вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"12" липня 2022 р. м. Київ Справа № 911/354/21
Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., за участю секретаря судового засідання Борисюк В.В., розглянув за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рапекс1", за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Скай Фуд Сервісес” про стягнення суми заборгованості, пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу
за участю представників сторін:
від позивача: Приходько Я.М. (довіреність віл 04.01.2022 № 01-22/7-39);
від відповідача: Дзюбенко С.М.( довіреність від 04.01.2022);
від третьої особи - 1: Котовський В.М. (повноваження згідно ЄДР);
від третьої особи - 2: Антонова Г.І. (ордер від 30.10.2020 № 1058208)
Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рапекс1" про стягнення суми заборгованості, пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності.
Рішенням Господарського суду Київської області від 08.06.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2021, позов задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ "Рапекс1" на користь ДП "МА "Бориспіль" 319 570,36 грн основного боргу, 21 225,17 грн пені, 6 893,58 грн 3 % річних, 16 925,27 грн інфляційних втрат, 67 109,77 грн штрафу, 6 475,86 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено. Видано наказ після набрання рішенням законної сили.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.12.2021 постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2021 і рішення Господарського суду Київської області від 08.06.2021 у справі № 911/354/21 в частині відмови у стягненні заборгованості за період з 17.03.2020 по 24.06.2020 скосовано. Справу № 911/354/21 в цій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду Київської області.
24.12.2021 матеріали справи надійшли до Господарського суду Київської області. За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано на новий розгляд судді Антоновій В.М.
Ухвалою від 29.12.2021 Господарський суд Київської області прийняв справу № 911/354/21 до свого провадження та призначив підготовче засідання на 01.02.2022. Витребував у сторін письмові пояснення з урахуванням Постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.12.2021 та встановив строк до 25.01.2022 включно для надання письмових пояснень. Встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та доказів відправки копії відзиву позивачу - протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання даної ухвали.
25.01.2022 через канцелярію суду поштовим відправленням з дотриманням строків, встановлених ухвалою від 29.12.2021 від позивача надійшли письмові пояснення, відповідно до яких позивачем зазначено, що враховуючи фактичне користування орендованим майном суборендарем - ТОВ “Скай Фуд Сервісес” протягом спірного періоду, надана відповідачем довідка про форс-мажорні обставини підлягає відхиленню. Відповідачем помилково ототожнено неможливість використання орендованого майна з неможливістю отримання прибутку в очікуваному розмірі у спірний період.
27.01.2022 через канцелярію суду поштовим відправленням з дотриманням строків, встановлених ухвалою від 29.12.2021 від третьої особи - 2 ТОВ “Скай Фуд Сервісес” надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких третьою особою зазначено, що через обмеження, пов'язані із закриттям пунктів пропуску через державний кордон України для повітряного сполучення та забороною прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують пасажирські перевезення осіб, які здійснюють подорож з туристичною метою, об'єкт оренди не міг використовуватись для здійснення підприємницької діяльності - виготовлення бортового харчування та його постачання на повітряні судна, що виконують рейси із аеропорту «Бориспіль», що є підставою для звільнення від орендної плати.
27.01.2022 через канцелярію суду поштовим відправленням з дотриманням строків, встановлених ухвалою від 29.12.2021 від повідача надійшли пояснення (вих. № б/н від 25.01.2022), відповідно до яких відповідач просить суд відмовити повністю у задоволенні позову в частині, переданій на новий розгляд.
Ухвалою суду від 01.02.2022 підготовче засідання відкладено на 22.02.2022 о 15:40. Витребувано у позивача письмові заперечення щодо пояснень відповідача від 25.01.2022 в строк до 14.02.2022.
22.02.2022 протокольною ухвалою судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.03.2022 о 16:00.
Судове засідання, призначене на 15.03.2022 не відбулось.
Ухвалою суду від 18.05.2022 призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 14.06.2022 о 14:10.
14.06.2022 ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання у судовому засіданні з розгляду справи по суті оголошено перерву до 12.07.2022 о 15:00.
12.07.2022 у судове засідання з'явились представники позивача, відповідача, третьої особи -1 та третьої особи-2.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
28.01.2015 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (далі - орендодавець, третя особа-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Рапекс1” (далі - орендар, відповідач) укладено договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 1652 (далі - Договір, з урахуванням змін, що внесені 30.06.2015).
Відповідно до пункту 1.1. Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення будівлі цеху бортового харчування, загальною площею 1658,6 кв.м та твердого покриття біля будівлі цеху бортового харчування, площею 1943,9 кв.м, що розміщене за адресою: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, ДП “Міжнародний аеропорт Бориспіль” та перебуває на балансі Державного підприємства “Міжнародний аеропорт Бориспіль” (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна на 31.05.2014 і становить 44565050,00 грн.
Згідно з пунктом 1.2. Договору майно передається в оренду з метою розміщення виробничих та офісних приміщень.
Пунктом 3.1 Договору визначено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 і становить за базовий місяць розрахунку - травень 2014 року - 557063,13 грн., згідно розрахунку орендної плати, який додається.
Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж у наступному співвідношенні: 70% - до державного бюджету, 30% - балансоутримувачу (пункт 3.6. Договору).
Відповідно до пункту 3.7 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. Договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Згідно з пунктом 3.8. Договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 21% від суми заборгованості.
Пунктом 6.5. Договору визначено, що орендар має право здавати майно в суборенду.
Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором у випадку настання обставин непереборної сили (форс-мажор), які настали під час укладення договору, і на які сторони не могли вплинути, і які цілком або частково перешкоджають належному виконанню сторонами своїх зобов'язань передбачених договором (пункт 9.6.1. Договору).
Відповідно до пункту 9.6.3 Договору сторона, яка зазнала дії обставин форс-мажору, зобов'язана негайно (але не пізніше 5 календарних днів з моменту їх виникнення) повідомити другу сторону про їх виникнення, характер і приблизну тривалість. Невиконання стороною цього обов'язку позбавляє її права посилатись на ці обставини, як на підставу для звільнення від відповідальності.
Згідно з пунктом 10.1 Договору цей договір укладено строком на десять років, з 28.01.2015 по 27.01.2025.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.02.2015 за Актом № 1 приймання-передачі державного майна, відповідачу передано в оренду державне майно - нежитлове приміщення будівлі цеху бортового харчування, загальною площею 1658,6 кв.м. (реєстровий номер - 20572069.7.НЛТНПД007) та твердого покриття (замощення) біля будівлі цеху бортового харчування, площею 1943,9 кв.м. (реєстровий номер - 20572069.690.НЛТНПД1131), що розміщене за адресою: 08307, Київська обл., Бориспіль, ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», та перебуває на балансі Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».
30.06. 2015 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "РАПЕКС1" укладено договір про внесення змін до договору оренди № 1652 нерухомого майна, що належить до державної власності, яким договір оренди № 1652 від 28.01.2015 року викладено у новій редакції.
Згідно з частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).
Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Згідно з частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з нормами частини 1 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Статтею 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, одними з істотних умов договору оренди є об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації), орендна плата з урахуванням її індексації.
Згідно з статтею 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендна плата є платежем, який вносить орендар орендодавцеві незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної владиабо органами місцевого самоврядування.
Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом положень статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 6 статті 762 Цивільного кодексу України визначено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.05.2020 № 377) з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 установлено з 12 березня до 22 травня 2020 року на усій території України карантин.
Відповідно до приписів частин 4, 6 статті 762 ЦК України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 14 такого змісту: "14. З моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до частини 6 статті 762 цього Кодексу".
Законом України "Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 № 553-IX, який набрав чинності 18.04.2020, пункт 14 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України викладено в такій редакції: "14. Встановити, що на час дії відповідних обмежувальних карантинних заходів, запроваджених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), обставинами, за які наймач (орендар) не відповідає відповідно до частини 2 статті 286 ГК України, частин 4 та 6 статті 762 ЦК України, також є заходи, запроваджені суб'єктами владних повноважень, якими забороняються певні види господарської діяльності з використанням орендованого майна, або заходи, якими забороняється доступ до такого майна третіх осіб".
У пункті 6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 (на яку посилаються позивач і відповідач) зазначено, що підставою для застосування норми частини 6 статті 762 ЦК України є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
Відтак, для застосування частини 6 статті 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.
Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини.
Підставою звільнення від зобов'язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об'єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об'єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон'юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї норми Закону він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати.
Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів статті 762 ЦК України викладена у постановах Верховного Суду у справах № 914/1248/18, № 914/2264/17, №910/13158/20, № 911/3067/20.
Як вбачається з позовної заяви, позовні вимоги заявлені за період: за березень 2020 року на суму 1415948,45 грн. зі строком оплати до 15.04.2020, що підтверджується рахунком-фактури № 76/555 від 31.03.2020, актом приймання - здачі виконаних послуг від 31.03.2020; за квітень 2020 року на суму 1427276,04 грн. зі строком оплати до 15.05.2020, що підтверджується рахунком-фактури № 76/786 від 30.04.2020, актом приймання - здачі виконаних послуг від 30.04.2020; за травень 2020 року на суму 1431557,84 грн. зі строком оплати до 15.06.2020, що підтверджується рахунком-фактури № 76/989 від 31.05.2020, актом здачі виконаних послуг від 31.05.2020; за червень 2020 року на суму 1434420,98 грн. зі строком оплати до 15.07.2020, що підтверджується рахунком-фактури № 76/1229 від 30.06.2020, актом здачі виконаних послуг від 30.06.2020 та реєстрами виданих/отриманих оригіналів документів, за підписом бухгалтера відповідача.
Також матеріали справи містять: лист вх. № 02-06-2020-1 від 02.06.2020 та акт приймання-здачі від 30.04.2020 із запереченнями, оскільки на території України встановлені обмежувальні заходи щодо користування майном; лист вх. № 15-07-2020-1 від 15.07.2020 та акт приймання-здачі від 30.06.2020 із запереченнями, оскільки на території України встановлені обмежувальні заходи щодо користування майном; лист вх. № 21-08-2020-1 від 21.08.2020 та акт приймання-здачі від 31.07.2020 із запереченнями, оскільки на території України встановлені обмежувальні заходи щодо користування майном.
Відповідно до пункту 5.19. Договору орендар зобов'язаний до 15 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача акт приймання-здачі виконання послуг та рахунок. Підписаний акт приймання-здачі виконаних послуг орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5 днів акт приймання-здачі не буде повернуто балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.03.2020 на адресу в.о. начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях відповідачем направлено лист вх. № 16/03-01 відповідно якого повідомлено про настання форс-мажорних обставин, що виникли у зв'язку із запровадженням карантинних заходів на території України.
24.06.2020 Торгово-промисловою палатою України відповідачу видано сертифікат № 3100-20-1104 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) згідно з яким встановлено період форс-мажорних обставин (настання 17.03.2020, тривають на 24.06.2020).
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Верховний Суд, скеровуючи справу № 911/354/21 у частині відмови у стягненні заборгованості за період з 17.03.2020 по 24.06.2020 на новий розгляд до Господарського суду Київської області, зазначив, що: «у справі № 911/3067/20 суди у зв'язку зі встановленими обставинами фактичного користування відповідачем орендованим майном відхилили надану відповідачем довідку про форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили). Верховний Суд, залишаючи судові рішення у наведеній справі без змін, зауважив, що відповідач помилково ототожнює неможливість використання ним орендованого майна, тобто повну відсутність доступу до майна (що не було ним доведено у наведеній справі), з неможливістю отримання прибутку в очікуваному розмірі у спірний період, що не підпадає під дію норми частини 6 статті 672 ЦК України.
Суди попередніх інстанцій у цій справі, яка переглядається, наведеного вище не врахували та: (1) не розкрили зміст наведених у сертифікаті Торгово-промислової палати форс-мажорних обставин і не з'ясували, яким чином ці обставини вплинули на наявність підстав для звільнення орендаря від орендної плати у період з 17.03.2020 по 24.06.2020; (2) дійшли суперечливих висновків щодо відсутності підстав для застосування до відповідача приписів ч.6 ст. 762 ЦК України щодо всього періоду заборгованості та про наявність підстав для звільнення відповідача від сплати орендної плати за період з 17.03.2020 по 24.06.2020 у зв'язку з форс-мажорними обставинами; (3) не врахували приписи ст. 617 ЦК України, зміст пункту 9.6.1 Договору, а також доводи позивача стосовно того, що підтвердження форс-мажорних обставин може бути підставою для звільнення від відповідальності за часткове чи повне невиконання сторонами договірних зобов'язань».
У той же час, у відповідній Постанові зазначено, що питання щодо звільнення орендарів від орендної плати, а також щодо нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном врегульовані Постановою КМУ № 611, зокрема у пункті 1 цієї постанови передбачено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2:
- звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1;
- нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, здійснюється у розмірі: 50 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2; 25 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 3.
Відповідно до Додатку № 2 до "Переліку орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50 відсотків", до цього переліку включені орендарі, які використовують нерухоме державне майно для розміщення офісних приміщень (зокрема в аеропортах); вітчизняні юридичні і фізичні особи, що є суб'єктами малого підприємництва, фізичні особи, які провадять виробничу діяльність безпосередньо на орендованих виробничих площах (зокрема в аеропортах).
З огляду на пункт 1.2 Договору та вимоги додатку № 2 до Переліку, затвердженого Постановою КМУ № 611, Верховний Суд погодився з висновками судів, що відповідач має право на зниження орендної плати на 50 відсотків.
Відповідно до пункту 2 Постанови КМУ № 611 зобов'язано орендодавців державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови починаючи з дати встановлення карантину.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 26.08.2021 у справі № 910/13397/20, щодо питання застосування приписів Постанови КМУ №611, вказаним нормативно-правовим актом зобов'язано орендодавців державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови, починаючи з дати встановлення карантину. Оскільки Постанова № 611 не встановлює будь-якої процедури надання передбачених нею звільнень і знижок, у тому числі не передбачає необхідності отримання погоджень або укладення додаткових угод, нарахування орендної плати орендарям у розмірах, передбачених пунктом 1 цієї постанови, є державним регулюванням такої плати, а тому отримання погодження щодо звільнення або знижки орендної плати, так само як і внесення змін до договору оренди цією постановою не вимагається.
Крім того, Верховний Суд у Постанові від 09.12.2021 відхиляючи доводи позивача, щодо помилковості висновків судів про нарахування відповідачу орендної плати із зменшенням на 50% та неможливості зменшення орендної плати на 50% без укладення додаткового договору до договору оренди, зазначив, що протилежні доводи позивача спрямовані не переоцінку встановлених у справі обставин щодо визначеної у Договорі мети надання в оренду державного майна, а також ґрунтуються на помилковому тлумаченні приписів Постанови КМУ №611 щодо необхідності укладення додаткової угоди до Договору.
Крім того, скеровуючи справу на новий розгляд до Господарського суду Київської області відповідну справу, Верховний Суд зазначив: «Разом з тим, враховуючи, що висновки судів попередніх інстанцій не відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у пункті 44 цієї постанови, щодо питання застосування приписів ч. 6 ст. 762 ЦК України, Суд визнає частково обґрунтованими доводи скаржника щодо періоду заборгованості з 17.03.2020 по 24.06.2020, а саме в частині вимог щодо стягнення основної суми заборгованості з урахуванням встановленого Кабінетом Міністрів України порядку регулювання орендної плати у цей період, а також інфляційних втрат, 3% річних, пені та штрафу у співвідношенні до основної суми заборгованості» (п. 55 постанови).
Укладений сторонами договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.
Згідно ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як визначено ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
При цьому, ч.1 ст. 4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, чинного на момент укладення договору оренди та норми якого є спеціальними, зважаючи на те, що об'єктом оренди є державне майно, норми якого є норми якого є спеціальними і підлягають застосуванню до відносин сторін, норми якого є спеціальними і підлягають застосуванню до відносин сторін, враховуючи, що об'єктом оренди є державне майно.
Так, в силу чч. 1, 3 ст.19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності у розмірі, визначеному на підставі Методики та у строки, встановлені у договорі.
Отже, відповідач, враховуючи положення п.3.6 договору, яким встановлене співвідношення розподілу орендної плати, у встановлений такий пунктом договору строк - до 15 числа місяця, наступного за звітним, мав сплачувати позивачу 30% орендної плати визначеної договором, з урахуванням її корегування відповідно до п.3.3. договору та Методики.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.06.2020 Торгово-промисловою палатою України відповідачу видано сертифікат № 3100-20-1104 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) згідно з яким встановлено період форс-мажорних обставин (настання 17.03.2020, тривають на 24.06.2020).
Відповідно до ст. 14-1 Закон України Про торгово-промислові палати в Україні торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, карантину тощо.
Судом встановлено, що зазначений сертифікат підтверджує факт встановленого карантину, що є загальновідомим, зазначає про обмеження щодо здійснення господарської діяльності, але не підтверджує, що карантин повністю унеможливив використання орендованого майна.
Разом з цим, як вбачається зі змісту сертифікату, він посвідчує неможливість виконати зобов'язання в строк, який визначений правочином, однак не звільняє відповідача від його виконання, оскільки запровадження карантину не тягне собою автоматичного припинення орендних правовідносин, тобто вважається, що орендар має право використовувати орендоване майно лише з певними обмеженнями від виду діяльності та цільового призначення договору оренди.
Розглядаючи питання щодо наявності підстав для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань за договором з посиланням на дію форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), слід виходити з того, що сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України, є документом, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), тобто є доказом, який має оцінюватися судом поряд з іншими, наданими учасниками справи доказами, відповідно до ст. 86 ГПК України.
Таким чином, суд має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За ч. ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі № 910/1931/19 від 08.10.2020 р.
Таким чином, відповідач повинен довести, що запровадження карантинних заходів з 12.03.2020 р. об'єктивно та повністю унеможливило використання орендованого майна за цільовим призначенням.
У постанові Верховного Суду у справі № 914/70/18 від 13.08.2019 р. викладено висновок про те, що для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Позивач повинен був довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем, і він не відповідає за ці обставини.
При цьому звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо .
В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач позбавлений можливості доступу до орендованих приміщень і користування ними, що могло бути підставою для повного звільнення від зобов'язання стосовно оплати орендних платежів відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України.
Судом враховано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Рапекс1" передав орендоване майно в суборенду ТОВ «Скай Фуд Сервісес» відповідно до договору суборенди 21.09.2015.
Відповідно до п. 5.11 Договору суборенди здійснення витрат, пов'язаних із утриманням Орендованого майна належить до обов'язків ТОВ «Скай Фуд Сервісес».
Протягом усього спірного періоду орендованим майном користувалося ТОВ «Скай Фуд Сервісес», що підтверджується долученими до матеріалів справи завіреними копіями договору про надання послуг з водопостачання та відведення стічних вод від 30.10.2015 № 02.5-14/1-77, договору про надання послуг з теплопостачання від 30.10.2015 № 02.5-14/1-78, договору про надання телекомунікаційних послуг від 20.11.2015 № 02.5.14/2-23, договору про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії від 04.06.2019, договору про надання телекомунікаційних послуг (радіозв'язок) від 05.02.2016
Так, за договором про надання послуг з водопостачання та відведення стічних вод від 30.10.2015 № 02.5-14/1-77 між ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та ТОВ «Скай Фуд Сервісес» підписано акти виконаних послуг з водопостачання та водовідведення холодної води за березень 2020 назагальну суму 55 267, 20 грн ( рахунок № 226/147), за травень 2020 на суму 3 488, 40, грн. (рахунок № 226/325), за червень 2020р, на суму 2 804, 40 грн. (рахунок № 226/358), за липень 2020р. на суму 820, 80 грн. (рахунок 226/428).
При цьому, згідно п. 1.1. та п. 2.3.10 договору, послуги надаються для будівлі бортового харчування та твердого покриття біля будівлі цеху бортового харчування. ТОВ «Скай Фуд Сервісес» самостійно знімає показники лічильників води та надає Позивачу письмовий звіт згідно додатку 3.
За договором про надання послуг з теплопостачання від 30.10.2015р. № 02.5-14/1-78 між Позивачем та ТОВ «Скай Фуд Сервісес» підписано акти приймання-здачі виконаних послуг за березень 2020р. постачання теплової енергії на суму 39 536, 40 грн. (рахунок 226/148).
За договором про надання телекомунікаційних послуг від 20.11.2015 № 02.5.-14/2-23 між Позивачем та ТОВ «Скай Фуд Сервісес» підписано акти приймання-здачі виконаних послуг за березень 2020 (рахунок № 214/75) на суму 3 641, 80 грн, за квітень 2020р. (послуги коистування IP адресою, абон. плата за користування АСК ТПА (стандартний масив), абон. плата за використання послуг з передачі інформації із швидкістю 100 Мбіт/с, абн. Плата телефона за основний телефонний апарат, міжміські та міжнародні розмови) на суму 3 639, 53 грн., за червень 2020р. на суму 3 639, 94 грн., за липень 2020 року за послуги міжміські розмови у сумі 19, 43 грн.
Згідно пунктів 3.3.1, 3.3.11., 3.3.2. договору від 20.11.2015 № 02.5.-14/2-23 товариство мало право достроково розірвати договір, відмовитися від послуг, та на тимчасове припинення надання послуг, але таким правом не скористалося.
За договором про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії, яки й укладено 04.06.2019 між Позивачем та ТОВ «Скай Фуд Сервісес», підписано акти за березень 2020р. послуги за перетікання реактивної електричної енергії на суму 2061, 16 грн., за липень 2020р. послуги за перетікання реактивної електричної енергії на суму 262, 10 грн.
Відповідно до п. 4.2. договору про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії від 04.06.2019, вимірювання та облік електричної енергії здійснюється на підставі показів засобів вимірювальної техніки електричної енергії та згідно п.2.2 договору, зокрема саме споживач надає власнику мереж «звіт про покази засобів обліку» з початку розрахункового періоду.
На підтвердження оплати вищезазначених послуг, ТОВ «Скай Фуд Сервісес» долучено до матеріалів справи завірені копії платіжних доручень (№ № 3913, 3962, 3963, 3968, 3969, 3970, 3971, 3972, 4, 5, 7, 23, 24, 25, 26, 27).
Вищезазначене свідчить про те, що орендованим майном протягом періоду, за який виникла заборгованість у ТОВ «РАПЕКС1» перед ДП МА «Бориспіль» (березень - червень 2020р.) за договором оренди від 28.01.20215р. № 1652, користувалося ТОВ «Скай Фуд Сервісес».
Таким чином, до майна мав доступ, як орендар, так і суборендар.
Враховуючи вищевикладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рапекс1" не може бути звільненим від орендної плати на підставі сертифікату про форс-мажорні обставини від 24.06.2020.
Під час розгляду справи відповідачем не надано доказів виконання зобов'язань з оплати орендної плати за період з 17.03.2020 по 24.06.2020.
Судом враховано, що у постанові Верховного суду від 09.12.2021 у даній справі, у пункті 49 колегія суддів погодилась з висновками судів, що відповідач має право на зниження орендної плати на 50 відсотків.
Враховуючи викладене, суд зазначає про наявність підстав для нарахування та стягнення орендної плати в такому розмірі:
Березень 2020 року - 589978,53 грн, з розрахунку, що 1 день орендної плати скаладає 19031,56 грн орендної плати, з 17.03.2020 по 31.03.2020 - зменшення на 50% (19031,56 х 15 / 2 = 142736,70 грн),
Квітень 2020 рооку - 594698,35 грн - зменшення на 50% (594698,35/2=297349,18 грн)
Травень 2020 року - 596482,45 грн - зменшення на 50% (596482,45/2=298241,23 грн)
Червень 2020 року - 597675,41 грн, з розрахунку, що 1 день орендної плати скаладає 19922,51 грн, з 01.06.2020 по 24.06.2020 - зменшення на 50% (19922,51 х 24 / 2= 239070,12 грн).
Враховуючи викладене, загальний розмір несплаченої орендної плати складає - 977397,23 грн (142736,70+297349,18+298241,23+239070,12).
Оскільки заборгованість відповідача зі сплати орендних платежів за період з 17.03.2020 по 24.06.2020 у розмірі 977397,23 грн належним чином доведена, доказів сплати відповідачем вказаної суми у визначені строки та станом на час розгляду справи по суті спору, матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про обґрунтованість та наявність підстав задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості за несплату орендної на суму 977397,23 грн.
Між тим, судом критично оцінено доводи відповідача щодо того, що судом мають бути враховані обставини щодо сплати завдатку та його зарахування в рахунок орендної плати згідно п. 5.2 Договору. Оскільки, враховуючи, що майно повернуто відповідачем 03.09.2020, останніми 3 місяцями є липень, серпень, вересень 2020 р.
Також судом враховано, що в провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 911/3156/21 між тими ж сторонами щодо стягнення заборгованості за липень 2020 р.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пункт 1 статті 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В силу ч. ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання; одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як визначено ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У відповідності до п. 3.7. договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та позивачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати, за весь період невиконання зобов'язання включно.
Згідно з пунктом 3.8. Договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 21% від суми заборгованості.
Суд здійснив розрахунок пені в межах заявлених позивачем періодів, за березень 2020 року на суму боргу 142736,70 грн, за квітень 2020 року на суму боргу 297349,18 грн, за травень 2020 року на суму боргу 298241,23 грн, за червень 2020 року на суму боргу 239070,12 грн та встановив, що належною до стягнення є сума пені у розмірі 75542,80 грн.
Штраф у розмірі 21% від суми заборгованості - 977397,23 грн складає 205253,42 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд здійснив розрахунок 3 % річних та втрат від інфляції в межах заявлених позивачем періодів та встановив, що належними до стягнення є 18412,85 грн - 3 % річних та 31859,33 грн втрат він інфляції.
Відповідно до п. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи.
Пунктами 1 та 3 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України, згідно змісту якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Враховуючи викладене, оскільки борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашено, відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо сплати орендних платежів за період користування орендованим державним майном у строк визначений договором, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтвердженими належними доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають частково: 977397,23 грн основного боргу, 75542,80 грн пені, 18412,85 грн - 3 % річних, 31859,33 грн втрат від інфляції та 205253,42 грн штрафу. В іншій частині позову відмовити.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, позивачу за рахунок відповідача підлягає відшкодуванню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 19626,98 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рапекс1", за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Скай Фуд Сервісес” в частині стягнення заборгованості за період з 17.03.2020 по 24.06.2020 задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рапекс1" (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, Бориспіль-7, будівля технічних бригад № 260, МА "Бориспіль", код ЄДРПОУ 36134776) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08301, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7, код ЄДРПОУ 20572069) 977397,23 грн (дев'ятсот сімдесят сім тисяч триста дев'яносто сім гривень двадцять три коп) основного боргу, 75542,80 грн пені (сімдесят п'ять тисяч п'ятсот сорок дві гривні вісімдесят коп) пені, 18412,85 грн (вісімнадцять тисяч чотириста дванадцять гривень вісімдесят п'ять коп) - 3 % річних, 31859,33 грн (тридцять одну тисячу вісімдесят п'ятдесят дев'ять гривень тридцять три коп) втрат від інфляції, 205253,42 грн (двісті п'ять тисяч двісті п'ятдесят три гривні сорок дві коп) штрафу та 19626,98 (дев'ятнадцять тисяч шістсот двадцять шість гривень дев'яносто вісім коп) судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому
ст. 257 ГПК України.
Повний текст складено 14.07.2022
Суддя В.М. Антонова