вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,
тел. (0522) 32 05 11, факс 24 09 91, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
04 липня 2022 рокуСправа № 912/410/22
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г. за участю секретаря судового засідання Лупенко А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №912/410/22
за позовом Заступника керівника Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області, вул. Гагаріна, 7, м. Новоукраїнка, Кіровоградська область, 27100, в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступають
1. Східний офіс Державної аудиторської служби України, вул. Володимира Антоновича, 22, корп. 2, м. Дніпро, 49600,
в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області, вул. Архітектора Паученка, 64/53, м. Кропивницький, 25006
2. Комунальне некомерційне підприємство "Маловисківська лікарня" Маловисківської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, вул. Шевченка, 64, м. Мала Виска, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, 26200
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія", вул. Велика перспективна, 78, м. Кропивницький, 25006
про визнання недійсним додаткових угод, стягнення 170 091,73 грн
Представники сторін:
від прокуратури - Головіна Т.А. посвідчення №062349 від 05.04.21;
від позивачів - участі не брали;
від відповідача - Лисенко С.В. , довіреність № 38/07 від 30.12.21 адвокат;
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Заступника керівника Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області, в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступають Східний офіс Державної аудиторської служби України, в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області, та Комунальне некомерційне підприємство "Маловисківська лікарня" Маловисківської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (далі - Лікарня) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" (далі - ТОВ "Кіровоградська обласна ЕК") з вимогами про:
- визнання недійсною додаткової угоди №1 від 11.02.2021 до договору №55 про постачання електричної енергії споживачу від 10.02.2021, укладеного між Маловисківською лікарнею та ТОВ "Кіровоградська обласна ЕК",
- визнання недійсною додаткової угоди №2 від 19.02.2021 до договору №55 про постачання електричної енергії споживачу від 10.02.2021, укладеного між Маловисківською лікарнею та ТОВ "Кіровоградська обласна ЕК",
- стягнення з ТОВ "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" на користь бюджету коштів 170 091,73 грн, зарахувавши їх на відповідний розрахунковий рахунок,
- покладення на відповідача судового збору.
Ухвалою від 10.03.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/410/22 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 19.04.2022. Встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.
17.03.2022 від Східний офіс Державної аудиторської служби України до суду надійшов лист, за змістом якого позивач 1 підтримує позовні вимоги у повному обсязі.
25.03.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" до суду надійшов відзив з доказами його направлення іншим учасникам справи, відповідно до якого відповідач просить відмовити в задоволенні позову повністю.
07.04.2022 прокурор подав до суду відповідь на відзив.
18.04.2022 від відповідача до суду найшов лист, за змістом якого останній просить в задоволенні позову відмовити, розгляд справи проводити без участі його представника.
19.04.2022 господарський суд відкрив підготовче провадження.
В підготовчому засіданні 19.04.2022 прокурор та представник позивача 1 не заперечили проти призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою від 19.04.2022 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 25.05.2022 о 14:00.
В засіданні 25.05.2022 оголошено перерву до 22.06.2022 о 15:00.
В засіданні 22.06.2022 оголошено перерву до 04.07.2022 о 11:00 та витребувано від прокурора пояснення щодо підстав представництва.
Прокурор в судовому засіданні підтримав раніше поданий позов з підстав, заявлених у позові та надав усні пояснення щодо підстав представництва.
Позивачі участі не брали, повідомлені належним чином.
Відповідач позовні вимоги заперечив в т.ч. і з підстав відсутності підстав для представництва.
Заслухавши пояснення прокурора, та відповідача, дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини.
Комунальним некомерційним підприємством "Маловисківська центральна районна лікарня" проведено відкриті торги щодо закупівлі послуг за кодом ДК 021:2015:09310000-5: Електрична енергія, кількість 520000 кіловат-годин з очікуваною вартістю 2050000,00 грн.
Оголошення про проведення відкритих торгів оприлюднено в мережі Інтернет в електронній системі публічних закупівель Рrozorro за UА-2021-01-05-000610-c. Основним критерієм вибору переможця є ціна. Учасниками вказаних відкритих торгів зареєструвалися:
- ТОВ "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" з первинною пропозицією 1 716 000,00 грн (остаточна пропозиція 1716 000,00 грн);
- Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОЗБУТ-ТРАНС" з первинною пропозицією 2 034 240,00 грн (остаточна пропозиція 2 012 400,00 грн);
- Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоносії України" з первинною пропозицією 2 046 720,00 грн (остаточна пропозиція 2 022 800,00 грн).
За результатом проведення відкритих торгів переможцем вказаного аукціону визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" (далі за текстом -ТОВ "Кіровоградська обласна ЕК") з остаточною пропозицією 1716 000,00 грн.
За результатами проведених торгів між Маловисківською лікарнею та ТОВ "Кіровоградська обласна ЕК" укладено договір № 55 про постачання електричної енергії споживачу від 10.02.2021 (далі - Договір).
Предметом договору є Електрична енергія з визначеною кількістю - 520000 кВт/год.
Відповідно до п. 1 Комерційної пропозиції, що є додатком № 2 до Договору ціна (тариф) електричної енергії для споживача відповідно: 2 клас напруги 2,75 грн за кВт/год без ПДВ і 3,30 грн за кВт/год з ПДВ.
Відповідно до п. 5.5. Договору умови цього договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (далі -Закон).
У подальшому між замовником та постачальником укладено 2 додаткових угоди, у яких збільшено ціну за одиницю товару, без зміни суми договору (із одночасним зменшенням кількості одиниць товару).
Так, згідно з додатковою угодою від 11.02.2021 № 1 до Договору, укладеної на наступний день після укладання Договору, сторонами внесено зміни до істотних умов Договору та підвищено ціну електричної енергії за кВт/год з 3,30 грн кВт/год з ПДВ до 3,63806 грн за кВт/год без збільшення суми Договору.
Згідно з п. 6 додаткової угоди № 1 від 11.02.2021, дана додаткова угода поширює свою дію на період з 01.02.2021.
При цьому, підставами для підвищення ціни за електричну енергію стали лист Постанови НКРЕКП від 09.12.2020 № 2353 та від 09.12.2020 № 2371.
Прокурор звертає увагу суду, що вищевказані Постанови НКРЕКП прийнято та оприлюднено значно раніше, ніж до моменту укладення Договору (10.02.2021), діяли на момент укладення Договору були відомі Постачальнику. Таким чином, вищезазначене не підтверджує наявність зміни регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, в бік збільшення в період між укладанням Договору (10.02.2021) та укладанням додаткової угоди № 1 від 11.02.2021 до Договору. З урахуванням цього, безпідставно внесено зміни до істотних умов договору в частині зміни ціни за кВт/год електричної енергії згідно з умовами додаткової угоди № 1 від 11.02.2021 до Договору (без наявності реальної зміни регульованих цін (тарифів), що застосовуються в договорі), чим порушено вимоги п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону.
В подальшому, відповідно до додаткової угоди № 2 від 19.02.2021 до Договору сторонами внесено зміни до істотних умов Договору та підвищено ціну електричної енергії за кВт/год з 3,63806 грн кВт/год з ПДВ до 3,96 грн за кВт/год без збільшення суми Договору.
Згідно з п. 6 додаткової угоди від 19.02.2021 № 2 до Договору дана додаткова угода, поширює свою дію на період з 15.02.2021.
При цьому, підставою для внесення змін до істотних умов Договору додатковою угодою від 19.02.2021 № 2, зокрема, визначено експертний висновок Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати № В-67/8 від 09.02.2021, виготовлені на замовлення ТОВ "Кіровоградська обласна ЕК" відповідно до листа замовника б/н від 08.02.2021 Наряд В-67 від 08.02.2021 Кіровоградської РТПП.
Так, зазначає прокурор, наведене свідчить про обізнаність Відповідача на момент замовлення вищевказаного висновку про зростання відповідних цін на електроенергію.
Також прокурор зазначає, що в Експертному висновку № В-67/8 від 09.02.2021 вказано, що в результаті вивчення та аналізу даних, отриманих по глобальній мережі Інтернет, експертом отримана інформація про середньозважену ціну на електричну енергію на РДН та ОЕС України станом на 31.01.2021 та 05.02.2021.
Таким чином, вищевказаним експертним висновком визначено тарифи (ціни) на електричну енергію станом на дати, які передують даті укладення Договору, та не підтверджують коливання цін на електричну енергію в бік збільшення в період між укладанням самого Договору (10.02.2021) та додатковими угодами від 11.02.2021 № 1 та від 19.02.2021 № 2.
Закон України "Про торгово-промислову палату" не містить положень щодо наявності повноважень у торгово-промислової палати на видачу довідок (експертних висновків) щодо коливання ціни на товар на ринку. Натомість вказаним Законом визначено право торгово-промислової палати проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.
Вищезазначене, на думку прокурора, свідчить про те, що ТОВ "Кіровоградська обласна ЕК" ще до моменту укладення Договору володіла інформацією про ціни на електричну енергію, зокрема, які склалися на ринку 31.01.2021 та 05.02.2021.
Водночас, 10.02.2021 ТОВ "Кіровоградська обласна ЕК" укладає Договір із значно нижчим тарифом (ціною) за кВт/год електричної енергії та у подальшому додатковими угодами № 1 від 11.02.2021 та № 2 від 19.02.2021 до Договору підвищує ціну за кВт/год електричної енергії.
Постачальника визначено переможцем процедури проведення відкритих торгів у зв'язку з найменшою ціновою пропозицією за фіксований обсяг електричної енергії. Незважаючи на вищенаведене, Постачальник, знаючи реально існуючі ціни (тарифи) на предмет закупівлі, що склалися на ринку, ставить Споживача у наперед безвихідну ситуацію, укладаючи Договір та додаткові угоди № 1 та № 2 до нього із цінами, що змушують Споживача зменшити обсяг послуг з постачання електричної енергії відповідно до Закону. Враховуючи, що додаткову угоду від 11.02.2021 № 1 укладено з порушенням вимог п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон), то і відповідно наступні додаткові угоди, у тому числі додаткова угода № 2 від 19.02.2021 до Договору, є незаконними, оскільки не відповідають п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону, мають фіксовану ціну за одиницю товару, а тому є похідними від попередніх додаткових угод та автоматично є незаконними, оскільки без попередньої додаткової угоди ціна за наступними буде фактично перевищувати підвищення ціни за одиницю товару більше, ніж на 10 %, визначених законодавцем.
Зокрема, згідно з додатковою угодою № 2 від 19.02.2021 сторонами внесено зміни до істотних умов договору та підвищено ціну за кВт/год з 3,63806 грн кВт/год з ПДВ до 3,96 грн за кВт/год без збільшення суми Договору, де на підтвердження підстав зміни істотних умов Договору надано експертний висновок № В-67/8 від 09.02.2021, який, окрім того, що не підтверджує коливання цін в період укладення Договору та додаткової угоди № 2 від 19.02.2021, не співвідноситься із умовами Договору щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше, ніж на 10 %, якщо це не призведе до збільшення загальної суми договору, оскільки додаткова угода № 1 від 11.02.2021 до Договору укладена з порушенням вимог Закону.
Таким чином, зазначає прокурор, додаткову угоду № 2 від 19.02.2021 до Договору укладено з порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону.
Відповідно до вимог ст.ст. 632, 638 Цивільного кодексу України ціна є істотною умовою договору та установлюється за домовленістю сторін.
Тобто, із врахуванням положень зазначених статей, укладаючи договір від 10.02.2021 №55 ТОВ "Кіровоградська обласна ЕК" погодилось з п.1 Комерційної пропозиції, що є додатком № 2 до Договору, відповідно до якого встановлена ціна (тариф) електричної енергії для споживача: 2 клас напруги 2,75 грн за кВт/год без ПДВ і 3,30 грн за кВт/год з ПДВ.
Таким чином, звертає увагу прокурор, на момент укладення Договору за результатами процедури закупівлі, який укладено 10.02.2021, ТОВ "Кіровоградська обласна ЕК" було достаменно відомо про економічну невигідність його укладення відповідно до змісту поданої тендерної пропозиції та документів, що визначали ціну на електричну енергію.
У той же час, товариство не скористалось правом відмовитись від укладення договору про закупівлю, а підписало договір, маючи на меті подальше спонукання Споживача - Маловисківську лікарню до укладення незаконних і таких, що порушують інтереси держави, додаткових угод.
Прокуратура листом від 15.04.2021 № 12.53-62-415ВИХ-21 звернулась до КНП "Маловисківська лікарня" із запитом відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" про надання інформації про підстави укладення додаткових угод та тим самим зменшення обсягу постачання електричної енергії.
КНП "Маловисківська центральна районна лікарня" надано лист від 21.04.2021 № 869, у якому як підставу укладення додаткових угод до Договору вказано постанови НКРЕКП від 09.12.2020 № 2353 та № 2371 та Експертний висновок від 09.02.2021 № 67/8.
Прокуратурою встановлено, що у даному випадку Маловисківська лікарня та ТОВ "Кіровоградська обласна ЕК" дійшли згоди підписати додаткові угоди про збільшення ціни на електричну енергію, внаслідок чого вартість електричної енергії за кВт/год збільшилася для Маловисківської лікарні з 3,30 грн за кВт/год з ПДВ до 3,96 грн за кВт/год з ПДВ, тобто на 20 %, тоді як обсяг постачання електричної енергії зменшився з 520000 кВт/год до 477725,576 кВт/год, тобто на 8,1 % від очікуваного та необхідного для задоволення потреб Споживача обсягу електричної енергії.
Прокуратурою в ході вивчення інформації про проведення публічних закупівель в електронній системі публічних закупівель Рrozorro виявлено процедуру проведення відкритих торгів UА-2021-01-05-000610с, за результатами якої укладено Договір № 55 від 10.02.2021 між Маловисківською лікарнею та ТОВ "Кіровоградська обласна ЕК" та у подальшому вищевказані додаткові угоди № 1 та № 2, що не відповідають вимогам Закону, оскільки укладені на підставі документів, що не підтверджують об'єктивних обставин збільшення ціни за кВт/год електричної енергії в період після укладення Договору.
Враховуючи вищевикладене, Новоукраїнська окружна прокуратура листом від 14.04.2021 № 12.53-62-397ВИХ-21 звернулась до Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області (далі -Управління) з проханням надати оцінку законності укладення додаткових угод № 1 та № 2 до Договору.
Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області листом від 30.06.2021 № 041131-17/2493-2021 повідомлено прокуратуру, що за результатами проведеного моніторингу встановлено, що на порушення вимог п. 7. ч. 5 ст. 41 Закону змінено істотні умови договору після його підписання до виконання зобов'язань в повному обсязі, в частині зміни ціни за одиницю товару при відсутності зміни регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю.
Окрім того Управлінням зроблено висновок, що на порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону змінено істотні умови Договору після його підписання в частині збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку, якщо це не призведе до збільшення суми договору.
Управлінням також підсумовано, що документи, які були підставою внесення змін до істотних умов Договору, не є доказом реального коливання ціни товару на момент укладення угод, адже, зокрема, експертний висновок від 09.02.2021 № В-67/8 з відображенням середньозважених цін на 31.01.2021 та 05.02.2021 не підтверджує коливання ціни в бік збільшення після укладання Договору.
Результати проведеного управлінням моніторингу оформлено Висновком про результати моніторингу процедури закупівлі UА-2021-01-05-000610с від 30.07.2021, в якому, зокрема, встановлено зобов'язання щодо усунення порушень законодавства у сфері публічних закупівель. Так, Управління зобов'язало здійснити заходи щодо усунення виявлених порушень, а саме привести істотні умови Договору до вимог законодавства у сфері закупівель (зменшити ціну за кВт/год електроенергії до рівня, визначеного сторонами на дату підписання Договору та протягом п'яти днів з дня оприлюднення висновку оприлюднити в електронній системі закупівель інформацію та документи, що свідчать про вжиття таких заходів).
Новоукраїнська окружна прокуратура листом від 12.08.2021 № 12.53-62-397вих-21 звернулась до КП "Маловисківська центральна районна лікарня" із запитом про надання інформації, яких заходів вжито Маловисківською лікарнею за результатами проведеного Управлінням моніторингу, а також чи буде Маловисківською лікарнею вжито заходів щодо усунення виявлених порушень шляхом звернення до суду.
Листом від 23.08.2021 № 1560 Маловисківською лікарнею повідомлено про укладення додаткової угоди № 4 від 05.07.2021 до Договору, чим усунуто виявлені Управлінням порушення. Про вжиття інших заходів, в тому числі звернення до суду, Маловисківською лікарнею не вказано.
Отже, зазначає прокурор, коливання ціни товару на ринку кожного разу при укладенні додаткових угод сторонами договору жодним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено, адже підставою внесення змін до Договору надано Постанови НКРЕКП від 09.12.2020 та експертний висновок № В-67 від 09.02.2021, які не є доказом об'єктивного коливання ціни на електричну енергію в момент між укладенням Договору та додаткових угод № 1 та № 2 до нього, у зв'язку з чим сторонами не дотримано вимог п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону при укладенні додаткової угоди № 1 від 11.02.2021 до Договору та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону під час укладення додаткової угоди № 2 від 19.02.2021 до Договору, тому безпідставно змінено істотні умови договору.
Так як додаткові угоди № 1 від 11.02.2021 та № 2 від 19.02.2021 до Договору № 55 від 10.02.2021 суперечать вимогам ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", тому прокурор просить визнати їх недійсними та стягнути надмірно сплачені кошти в розмірі 170091,73 грн, що і стало підставою для звернення до суду.
Відповідач позовні вимоги заперечив з тих підстав, що при укладенні додаткових угод сторони керувались п. 5.5 договору № 55 від 10.02.2021, яким вказано, що у випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, постачальник має право письмово звернутись до споживача з відповідною пропозицією, при цьому така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об'єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обґрунтована і документально підтверджена.
Позивач погодив запропоновані зміни в частині збільшення ціни 3,63806 грн з ПДВ за 1 кВт/год в додатковій угоді № 1 та додатковій угоді № 2 за ціною 3,96 грн з ПДВ за 1кВт/год.
З посиланням на практику Верховного суду, відповідач зазначає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Відповідач вказав на належність доказів на підтвердження коливання ціни на ринку.
А також зазначив, що представником позивача не додано до позовної заяви доказів, щоб свідчили про надання заступнику керівника Новоукраїнської окружної прокуратури Кіровоградської області права підпису даної позовної заяви та право представляти інтереси позивача в суді.
Обґрунтовуючи підстави представництва, прокурор зазначає таке.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частиною 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Під час здійснення представництва інтересів держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).
Слід зазначити, що у судовому процесі держава бере участь як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач і визначив стороною у справі певний орган (така позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 20.08.2020 у справі №913/152/19, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 27.02.2019 у справі №761/3884/18).
Згідно з ч. 4, 5 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № З-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. З мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).
Відтак, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Наведена позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17.
У даному випадку порушенням інтересів держави є те, що під час проведення закупівлі порушено вимоги чинного законодавства, принципи ефективного та прозорого здійснення закупівлі, створення добросовісної конкуренції у сфері закупівлі, принципи максимальної ефективності та економії, що створило ризик до протиправного витрачання коштів бюджету, нераціонального та неефективного їх використання.
Укладення нікчемних угод за державні кошти, як зазначає прокурор, всупереч норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про публічні закупівлі" є прямим порушенням законності в бюджетній системі, яке сприяє розвитку інфляційних процесів у країні, підриває довіру громадян і наносить вагомий матеріальний і моральний збиток, що не може не відобразитись на державних інтересах та авторитеті держави, а також порушує інтереси держави.
Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.
Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Отже, правильне, в порядку, визначеному законодавством, використання бюджетних коштів беззаперечно становить державний інтерес.
Суперечності, які виникають у бюджетних правовідносинах, зачіпають як інтереси держави, так і суспільні інтереси, тож порушення інтересів держави у цій сфері є порушенням загальнодержавних інтересів, що у відповідно до ст. 131-1 Конституції України покладає на прокурора обов'язок представництва в суді.
Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Тобто, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.
Відповідно до статті 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Український народ, як сукупність окремих суб'єктів, індивідів, людей з огляду на ст. ст. 1, 3, 6-8, 13, 14, 41 Конституції України, має конституційне право правомірно очікувати захисту суспільних інтересів у вигляді адекватної реакції держави на випадки порушення законності, правомірно очікувати і розраховувати на те, що держава вживатиме усіх можливих законних засобів і способів заходів для відновлення становище, яке існувало до порушення права власності. Право власності є непорушним.
Набувачами послуг є коло фізичних осіб. Укладенням спірних додаткових угод порушено право власності цих осіб, однак, враховуючи те, що дані особи не є стороною виниклих правовідносин, вони позбавлені права на звернення до суду за відновленням своїх порушених прав.
Укладенням додаткових угод № 1 від 11.02.2021 та № 2 від 19.01.2021 до Договору № 55 від 10.02.2021 порушено матеріальні інтереси, оскільки з урахуванням цих угод заклад фактично отримав менше обсягу електричної енергії у порівнянні з первісним договором за значно вищою ціною.
При укладенні договору № 55 від 10.02.2021 Маловисківська лікарня передбачила та мала намір і можливість закупити достатню кількість електричної енергії для забезпечення нормального функціонування закладу в кількості 520000 кВт/год, а в подальшому, укладеними додатковими угодами вимушено зменшило цей обсяг до 477725,576 кВт/год. Таким чином, гарантоване законодавчими актами право на забезпечення належних умов для хворих лікарні порушено.
За приписами п. 1.2. Статуту Комунального некомерційного підприємства "Маловисківська лікарня" Маловисківської міської ради, Новоукраїнського району, Кіровоградської області (КНП "Маловисківська лікарня" код ЄДРПОУ 01995203) (зі змінами у відповідності з рішенням одинадцятої сесії Маловисківської міської ради восьмого скликання № 839 від 26.08.2021 року (далі - Статут) Лікарня є правонаступником усього майна, всіх прав та обов'язків Комунального некомерційного підприємства Маловисківської центральної районної лікарні.
Згідно з п. 1.4. Статуту засновником Підприємства є Маловисківська міська рада (далі - Засновник).
Враховуючи положення Постанови Верховного Суду у справі № 925/47/19 від 19.08.2020, слід зазначити, що прокурор не повинен перелічувати усі без винятку органи, уповноважені державою на здійснення повноважень із захисту інтересів держави у відповідному спорі, оскільки згідно з ст. 53 ГПК України на ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурору достатньо довести, що орган, в інтересах якого заявлено позов, уповноважений на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах.
Відповідно до п. 2.2.1. Статуту основними завданнями КНП "Маловисківська лікарня" є, зокрема, створення умов, необхідних для забезпечення доступної та якісної медичної допомоги населенню, організації належного управління внутрішнім лікувально діагностичним процесом та ефективного використання майна та інших ресурсів Підприємства.
Відповідно до п. 4.3. Статуту підприємство здійснює некомерційну господарську діяльність, організовує свою діяльність відповідно до фінансового плану, затвердженого Засновником, самостійно організовує виробництво продукції (робіт, послуг) і реалізує її за цінами (тарифами), що визначаються в порядку, встановленому чинним законодавством України.
Відповідно до п. 6.1.5. Статуту підприємство має право укладати господарські угоди з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування, а також фізичними особами відповідно до законодавства України, набувати майнових та особистих немайнових прав, нести обов'язки, представляти свої інтереси в суді.
За обставин, що склалися, Позивач 2 є стороною нікчемних правочинів, як вказує в позові прокурор, та особою, за рахунок якої Відповідачем безпідставно набуто стягувані грошові кошти (надмірно сплачені кошти за поставлену електричну енергію).
Таким чином, Позивач 2, як сторона договору, мав право вимагати повернення грошової суми, сплаченої надмірно Відповідачеві внаслідок укладення незаконних угод, що не відповідають виправданим фактичним обставинам їхнього укладення, чим завдано шкоди інтересам держави, проте жодних заходів до їх відновлення не вжив, а також знехтував, закріпленим у ст. 22 Бюджетного кодексу України обов'язку ефективного та раціонального використання бюджетних коштів.
Зі змісту листа-відповіді КНП "Маловисківська лікарня" від 23.08.2021 № 1560, наданої на запит Новоукраїнської окружної прокуратури від 12.08.2021 № 12.53-62-397вих-21, встановлено, що Підприємством було вжито заходи щодо усунення, виявлених Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області порушень, а саме укладено додаткову угоду № 4 від 05.07.2021 до Договору № 55 від 10.02.2021. Разом з тим, КНП "Маловисківська лікарня", вважає, що зайво перерахованих коштів за Договором № 55 від 10.02.2021 про постачання електричної енергії споживачу не відбулося, хоча фактичні обгрунтовані обставини засвідчують протилежне.
Таким чином, вказаним підприємством заходи щодо стягнення надміру сплачених грошових коштів за постачання електричної енергії за цінами, що встановлені внаслідок укладання додаткових угод, що суперечать законодавству, не вжито, з відповідним позовом до суду КНП "Маловисківська лікарня" не зверталось, хоча мало таку можливість, оскільки про виявлені порушення йому було достеменно відомо ще у липні 2021 року.
Беручи до уваги те, що правовідносини, пов'язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а нікчемність додаткових угод № 1 від 11.02.2021 та № 2 від 19.02.2021 до Договору № 55 від 10.02.2021, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідають, Позивач 2 знав про виявлені в ході перевірки Держаудитслужбою порушення, мав можливість та достатньо часу на них відреагувати, проте жодних заходів до відновлення інтересів держави не вжив, а тому підстави для звернення прокурора до суду з відповідним позовом є правомірними.
Зі змісту преамбули Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що цей Закон установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. До основних принципів публічних закупівель віднесено зокрема, їх максимальна економія, ефективність та пропорційність.
Статтею 7 зазначеного вище Закону визначено, що державне регулювання та контроль у сфері закупівель здійснюють Уповноважений орган та інші органи відповідно до їх компетенції.
Відповідно до пунктом 1 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого Указом Президента України від 31.05.2011 № 634/2011, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (Мінекономрозвитку України) визначено центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінекономрозвитку України є спеціально уповноваженим органом у сфері державних закупівель, метрології, з питань державно-приватного партнерства, оборонного замовлення.
Згідно з п.3 вказаного Положення основними завданнями Мінекономрозвитку України є формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері державних та публічних закупівель, державного замовлення.
З п. 4 Положення витікає, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі України є уповноваженим органом який здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель (шляхом нормативно- правового забезпечення державного регулювання у сфері публічних закупівель), однак не наділене повноваженнями контролю у сфері закупівель та зверненням до суду в інтересах держави у разі недотримання законодавства про закупівлі.
Здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (ст. 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні»).
Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні унормовано положеннями Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 №2939-ХИ та приписами Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою КМУ від 03.02.2016 №43.
Статтею 2 цього Закону визначено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.
Пунктом 10 статті 10 Закону органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43 затверджено Положення про державну аудиторську службу України, згідно з яким Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (пп.4, 9 п.4 Положення).
Постановою Кабінету Міністрів України №266 від 06.04.2016 року "Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби" затверджено перелік міжрегіональних територіальних органів Держаудитслужби України. Відповідно до п.1 вказаної постанови міжрегіональні територіальні органи Держаудитслужби за переліком згідно додатку 1 утворюються як юридичні особи публічного права.
Відповідно до наказу Держаудитслужби України №23 від 02.06.2016 затверджено Положення про Східний офіс Держаудитслужби, Східний офіс Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом. У складі Офісу утворюються як структурні підрозділи управління в Донецькій, Запорізькій, Кіровоградській областях. Управління здійснюють свої повноваження на території адміністративно-територіальних одиниць за їх місцезнаходженням відповідно. Повноваження Східного офісу Держаудитслужби, визначені зазначеним наказом кореспондуються із Положенням про Державну аудиторську службу України.
Таким чином, органом уповноваженим державою на виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах є Східний офіс Держаудитслужби України в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, відобразивши його у постанові від 09.09.2021 у справі №925/1276/19.
Згідно з листом Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області №041131-17/2864-2021 від 27.07.2021, вищевказаним органом проведено моніторинг закупівлі та зобов'язано Замовника здійснити заходи щодо усунення виявлених порушень шляхом приведення істотних умов Договору до вимог законодавства у сфері закупівель.
За результатами проведеного моніторингу Замовник (Споживач -Маловисківська лікарня) усунув порушення шляхом укладення додаткової угоди № 4 від 05.07.2021 до Договору № 55 від 10.02.2021, зменшивши ціну за кВт/год до рівня, визначеного сторонами на дату підписання Договору, тобто 3,30 грн за кВт/год з ПДВ.
Відповідно до п. 7 ч. 4 Положення про Східний офісу Держаудитслужби Офіс відповідно до покладених на нього завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, в тому числі звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, повноважень щодо звернення до суду з позовом про повернення сплачених коштів Східний офісу Держаудитслужби не має.
Таким чином, Східним офісом Державної аудиторської служби України не буде вжито належних заходів до усунення зазначених порушень в межах своїх повноважень, в т.ч. шляхом звернення до суду, а тому звернення до суду в інтересах цих органів прокурора є обґрунтованим.
У спорах, які пов'язані з проведенням публічних закупівель, позивачами можуть бути декілька уповноважених органів, які здійснюють контроль і моніторинг у сфері публічних закупівель, в залежності від повноважень, в межах яких ці органи діють, та характеру спірних правовідносин (предмета та підстав позову).
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи №912/2385/18.
При визначенні органу, в інтересах якого пред'являється позов, прокурор не повинен перелічувати усі без винятку органи, уповноважені державою на здійснення повноважень із захисту інтересів держави у відповідному спорі, оскільки згідно зі ст.53 ГПК України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурору достатньо довести, що орган, в інтересах якого заявлено позов, уповноважений на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах і суд згідно з принципом іига поуії сигіа («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи прокурора щодо наявності чи відсутності повноважень органу (-ів) влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Правова позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду від 19.08.2020 у справі №925/47/19.
Таким чином, звернення прокурора до суду в інтересах держави, а саме Східного офісу Держаудитслужби України в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області та Комунального некомерційного підприємства "Маловисківська лікарня" Маловисківської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області на думку прокурора є правомірним і виправданим, оскільки, як зазначалося вище, вказаними органами самостійно таких заходів не вжито і, як наслідок, інтереси держави залишилися незахищеними.
Щодо підстав представництва.
Відповідно до частини третьої статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно із частиною третьою статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (ч. 3, 5 ст. 53 ГПК України).
Відповідно до частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, в пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, пункт 26 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. пункт 27 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015. Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Здійснивши аналіз абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", Велика Палата Верховного Суду в пункті 37 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
У пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та зазначила, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (див. пункт 27 зазначеної постанови).
За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 69 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення спору у подібних правовідносинах мають враховувати саме останню правову позицію.
У цій справі суд звертається до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 на розгляд якої було винесено питання щодо можливості подачі прокурором позову в інтересах держави в особі державного підприємства. У справі № 911/2169/20 Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.
Абзац третій частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб'єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб'єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.
Наявність державно-владних повноважень відокремлює органи державної влади від інших державних установ, які також утворюються державою для здійснення завдань і функцій держави, але, на відміну від органів державної влади не наділяються владними повноваженнями. Органи державної влади є складовою частиною державного апарату - системи органів та осіб, які наділяються певними правами та обов'язками щодо реалізації державної влади. Водночас державні організації (установи, заклади), на відміну від державного органу, не мають державно-владних повноважень, не виступають від імені держави та є частиною механізму, а не апарату держави. Державна організація - це створений державою колектив працівників чи службовців, що характеризується організаційною єдністю, а також наявністю нормативно визначених повноважень в одній зі сфер суспільних відносин. При цьому така організація має власний кошторис. Такий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 25.11.2020 у справі № 204/6292/18 (провадження № 61-17873св19) та від 17.06.2020 у справі № 204/7119/18 (провадження № 61-20542св19).
У цій справі № 912/410/22, як вже зазначалося вище, прокурор стверджував, що Комунальне некомерційне підприємство "Маловисківська лікарня" Маловисківської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області є органом, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження у спірних правовідносинах.
Відповідно до положень Статуту Комунальне некомерційне підприємство "Маловисківська лікарня" Маловисківської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області та відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, останнє за організаційно-правовою формою є комунальним підприємством, тобто суб'єктом господарювання, який здійснює підприємницьку діяльність, а не органом державної влади чи органом місцевого самоврядування.
З урахуванням наведеного, звернення прокурора до суду у цій справі в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства "Маловисківська лікарня" Маловисківської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області є безпідставним.
Аналогічна позиція наведена в постановах Верховного суду від 25.11.2021 № 917/269/21, від 14.12.2021 № 917/562/21, від 01.02.2022 № 915/565/21, від 07.12.2021 № 903/865/20.
Відповідно до п. 1.9 - 1.11 статуту Лікарні, підприємство здійснює господарську некомерційну діяльність, спрямовану на досягнення соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку і належить до категорії неприбуткових некомерційних підприємств.
Забороняється розподіл отриманих доходів (прибутків) Підприємства або їх частин серед засновників (учасників), працівників комунального некомерційного підприємства (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб.
Не вважається розподілом доходів Підприємства, в розумінні п. 1.10 Статуту, використання Підприємством власних доходів (прибутків) виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених Статутом.
Розділ 5.3 Статуту визначає джерела формування майна та коштів підприємства, якими в тому числі є кошти міського бюджету (п. 5.3.2); власні надходження Підприємства, кошти від здачі в оренду (у разі отримання згоди засновника), закріпленого на праві оперативного управління; кошти та інше майно, одержані від реалізації продукції (робіт, послуг) (п. 5.3.3); майно, що надходить безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних благодійних внесків, пожертвувань юридичних і фізичних осіб; надходження коштів на виконання програм соціально-економічного розвитку регіону, програм розвитку медичної галузі (п. 5.3.8); інші джерела, не заборонені законодавством (п. 5.3.10).
Відповідно до п. 5.8. статуту власні надходження підприємства використовуються в т.ч. на господарські потреби підприємства, включаючи оплату комунальних послуг і енергоносіїв (за рахунок надходження підприємства від додаткової (господарської) діяльності і надходження підприємства від реалізації в установленому порядку майна (крім нерухомого майна).
Відповідно до п. 6.1.3 Статуту, підприємство має право самостійно планувати, організовувати і здійснювати свою діяльність, визначати основні напрямки свого розвитку відповідно до своїх завдань і цілей, у тому числі спрямовувати отримані від господарської діяльності кошти на утримання підприємства та його матеріально-технічне забезпечення.
Згідно п. 6.1.5 Статуту підприємство має право укладати господарські угоди з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування, а також фізичними особами відповідно до законодавства України, набувати майнових та особистих немайнових прав, нести обов'язки, представляти свої інтереси в суді.
Верховний суд у постанові від 08.11.2021 у справі № 917/561/21 додатково звернув увагу на те, що у випадку звернення прокурора за захистом інтересів держави в особі комунального підприємства/установи, необхідним є дослідження судами питання наявності у такого підприємства/установи делегованих органом місцевого самоврядування повноважень здійснювати владні управлінські функції, що, в такому випадку, наділяє комунальне підприємство/установу статусом суб'єкта владних повноважень (у розумінні пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України) як іншого суб'єкта при здійсненні ним публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Приймаючи до уваги положення статуту, суд не вбачає наявності у лікарні делегованих органом місцевого самоврядування повноважень здійснювати владні управлінські функції.
Інших доказів крім Статуту на підтвердження зазначеного не надано.
Також прокурором не надано доказів використання лікарнею для розрахунку за отримані енергоносії саме бюджетних коштів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено також правову позицію, відповідно до якої якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене, відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Комунального некомерційного підприємства "Маловисківська лікарня" Маловисківської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, у цій справі.
Суд не зазначив позивачем територіальну громаду або міську раду в особі лікарні як позивача у справі, а визначив тільки комунальне підприємство, звернення в інтересах якого яке як зазначено вище є безпідставним.
Відтак суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства "Маловисківська лікарня" Маловисківської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо представництва інтересів держави в особі Східного офісу Державної аудиторської служби України, в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області, суд погоджується з наведеними доводами прокурора.
Крім того, у висновку про результати моніторингу процедури закупівлі UА-2021-01-05-000610-c від 30.06.2021 позивачем в тому числі зазначено, що за результатами аналізу питання внесення змін до істотних умов договору установлено порушення вимог пунктів 2 та 7 частини 5 статті 41 Закону та безпідставності внесення змін до істотних умов договору, в частині зміни ціни згідно з умовами додаткової угоди № 1 та № 2.
З огляду на встановлені порушення законодавства у сфері публічних закупівель, керуючись статтями 2 та 5 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області зобов'язало здійснити заходи щодо усунення виявленого порушення в установленому законодавством порядку, а саме: недопущення в подальшому факту невідповідності інформації та приведення істотних умов договору до вимог законодавства у сфері закупівель (зокрема зменшення ціни за 1кВт год електроенергії до рівня, визначеного сторонами на дату підписання договору).
На виконання вимог зазначеного висновку, між сторонами договору 05.07.2021 укладено додаткову угоду № 4, згідно пункту 1 якої сторони дійшли згоди внести зміни до п. 1 Додатку № 2 до договору та викласти його наступній редакції: " Ціна за одиницю товару для споживача складає: 2 клас напруги 2,75 грн за кВт/год без ПДВ і 3,30 грн за кВт/год з ПДВ".
Відповідно до п. 4 додаткової угоди, її умови застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 01.07.2021 у відповідності до ч. 3 ст. 631 ЦК України та діють до повного виконання сторонами умов договору.
Тобто істотні умови в частині ціни за період до 01.07.2021 сторонами не приведено до цін визначених в договорі.
Відтак прокурор обґрунтовано звернувся до суду в інтересах Східного офісу Державної аудиторської служби України.
Поряд з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що "пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження".
Відповідно до частини другої статті 202 ЦК України правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта статті 202 ЦК України).
У справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них.
Так як прокурором визначено суб'єктний склад сторін у даній справі, однак суд прийшов до висновку, що поданий прокурором позов в інтересах Комунального некомерційного підприємства "Маловисківська лікарня" Маловисківської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, поданий безпідставно, однак лікарня є стороною оспорюваних додаткових угод та не є належним позивачем або відповідачем у справі, тому підстави для задоволення позову прокурора поданого в інтересах Східного офісу Державної аудиторської служби України, відсутні.
З огляду на зазначене позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Судовий збір покладається на прокуратуру.
Керуючись ст. 74, 76, 77, 126, 129, 226, 231, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Залишити без розгляду позов прокурора в інтересах державі в особі Комунального некомерційного підприємства "Маловисківська лікарня" Маловисківської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення надіслати
Новоукраїнській окружній прокуратурі Кіровоградської області через електронний суд,
Східному офісу Державної аудиторської служби України - через Електронний суд,
Управлінню Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області - на електронну пошту kirovohrad@dkrs.gov.ua,
Комунальному некомерційному підприємству "Маловисківська лікарня" Маловисківської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області - на електронну пошту crl_mviska@ukr.net,
Товариству з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" на електронну пошту kresc@kresc.com.ua,
Кіровоградській обласній прокуратурі на електронну пошту: oblprokuratura@kir.gp.gov.ua.
Повне рішення складено 14.07.2022.
Суддя В.Г. Кабакова