14 липня 2022 року Справа № 280/3123/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Гавриш А.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області (72312, Запорізька область, м.Мелітополь, вул.Чернишевського, буд.26; код ЄДРПОУ 03193086) про визнання дій протиправними, стягнення коштів,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області (далі - відповідач, Управління), у якій позивач, з урахуванням уточненого позову, просить суд:
1) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі меншому, ніж п'ять мінімальних пенсій за віком;
2) стягнути з відповідача на користь позивача недоотриману частину щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі 7 354,00 грн.
Позовна заява подана представником позивача адвокатом Марцих Я.О., який діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АР №1071720 від 28.02.2022.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач протиправно виплатив позивачу, як учаснику бойових дій, разову грошову допомогу до 5 травня у 2021 році в розмірі меншому, ніж передбачено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII). Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 18.05.2022 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
28.06.2022 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, та зазначає, що позивачу виплачено разову грошову допомогу у 2021 році в розмірі 1 491,00 грн, встановленому постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" від 08.04.2021 №325 (далі - Постанова №325). Зазначає, що Управління має підстав щодо розпорядження коштами з державного бюджету та при отриманні цільових коштів відповідач лише спрямовує їх за призначенням та у визначених розмірах. Зазначає, що поняття мінімального розміру пенсії за віком для призначення допомоги чинним законодавством не врегульовано. Вважає, що Міністерство соціальної політики України, як головний розпорядник коштів, Кабінет Міністрів України, як орган, який прийняв нормативно-правовий акт, та військовий комісаріат є належними відповідачами по справі. Щодо стягнення на користь позивача судових витрат на правничу допомогу, управлння вважає заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи, та такими, що були недоцільні та не обозові. Також вважає, що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду, встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Просить замінити відповідача на належного, у задоволенні позовних вимог відмовити.
На підставі матеріалів справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серія НОМЕР_2 від 10 січня 1996 року, користується пільгами, передбаченими Законом №3551-XII, у тому числі, є отримувачем щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.
У 2021 році Управління виплатило позивачу як учаснику бойових дій щорічну разову грошову допомогу до 5 травня в розмірі 1 491,00 грн, встановленому Постановою №325.
На відповідне звернення представника позивача щодо виплати щорічної разової допомоги до 5 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, Управління листом від 19.01.2022 №Ф-9/з надало перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, відповідно до якого розмір доплати становить 7 354,00 грн., однак повідомило, що виплатити недоотримані кошти немає можливості у зв'язку з відсутністю бюджетних призначень.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році у розмірі меншому, ніж передбачено статтею 12 Закону №3551-XII, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини, є Закон №3551-XII. Цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Пільги учасникам бойових дій встановлені статтею 12 вказаного Закону №3551-XII.
Відповідно до частини 5 статті 12 Закону №3551-XII (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 року №367-XIV) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Як визначено статтею 17 цього Закону, фінансування витрат, пов'язаних з введенням його в дію, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.
Підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 №107-VI (набрав чинності 01.01.2008) частину 5 статті 12 Закону №3551-XII викладено у новій редакції, за змістом якої разова грошова допомога учасникам бойових дій до 5 травня виплачується щорічно у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
У подальшому рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 у справі №1-28/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Поряд із цим, правовідносини щодо нарахування, виплати та розмірів одноразової грошової допомоги до 5 травня були з 01.01.2015 також врегульовані пунктом 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України.
Так, Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 №79-VІІІ (набрав чинності 01.01.2015) розділ VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати зокрема розмір разової грошової допомоги до 5 травня.
Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Конституційний Суд України у цьому рішенні зазначив, що Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України. Встановлення пунктом 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України.
Частиною 2 статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, з 27.02.2020 норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII, не застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. У даному випадку застосуванню підлягають положення статті 12 Закону №3551-XII в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 №367-XIV, частиною 5 якої встановлено виплату разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Вищенаведене відповідає правовому висновку, викладеному у рішенні Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 29.09.2020, прийнятому у зразковій справі №440/2722/20 (провадження №Пз/9901/14/20) та залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021, та спростовує твердження відповідача про те, що виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня здійснюється у розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.
При цьому, суд звертає увагу, що норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач як на підставу правомірності своїх дій у спірних правовідносинах, не можуть змінювати приписів Закону №3551-ХІІ.
Так, на час виникнення спірних правовідносин одночасно діяли Закон №3551-XII в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 №367-XIV та Постанова №325.
Виходячи із визначених у частині 3 статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової у 2021 році слід застосовувати не Постанову №325, а Закон №3551-XII, який має вищу юридичну силу.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 №1082-IX встановлено у 2021 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня - 1769 гривень.
Отже, відповідно до положень частини 5 статті 12 Закону №3551-XII розмір разової грошової допомоги до 5 травня учаснику бойових дій становить 8 845,00 грн. (1 769,00 грн. х 5).
Таким чином, виплата позивачу разової грошової допомоги у сумі 1 491,00 грн. суперечить положенням статті 12 Закону №3551-ХІІ та свідчить про порушення прав позивача на отримання такої допомоги у належному розмірі.
При цьому суд вважає безпідставними посилання відповідача на неможливість застосування для обчислення щорічної разової грошової допомоги до 5 травня мінімального розміру пенсії за віком, встановленого Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та зазначає, що норми Закону №3551-ХІІ, який є спеціальним у спірних правовідносинах, не містять окремого визначення поняття "мінімальна пенсія за віком" для цілей обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, а тому підлягає застосування норма загального закону, який регулює відносини у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
За таких обставин, суд дійшов до висновку, що дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році в розмірі, меншому, ніж передбачено статтею 12 Закону №3551-XII у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 №367-XIV, є протиправними.
При цьому, неприйнятними є посилання відповідача на неможливість виплати допомоги у належному розмірі через відсутність бюджетних асигнувань, з огляду на таке.
У Рішенні від 27.11.2008 у справі № 1-37/2008 Конституційний Суд України вказав, що Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов'язань утверджується сутність держави як соціальної і правової.
Відповідно до статей 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи (стаття 7 Кодексу) держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов'язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства (абзаци другий, третій підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення 27.11.2008 у справі № 1-37/2008).
Таким чином, законодавство, що визначає фінансові зобов'язання держави, має первинний характер, а бюджетне законодавство - похідний від нього характер.
Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово констатував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Окрім того, відповідно до рішень ЄСПЛ "Кечко проти України" (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та "Ромашов проти України" (заява №67534/01, пункт 43), реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними.
Також суд зазначає, що посилання відповідача на те, що у даній справі Управління не є належним відповідачем, спростовуються висновками Верховного Суду у зразковій справі №440/2722/20, згідно яких органами, уповноваженими здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня, є Управління соціального захисту населення за місцем проживання позивача або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.
В даному випадку, безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги позивачу як учаснику бойових дій здійснило Управління, отже відповідач у даній справі є належним.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд враховує, що на відповідне звернення позивача Управління здійснило нарахування допомоги у належному розмірі та визначило, що сума доплати становить 7 354,00 грн., однак не виплатило допомогу у належному розмірі з посланням на відсутність коштів. Відтак, між сторонами відсутній спір щодо розміру належної до виплати доплати допомоги, а тому обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом стягнення з відповідача недоотриманої частини щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі 7 354,00 грн. є вірним.
Щодо посилання відповідача на пропуск строку звернення до суду з даним позовом, суд звертає увагу, що відповідно до положень статті 17-1 Закону №3551-XII особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Таким чином перебіг строку звернення до суду з даним позовом слід обраховувати з 30 вересня 2021 року.
За положеннями частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У подібних правовідносинах Верховним Судом, зокрема, у постанові від 06.05.2018 по справі №389/1042/17 (2-а/389/47/17) (провадження №К/9901/18757/18) Верховним Судом сформульовано правовий висновок, відповідно до якого 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги, - встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована, а тому перебіг строку звернення позивача до суду слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Аналогічна позиція щодо строку звернення до суду з адміністративними позовом у справах цієї категорії висловлена Верховним Судом також у постановах від 06.02.2018 у справі № 607/7919/17 (К/9901/1172/17) та від 07.03.2018 у справі №664/51/17 (К/9901/30405/18).
Оскільки позивач звернувся до суду з даним позовом 28.02.2022 засобами поштового зв'язку, суд дійшов висновку, що визначений частиною 2 статті 122 КАС України строк звернення до адміністративного суду не пропущений.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.
Позивач звільнений від сплати судового збору в силу приписів Закону України «Про судовий збір», та відповідних витрат не поніс.
У позові заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн.
У відзиві на позовну заяву відповідач наголосив на тому, що розглянуте питання відноситься до категорії малозначних справ, існує стала судова практика, тому витрати є необґрунтованими.
Відповідно до положень статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2).
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5).
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7).
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, розмір гонорару адвоката визначається за погодженням адвоката з клієнтом в договорі про надання правової допомоги.
Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду (постанови від 17.03.2021 у справі №280/1266/19, від 25.03.2021 у справі №645/3044/17, від 09.03.2021 у справі №200/10535/19-а тощо), при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано:
- Договір №2/22 про надання правової допомоги від 28.02.2022, згідно з умовами якого замовник ( ОСОБА_1 ) доручає, а виконавець (Адвокатське об'єднання «КОМПАНІЯ ДОВІРА» в особі партнера адвоката Марцих Ярослава Олександровича) зобов'язується надати замовнику у відповідності до умов Договору, правову допомогу з юридичних питань, які цікавлять замовника, а замовник зі свого боку зобов'язаний прийняти вказані послуги та своєчасно їх оплатити. Замовник звертається до виконавця за юридичною допомогою з питання перерахунку пенсії та стягнення недоотриманої суми щорічної допомоги до 5 травня. Згідно пунктом 3.3 Договору виконання послуги та її оплата підтверджується актом виконаних робіт, який підписується сторонами або уповноваженими представниками. Оплата послуг здійснюється на протязі п'яти діб з моменту отримання замовником грошових коштів;
- розрахунок витрат на правову допомогу, згідно якого проведено таку роботу: - консультація з питання стягнення у судовому порядку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій - витрачено час 30 хв., вартість 500 грн (квитанція від 25.11.2021); - складення адміністративного позову з питання стягнення у судовому порядку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій - витрачено час 2 год. 30 хв., вартість 3 000,00 грн. (квитанція від 10.01.2022). Загальна сума понесених витрат 3 500,00 грн.;
- акт про прийняття грошових коштів за надання юридичних послуг згідно договору №2/22 від 28.02.2022, вид послуги: 1. Консультація з питання стягнення у судовому порядку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій - вартість послуги 500 грн (квитанція від 28.02.2022); 2. Складання адміністративного позову з питання стягнення у судовому порядку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій - вартість послуги 3 000,00 грн. (квитанція від 28.02.2022). Загальна сума понесених витрат 3 500,00 грн.;
- квитанція до прибуткового касового ордера №13 від 28.02.2022, згідно з якою Марцих Я.О. прийняв від ОСОБА_1 500,00 грн., підстава: Консультація з питання стягнення у судовому порядку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій;
- квитанція до прибуткового касового ордера №2 від 28.02.2022, згідно з якою Марцих Я.О. прийняв від ОСОБА_1 3000,00 грн., підстава: Складання адміністративного позову з питання стягнення у судовому порядку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій.
Суд зазначає, що всупереч положенням частини 4 статті 134 КАС України не подано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Крім того, надані документи містять розбіжності та узгодженості, зокрема, в розрахунку витрат на правову допомогу та в акті про прийняття грошових коштів за надання юридичних послуг наявні посилання на різні підстави оплати послуг - посилання на різні квитанції.
Крім того, не надано акту виконаних робіт, яким підтверджується виконання послуги та її оплата, що обумовлено пунктом 3.3. Договору №2/22 про надання правової допомоги від 28.02.2022.
Таким чином, суд дійшов висновку, що надані до матеріалів справи докази не доводять факту понесення позивачем витрат у зв'язку з розглядом даної адміністративної справи у заявленому розмірі, а тому витрати на професійну правничу допомогу не підлягають відшкодуванню як недоведені.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі, меншому, ніж передбачено статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту" у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 №367-XIV.
Стягнути з Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області на користь ОСОБА_1 недоплачену частину грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі 7 354,00 грн. (сім тисяч триста п'ятдесят чотири гривні 00 коп.)
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області, місцезнаходження: 72312, Запорізька область, місто Мелітополь, вул.Чернишевського, буд. 26; код ЄДРПОУ 03193086.
Повне судове рішення складено 14.07.2022.
Суддя М.О. Семененко