідачем ФОП ОСОБА_1 було нараховано єдиний внесок по строках: 19.04.2018 - 2 457.18 грн. (3723 грн.*22% *3 місяці) - єдиний внесок за І квартал 2018 року; 19.07.2018 - 2 457,18 грн. (3723 грн.*22% *3 місяці) - єдиний внесок за ІІ квартал 2018 року; 19.10.2018 - 2 457.18 грн. (3723 грн.*22% *3 місяці) - єдиний внесок за III квартал 2018 року; 21.01.2019 - 2 457.18 грн. (3723 грн.*22% *3 місяці) - єдиний внесок за IV квартал 2018 року; 19.04.2019 - 2 754,18 грн. (4173 грн.*22% *3 місяці) - єдиний внесок за І квартал 2019 року; 19.07.2019 - 2 754.18 грн. (4173 грн.*22% *3 місяці) - єдиний внесок за II квартал 2019 року; 21.10.2019 - 2 754,18 грн. (4173 грн.*22% *3 місяці) - єдиний внесок за III квартал 2019 року; 20.01.2020 - 2 754,18 грн. (4173 грн.*22% *3 місяці) - єдиний внесок за IV квартал 2019 року; 21.04.2020 - 2078,12 грн. (4723 грн.*22% *2 місяці) ( січень-лютий) - єдиний внесок за І квартал 2020 року; 20.07.2020 - 1039,06 грн. (4723 грн.*22% * 1 місяці) ( червень) - єдиний внесок за II квартал 2020 року, 19.10.2020 - 3178,12 грн. (4723 грн.*22% *2 місяці) ( липень-серпень) (5000 грн.*22% *1 місяць ( вересень) - єдиний внесок за III квартал 2020 року; 19.01.2021 - 2200 грн. (5000 грн.*22% *2 місяці - жовтень -листопад 2020) - єдиний внесок за IV квартал 2020 року
Керуючись Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 449 від 20.04.2015, у зв'язку з наявністю у позивача недоїмки з єдиного внеску Головним управлінням ДПС у Запорізькій області було виставлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) за період 2017 - 2020 року від 08.01.2019 №Ф548-56, від 09.08.2019 №Ф548-56 , від 05.11.2019 №Ф536-56, від 07.02.2020 №Ф548-56 , від 06.11.2020 №Ф548-56, від 17.03.2021 №Ф548-56.
Ухвалою суду від 23.12.2021 зупинено стягнення за виконавчим документами: вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф-548-56У від 08.01.2019 на суму 15 153,30 грн. (виконавче провадження відкрито за постановою про відкриття ВП № 58623115 від 15.03.2019); вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф-548-56У від 09.08.2019 на суму 7 965,54 грн. (виконавче провадження відкрито за постановою про відкриття ВП №60346109 від 18.10.2019); вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф-548-56У від 05.11.2019 на суму 2 754,18 грн. (виконавче провадження відкрито за постановою про відкриття ВП №60969413 від 10.02.2020); вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф-548-56У від 07.02.2020 на суму 2 754,18 грн. (виконавче провадження відкрито за постановою про відкриття ВП № 62369297 від 18.06.2020); вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф-548-56У від 06.11.2020 на суму 6 295,30 грн. (виконавче провадження відкрито за постановою про відкриття ВП №64693137 від 03.03.2021); вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф-548-56У від 17.03.2021 на суму 2 200,00 грн. (виконавче провадження відкрито за постановою про відкриття ВП №65508384 від 24.05.2021), - до набрання законної сили судовим рішенням у справі №280/12766/21.
Не погодившись з вимогами відповідача щодо сплати боргу (недоїмки) та з вимогою вчинити певні дії позивач звернувся до суду з даним позовом.
Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов наступних висновків.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464- VI).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; а недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно статті 2 Закону №2464-VI, дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали загальну систему оподаткування.
Відповідно до частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з частини дванадцятої статті 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Приписами пунктів 2, 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (у редакції, що діяла до 01.01.2017) було визначено, що єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску
Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Таким чином, зазначені положення у редакції, яка діяла до 01.01.2017 передбачали саме право, а не обов'язок платника на визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання платником доходу у звітному періоді.
Надалі ж, Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону №2464-VI, що діють з 01.01.2017, зокрема, щодо обов'язковості визначення бази нарахування ЄВ у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.
Фізичні особи - підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Згідно пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
В частині сьомій статті 9 Закону №2464-VI передбачено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи (абзаци третій, п'ятий частини 8 статті 9 №2464-VI).
Так, у відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що за період з 01.01.2018 по 1 квартал 2021 року нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Предметом спору у цій справі є оцінка правомірності вимог з огляду на наявність у позивача як фізичної особи-підприємця обов'язку сплачувати ЄСВ у мінімальному розмірі, який протягом 2018 року - 1 квартал 2021 року був найманим працівником та його роботодавець сплачував за нього ЄСВ у сумі, що не була меншою за мінімальний розмір.
Суд зазначає, що соціальне страхування є складовим елементом системи соціального захисту.
Сплата єдиного внеску є формою участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Мета такої участі полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).
Оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, то вирішальне значення у цій справі мають обставини наявності підстав вважати позивача застрахованою особою, за яку вже сплачено єдиний внесок роботодавцем у розмірі не нижче мінімального. Від встановлення цих обставин залежить вирішення питання наявності або відсутності у позивача обов'язку сплачувати ЄСВ як фізичною особою-підприємцем.
У справі, що розглядається, спірним є питання наявності у позивача статусу платника єдиного внеску відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ і, як наслідок, наявності обов'язку сплачувати єдиний внесок у мінімальному розмірі за вказаний період відповідно до оскаржуваних вимог за відсутності доходу від здійснення підприємницької діяльності.
Судом встановлено, що позивач відповідно до відомостей трудової книжки НОМЕР_2 з 10.03.2006 працює у КП «Веселівський центральний ринок». Відрахування ЄСВ за основним місцем роботи підтверджується Довідкою від 10.12.2021 №221, формою ОК-5.
Однак, відповідач наполягає на необхідності сплати єдиного внеску позивачем ще й як фізичною особою - підприємцем. Свою позицію податковий орган мотивує посиланням на те, що позивач у спірний період був зареєстрований фізичною особою - підприємцем, а отримання доходу від підприємницької діяльності не є визначальною ознакою для сплати єдиного внеску, оскільки Закон №2464-VI зобов'язує таку особу сплатити єдиний внесок і у разі відсутності доходу від ведення підприємницької діяльності. Оцінюючи наведені доводи контролюючого органу, суд виходить з такого.
Дохід - це загальна кількість матеріальних цінностей, одержаних особою за певний проміжок часу.
Підприємницька діяльність за певних обставин може бути і збитковою, що виключає отримання особою доходу (прибутку).
Разом з цим, як дохід, так і збитки є результатом ведення такою особою підприємницької діяльності.
Але доказів здійснення позивачем підприємницької діяльності у спірний період відповідачем до матеріалів справи не надано.
Також, відповідачем підтверджено, що за період з 2017 по 2021 роки звіти позивачем до контролюючого органу не подавались.
Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дано визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.
Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Таким чином, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 04.12.2019 по справі № 440/2149/19 (№ в ЄДРСР 86203700), постанові Верховного Суду від 02.04.2020 по справі № 140/2475/19 (№ в ЄДРСР 88575624).
Суд зазначає, що факт державної реєстрації фізичною особою індивідуальної підприємницької діяльності не зобов'язує таку особу до активного її ведення.
Зважаючи на те, що основоположним принципом збору єдиного внеску є обов'язковість законодавчого визначення умов і порядку його сплати, відсутність у законі конкретної вказівки на необхідність сплати єдиного внеску у вищеописаному випадку свідчить на користь висновку про відсутність у позивача обов'язку з його сплати.
Таким чином, з огляду на викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника податків шляхом виключення нарахованої недоїмки на підставі оскаржуваних вимог суд зазначає наступне.
Згідно до приписів статті 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
Приписами статті 72 Податкового кодексу України визначено, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла: від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово - господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій; від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України, від банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків; від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів; за наслідками податкового контролю; для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку.
Згідно до статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючими органами.
Оскільки суд, з підстав викладених вище, дійшов висновку про необґрунтованість оскаржуваних рішень, суд приходить до висновку, що з метою належного захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача здійснити коригування в інтегрованій картці платника шляхом виключення з неї суми заборгованості, що виникла на підставі оскаржуваних вимог.
У статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2940,60 грн., який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр.. Соборний, 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправними дії, скасуванням вимог про сплату боргу (недоїмки) та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки): № Ф-548-56У від 08.01.2019; № Ф-548-56У від 09.08.2019; № Ф-548-56У від 05.11.2019; № Ф-548-56У від 07.02.2020; № Ф-548-56У від 06.11.2020; № Ф-548-56У від 17.03.2021, № Ф-548-56 від 08.01.2019; № Ф-548-56 від 09.08.2019; № Ф-548-56 від 05.11.2019; № Ф-548-56 від 07.02.2020; № Ф-548-56 від 06.11.2020; № Ф-548-56 від 17.03.2021.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Запорізькій області здійснити коригування в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 шляхом виключення з неї суми заборгованості, що виникла на підставі вимог про сплату боргу (недоїмки) № Ф-548-56У від 08.01.2019; № Ф-548-56У від 09.08.2019; № Ф-548-56У від 05.11.2019; № Ф-548-56У від 07.02.2020; № Ф-548-56У від 06.11.2020; № Ф-548-56У від 17.03.2021, № Ф-548-56 від 08.01.2019; № Ф-548-56 від 09.08.2019; № Ф-548-56 від 05.11.2019; № Ф-548-56 від 07.02.2020; № Ф-548-56 від 06.11.2020; № Ф-548-56 від 17.03.2021.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2940,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізької області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 12.07.2022.
Суддя О.О. Артоуз