06.07.2022 Справа №607/15917/21
провадження №2/607/963/2022
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Кунець Н.Р.
за участі секретаря судового засідання Крупи О.А.
позивача ОСОБА_1
представника позивача адвоката Сідорової І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась в суд із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 після смерті якої відкрилась спадщина на: 69/200 частин трикімнатної квартири, за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,06 га за кадастровим номером 6123410100:02:021:0448 цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд, що розташована по АДРЕСА_2 . Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 , які прийняли спадщину у встановлено законом порядку є позивач та її брат ОСОБА_2 . Вказує, що за життя її мати склала заповіт, яким квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , заповіла на користь ОСОБА_2 . Разом з тим, на час смерті матері ОСОБА_3 позивач досягла 67 років, що відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» свідчить про її належність до категорії непрацездатних дітей спадкодавця та надає їй право на обов'язкову частку у спадщині, що відкрилася внаслідок смерті моєї матері, незалежно від змісту її заповіту щодо її частки у квартирі. Таким чином, оскільки матері належало 69/200 частин спірної квартири, то прийнявши спадщину вона набула право на 69/800 частин вказаної квартири (1/4 частина від 69/200 часток квартири, належних ОСОБА_3 ). Однак, у видачі свідоцтва про право про право на спадщину за законом на 69/800 частин квартири, за адресою: АДРЕСА_1 нотаріусом їй було відмовлено, з підстав відсутності правовстановлюючих документів.
Окрім цього, позивач вказує, що оскільки заповіт матері ОСОБА_3 охоплює лише 69/200 частин трикімнатної квартири, за адресою: АДРЕСА_1 , все інше майно, належне спадкодавцю, окрім квартири, підлягає поділу між нею та братом ОСОБА_2 у рівних частках, відтак вона звернулась до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,06 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_2 . Проте, у видачі свідоцтва про право про право на спадщину за законом на 1/2 частину вказаної земельної ділянки, нотаріусом їй було відмовлено, оскільки в державному акті вказано неправильний кадастровий номер даної земельної ділянки.
Таким чином, позивач просить визнати за нею, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 69/800 частин квартири, за адресою: АДРЕСА_1 та 1/2 частину земельної ділянки площею 0,06 га за кадастровим номером 6123410100:02:021:0448 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_2 та зареєстрована за ОСОБА_3 згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ТР № 013224 від 21.05.2004.
10.09.2021 ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Черніцької І.М. відкрито провадження у вказаній цивільній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального провадження.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області (головуючий суддя Черніцька І.М.) від 26.01.2022, підготовче судове засідання закрито, справу призначено до судового розгляду.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2022 матеріали вказаної цивільної справи розподілено до розгляду судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Кунець Н.Р.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29.04.2022 справу прийнято до провадження та призначено її досудового розгляду.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Сідорова І.А. позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили задовольнити з підстав викладених у позові.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча про день та час слухання справи неодноразово повідомлявся у встановленому законом порядку, зокрема шляхом надіслання на поштову адресу за його останнім відомим зареєстрованим місцем проживання повістки про виклик до суду та опублікування оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України. Відповідач про причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи та відзиву на позов не подавав.
Суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подавав, тому відповідно до ст. 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення, оскільки проти заочного розгляду справи не заперечує позивач.
Заслухавши пояснення позивача та її представника, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне:
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого повторно 27.02.2021 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кременецького районного управління юстиції Тернопільської області, ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Кременець Тернопільської області та її батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .
14.01.1978 ОСОБА_4 зареєструвала шлюб із ОСОБА_6 , у зв'язку з чим змінила прізвище на « ОСОБА_7 », про що свідчить витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00029932331 від 16.03.2021.
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Тернопіль, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 виданим повторно Кременецьким міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Івано - Франківськ) 13.11.2020.
Як вбачається з копії спадкової справи №756/2020 заведеної Першою Тернопільською державною нотаріальною конторою, після смерті ОСОБА_3 , спадкоємцями померлої є дочка ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину, шляхом подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини №1896 від 11.12.2020 та син ОСОБА_2 , який прийняв спадщину як такий, що постійно проживав із ОСОБА_3 на день смерті.
09.02.2001 ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Жовнір І.Т., зареєстрований в реєстрі за №702, яким заповідачка на випадок своєї смерті зробила наступне розпорядження: належну їй квартиру АДРЕСА_3 заповідає ОСОБА_8 . Вказаний заповіт є чинним, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №62853173 від 11.12.2020.
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення до актового запису змін, доповнень № 00030070846 від 24.03.2021, реєстратором відділу реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції 21.04.2009 на підставі висновку відділу РАЦС Тернопільського МУЮ від 14.06.2008, до актового запису про народження № 70 внесено виправлення, зокрема змінено: відомості про дитину: прізвище « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 »; відомості про батька: прізвище « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 »; відомості про матір: прізвище « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 ».
29.07.2021 ОСОБА_1 звернулась до Першої Тернопільської державної нотаріальної контори із заявою № 1407 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 69/200 часток квартири АДРЕСА_3 та земельну ділянку площею 0,06 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташована по АДРЕСА_2 . При цьому вказала, що вона як непрацездатна за віком згідно ст. 1241 ЦК України має право на обов'язкову частку у спадщині.
Як слідує з постанови державного нотаріуса Першої Тернопільської державної нотаріальної контори Попіль З.З. № 2197/02-31 від 29.07.2021, державний нотаріус встановив, що відповідно до ст. 1241 ЦК України, ОСОБА_1 має право на обов'язкову частку у спадщині, а саме на ј частку від 69/200 часток квартири АДРЕСА_3 . Разом з тим, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на ј частку від 69/200 часток квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_1 відмовлено, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа на 69/200 часток квартири АДРЕСА_3 .
Окрім цього, згідно постанови державного нотаріуса Першої Тернопільської державної нотаріальної контори Попіль З.З. № 2198/02-31 від 29.07.2021, при вивченні документів поданих ОСОБА_1 для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на Ѕ частку земельної ділянки площею 0,0600 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться по АДРЕСА_2 було встановлено наступні розбіжності: у державному акті, що є єдиним правовстановлюючим документом на землю, площа земельної ділянки становить 0,0600 га, земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий помер земельної ділянки: 6123410100:02:021:0072, але згідно повідомлення про виправлення помилки кадастровим номером згідно державного акту серії ТР № 013224 від 21.05.2004 повинен бути 6123410100:02:021:0448; у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку площа земельної ділянки становить 0,1000 га, земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер земельної ділянки: 6123410100:02:021:0072. Відтак ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на Ѕ частку земельної ділянки площею 0,0600 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться по АДРЕСА_2 , у зв'язку з розбіжностях у адресі місця розташування, площі та кадастровому номері вказаної земельної ділянки.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
У відповідності до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відтак закон закріплює право фізичної особи призначити спадкоємців шляхом складання заповіту і розподілити спадкове майно, майнові права та обов'язки на свій розсуд.
Разом з тим, у статті 1241 ЦК України визначено право певних осіб на отримання частки спадкового майна, незалежно від змісту заповіту закон гарантує визначену частку спадщини, яка називається обов'язковою часткою.
Таким чином, свобода спадкового розпорядження обмежується правом осіб, які закликаються до спадкування незалежно від волі спадкодавця в силу прямої вказівки закону.
Перелік таких осіб визначений ч. 1 ст. 1241 ЦК України, і є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. До цього переліку входять лише особи, які належать до першої черги спадкоємців за законом і є малолітніми, неповнолітніми, повнолітніми непрацездатними дітьми спадкодавця (в тому числі усиновленими), непрацездатною вдовою (вдівцем), непрацездатними батьками (усиновителями) та дітьми, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені після відкриття спадщини.
Так, малолітніми є особи, що не досягли чотирнадцяти років, неповнолітніми є особи, що не досягли вісімнадцяти років. Непрацездатними вважаються особи, які досягли 60 років тобто віку, який дає їм підставу для одержання пенсії за віком, незалежно від того, чи продовжують вони працювати; інваліди І, ІІ, ІІІ груп, незалежно від того, чи призначена їм пенсія.
Як вбачається з копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 виданого Кременецьким РВУ МВС України в Тернопільській області 08.10.1996 та свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого повторно 27.02.2021 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кременецького районного управління юстиції Тернопільської області, позивач ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , відтак станом на дату смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач досягла 67 років та у відповідності до ст. 1241 ЦК України має право на обов'язкову частку у спадщині в розмірі половини частки, яка б належала їй у разі спадкування за законом, незалежно від змісту заповіту.
Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово, кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 ЦК України.
За змістом ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Статтею 1218 ЦК України встановлено, щодо складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини, як визначено ч. 1 ст. 1269 ЦК України.
Згідно з ч. 1ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
За п.п. 4.15 п. 4 глави 10 розділу II "Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 за N 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Підпунктом 4.18 п. 4 глави 10 розділу II вказаного порядку передбачено, що за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Судом встановлено, що позивач прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом подання заяви державному нотаріусу Першої Тернопільської державної нотаріальної контори Попіль З.З. про прийняття спадщини за законом № 1896 від 11.12.2020, однак позбавлена можливості реалізувати свої спадкові права через органи нотаріату, як і підтвердити своє право власності на успадковане нерухоме майно, зокрема на 69/800 частин квартири АДРЕСА_3 , у зв'язку з відсутністю правовстанолючих документів та на Ѕ частку земельної ділянки площею 0,0600 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться по АДРЕСА_2 , у зв'язку з розбіжностях у адресі місця розташування, площі та кадастровому номері вказаної земельної ділянки у поданих нею документах.
За умовами ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
З приписів ч. 1 ст. 5 ЦПК України вбачається, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно із ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Пунктом 5 частини 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що одним з правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, є свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката.
Згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого Міським бюро технічної інвентаризації 28.12.2007 на підставі розпорядження (наказу) від 28.12.2007 №41320, 69/100 частки квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , дійсно належить ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по 69/200 частки, що також підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстр іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта нерухомого майна №257089072 від 18.05.2021, 69/200 частки квартири АДРЕСА_3 , належить на підставі приватної спільної часткової власності ОСОБА_3 .
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі - продажу, оренди, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Частиною 2 ст. 373 ЦК України передбачено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.
Відповідно до вимог ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Згідно роз'яснень, викладених у п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).
Як вбачається з державного акту на право власності на земельну ділянку серії ТР №013224, виданого Кременецькою міською радою 21.05.2004, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,0600 га, з кадастровим номером 6123410100:02:021:0072, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до результатів проведеної перевірки Відділом у Кременецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, присвоєний кадастровий номер 6123410100:02:021:0448 згідно витягу Державного земельного кадастру про земельну ділянку за номером НВ-6103856182017 від 04.09.2019 на заяву ОСОБА_3 вважати дійсним і таким, що відповідає даним державному акту ТР №013224 від 21.05.2004.
Згідно із повідомленням виправлення помилки у кадастровому номері від 04.09.2017, встановлено, що у зв'язку з тим, що при реєстрації ДП «Центр «ДЗК» державний актів за кадастровим номером 6123410100:02:021:0072 було допущено технічну помилку (дублювання кадастрових номерів), правильним кадастровим номер згідно Державного акту серії ТР №013224 від 21.05.2004 має бути 6123410100:02:021:0448.
Як слідує з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ - 6114992182021 від 11.08.2021, земельна ділянка площею 0,0600 га, кадастровий номер 6123410100:02:021:0448, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 .
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвічує його право власності.
Аналізуючи вищенаведені обставини, враховуючи викладені вимоги законів, досліджені у судовому засіданні письмові докази, суд дійшов висновку, що спадкові права позивача ОСОБА_1 , як спадкоємця майна після смерті її матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягають захисту в судовому порядку, шляхом визнання за нею права власності на 69/800 частки квартири АДРЕСА_3 , та на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,06 га за кадастровим номером 6123410100:02:021:0448 цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд, що розташована по АДРЕСА_2 , та зареєстрована за ОСОБА_3 згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ТР №013224.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат між сторонами суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1, 2 статті 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Положеннями ч. 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
У позові позивач просить стягнути витрати на правничу (правову) допомогу, у розмірі 10 000 грн.
На підтвердження понесених витрат стороною позивача надано суду:
-копію Договору № 96 про надання правової допомоги від 06.08.2021, укладений між адвокатом Сідоровою І.А. та ОСОБА_1 ;
-копію Додаткової угоди № 1 до договору № 96 про надання правової допомоги від 06.08.2021, згідно якого адвокат надає правничу (правову) допомог клієнту ОСОБА_1 при складанні позовної заяви до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно та представництво інтересів клієнта у судах всіх інстанцій у справі при розгляді справи за вказаною позовною заявою;
-розрахунок суми гонорару (вартості послуг) за надану правничу допомогу зі складання позовної заяви, з якого вбачається, що адвокат Сідорова І.А. на підставі договору № 96 про надання правової допомоги від 06.08.2021 надала ОСОБА_1 правову допомогу наступного характеру:
?зустріч з клієнтом, вивчення наданих клієнтом матеріалів, надання консультації щодо суті спору, необхідних документів для підготовки позову - 1 год., вартість послуги 500 грн;
?пошук та аналіз актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах - 1 год., вартість послуги 500 грн;
?складання заяви до Тернопільського МБТІ - 1 год., вартість послуги 500 грн;
?зустріч з клієнтом прийняття додаткових документів для складання позову, обговорення способу захисту порушених прав клієнта - 1 год., вартість послуги 500 грн;
?складення клопотання про витребування доказів у Тернопільського МБТІ - 1 год., вартість послуги 500 грн;
?складення клопотання про витребування доказів у Першої Тернопільської державної нотаріальної контори - 1 год., вартість послуги 500 грн;
?складання позовної заяви - 13 год., вартість послуги 6500 грн;
?оформлення додатків до позовної заяви - 1 год., вартість послуги 500 грн.
За правилами ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Таким чином, в силу вимог ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути сплачений нею судовий збір в розмірі 1749,90 грн за звернення до суду із позовом та 10 000 грн витрат на правову допомогу.
Керуючись ст.ст. ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 81, 82, 200, 206, 247, 259, 263, 265, 328, 392 ЦПК України, ст. ст. 16, 328, 392, 1216, 1217, 1218, ЦК України, ст. ст. 81, 125, 126 ЗК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , право власності на 69/800 частки квартири АДРЕСА_3 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,06 га за кадастровим номером 6123410100:02:021:0448 цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд, що розташована по АДРЕСА_2 , та зареєстрована за ОСОБА_3 згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ТР №013224.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1749,90 грн. та 10000,00 грн судових витрат на правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду відповідачем подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 14.07.2022.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_5 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_6 .
Головуючий суддяН. Р. Кунець