ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.07.2022Справа № 910/10287/21
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В. за участю секретаря судового засідання Скокіна О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом ОСОБА_1
до 1. Державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації Дубини Алли Борисівни,
2. ОСОБА_2
третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 2 Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Екос-53А"
третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_3
про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії,
За участю представників сторін:
від позивача: Свиридовський О.А.;
від відповідача 1: не з'явився;
від відповідача 2: не з'явився;
від третьої особи 1: не з'явився;
від третьої особи 2: не з'явився.
ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації Дубини Алли Борисівни (далі - відповідач 1) та ОСОБА_2 (далі - відповідач 2), в якому просить суд (з урахуванням заяви про усунення недоліків позовної заяви):
- визнати незаконним рішення державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації Дубини Алли Борисівни, про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, реєстраційних записів №10661050004011553 від 23.06.2018 (зміна повного найменування, зміна скороченого найменування, інші зміни, зміна складу або інформації про засновників), та №10661070005011553 від 23.06.2018 (зміна додаткової інформації, зміна керівника юридичної особи), та зобов'язати державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про визнання недійсним реєстраційного запису №10661050004011553 від 23.06.2018 (зміна повного найменування, зміна скороченого найменування, інші зміни, зміна складу або інформації про засновників), та №10661070005011553 від 23.06.2018 (зміна додаткової інформації, зміна керівника юридичної особи);
- визнати дії ОСОБА_2 , які полягають у поданні для державної реєстрацій невідповідаючих дійсності відомостей про виключення ОСОБА_1 з числа фізичних осіб засновників юридичної особи ОСББ "Самоврядна громада "Жукова 53-А" - протиправними.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 позовну заяву ОСОБА_1 - залишено без руху. Встановлено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви.
07.07.2021 Господарський суд міста Києва звернувся до Центрального міжрегіонального управлінню ДМС у м. Києві та Київській області із запитами щодо доступу до персональних даних фізичної особи - ОСОБА_2 .
20.07.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (надіслана засобами поштового зв'язку - 15.07.2021).
27.07.2021 до Господарського суду міста Києва від Центрального міжрегіонального управлінню ДМС у м. Києві та Київській області надійшла відповідь на запит суду, відповідно до якої наразі ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 позовну заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи, разом з заявою про усунення недоліків позовної заяви - повернуто.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 у справі № 910/10287/21 скасовано. Матеріали справи № 910/10287/21 направлено на розгляд до Господарського суду міста Києва.
05.10.2021 матеріали справи № 910/10287/21 надійшли до Господарського суду міста Києва та 13.10.2021 передані на розгляд судді Щербакова С.О.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Встановлено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви.
26.10.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (надіслана засобами поштового зв'язку - 22.10.2021).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 02.12.2021. Зокрема, залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Екос-53А".
17.11.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації на виконання вимог ухвали суду надійшли копії матеріалів реєстраційної справи Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Екос-53А".
25.11.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2, зокрема зазначає, що станом на дату подання відзиву на позовну заяву позивач не є власником ані кімнати, ані іншого приміщення в будинку по АДРЕСА_2 , відповідно відсутнє порушене право, за захистом якого ОСОБА_1 звернулася до суду, оскільки чинне законодавство передбачає наявність права на управління будинком, як члена ОСББ виключно у особи, яка є співвласником вказаного будинку.
25.11.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації Дубини Алли Борисівни надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1, зокрема зазначає, що реєстраційні дії стосовно юридичної особи ОСББ "Самоврядна громада Жукова-53-А", вчинені в межах повноважень та у спосіб, що передбачені вимогами чинного законодавства України.
01.12.2021 через систему "Електронний суд" надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Щербакова С.О. від розгляду справи № 910/10287/20.
02.12.2021 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про розгляд справи без участі позивача (сформована позивачем в системі "Електронний суд" 01.12.2021), в якій позивач повідомляє про подання заяви про відвід судді, у зв'язку з чим просить суд задовольнити таку заяву, розглянувши справу у підготовчому засіданні без участі позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2021 заяву ОСОБА_1 про відвід судді Щербакова С.О. від розгляду справи №910/10287/21 визнано необґрунтованою. Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Щербакова С.О. від розгляду справи №910/10287/21 передано для визначення судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 (суддя Балац С.В.) у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Щербакова С.О. від розгляду справи № 910/10287/21 - відмовлено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 підготовче засідання у справі № 910/10287/21 призначено на 20.01.2022.
19.01.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді, яка обґрунтована тим, що, зокрема 01.12.2021 позивачем була подана заява про відвід судді, проте за наслідками її розгляду судом було передано вказану заяву для визначення судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, проте, позивач не погоджується з такими діями судді та вказує, що на розгляд іншому судді було передано не справу, а саму заяву. Крім того, позивач вказує, що така заява була подана пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, відповідно вона не підлягала передачі на розгляд іншому судді, у зв'язку з чим ОСОБА_1 просить відвести суддю Щербакова С.О. від розгляду справи № 910/10287/20.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2022 заяву ОСОБА_1 про відвід судді Щербакова С.О. від розгляду справи №910/10287/21 визнано необґрунтованою. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Щербакова С.О. від розгляду справи № 910/10287/21 - відмовлено.
Ухвалою від 20.01.2022 задоволено самовідвід судді Щербакова С.О. від розгляду справи № 910/10287/21 за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації Дубини Алли Борисівни та ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Екос-53А" про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії. Матеріали справи № 910/10287/21 передано уповноваженій особі апарату суду для вирішення питання про повторний автоматичний розподіл справи № 910/10287/21.
Згідно протоколу від 21.01.2022 повторного автоматизованого розподілу справ між суддями справу №910/10287/21 передано на розгляд судді Князькову В.В.
Ухвалою від 24.01.2022 суддею Князьковим В.В. прийнято справу до свого провадження; призначено підготовче засідання на 23.02.2022.
23.02.2022 судом було відкладено підготовче засідання на 23.03.2022.
Ухвалою від 23.02.2022 залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 12.04.2022 підготовче засідання було призначене на 18.05.2022.
18.05.2022 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача та третьої особи 2 надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.
18.05.2022 судом було відкладено підготовче засідання на 22.06.2022.
22.06.2022 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.07.2022.
05.07.2022 представником третьої особи 2 було подано клопотання про поновлення процесуальних строків на подачу доказів, яке було розглянуто та задоволено судом.
У судовому засіданні 06.07.2022 представником позивача було підтримано позовні вимоги в повному обсязі.
Представники відповідачів 1, 2 та третіх осіб не з'явились, проте, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Наразі, з огляду на неявку вказаних учасників судового процесу, суд зазначає таке.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).
Зі змісту п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.
Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Отже, за висновками суду, неявка відповідачів та третіх осіб не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 06.07.2022.
В судовому засіданні 06.07.2022 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
27.02.2015 було проведено установчі збори Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, результати яких оформлено протоколом №1 від 27.02.2015.
За наслідками проведення загальних зборів було прийнято такі рішення: створити Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 ; затверджено статут Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Самоврядна громада Жукова 53-А"; обрано членів правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Самоврядна громада Жукова 53-А" ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та членів ревізійної комісії ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ; надано право підпису на установчих документах Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Самоврядна громада Жукова 53-А" ОСОБА_4 та доручено йому, або делегувати це право довіреній особі, подати документи для державної реєстрації Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Самоврядна громада Жукова 53-А".
Рішенням загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Самоврядна громада Жукова 53-А", яке оформлено протоколом №16-п від 14.02.2018, обрано головою правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Самоврядна громада Жукова 53-А" ОСОБА_3
23.06.2018 державним реєстратором відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації Дубиною Аллою Борисівною було прийнято рішення про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, реєстраційних записів №10661050004011553 від 23.06.2018 (зміна повного найменування, зміна скороченого найменування, інші зміни, зміна складу або інформації про засновників), та №10661070005011553 від 23.06.2018 (зміна додаткової інформації, зміна керівника юридичної особи). Зокрема, найменування Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Самоврядна громада Жукова 53-А" змінено на Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Екос-53А".
За твердженнями позивача, вказане рішення державного реєстратора, а також дії ОСОБА_2, які полягають у поданні для державної реєстрацій невідповідаючих дійсності відомостей про виключення ОСОБА_1 з числа фізичних осіб засновників юридичної особи ОСББ "Самоврядна громада "Жукова 53-А" є протиправними та незаконними.
Зокрема, за твердженнями позивача, ОСОБА_1 було незаконно виключено зі складу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку та усунуто від здійснення повноважень члена правління без відповідної на те правової підстави, перелік яких наведено у ст.17 Закону України " Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань". Державним реєстратором було прийнято документи від неуповноваженої особи, тоді як листом №8747/3-18 від 23.05.2018 Головного територіального управління юстиції у місті Києві до відома суб'єктів реєстраційної діяльності перелік уповноважених органів третьої особи 1. Крім того, позивачем зауважено, що оспорювані дії було вчинено під час дії судової заборони, а саме ухвали від 20.06.2018 Деснянського районного суду м.Києва по справі №754/7938/18.
Означені обставини у сукупності і стали підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх - обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову. При цьому, суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Частиною 2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Верховним Судом у постанові від 19.01.2022 по справі №924/316/21 вказано, що наведена норма визначає об'єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р. Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.
Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову. Аналогічний правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 10.11.2021 по справі №910/8060/19.
Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Одночасно, слід зазначити, що згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно приписів ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Аналогічну позицію викладено у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 р. «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України».
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 зауважено, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Верховний Суд у постанові від 21.12.2021 по справі №917/664/19 зауважив, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Таким чином, виходячи зі змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством - ефективність), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Верховний Суд у постанові від 13.01.2022 по справі №921/591/20 зауважив, що додатково, в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).
Верховний Суд у постанові від 10.11.2021 по справі №910/8060/19 вказав, що під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Під ефективністю судового захисту розуміється спроможність судового рішення (за наслідками його виконання) призвести до усунення невизначеності у праві позивача та відновити права та законні інтереси особи, на захист яких було подано відповідний позов.
Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)).
Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland)).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" зазначено, що засіб захисту, що вимагається, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
З огляду на наведену правову позицію щодо правової мети застосування певних способів захисту прав та законних інетресів, суд звертає увагу позивача на те, що вимоги до відповідача 2 не відповідають критерією ефективності, а їх задоволення взгалі ніяким чином не могло б призвети до поновлення прав позивача на участь в управлінні об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку.
З урахуванням наведеного вище, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовову ОСОБА_1 в частині вимог про визнання дій ОСОБА_2 , які полягають у поданні для державної реєстрацій невідповідаючих дійсності відомостей про виключення ОСОБА_1 з числа фізичних осіб засновників юридичної особи Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Самоврядна громада "Жукова 53-А" - протиправними.
Враховуючи наведені вище положення законодавства щодо захисту прав та законних інтересів, в контексті позовних вимог ОСОБА_1 до Державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації Дубини Алли Борисівни суд вважає за доцільне зауважити також таке.
Згідно зі статтею 385 Цивільного кодексу України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Статтею 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання й використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність ОСББ полягає в здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Згідно з частиною першою статті 85 Цивільного кодексу України непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.
Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад (частина перша статті 98, частина перша статті 99 Цивільного кодексу України).
Отже, вищезазначений Закон України визначає об'єднання співвласників багатоквартирного будинк як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їхнього власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.
У даному випадку спірні правовідносини виникли у зв'язку з незгодою позивача із діями ОСОБА_2 , які полягають у поданні для державної реєстрацій невідповідаючих дійсності відомостей про виключення ОСОБА_1 з числа фізичних осіб засновників юридичної особи ОСББ "Самоврядна громада "Жукова 53-А" та рішенням державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації Дубини Алли Борисівни, про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, реєстраційних записів №10661050004011553 від 23.06.2018 (зміна повного найменування, зміна скороченого найменування, інші зміни, зміна складу або інформації про засновників), та №10661070005011553 від 23.06.2018 (зміна додаткової інформації, зміна керівника юридичної особи).
На підтвердження наявності майнових прав на нерухоме майно у будинку пл. АДРЕСА_2 до матеріалів справи долучено копію свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 28.01.2015.
Тобто, враховуючи те, що позивач був власником квартири у багатоквартирному будинку станом на момент прийняття оспорюваного рішення та вчинення оспорюваних дій, а спір стосується захисту його прав як співвласника майна багатоквартирного будинку на участь в управлінні, порушених, на його думку, внаслідок прийняття оспорюваного рішення про державну реєстрацію, тому цей спір за своєю правовою природою є найбільш наближеним до спорів, пов'язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи.
Зі змісту позовної заяви полягає, що позивач порушення своїх прав вбачає в наслідках, спричинених рішенням про державну реєстрацію, оскільки ці наслідки призвели до порушення, на думку заявника, права на участь в управлінні Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку, а отже, належним відповідачем у такому спорі є саме юридична особа - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Екос-53А", проте ніяким чином не державний реєстратор. Позивачем заяв про заміну відповідача чи залучення співвідповідача протягом розгляду справи не подавалось.
Зокрема, судом враховано, що оспорювані реєстраційні дії стососуться в тому, числі
зміни повного найменування, зміни скороченого найменування, зміни складу або інформації про засновників, зміни додаткової інформації, зміни керівника юридичної особи.
З наявної в матеріалах справи реєстраційної справи Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Екос-53А" (колишня назва Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Самоврядна громада Жукова 53-А") вбачається, що вказані вище рішення було прийнято загальними зборами співвласників Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Самоврядна громада Жукова 53-А", що оформлені протоколом від 22.05.2018, правомірність і відповідність нормам чинного законоадства яких фактично і викликає непогодження у позивача, а отже, і оспорювання яких і могло б призвести до відновлення прав та законних інтересів ОСОБА_1 як співвласника нерухомого майна.
За таких обставин, з урахуванням наведеного вище у сукупності, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні вимог про визнання незаконним рішення державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації Дубини Алли Борисівни, про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, реєстраційних записів №10661050004011553 від 23.06.2018 (зміна повного найменування, зміна скороченого найменування, інші зміни, зміна складу або інформації про засновників), та №10661070005011553 від 23.06.2018 (зміна додаткової інформації, зміна керівника юридичної особи), та зобов'язання державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про визнання недійсним реєстраційного запису №10661050004011553 від 23.06.2018 (зміна повного найменування, зміна скороченого найменування, інші зміни, зміна складу або інформації про засновників), та №10661070005011553 від 23.06.2018 (зміна додаткової інформації, зміна керівника юридичної особи).
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVIN OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,
вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від
27 вересня 2001 року).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу, в тому числі і щодо невідповдності дій державного реєстратора вимога Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як такі, що не спростовують висновків суду щодо відсутності достатніх підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір залишається за позивачем.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 145, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації Дубини Алли Борисівни та ОСОБА_2 про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення.
2. Судовий збір залишити за позивачем.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 13.07.2022.
Суддя В.В. Князьков