ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
12.07.2022Справа № 910/1546/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Негоди І.А., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Старлайт Медіа"
до Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним та скасування рішення
Представники:
від позивача: Бабенко А.І.
від відповідача: Пащенко М.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Старлайт Медіа» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що рішення Антимонопольного комітету України № 187-р/тк від 21.12.2021 у справі № 143-26.13/74-20 є незаконним та винесеним з порушенням вимог чинного законодавства, з огляду на що позивач просить суд визнати недійсним та скасувати зазначене рішення.
За змістом ст. 176 ГПК України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 01.03.2022.
Разом з тим, статтею 1 Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", згідно п. 1 якого постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до п. 1 Указу Президента України №133/2022 від 14.03.2022 постановлено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Враховуючи викладене, засідання призначене на 01.03.2022 не відбулось.
З огляду на зазначене, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров'ю та безпеці учасників судового процесу, суддів та працівників апарату суду, суд дійшов висновку про необхідність визначення іншої дати підготовчого засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2022 суд ухвалив: підготовче засідання призначити на 13.05.2022.
25.03.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив.
13.05.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
У підготовче засідання 13.05.2022 представники сторін не прибули.
Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
З метою належної підготовки справи для розгляду, судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 14.06.2022.
25.05.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
13.06.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення, які містять клопотання про відкладення розгляду справи.
У підготовче засідання 14.06.2022 прибув представник відповідача, представники позивача в підготовче засідання не прибули.
У підготовчому засіданні оголошено перерву до 28.06.2022.
22.06.2022 електронною поштою до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Старлайт Медіа» надійшла заява про участь у судовому засіданні, призначеному на 28.06.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2022 суд ухвалив: заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Старлайт Медіа» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задовольнити; провести судове засідання з розгляду справи призначене на 28.06.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням програмного забезпечення «EASYCON».
У підготовче засідання 28.06.2022 прибув представник відповідача, представники позивача в підготовче засідання не прибули.
У підготовчому засіданні 28.06.2022 судом з'ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.
За наслідками підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.07.2022.
07.07.2022 електронною поштою до суду від позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, яка була відкликана заявою, що надійшла до суду 12.07.2022.
12.07.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про проголошення повного судового рішення та письмові пояснення.
У судове засідання 12.07.2022 прибули представники сторін.
Представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача проти задоволення позову заперечив.
Щодо заяви позивача, у якій він просить проголосити по справі № 910/1546/22 повне судове рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.
Частиною 6 статті 233 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Так, правова конструкція ч. 1 ст. 240 ГПК України, яка містить словосполучення «може проголосити» свідчить про те, що саме суд користуються певною можливістю розсуду щодо проголошення повного чи скороченого рішення і така можливість не пов'язується з наявністю чи відсутністю заяви учасника судової справи.
У свою чергу, ч. 6 ст. 233 ГПК України встановлює строк у межах якого може бути відкладено складання повного рішення залежно від складності справи.
Відтак, проаналізувавши обставини справи та наявні докази, враховуючи що спір у даній справі є спором, що виникає з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, а відтак, в силу приписів ч. 4 ст. 247 ГПК України не може бути вирішений в порядку спрощеного позовного провадження (тобто, не може бути віднесений до малозначних справ, або справ незначної складності), суд прийшов до висновку щодо можливості та доцільності проголошення в судовому засіданні саме скороченого судового рішення, відтак, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача щодо проголошення повного судового рішення та відмовляє у її задоволенні.
Разом з тим, судом враховано викладені в заяві доводи позивача щодо того, що в силу ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду справи про визнання недійсним рішення Комітету господарським судом (у суді першої інстанції: від дня відкриття провадження до дня прийняття рішення) та відкладено складання повного рішення суду на два дні.
З'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд
Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України, і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.
До того ж відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду.
Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.
В силу ч. 1 ст. 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції" законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, уповноважених з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.
Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Приписами ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.
Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.
Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
Як визначено статтею 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також зазначено і у п. 12 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правил розгляду справ), які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 р. № 5, доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.
Пунктом 32 Правил розгляду справ встановлено, що у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення. Під час вирішення питання про накладення штрафу у резолютивній частині рішення вказується розмір штрафу. Резолютивна частина рішення, крім відповідних висновків та зобов'язань, передбачених статтею 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у необхідних випадках має містити вказування на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків, а також строк виконання рішення.
Відповідно до п.п. 13-15 ч. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є: неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки; подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки; подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню.
У перевірці правильності застосування органами Антимонопольного комітету України пунктів 13 та 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суд враховує, що зазначені органи не обмежені у виборі джерела для отримання інформації, необхідної для виконання їх завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції. Обов'язок з надання інформації передбачено статтею 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", а обсяг запитуваної інформації повинен відповідати змістовному колу цих завдань.
Суд у розгляді справ про неподання інформації чи подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню з'ясовує, чи було повідомлено суб'єкта господарювання про необхідність надання ним відомостей та у який саме спосіб, а також причини, з яких відомості не було надано або надано невчасно.
Водночас у вирішенні спорів з відповідних справ необхідно враховувати таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 5 частини першої статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що хоча вони й не містять вичерпного переліку підстав вимагати надання певної інформації, але направлення органом Антимонопольного комітету України відповідного запиту буде правомірним лише у випадку, прямо передбаченому законом.
Наявність таких підстав входить до предмета доказування у справах зі спорів, пов'язаних з визнанням недійсними рішень органів названого Комітету. Відтак суд у розгляді відповідних справ з'ясовує, зокрема, чи відбувся збір інформації органом Антимонопольного комітету України в межах розгляду заяви або справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, чи мало місце проведення таким органом необхідної перевірки.
Закон не визначає певної форми витребування інформації, у зв'язку з чим його може бути здійснено в будь-якій письмовій формі, крім тієї, щодо якої є пряма заборона закону, з урахуванням, однак, того, що в разі заперечення суб'єктом господарювання факту отримання ним запиту про надання інформації орган Антимонопольного комітету України має подати господарському суду належні докази надсилання такого запиту.
Подання інформації на вимогу Антимонопольного комітету України чи його органу у встановлений строк, але в неповному обсязі, тобто не з усіх вимог відповідного запиту, не може ототожнюватися з неподанням інформації у встановлений строк, оскільки це є різні, самостійні порушення законодавства про захист економічної конкуренції, визначені пунктами 13 і 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Судом встановлено, що 21.12.2021 Тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України (далі - Комітет, відповідач) прийнято рішення № 187-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення), яким постановлено:
1) визнати, що товариство з обмеженою відповідальністю «Старлайт Медіа» (ідентифікаційний код юридичної особи 33295632) вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 02.03.2020 № 143-29/06-3137 у встановлений ним строк;
2) за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накласти на товариство з обмеженою відповідальністю «Старлайт Медіа» штраф у розмірі 336 373 (триста тридцять шість тисяч триста сімдесят три) гривні.
Господарським судом міста Києва встановлено, що під час прийняття Рішення Комітет виходив з наступного.
З метою повного, об'єктивного та всебічного розгляду справи № 143-26.13/27-17 про порушення ТОВ «ЗЕОНБУД» законодавства про захист економічної конкуренції, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на загальнодержавному ринку телекомунікаційних послуг із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій, ТОВ «Старлайт Медіа» було надіслано вимогу державного уповноваженого Комітету від 02.03.2020 № 143-29/06-3137 (далі - Вимога), в якій відповідно до статей 3, 7, 16, 22 та 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» вимагалося до 13.03.2020 надати Комітету відповідні відомості, копії документів та пояснення.
Одночасно у Вимозі зазначалось, що відповідно до пунктів 13, 14, 15 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» дії з неподання інформації у встановлені строки, подання інформації в неповному обсязі у встановлені строки, подання недостовірної інформації Комітету визнаються порушенням законодавства про захист економічної конкуренції і тягнуть за собою відповідальність, встановлену статтею 52 цього Закону.
Також у Вимозі зазначалось, що відповідно до статті 63 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб'єкти господарювання, пов'язані відносинами контролю, зобов'язані забезпечувати обмін інформацією між собою та вживати інших заходів у такий спосіб та в такому обсязі, які б забезпечували запобігання вчиненню порушень законодавства про захист економічної конкуренції. Невиконання суб'єктами господарювання вимог щодо обміну інформацією не звільняє від відповідальності інших, пов'язаних з ними суб'єктів господарювання, яким повинна бути надана інформація чи які повинні були вжити інших заходів, необхідних для виконання вимоги уповноваженого органу Комітету.
Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення № 0303504692631 Вимогу було вручено 05.03.2020.
Листом від 13.03.2020 № 13/03-20 (вх. № 8-06/3366 від 16.03.2020) ТОВ «Старлайт Медіа» звернулося до Комітету з клопотанням про продовження строку надання інформації на Вимогу до 30.04.2020.
Листом від 20.03.2020 № 143-29/06-4116 Комітет продовжив ТОВ «Старлайт Медіа» строк надання відповідних відомостей, копій документів та пояснень на Вимогу до 15.04.2020.
Однак у встановлений державним уповноваженим Комітету строк, до 15.04.2020, належних відомостей, копій документів та пояснень Товариство Комітету не надало.
З метою об'єктивного, всебічного та повного з'ясування обставин справи № 143-26.13/74-20 Комітет надіслав вимогу від 19.11.2020 № 143-26.13/06-15867 до акціонерного товариства «Укрпошта» (далі - АТ «Укрпошта») про надання інформації та пояснень щодо належного вручення Вимоги Відповідачеві.
Листом від 25.11.2020 № 33-Б-11084 (зареєстрований у Комітеті 27.11.2020 за № 8-06/1232-кі) АТ «Укрпошта» повідомило, що «…рекомендований лист № 0303504692631 на адресу ТОВ «Старлайт Медіа» надійшов до відділення поштового зв'язку (надалі по тексу - ВПЗ) № 54 м. Київ 05.03.2020. Лист вручений працівнику ТОВ «Старлайт Медіа» Росинській В.С. 05.03.2020 під підпис…».
Як підтвердження вручення поштового відправлення № 0303504692631 АТ «Укрпошта» також надало копію витягу з книги для запису рекомендованих поштових відправлень форма № 8.
Разом із цим на розпорядження про початок розгляду справи № 143-26.13/74-20 ТОВ «Старлайт Медіа» листом від 03.09.2020 № 2-03/09-20 (вх. № 8-01/11433 від 07.09.2020) повідомило: «ТОВ «СТАРЛАЙТ МЕДІА підтверджує, що 05.03.2020 отримало вимогу державного уповноваженого Комітету від 02.03.2020 № 143-29/06-3137 (далі - Вимога), в якій відповідно до статей 3, 7, 16, 221 Закону України «Про Антимонопольний комітет» вимагалося до 13.03.2020 надати Антимонопольному комітету України належні відомості, копії документів та пояснення. Група StarLightMedia перебуваючи у дистанційному форматі роботи у зв'язку з карантином, спричиненим COVID - 19, підготувала запитувані відомості, копії документів та пояснення та ТОВ «СТАРЛАЙТ МЕДІА» надало їх. ТОВ «СТАРЛАЙТ МЕДІА» листом від 13.03.2020 № 13/03-20 зверталось до Комітету з клопотанням про продовження строку надання інформації та документів на Вимогу до 30.04.2020. Товариство обґрунтувало клопотання тим, що не є власником переважної більшості інформації та документів, які вимагаються відповідно до Вимоги, та необхідністю звернення до телерадіоорганізацій, які входять до складу групи StarLightMedia, для отримання запитуваної інформації. 03.04.2020 ТОВ «СТАРЛАЙТ МЕДІА» листом за вих. № 03/04-20 направило запитувану інформацію та копії усіх виявлених документів на Вимогу АМКУ (копія листа додається). У зв'язку з цим, ТОВ «СТАРЛАЙТ МЕДІА» просить врахувати ці пояснення при збиранні та аналізі доказів та керуючись ст. 48, 49 ЗУ «Про захист економічної конкуренції», та закрити провадження у справі».
З метою всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи № 143-26.13/74-20 Комітет надіслав вимогу від 18.03.2021 № 145-26.13/06-4112 до ТОВ «Старлайт Медіа» щодо надання копій підтвердних документів про направлення Товариством листа від 03.04.2020 № 03/04-20 (повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу; розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.
Листом від 26.03.2021 № 26/03-21 (вх. № 8-06/4249 від 29.03.2021) ТОВ «Старлайт Медіа», зокрема, повідомило, що направлення відповіді на Вимогу могло бути здійснено простим листом, що не заборонено законом. У зв'язку з чим вказані у Вимозі АМКУ підтвердні документи, які могли бути в наявності Товариства виключно при відправленні цінним або рекомендованим листом, відповідно відсутні.
Враховуючи зазначене, ТОВ «Старлайт Медіа» не надало копій підтвердних документів, які б підтверджували направлення Товариством листа від 03.04.2020 № 03/04-20 до Комітету.
З огляду на викладене, Комітет дійшов висновку, що дії ТОВ «Старлайт Медіа», які полягали в неподанні інформації Комітету на вимогу державного уповноваженого Комітету від 02.03.2020 № 143-29/06-3137 у встановлений ним строк, становлять порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що рішення Антимонопольного комітету України № 187-р/тк від 21.12.2021 у справі № 143-26.13/74-20 є незаконним та винесеним з порушенням вимог чинного законодавства, з огляду на що просить суд визнати недійсним та скасувати зазначене рішення.
Зокрема, позивач зазначає про те, що відповідачем здійснено неправильну кваліфікацію дій позивача щодо порушення ним законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді неподання (повного неподання) інформації, оскільки, позивачем у строк до 15.04.2020 було частково надану відповідачу запитувану інформацію.
Відповідач проти позову заперечує, вказуючи на те, що в матеріалах справи наведені докази та встановленні факти порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції, а тому прийняте Рішення відповідає вимогам чинного законодавства.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» державний уповноважений Комітету має право при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Статтею 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб'єктам господарювання.
Отже, вимога Комітету для суб'єктів господарювання є обов'язковою, ненадання інформації на яку є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, незалежно від суб'єктивного ставлення позивача щодо доцільності такої інформації для розгляду справи Комітетом.
Разом з цим, за змістом статті 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» саме на Комітет покладено обов'язок щодо здійснення збору та аналізу доказів необхідних для винесення рішення у справі.
При цьому, частиною четвертою статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» встановлено, що здійснення іншими органами державної влади повноважень Антимонопольного комітету України, передбачених пунктами 1 - 4 і 11 частини першої, пунктами 1, 2 і 4 частини другої, пунктами 11 - 13, 15 і 16 частини третьої цієї статті, не допускається.
Системний аналіз вищевказаних норм свідчить про виключність повноважень Комітету, зокрема, в частині визначення обсягу інформації, необхідної для розгляду справи.
Як було встановлено судом, Комітет відповідно до покладених на нього завдань та повноважень, визначених статтями 3 та 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», з метою повного, об'єктивного та всебічного розгляду справи № 143-26.13/27-17 про порушення ТОВ «ЗЕОНБУД» законодавства про захист економічної конкуренції, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на загальнодержавному ринку телекомунікаційних послуг із розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм загальнонаціональних телерадіоорганізацій, ТОВ «Старлайт Медіа» було надіслано вимогу державного уповноваженого Комітету від 02.03.2020 № 143-29/06-3137, в якій відповідно до статей 3, 7, 16, 22 та 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» вимагалося до 13.03.2020 надати Комітету відповідні відомості, копії документів та пояснення.
Одночасно у Вимозі зазначалось, що відповідно до статті 63 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб'єкти господарювання, пов'язані відносинами контролю відповідно до статті 1 цього Закону, зобов'язані забезпечувати обмін інформацією між собою, в тому числі стосовно випадків, передбачених частиною другою статті 22 цього Закону, та вживати інших заходів у такий спосіб та у такому обсязі, які б забезпечували запобігання вчиненню порушень законодавства про захист економічної конкуренції. Невиконання суб'єктами господарювання вимог частини першої цієї статті не звільняє інших суб'єктів господарювання, яким повинна бути надана інформація чи які повинні були вжити інших заходів, від відповідальності.
Згідно з пунктами 13, 14, 15 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» дії з неподання інформації у встановлені строки, подання інформації в неповному обсязі у встановлені строки, подання недостовірної інформації Комітету визнаються порушенням законодавства про захист економічної конкуренції і тягнуть за собою відповідальність у вигляді штрафу у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
Судом встановлено, що позивачем було надано Антимонопольному комітету України лист Вих. № 13/03-20 від 13.03.2020 р. на № 143-29/06-3137 від 02.03.2020 р., у якому вказано, що хоча ТОВ «Старлайт Медіа» пов'язане з телерадіоорганізаціями Групи відносинами контролю, проте Товариство не є власником чи безпосереднім контролером телерадіоорганізацій Групи, не надає вказівок щодо реалізації їх господарської діяльності, тобто, ТОВ «Старлайт Медіа» не є власником переважної більшості інформації та документів, які вимагаються Комітетом. З огляду на викладене, позивач звернувся до Комітету з письмовим клопотанням про продовження строку надання інформації до 30 квітня 2020 року.
Листом № 143-29/06-4116 від 20.03.2020 «Про продовження терміну надання інформації» Комітет повідомив про задоволення клопотання ТОВ «Старлайт Медіа», викладеного в листі від 13.03.2020 № 13/03-20 та продовження строку надання інформації на Вимогу до 15.04.2020.
Листом Вих. № 2-03/09-20 від 03.09.2020 р. на № 143-29/06-11401 від 18.08.2020 р. ТОВ «Старлайт Медіа» повідомило Комітет, що ним листом за вих. № 03/04-20 направлялась запитувана інформація та копії усіх виявлених документів на Вимогу Комітету.
Однак, Комітет зазначає, що лист за вих. № 03/04-20 від позивача не отримував.
Так, щодо надання позивачем запитуваної інформації та копій усіх виявлених документів на Вимогу Комітету листом за вих. № 03/04-20, суд зазначає наступне.
Як було встановлено судом, Комітет з метою всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи № 143-26.13/74-20 надіслав вимогу від 18.03.2021 № 145-26.13/06-4112 до ТОВ «Старлайт Медіа» щодо надання копій підтвердних документів про направлення Товариством листа від 03.04.2020 № 03/04-20 (повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу; розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.
Листом від 26.03.2021 № 26/03-21 (вх. № 8-06/4249 від 29.03.2021) ТОВ «Старлайт Медіа», зокрема, повідомило, що направлення відповіді на Вимогу могло бути здійснено простим листом, що не заборонено законом. У зв'язку з чим вказані у Вимозі АМКУ підтвердні документи, які могли бути в наявності Товариства виключно при відправленні цінним або рекомендованим листом, відповідно відсутні.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Разом з тим, жодних доказів на підтвердження факту направлення Товариством листа від 03.04.2020 № 03/04-20 до Комітету, як під час розгляду справи № 143-26.13/74-20 Комітетом, так і під час розгляду справи № 910/1546/22 судом, позивачем надано не було, відтак, доводи щодо направлення листа за вих. № 03/04-20, у якому містилася запитувана інформація та копії усіх виявлених документів, судом до уваги не беруться.
Щодо часткового надання запитуваної Комітетом інформації листом від 13.03.2020 № 13/03-20 (вх. № 8-06/3366 від 16.03.2020), суд зазначає наступне.
Так, серед іншого, у Вимозі відповідач вимагав у строк до 13.03.2020 надати до Комітету відомості, копії документів та пояснення щодо переговорів між ТОВ «Зеонбуд», найбільшими медіа групами України і Концерном РРТ у 2015-2019 рр, зокрема, « 1.4. Пояснити роль найбільших медіа груп України і Концерну РРТ у встановленні ТОВ «Зеонбуд» тарифів на телекомунікаційні послуги з розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм у 2015-2019 рр.».
У листі Вих. № 13/03-20 від 13.03.2020 р. на № 143-29/06-3137 від 02.03.2020 р. Товариство зазначило: «ТОВ «Старлайт Медіа» відомо, що телерадіокомпанії, які входять в Групу, укладають прямі договори з ТОВ «Зеонбуд», в яких визначаються тарифи (ціна) на телекомунікаційні послуги з розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм. До складу тарифів ТОВ «Зеонбуд» алокує витрати на послуги, які надає Концерн РРТ».
Відтак, позивач зазначає, що ним у встановлений Комітетом строк частково виконано Вимогу та надано запитувану інформацію.
Відповідач проти даного твердження позивача заперечує та зазначає, що лист Вих. № 13/03-20 від 13.03.2020 фактично є клопотанням (офіційним проханням про здійснення процесуальних дій чи прийняття рішень, звернене до органів державної влади) про продовження строку на надання відповіді, відтак, враховуючи задоволення такого клопотання, перебіг встановленого Комітетом строку продовжується, а відповідно і поновлюється обов'язок позивача на надання відповіді на Вимогу (в повному обсязі). Більше того, у п. 1.4 Вимоги Комітет запитував інформацію про роль медіа груп (в т. ч. Концерну РРТ) в процесі ціноутворення тарифів на телекомунікаційні послуги, однак, позивачем надано формальне пояснення загальновідомого характеру, що тарифи визначені на договірній основі між телерадіокомпаніями та ТОВ «Зеонбуд», яке виділяє витрати на послуги надані концерном РРТ, що не може вважатися поданням інформації в неповному обсязі.
Позивач у письмових поясненнях зазначає, що відповідач не правильно трактує зміст понять, які входили до питання 1.4 Вимоги та відповіді позивача на це питання, так, роль - це визначення учасника, суб'єкта, яке дозволяє його ідентифікувати, віднести до відповідної категорії; StarLightMedia це медіа група (Група); StarLightMedia входить до об'єму поняття, терміну «найбільші медіа групи України»; до медіа групи входять українські юридичні особи, в т.ч п'ять юридичних особи, які здійснюють діяльність як мовники - 7 телеканалів, а саме: ТОВ «Телеканал СТБ» (телеканал СТБ), ТОВ «Новий канал» (телеканал Новий канал), ТОВ «МІЖНАРОДНА КОМЕРЦІЙНА ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ» (ІСТV) (телеканали ІСТV та ІСТV UKRAINE), ТОВ «ТЕЛЕОДИН» (телеканали М1 та М2), ТОВ «ХМАРОЧОС МЕДІА» (телеканал ОЦЕ), а також наявні два місцевих телеканали 11 канал та НМЦ (Нікополь); Медіа група, відома під назвою StarLightMedia не має особливих, специфічних організаційно-правових форм і діє на ринку через телерадіоорганїзацїї; Телерадіоорганізації Групи StarLightMedia є самостійними та незалежними у здійсненні своєї діяльності; алокація витрат полягає в розподілі витрат.
З огляду на викладене, позивач стверджує, що ним зазначено частину ознак, які дозволяють частково ідентифікувати, віднести до відповідної категорії, роль суб'єктів найбільших медіа груп України, телерадіокомпаній, через які вони діють на ринку, і Концерну РРТ у встановленні ТОВ «Зеонбуд» тарифів на телекомунікаційні послуги з розповсюдження в цифровому форматі (стандарт DVB-T2 (MPEG-4)) телевізійних програм у 2015-2019 рр.
Суд зазначає, що вирішуючи питання щодо врахування чи не врахування наданої позивачем у листі Вих. № 13/03-20 від 13.03.2020 інформації, як часткове виконання Вимоги Комітету, суд виходить з того, що саме орган Антимонопольного комітету України визначає форму, спосіб та строк надання інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Законодавство про захист економічної конкуренції не наділяє суб'єкта господарювання правом на власний розсуд вирішувати питання щодо форми, способу та доцільності витребування органом Антимонопольного комітету України інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Відтак, оскільки, листом від 20.03.2020 № 143-29/06-4116 Комітет продовжив ТОВ «Старлайт Медіа» строк надання інформації на Вимогу (загалом, а не щодо окремої її частини) до 15.04.2020, суд погоджується з доводами відповідача про те, що з моменту ухвалення Комітетом рішення (яке оформлене листом № 143-29/06-4116) до 15.04.2020 позивач був зобов'язаний надати відповідні відомості, копії документів та пояснення щодо всіх (без виключення) питань, які містить Вимога.
Однак, доказів того, що позивачем у встановлений строк було виконано Вимогу, матеріали справи № 910/1546/22 не містять.
Суд зазначає, що позивач мав право та можливість звернутися до Комітету з клопотанням про надання витребуваної інформації частинами та продовження строку на надання інформації, визначеної п. 1.1.-1.3. та 1.5.-1.11. Вимоги.
При цьому, суд погоджується з доводами відповідача про те, що у будь-якому випадку надані позивачем у листі Вих. № 13/03-20 від 13.03.2020 загальні відомості щодо наявності між телерадіокомпаніями Групи та ТОВ «Зеонбуд» договорів, жодним чином не розкривають характеру правовідносин між найбільшими медіагрупами України і Концерном РРТ, за умови коли останні мали або могли мати вплив на Концерн РРТ при встановленні відповідних тарифів саме у досліджуваний період (2015-2019 роки), та не можуть вважатися повним або частковим виконанням п. 1.4 Вимоги.
Згідно з п. 13 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки - є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.
Отже, суд зазначає, що Комітет дійшов обґрунтованих висновків, що дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Старлайт Медіа" у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольному комітету України від 02.03.2020 № 143-29/06-3137 у встановлений ним строк є порушенням, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи Комітету та повноту їх встановлення в оскаржуваному Рішенні, суд дійшов висновку про те, що відповідачем дотримано вимоги Закону України "Про захист економічної конкуренції", всебічно, повно і об'єктивно розглянуто обставини справи, досліджено подані документи. Викладені в оскаржуваному Рішенні висновки відповідача відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права, є законними та обґрунтованими.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на наведене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Старлайт Медіа" не підлягає задоволенню.
Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на позивача з огляду на відмову в позові.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 142, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 14.07.2022
Суддя Ю.В. Картавцева