Справа № 603/221/22
Провадження № 1-кп/603/43/2022
"13" липня 2022 р. м.Монастириська
Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши обвинувальний акт в кримінальному провадженні №12022216130000044 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.05.2022 року,
про обвинувачення:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, з середньою освітою, тимчасово не працюючого, розлученого, в силу ст. 89 КК України не судимого, був засуджений: вироком Тлумацького районного суду від 01.06.2017 року за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн, оплачено 19.06.2017 року; вироком Монастириського районного суду від 04.07.2019 року за ч. 1 ст. 126 КК України, до покарання у виді штрафу в розмірі 510 грн, оплачено 03.03.2020 року
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України,
за участю:
прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
потерпілої - ОСОБА_5
та провівши підготовче судове засідання зазначеного кримінального провадження,
30.05.2022 року близько 20:30 год перебуваючи по вул.Центральна с.Задарів Чортківського району, під час словесного конфлікту, який розпочався через неприязні відносини у ОСОБА_3 виник злочинний намір направлений на вчинення насильницьких дій та завданні удару ОСОБА_5 .
В ході даного конфлікту, діючи цілеспрямовано, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 умисно своїми руками штовхнув у груди ОСОБА_5 , внаслідок чого остання впала на землю. Після цього ОСОБА_3 своєю правою рукою наніс один удар по обличчю, а саме по губах ОСОБА_5 , після чого остання відчула фізичну біль, проте будь-яких тілесних ушкоджень не отримала.
Такі дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч. 1 ст. 126 КК України - умисне вчинення насильницьких дій та умисне завдання удару ОСОБА_5 , які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.
17.06.2022 року між потерпілою ОСОБА_5 з одного боку та підозрюваним ОСОБА_3 з іншого боку укладено угоду про примирення, у відповідності до вимог ст. ст. 468, 469, 471 КПК України.
Згідно вказаної угоди підозрюваний ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованому йому проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України. Також, вказаною угодою сторони погодили покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн.
Окрім цього, в угоді передбачені наслідки укладання та затвердження угоди про примирення, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.
В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 , обвинувачений ОСОБА_3 та прокурор ОСОБА_4 , кожний окремо, угоду про примирення підтримали та просили її затвердити.
Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про примирення, суд виходить із завдання суду об'єктивно перевірити відповідність укладеної угоди про примирення вимогам закону та з'ясувати наявність підстав для твердження про винуватість обвинуваченого.
Згідно ч. 3 ст. 469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Судом встановлено, що ініціатором укладення угоди про примирення між потерпілою та підозрюваним була потерпіла ОСОБА_5 , яка в судовому засіданні підтвердила факт ініціювання укладення відповідно до ч. 1 ст. 469 КПК України угоди про примирення.
Так, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, який у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до кримінального проступку.
За змістом угоди, яку було надано суду, вбачається, що вона відповідає вимогам закону, а саме приписам ст. 471 КПК України, оскільки в ній зазначено відомості про сторін укладання угоди, а саме обвинуваченого ОСОБА_3 та потерпілої ОСОБА_5 , формулювання обвинувачення, правова кваліфікація дій ОСОБА_3 , також узгоджене покарання у виді штрафу.
Слід зазначити, що узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн., відповідає загальним правилам призначення покарань, передбачених кримінальним законом.
Окрім зазначеного, обвинувачений ОСОБА_3 в угоді зобов'язався вибачитись перед потерпілою протягом одного місяця після вступу вироку в законну силу.
Судом також з'ясовано, що ОСОБА_3 цілком розуміє права, наслідки укладання та затвердження угоди про примирення, характер обвинувачення, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, визначені положеннями ст.ст. 473, 474 КПК України.
Отже, суд переконався, що укладання угоди сторонами є добровільним, тобто, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою.
Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Як передбачено п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Отже, судом з'ясовано, що обвинувачений усвідомлює свої права, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосовано, а також суд переконався, що укладення угоди є добровільним.
Крім того, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , а узгоджене сторонами покарання відповідає загальним правилам призначення покарань, передбаченим КК України.
Підстав для відмови у затвердженні угоди про примирення, передбачених положеннями ч. 7 ст. 474 КПК України, судом не встановлено.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку про можливість затвердження укладеної 17.06.2022 року угоди про примирення та призначає ОСОБА_3 узгоджене сторонами покарання.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Цивільний позов до обвинуваченого не пред'являвся.
Процесуальні витрати в даному кримінальному провадженні відсутні.
Речові докази в даному кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись п. 1 ч.3 ст. 314, ч. 2 ст. 373, ст.ст. 374, 474, 475 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про примирення, укладену 17.06.2022 року між потерпілою ОСОБА_5 та підозрюваним ОСОБА_3 в кримінальному провадженні №12022216130000044, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.05.2022 року.
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України та призначити йому узгоджене сторонами угоди про примирення від 17.06.2022 року покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) грн 00 коп.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1