вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"15" червня 2022 р. м. Київ Справа № 911/3241/21
Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Тимошенко Д.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 )
до
ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 )
про визнання права власності на частку у статутному капіталі
за участю представників учасників справи:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
03.11.2021 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач/ ОСОБА_1 ) до ОСОБА_2 (надалі - відповідач/ ОСОБА_2 ) про визнання права власності на частку у статутному капіталі ТОВ «Глобал Тех Сервіс» у розмірі 99%, що еквівалентно 29850,00 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, на підставі договорів купівлі-продажу, набуто у власність частки статутного капіталу ТОВ «Глобал Тех Сервіс» у загальному розмірі 99%. Позивач вказує, що він є добросовісним набувачем майна, при цьому, у провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області перебуває справа № 361/1220/20, у якій розглядаються вимоги ОСОБА_2 , зокрема, про визнання правочинів недійсними, в тому числі і за яким позивачем набуто у власність частки статутного капіталу Товариства.
Тобто, як зазначає позивач, відповідачем оспорюється право власності позивача на частки статутного капіталу Товариства, тому позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом із вимогою про визнання права власності на частку у статутному капіталі ТОВ «Глобал Тех Сервіс» у розмірі 99%.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/3241/21 та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.12.2021.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.12.2021 підготовче засідання відкладено на 19.01.2022.
На адресу суду 29.12.2021 від відповідача надійшов відзив на позов, за змістом якого останній заперечує пред'явлені позовні вимоги та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Крім того, цього ж дня до суду надійшло клопотання представника відповідача, в якому останній просить закрити провадження у справі на підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Мотивуючи подане клопотання представник відповідача вважає, що спір у справі не є корпоративним, оскільки ОСОБА_2 не оспорює право власності ОСОБА_1 на частку у статутному капіталі ТОВ «Глобал Тех Сервіс», а у межах справи № 361/1220/20 оспорює правочини, на підставі яких було відчужено належне ОСОБА_3 майно, в тому числі і частки статутного капіталу ТОВ «Глобал Тех Сервіс».
Відповідач вказує, що вимоги ОСОБА_2 у цивільній справі спрямовані на приведення статусу сторін до початкового стану, який вони мали до вчинення оспорюваних правочинів.
Тобто, як стверджує представник відповідача, що заявлені ОСОБА_2 вимоги у справі № 361/1220/20 обумовлені не невизнанням права власності ОСОБА_1 на частку у статутному капіталі ТОВ «Глобал Тех Сервіс», а тим, що правочини, за якими ОСОБА_1 набув частку у статутному капіталі, мають вади та існують підстави для визнання цих правочинів недійсними і застосування наслідків недійсності правочинів, тому положення ст. 392 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані у розглядуваній справі.
Також, на думку представника відповідача, у розглядуваній справі відсутній предмет спору, адже звернення ОСОБА_2 до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом про визнання недійсними правочинів, на підставі яких, зокрема, ОСОБА_1 набув право власності на частку у статутному капіталі ТОВ «Глобал Тех Сервіс», не можна розцінювати ані порушенням, ані визнанням, ані оспорюванням корпоративних прав ОСОБА_1 з огляду на те, що відсутння невизначеність щодо прав ОСОБА_1 , який згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є єдиним учасником Товариства.
Також на адресу суду 29.12.2021 від ОСОБА_2 надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та рішень загальних зборів, та відновлення становища, яке існувало, яку ухвалою суду від 06.01.2022 повернуто заявнику.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.01.2022 підготовче засідання відкладено на 23.02.2022.
До суду 09.02.2022 від представника позивача надійшли заперечення проти задоволення клопотання відповідача про закриття провадження у справі.
Також у вказаному клопотанні представник позивача просить суд застосувати до відповідача заходи процесуального примусу у вигляді штрафу та стягнувши з відповідача штраф у розмірі 2481 гривень.
Обґрунтовуючи вказане клопотання представник позивача вказує на те, що ОСОБА_1 у межах справи № 361/1220/20 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку у статутному капіталі ТОВ «Глобал Тех Сервіс», провадження за яким ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 03.09.2021 закрито та роз'яснено, що спір у справі підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства.
Водночас, за доводами представника позивача, представник ОСОБА_2 в перебігу розгляду справи № 361/1220/20 звертався до Броварського міськрайонного суду Київської області з клопотанням про закриття провадження у справі за зустрічним позовом ОСОБА_1 аргументувавши заявлене клопотання тим, що заявлені вимоги за зустрічним позовом підлягають вирішенню за правилами господарського судочинства, оскільки такі вимоги обумовлені порушенням корпоративних прав учасника Товариства - ОСОБА_1 .
Таким чином, на думку представника позивача, звертаючись як до Броварського міськрайонного суду Київської області, так і до Господарського суду Київської області із клопотаннями про закриття провадження вбачається суперечлива поведінка представників ОСОБА_2 , відтак вказані дії є такими, що суперечать завданню господарського судочинства та спрямовані на перешкоджання розгляду цієї справи.
З огляду на наведені обставини, представник позивача вважає, що дії представника відповідача свідчать про зловживання процесуальними правами, тому просить суд залишити клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі без розгляду та у відповідності до ст. 135 Господарського процесуального кодексу України застосувати до відповідача заходи процесуального примусу у вигляді накладення штрафу у розмірі 2481 гривень.
На адресу суду 09.02.2022 від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17.11.2021 у справі № 361/1220/20.
До суду 21.02.2022 від представника відповідача надійшли заперечення щодо клопотання позивача про долучення до матеріалів справи рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17.11.2021 у справі № 361/1220/20.
Обґрунтовуючи вказане клопотання представник відповідача вказує на те, що обставини, встановлені рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 17.11.2021 у справі № 361/1220/20 не можуть братися судом до уваги під час вирішення цієї справи, адже вказане рішення не набрало законної сили.
Крім того, за доводами представника відповідача, всупереч вимогам ч. 9 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України до поданого позивачем клопотання не долучено доказів його надсилання на адресу інших учасників справи.
До суду 23.02.2022 від представника відповідача надійшло клопотання про допит свідків та учасників справи у якості свідків.
Вказана заява обґрунтована необхідністю допиту ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_1 у якості свідків оскільки, як вказує представник відповідача, ці особи можуть спростувати твердження позивача щодо добросовісності набуття ним права власності на частку у статутному капіталі ТОВ «Глобал Тех Сервіс».
Ухвалою суду від 23.02.2022, із занесенням до протоколу судового засідання, суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про допит свідків та учасників справи у якості свідків.
Відмовляючи у задоволенні клопотання представника відповідача про допит свідків та учасників справи у якості свідків, суд керувався наступним.
У відповідності до ч. 1 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.
Згідно ст. 88 Господарського процесуального кодексу України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка (ч. 1). У заяві свідка зазначаються ім'я (прізвище, ім'я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень (ч. 2). Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків (ч. 3). Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів (ч. 4).
Частиною 1 статті 89 цього ж кодексу встановлено, що свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.
З огляду на наведені норми законодавства передумовою для виклику судом свідка у судове засідання, є наявність заяви такого свідка, в якій викладені його показання, які суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.
Водночас, представником відповідача не надано до суду заяв свідків зазначених у його клопотанні, а відтак зазначені обставини унеможливлюють допит у якості свідків осіб зазначених у клопотанні представника відповідача, що є підставою для відмови у задоволенні вказаного клопотання.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.05.2022 підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті на 15.06.2022.
В судове засідання 15.06.2022 представники сторін не з'явились. Поряд із цим, 30.05.2022 на адресу суду від представника позивача надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності представника.
Розглянувши клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі на підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з огляду на наступне.
У відповідності до пунктів 1, 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо: спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства; відсутній предмет спору.
Частиною 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (пункт 3); справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах (пункт 4).
Як слідує з матеріалів справи позивач є учасником ТОВ «Глобал Тех Сервіс», якому належить частка у статутному капіталі Товариства у розмірі 99%, а підставою звернення до суду за захистом своїх права стало те, що, на думку позивача, відповідач оспорює право власності позивача на частку у статутному капіталі у розмірі, яка належить позивачу.
Тож, в силу приписів п. 4 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України спір у справі про визнання права власності на частку статутного капіталу юридичної особи підлягає вирішенню господарським судом.
До того ж, з матеріалів справи вбачається, що у провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області перебувала справа № 361/1220/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , Броварської міської ради Київської області в особі відділу реєстраційних дій Центру обслуговування «Прозорий офіс» про визнання правочинів недійсними, скасування записів про внесення змін до відомостей щодо юридичної особи, зобов'язання вчинити певні дії.
У межах вказаної справи ОСОБА_1 звернувся із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку у статутному капіталі ТОВ «Глобал Тех Сервіс» у розмірі 99%, яку ухвалою суду від 28.09.2020 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 03.09.2021 провадження у справі № 361/1220/20 за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності закрито та роз'яснено ОСОБА_1 , що заявлений ним спір підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства.
Постановляючи вказану ухвалу Броварський міськрайонний суд Київської області виходив з того, що як на підставу позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_1 посилався на договори купівлі-продажу від 16.08.2018 про набуття частки у статутному капіталі ТОВ «Глобал Тех Сервіс». Відомості про ОСОБА_1 як засновника (учасника) товариства внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Предметом спору є визнання права власності на частку у статутному капіталі.
Тому, Броварський міськрайонний суд Київської області дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 як засновник/учасник юридичної особи звернувся до суду із зустрічним позовом з метою захисту своїх корпоративних прав у спосіб їх визнання, а спір про визнання права власності на частку у статутному капіталі виник між двома фізичними особами, не змінює його правової природи, розгляд якого віднесений до юрисдикції господарських судів відповідно до пункту 4 частини першої статті 20 ГПК України.
Отже враховуючи, що суд загальної юрисдикції закрив провадження у справі зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих самих підстав, що й у цій справі, що поставило під загрозу сутність гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту, тому з метою недопущення існування юрисдикційного конфлікту, забезпечення права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту, суд зазначає, що вказана справа має бути розглянута за правилами господарського судочинства, оскільки позивачу має бути забезпечено доступ до правосуддя.
Подібний висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у її постановах від 12.12.2018 у справах № 490/9823/16-ц та № 761/12676/17, а також від 27.03.2019 у справі № 766/10137/17, від 02.02.2021 у справі № 906/1308/19.
Разом з тим, закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України можливе у разі, коли предмет спору об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Предмет позову розуміють як певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Разом з тим, підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Таким чином, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або спірні питання врегульовано самими сторонами.
Матеріально-правовими вимогами позивача до відповідача у даній справі є визнання права власності на частку у статутному капіталі ТОВ «Глобал Тех Сервіс» у розмірі 99%, оскільки, на думку позивача, таке право оспорюється відповідачем.
При цьому відповідач вказує на те, що заявлені ним вимоги у справі № 361/1220/20 не свідчать, про порушення або оспорення корпоративних прав ОСОБА_1 .
Суд зауважує, що наявність чи відсутність порушеного права позивача підлягає встановленню під час вирішення справи по суті.
Фактичні обставини справи та позиції сторін, зокрема, підтримання позивачем позовних вимог, не свідчать про те, що між позивачем та відповідачем не залишилося неврегульованих питань, а відтак і про припинення існування предмета спору в розумінні п. 2 ч. 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, що зумовлює висновки суду про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача.
Щодо клопотання представника позивача про застосування до відповідача, у відповідності до ст. 135 Господарського процесуального кодексу України, заходів процесуального примусу у вигляді штрафу стягнувши з відповідача штраф у розмірі 2481 гривень, суд дійшов наступних висновків.
Так, однією із засад господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами (п. 11 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з п. 5 ч. 5 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їх обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Слід зазначити, що принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.
Водночас за умови наведення ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України переліку дій, які суд може визнати зловживанням процесуальними правами, що суперечить завданню господарського судочинства, виключного переліку дій, які можуть розцінюватися судом як зловживання правом, приписами господарського процесуального кодексу не встановлено.
Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17).
Відповідно до статті 131 Господарського процесуального кодексу України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.
Заходами процесуального примусу, згідно зі статті 132 Господарського процесуального кодексу України, є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) штраф.
Положеннями частини 1 статті 135 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною десятою статті 188 цього Кодексу.
Суд зазначає, що під зловживанням процесуальними правами слід розуміти особливу форму господарського процесуального правопорушення, тобто умисні, недобросовісні дії учасників господарського процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб'єктивних процесуальних прав учасників судового процесу та їх представників, та перешкоджанням діяльності суду із справедливого та своєчасного розгляду і вирішення господарської справи.
Отже, з аналізу вказаних вище положень чинного процесуального законодавства слідує, що застосування заходів процесуального примусу до сторін спору та учасників судового розгляду є правом, а не обов'язком суду; застосування заходів процесуального примусу є крайньою мірою впливу на сторін спору та учасників судового розгляду з метою спонукання вказаних осіб (їх представників) до добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Розглянувши подане представником позивача клопотання, судом не встановлено у діях представника відповідача зловживання процесуальними правами, тож подане представником позивача клопотання задоволенню не підлягає.
Стосовно заперечень представника відповідача проти долучення до матеріалів справи копії рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17.11.2021 у справі № 361/1220/20, суд зазначає, що станом на день ухвалення рішення у цій справі відповідачем до матеріалів справи не надано доказів оскарження рішення від 17.11.2021 у справі № 361/1220/20, що дає підстави суду дійти висновку про таке рішення є таким, що набрало законної сили.
Разом із тим суд зазначає, що в силу приписів ч. 9 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Враховуючи те, що ОСОБА_2 є стороною у справі № 361/1220/20, якому забезпечено право на отримання копії повного судового рішення, а також те, що судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень»), то надсилання вказаного судового рішення на адресу відповідача не вимагається.
У відповідності до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_4 (продавець), ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) 16.08.2018 укладено договори купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Глобал Тех Сервіс», за умовами п. 1.1. яких продавці передають покупцю свої частки у розмірі 49,5% у статутному капіталі ТОВ «Глобал Тех Сервіс», що еквівалентно 14925,00 гривень.
Згідно пп. е п. 1.2. укладених договорів продавцю належить частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Тех Сервіс» у розмірі 49,5% статутного капіталу Товариства.
Перехід права власності на частку, що складає 49,5% статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Тех Сервіс», від продавця до покупця відбувається в момент укладення цього договору. Перехід корпоративних прав учасника ТОВ «Глобал Тех Сервіс» від продавця до покупця відбувається в момент внесення відповідних змін до статуту ТОВ «Глобал Тех Сервіс» та державної реєстрації вказаних змін в відповідних органах державної влади та/або органах місцевого самоврядування чи нотаріуса (пункт 4.3. договору).
Відповідно до п. 5.1. договору продавець гарантує, що відчужувана за даним договором частка у статутному капіталі ТОВ «Глобал Тех Сервіс» не заставлена, не продана, не подарована, іншим способом не обтяжена, в спорі та під арештом не знаходиться, претензій з боку третіх осіб щодо неї не висувається.
На підставі вказаних договорів між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 16.08.2018 підписано акти приймання-передавання частки у статутному капіталі (корпоративних прав) ТОВ «Глобал Тех Сервіс», за умовами п. 1 яких відповідно до умов договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Тех Сервіс» від 16.08.2018 продавець передає у власність, а покупець приймає у власність частину частки у статутному капіталі (корпоративні права) товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Тех Сервіс» в розмірі 49,5%, що складає 14925,00 гривень.
Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Глобал Тех Сервіс» від 18.08.2018, оформленого протоколом № 4, вирішено:
- прийняти до складу учасників ТОВ «Глобал Тех Сервіс» ОСОБА_1 ;
- відступити частку ОСОБА_5 у розмірі 49,5 %, яка становить 14925,00 гривень, в статутному капіталі ТОВ «Глобал Тех Сервіс» на користь ОСОБА_1 шляхом укладення договору купівлі-продажу;
- відступити частку ОСОБА_4 у розмірі 49,5 %, яка становить 14925,00 гривень, в статутному капіталі ТОВ «Глобал Тех Сервіс» на користь ОСОБА_1 шляхом укладення договору купівлі-продажу;
- відступити частку ОСОБА_8 у розмірі 1 %, яка становить 150,00 гривень, в статутному капіталі ТОВ «Глобал Тех Сервіс» на користь ОСОБА_1 шляхом укладення договору купівлі-продажу;
- перерозподілити статутний капітал ТОВ «Глобал Тех Сервіс» наступним чином - вклад ОСОБА_1 складає 100% та становить 30000 гривень;
- затвердити статут ТОВ «Глобал Тех Сервіс» у новій редакції;
- затвердити вихід зі складу учасників ТОВ «Глобал Тех Сервіс» ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 .
Матеріалами справи, зокрема витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, підтверджується, що позивач є засновником (учасником) юридичної особи товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Тех Сервіс» код ЄДРПОУ: 40726011, розмір внеску до статутного фонду - 30000 гривень.
Позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом, в обґрунтування якого посилається на те, що позивачем, на підставі договорів купівлі-продажу, набуто у власність частки статутного капіталу ТОВ «Глобал Тех Сервіс» у загальному розмірі 99%. Позивач вказує, що він є добросовісним набувачем майна, при цьому, у провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області перебуває справа № 361/1220/20, у якій розглядаються вимоги ОСОБА_2 , зокрема про визнання правочинів недійсними, в тому числі і за якими позивачем набуто у власність частки статутного капіталу Товариства.
На думку позивача, звернення відповідача із позовом до Броварського міськрайонного суду Київської області свідчить про те, що останній не визнає право власності ОСОБА_1 на частки статутного капіталу Товариства, тому позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом із вимогою про визнання права власності на частку у статутному капіталі ТОВ «Глобал Тех Сервіс» у розмірі 99%.
Заперечуючи проти пред'явлених позовних вимог відповідач зазначив, що у провадженні Красноармійського міськрайонного суду Донецької області перебувала справа № 235/5555/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_9 про стягнення боргу за договором позики від 17.03.2010 у розмірі 3913864,49 гривень. У межах вказаної справи Красноармійським міськрайонним судом Донецької області 17.02.2017 постановлено ухвалу, якою вжито заходів забезпечення позову, серед іншого, шляхом заборони відчуження, а також безоплатної передачі, укладення договорів застави частки ОСОБА_3 у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Тех Сервіс» (код ЄДРПОУ 40726011, розмір частки: 34% статутного капіталу) будь-якій особі.
Проте, за доводами відповідача, будучи обізнаним про постановлення ухвали від 17.02.2017 та заборону відчуження частки у статутному капіталі ТОВ «Глобал Тех Сервіс» ОСОБА_3 припинив свою участь у ТОВ «Глобал Тех Сервіс», а належна йому частка у статутному капіталі у розмірі 34% на підставі договорів купівлі-продажу від 18.02.2017 відчужена на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які в подальшому на підставі договорів купівлі-продажу від 16.08.2018 відчужили набуті ними частки статутного капіталу Товариства на користь ОСОБА_1 .
Як вважає відповідач, ОСОБА_3 здійснив відчуження належної йому частки у статутному капіталі Товариства не зважаючи на те, що вказане майно згідно ухвали Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 17.02.2017 у справі № 235/5555/16-ц вилучено з цивільного обороту, тому вчиненні ОСОБА_3 правочини, за якими відчужено належну йому частку у статутному капіталі ТОВ «Глобал Тех Сервіс», в силу ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.
Відтак, на переконання відповідача, вчинені в подальшому правочини щодо відчуження вилученого з обігу майна є нікчемними, а ОСОБА_1 своєю чергою не набув на законних підставах права власності на частку у статутному капіталі ТОВ «Глобал Тех Сервіс», адже нікчемні правочини не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Крім того, відповідач вказує, що посилання ОСОБА_1 на положення ст. ст. 330, 388 Цивільного кодексу України є необґрунтованими та застосуванню у розглядуваній справі не підлягають, оскільки підставою позовних вимог ОСОБА_2 у справі № 361/1220/20 є не невизнання права власності ОСОБА_1 на частку, а те, що правочини на підставі яких позивач набув у власність частку у статутному капіталі ТОВ «Глобал Тех Сервіс» мають вади і існують підстави для визнання цих правочинів недійсними, або зазначення в рішенні суду про їх нікчемність і застосування наслідків недійсності правочинів, тож і положення ст. 392 Цивільного кодексу України також не підлягають застосуванню.
Серед іншого, відповідач, посилаючись на нікчемність договорів купівлі-продажу від 18.02.2017, на підставі яких ОСОБА_3 відчужено належну йому частку у статутному капіталі ТОВ «Глобал Тех Сервіс», а також наступних правочинів щодо відчуження частки у статутному капіталі Товариства просить суд на підставі ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України застосувати наслідки недійсності нікчемних правочинів - договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Глобал Тех Сервіс» від 18.02.2017, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ; договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Глобал Тех Сервіс» від 18.02.2017, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ; договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Глобал Тех Сервіс» від 16.08.2018, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ; договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Глобал Тех Сервіс» від 16.08.2018, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення права ОСОБА_2 , відновивши записи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань із зазначенням учасників ТОВ «Глобал Тех Сервіс», які були до моменту вчинення нікчемних правочинів зазначивши наступних учасників ТОВ «Глобал Тех Сервіс»: 1) ОСОБА_3 , розмір внеску до статутного фонду - 10200,00 гривень, розмір частки - 34% статутного капіталу; 2) ОСОБА_4 , розмір внеску до статутного фонду - 9900,00 гривень; 3) ОСОБА_5 , розмір внеску до статутного фонду - 9900,00 гривень.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Як встановлено у ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19).
Статтею 178 Цивільного кодексу України встановлено, об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.
Види об'єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об'єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі. Види об'єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об'єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.
Відповідно до ст. 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Положеннями ст. 190 Цивільного кодексу України визначено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
Частиною 1 ст. 167 Господарського кодексу України встановлено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Як слідує з матеріалів справи станом на 17.02.2017 до складу учасників ТОВ «Глобал Тех Сервіс» входили: ОСОБА_4 , розмір частки учасника - 9900 гривень; ОСОБА_3 , розмір частки учасника - 10200 гривень; ОСОБА_5 , розмір частки учасника - 9900 гривень.
Надалі 18.02.2017 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договори купівлі-продажу, згідно яких ОСОБА_4 та ОСОБА_5 придбано частки у статутному капіталі ТОВ «Глобал Тех Сервіс», які складають по 5100 гривень та становлять по 17% статутного капіталу, що належать ОСОБА_3 .
Відповідно до нової редакції статуту ТОВ «Глобал Тех Сервіс», затвердженого протоколом загальних зборів учасників від 02.03.2017 № 3, учасниками Товариства є: ОСОБА_5 (розмір частки у статутному капіталі - 14925,00 гривень, що становить 49,5% статутного капіталу); ОСОБА_4 (розмір частки у статутному капіталі - 14925,00 гривень, що становить 49,5% статутного капіталу); ОСОБА_8 (розмір частки у статутному капіталі - 150,00 гривень, що становить 1% статутного капіталу).
В подальшому ОСОБА_1 , на підставі договорів купівлі-продажу від 16.08.2018, придбав належні ОСОБА_5 та ОСОБА_4 частки у статутному капіталі ТОВ «Глобал Тех Сервіс» у сукупному розмірі 99% статутного капіталу.
В силу приписів статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Закріплена зазначеною статтею Цивільного кодексу України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.03.2019 у справі № 5015/6070/11.
Суд зазначає, що в перебігу розгляду справи сторонами не надано доказів визнання недійсними чи розірвання укладених між ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТОВ «Глобал Тех Сервіс» від 16.08.2018.
Судом також враховано, що у провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області перебувала справа № 361/1220/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , Броварської міської ради, зокрема, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТОВ «Глобал Тех Сервіс» від 16.08.2018, укладених між ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .
За результатом розгляду вказаної справи Броварським міськрайонним судом Київської області 17.11.2021 ухвалено рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.
При цьому, в перебігу розгляду справи сторонами не надано доказів оскарження вказаного судового рішення та як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень вказане рішення 18.12.2021 набрало законної сили.
Відтак, укладенні договори купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТОВ «Глобал Тех Сервіс» від 16.08.2018 є такими, що породжують взаємні права та обов'язки сторін цих правочинів, що обумовлені їх змістом.
З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що 21.08.2018 реєстратором виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області Федорищевим С.А. проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу (реєстраційний запис № 13551070003008243) щодо: зміни складу або інформації про засновників; зміни складу засновників (учасників) юридичної особи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2021 у справі № 906/1336/19 зазначила про те, що з моменту державної реєстрації частки у статутному капіталі товариства за набувачем до нього переходить володіння часткою, набувач набуває статусу учасника товариства, що надає йому можливість реалізовувати права з частки.
Момент набуття права на частку у статутному капіталі (права власності) та момент набуття права з частки (права участі в господарському товаристві) різняться та можуть не збігатися у часі. Укладення правочину з відчуження частки у статутному капіталі є правовою підставою набуття права на частку (права власності на частку), а тому момент набуття права на частку може визначатися умовами такого правочину. Разом з тим моментом переходу корпоративних прав з частки у статутному капіталі, яка була передана іншій особі, є юридичний факт реєстрації в державному реєстрі зміни складу учасників за актом приймання-передачі, наданим однією із сторін.
Отже, ОСОБА_1 16.08.2018, на підставі договорів купівлі-продажу, набув у власність частки у статутному капіталі ТОВ «Глобал Тех Сервіс» у загальному розмірі 99%, а з 21.08.2021 ОСОБА_1 набув корпоративних прав учасника цього Товариства.
Як на підставу своїх позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_2 оспорюється право власності позивача на частки статутного капіталу ТОВ «Глобал Тех Сервіс», оскільки ОСОБА_2 звернувся до загального суду із вимогами про визнання недійсними правочинів, за яким позивачем набуто у власність частки статутного капіталу Товариства.
Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України).
Згідно статті 328 Цивільного кодексу України (в редакції чинній станом на день укладення договорів купівлі-продажу від 16.08.2018) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
За змістом наведеної норми позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.
Позов про визнання права власності у порядку, передбаченому статтею 392 Цивільного кодексу України, пред'являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності є оспорення або невизнання наявного права, а не намір набути таке право за рішенням суду.
Позивач у позові про визнання права власності - особа, яка вже є власником, а відповідач - будь-яка особа, яка має сумнів у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 910/11702/18.
Судом встановлено, що право власності на частки у статутному капіталі ТОВ «Глобал Тех Сервіс» ОСОБА_1 набуто на підставі правочинів від 16.08.2018, які станом на день ухвалення рішення у цій справі не визнані в судовому порядку недійсними.
Водночас під час розгляду справи судом не встановлено, а позивачем своєю чергою не доведено, що відповідачем оспорюється право власності позивача на частки у статутному капіталі Товариства, або ж відповідач сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном.
Навпаки, відповідач у своєму відзиві вказував на те, що підставою позовних вимог ОСОБА_2 у справі № 361/1220/20 є не невизнання права власності ОСОБА_1 на частку, а те, що правочини на підставі яких позивач набув у власність частку у статутному капіталі ТОВ «Глобал Тех Сервіс» мають вади і існують підстави для визнання цих правочинів недійсними.
З огляду на викладене вище в перебігу розгляду справи позивачем не доведено факту оспорювання чи невизнання права власності на майно відповідачем, що свідчить про відсутність порушення відповідачем прав позивача, тому у суду відсутні підстави для задоволення вимог позивача та визнання права власності на частку у статутному капіталі ТОВ «Глобал Тех Сервіс» у розмірі 99%, що еквівалентно 29850,00 гривень, в порядку статті 392 Цивільного кодексу України.
Разом із тим, заявлена відповідачем у відзиві вимога про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів є необґрунтованою та безпідставною, оскільки приписами ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, встановлено обов'язок суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Тож враховуючи, що в силу положень ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги відповідача про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. (ст.ст. 73, 77 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З урахуванням встановлених судом обставин та оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, суд відносить на позивача.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 14.07.2022.
Суддя Р.М. Колесник