ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.06.2022Справа № 910/4598/20
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовомМіністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, будинок 6, місто Київ, 03168)
до Акціонерного товариства "Європейський промисловий банк" (бульвар Т. Шевченка, 11, приміщення 51, м. Київ, 01004)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Ферст Груп" (площа Героїв Майдану, 1, офіс 152, м. Дніпро, 49000) про стягнення 91 200 грн 00 коп.
Представники: від позивача: Ніколова В.М. представник за довіреністю від відповідача: Жданова І.М. - представник за довіреністю від третьої особи: Лебедєва А.М. представник за довіреністю
03.04.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Міністерства оборони України з вимогами до Акціонерного товариства "Європейський промисловий банк" про стягнення 13 783 770 грн 00 коп.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у зв'язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Ферст-груп" умов укладеного з позивачем договору від 02.07.2019 № 286/1/19/24, відповідач, в рахунок забезпечення виконання умов зазначеного договору, зобов'язаний сплатити позивачу грошову суму відповідно до умов банківської гарантії від 25.06.2019 № 008/19-01ГР-4, виданої Акціонерним товариством "Європейський промисловий банк".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2020, на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву залишено без руху.
21.04.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на підтвердження усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2020 відкрито провадження у справі № 910/4598/20, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.05.2020. Залучено участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ферст-груп".
15.05.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
25.05.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог посилаючись на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2020 у справі № 910/15314/19 було внесено зміни до договору № 286/1/19/24 про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (бензин), для техніки спеціалізованого призначення (за кошти Державного бюджету України) від 02.07.2019 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФЕРСТ ГРУП" та Міністерством оборони України, зокрема і щодо строків поставки товару.
28.05.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи.
У підготовчому засіданні 28.05.2020 судом оголошено перерву до 25.06.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 суд повідомив про призначення підготовчого засідання на 25.06.2020.
05.06.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
16.06.2020 до відділу діловодства від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити, а також зазначає, що не погоджується із прийнятим Господарським судом міста Києва рішенням від 23.01.2020 у справі № 910/15314/19 та оскаржує його до касаційної інстанції.
У підготовчому засіданні 25.06.2020 представник третьої особи подав пояснення щодо позову. Судом оголошено перерву у підготовчому засіданні до 20.07.2020.
25.06.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника третьої особи надійшли пояснення
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 суд повідомив про призначення підготовчого засідання на 20.07.2020.
14.07.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про долучення доказів до матеріалів справи.
15.07.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
20.07.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких відповідач підтримав твердження викладені у відзиві на позовну заяву та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.
20.07.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зупинення провадження у справі.
У підготовчому засіданні 20.07.2020 судом оголошено перерву до 27.08.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2020 суд повідомив про призначення підготовчого засідання на 27.08.2020.
27.08.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли додаткові пояснення, клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про зупинення провадження у справі.
У підготовчому засіданні 27.08.2020 судом оголошено перерву до 14.09.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2020 суд повідомив про призначення підготовчого засідання на 14.09.2020.
У підготовчому засіданні 14.09.2020 суд постановив зупинити провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 суд постановив зупинити провадження у справі № 910/4598/20 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 904/1633/20.
17.11.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, у зв'язку із набранням законної сили судовим рішенням у справі № 904/1633/20.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2022 поновлено провадження у справі № 910/4598/20, підготовче засідання призначено на 20.12.2021.
20.12.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли пояснення.
20.12.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи
У підготовчому засіданні 20.12.2021 судом оголошено перерву до 17.01.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 суд повідомив про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 17.01.2022.
12.01.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли додаткові пояснення.
Підготовче засідання призначене на 17.01.2022 не відбулося, у зв'язку із перебуванням судді Н.Плотницької на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2022 суд повідомив про призначення підготовчого засідання на 21.02.2022.
12.02.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшло клопотання про доручення доказів.
12.02.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові пояснення.
У підготовчому засіданні 21.02.2022, керуючись пунктом 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 21.03.2022.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14.03.2022 та №259/2022 від 18.04.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 26.03.2022 строком на 30 діб та з 05 год. 30 хв. 25.04.2022 строком на 30 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
Судове засідання, призначене на 10.03.2022 не відбулось у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та активними бойовими діями у Київській області та місті Києві.
В системі "Електронний суд" від представника позивача надійшло, сформоване 06.04.2022, клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2022 судове призначено на 23.06.2022.
В судове засідання 23.06.2022 з'явились представники сторін та третьої особи та надали пояснення по суті спору. Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.
Представники відповідача та третьої особи надали пояснення, відповідно до яких заперечують проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву.
У судовому засіданні 23.06.2022 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
02.07.2019 між Міністерством оборони України (замовник за договором, позивач у справі) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Ферст Груп" (постачальник за договором, третя особа у справі) укладено договір № 286/1/19/24 про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (бензин), для техніки спеціалізованого призначення (за кошти Державного бюджету України) (далі - договір), умовами якого передбачено, що постачальник зобов'язується поставити у 2019 році (нафти і дистилятів (09130000-9) (бензин) (лот 2 (09132000-3) (бензин автомобільний довготривалого зберігання А-80-ДЗ) (далі - продукція) для потреб Міністерства оборони України згідно специфікації, а замовник забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно нижчевикладеною специфікацією - Бензин автомобільний довготривалого зберігання А-80-ДЗ (61-013-2968) ДАСТУ 8704:2017 до 30.08.2019 (включно) тонн 2 695, 027 300, 0073 573 500, 00 до 30.09.2019 (включно) тонн 3 365, 027 300, 0091864 500, 00 до 31.10.2019 (включно) тонн 2 355, 027 300, 0064 291 500, 00. Вартість продукції без ПДВ 8 415, 027 300, 00229 729 500,00Крім того ПДВ 45 945 900, 00 грн (пункт 1.1. договору).
Пунктом 5.1. договору передбачено, що постачальником продукція постачається на умовах DDP до складу замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню торговельних термінів Інкотермс у редакції 2010 року згідно з встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт та збереження в межах термінів, установлених діючими технічними умовами.
Договір вважається виконаним при умові постачання 99 % продукції (пункт 5.5. договору).
Відповідно до пункту 6.3. договору, постачальник зобов'язаний забезпечити постачання продукції у строки, встановлені договором; забезпечити постачання продукції, згідно специфікації та якість якої відповідає умовам, установленим розділом ІІ договору.
Відповідно до пункту 10.1 договору визначено, що договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення. Після закінчення терміну дії договору, коригування зобов'язань здійснюються на підставі підписаних обома сторонами актів звіряння.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.01.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020, у справі №910/15314/19 внесено зміни до договору № 286/1/19/24 про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (бензин), для техніки спеціалізованого призначення (за кошти Державного бюджету України) від 02.07.2019, а саме Специфікацію (пункт 1.1 вказаного договору № 286/1/19/24) викладено у редакції, згідно із якою передбачено, що Товариство зобов'язано поставити Міністерству Продукцію в кількості 2695,0 тонн до 30.10.2019, 3365,0 тонн - до 15.12.2019, 2355,0 тонн - до 31.12.2019 на загальну вартість 275675400 грн. (з ПДВ).
Таким чином, судовим рішення були внесені зміни до договору в частині строків поставки товару.
Згідно додатку № 12.2 до договору слідує, що, зокрема, за замовленням відповідача позивач зобов'язувався поставити:
- військовій частині НОМЕР_1 (поштова адреса: АДРЕСА_1; адреса відділу зберігання пального - АДРЕСА_2) продукцію у обсязі 1980 т до 30.10.2019; 2090 т до 15.12.2019; 1460 до 31.12.2019 ( з урахуванням змінених строків);
- військовій частині НОМЕР_2 (поштова адреса: АДРЕСА_3; в/ч НОМЕР_2 продукцію у обсязі 330,0 т до 30.10.2019; 320,0 т до 15.12.2019; 220 т до 31.12.2019 ( з урахуванням змінених строків постачання).
Згідно з пунктом 11.1 договору постачальник забезпечив виконання своїх зобов'язань за договором у розмірі 5 % від суми договору (гарантія виконання зобов'язання від 25.06.2019 № 008/19-01ГР-4 на суму 13 783 700 грн 00 коп.).
На виконання умов укладеного між контрагентами правочину, відповідно до наявних в матеріалах справи актів приймання-передачі продукції № 200 ( до військової частини НОМЕР_1) від 23.11.2019, № 231 (до військової частини НОМЕР_1) від 17.12.2019, № 321 від 16.12.2019 та № 321 від 16.12.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ферст Груп" передало, а Міністерство оборони України прийняло передбачений договором товар.
Акти приймання-передачі продукції підписані уповноваженими представниками сторін, зауважень в актах щодо незгоди з ціною, строками тощо не зазначено.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2021 по справі № 904/1633/20, залишеним без змін постановою Центральним апеляційного господарського суду від 30.09.2021, встановлено, факт прострочення поставки товару за договором № 286/1/19/24 про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (бензин), для техніки спеціалізованого призначення (за кошти Державного бюджету України) від 02.07.2019, а саме за актами приймання-передачі продукції: № 200 (до військової частини НОМЕР_1) від 23.11.2019 - строк поставки згідно зі специфікацією 30.10.2019, прострочка складає 23 дні; № 231 (до військової частини НОМЕР_1) від 17.12.2019 строк поставки згідно зі специфікацією 15.12.2019, прострочка складає 2 дні; № 321 від 16.12.2019 - строк поставки згідно зі специфікацією 30.10.2019, прострочка складає 46 днів; № 321 від 16.12.2019 строк поставки згідно зі специфікацією 15.12.2019, прострочка поставки 1 день.
Частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачі, відповідачі, треті особи, тощо.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
25.06.2019 Акціонерним товариством "Європейський промисловий банк" (гарант) було видано гарантію № 008/19-01ГР-4, згідно якої гарант зобов'язався сплатити на користь Міністерства оборони України (бенефіціар) суму, що складає 13 783 770 грн 00 коп., після одержання письмової вимоги бенефіціара, в якій стверджується, що принципал не виконав (неналежним чином виконав) свої зобов'язання щодо якості, кількості, строків постачання товару відповідно до договору
Термін дії гарантії - з 25.06.2019 по 31.01.2020, і будь-яка письмова вимога бенефінціара на оплату має бути отримана гарантом за адресою : Україна, 01024, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 11, приміщення 51.
Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача з вимогою № 286/9/6714 від 28.10.2019, в якій вказав на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Ферст Груп" неналежним чином було виконано умови договору № 286/1/19/24 про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (бензин), для техніки спеціалізованого призначення (за кошти Державного бюджету України) від 02.07.2019, а саме на 4 доби прострочено кінцевий термін постачання першої партії продукції до Військової частини НОМЕР_1 (м. Харків). Так, кінцевий термін постачання першої партії продукції за договором визначено - до 30.08.2019 (включно). В акті приймання-передачі № 116, зафіксовано надходження 529,475 тонн продукції на суму 17 345 601,00 грн 03.09.2019.
Зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Таким чином, позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та Гарантії від 25.06.2019 № 008/19-01ГР-4 не виконав взяті на себе гарантійні зобов'язання щодо виплати позивачу 13 783 770 грн 00 коп. гарантії забезпечення належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Ферст Груп" договору № 286/1/19/24 про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (бензин), для техніки спеціалізованого призначення (за кошти Державного бюджету України) від 02.07.2019, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 13 783 770 грн 00 коп., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором гарантії, який підпадає під правове регулювання норм § 4 глави 49 Цивільного кодексу України та глави 22 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (стаття 547 Цивільного кодексу України).
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України).
З наведеного вбачається, що способи забезпечення виконання зобов'язання покликані охороняти інтереси менш захищеної сторони за договором - кредитора шляхом покладення додаткового зобов'язального обтяження на боржника та/або на третю особу. Тобто, у разі невиконання або неналежного виконання умов цивільного договору на боржника покладається додаткова відповідальність, а в ряді випадків до виконання зобов'язання притягуються разом із боржником і треті особи, зокрема, при поруці та гарантії.
Стаття 560 Цивільного кодексу України визначає, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Частиною 1 статті 200 Господарського кодексу України визначено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони (частина 2 статті 200 Господарського кодексу України).
Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень (частина 3 статті 200 Господарського кодексу України).
Отже, у відносинах за гарантією беруть участь три суб'єкти - гарант, беніфіціар та принципал. Забезпечувальна функція гарантії полягає у тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання принципалом його обов'язку перед беніфіціаром. Гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов'язок гаранта сплатити кредитору-бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією. Тобто гарантія створює зобов'язання тільки для гаранта.
Згідно із статтею 562 Цивільного кодексу України зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
За змістом положень статей 561, 566 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Обов'язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію. У разі порушення гарантом свого обов'язку його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у гарантії.
Водночас судами враховано практику Верховного Суду, зокрема викладену в постановах від 18.10.2018 у справі № 910/21641/17, від 20.06.2018 у справі № 904/9536/17, від 02.03.2018 у справі № 910/8297/17, від 10.05.2018 у справі № 904/4275/17, відповідно до якої при вирішенні спору про існування обов'язку гаранта платити за гарантією до предмета доказування входить, у першу чергу, дослідження наявності чи відсутності виникнення відповідного обов'язку - гарантійного випадку (порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією), а не формальне дослідження виключно наявності заяви про сплату за гарантією.
Відповідно до умов виданої банком Гарантії строк її дії становив - до 30.01.2020 включно.
Загальний порядок, умови надання та отримання банками гарантій/контргарантій та їх виконання урегульований Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639 (далі - Положення), розділом І якого (у редакції, чинній станом на дату видачі Банком Гарантії - 25.06.2019), визначено, що гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов'язань у повному обсязі або їх частину в разі пред'явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від основного зобов'язання принципала (його припинення або недійсності), зокрема, і тоді, коли посилання на таке зобов'язання безпосередньо міститься в тексті гарантії; гарантійний випадок - це факт порушення принципалом перед бенефіціаром зобов'язання, забезпеченого гарантією, у зв'язку з настанням якого банк-гарант одержує вимогу бенефіціара на сплату коштів відповідно до виданої гарантії з урахуванням умов наданої гарантії та протягом строку дії гарантії.
Згідно з частинами першою-третьою статті 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що підставою для пред'явлення вимог до гаранта є порушення зобов'язань з боку принципала, але не у відношенні гаранта, а щодо бенефіціара за основним зобов'язанням.
Тобто підставою для виконання гарантом своїх зобов'язань є особливий стан сторін в основній угоді, в якій гарант не є суб'єктом. Іншими словами, гарант сплачує відповідну суму бенефіціару при настанні гарантійного випадку, під яким розуміється невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов'язань.
Частиною першою статті 565 Цивільного кодексу України передбачено, що гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.
Відповідно до пункту 1 глави 2 розділу III Положення (у редакції, чинній на момент надання гарантії) у разі настання гарантійного випадку і для отримання відшкодування, забезпеченого гарантією, бенефіціар може подати безпосередньо до банку-гаранта або до банку-резидента (залежно від того, як це визначено умовами гарантії) вимогу для отримання відшкодування, забезпеченого гарантією, а також усі документи, передбачені умовами гарантії (якщо таке подання в ній передбачено). Вимога та інші обумовлені в гарантії документи мають бути подані до банку-резидента для подальшого передавання цієї вимоги до банку-гаранта або іншого банку, від якого надійшла гарантія, протягом строку дії гарантії і способом, зазначеним у гарантії.
Згідно з умовами наданої банком гарантії вона надсилається гаранту через банк бенефіціара, є безвідкличною і безумовною та не передбачає подання будь-яких інших документів.
Як зазначено вище, позивач звернувся до відповідача з вимогою № 286/9/6714 від 28.10.2019, в якій вказав на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Ферст Груп" неналежним чином було виконано умови договору № 286/1/19/24 про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (бензин), для техніки спеціалізованого призначення (за кошти Державного бюджету України) від 02.07.2019, а саме на 4 доби прострочено кінцевий термін постачання першої партії продукції до Військової частини НОМЕР_1 (м. Харків). Так, кінцевий термін постачання першої партії продукції за договором визначено - до 30.08.2019 (включно). В акті приймання-передачі № 116, зафіксовано надходження 529,475 тонн продукції на суму 17 345 601,00 грн 03.09.2019.
Зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
В межах судового розгляду встановлено, що у відзиві на позовну заяву Акціонерним товариством "Європейський промисловий банк" визнало факт отримання відповідачем вказаної вимоги.
Статтею 562 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема, і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання. Навпаки, відповідно до частини третьої статті 565 Цивільного кодексу України якщо гарант після пред'явлення до нього вимоги кредитора дізнався про недійсність основного зобов'язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника. Повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення, підлягає задоволенню.
Таким чином, обов'язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, та направлення кредитором гаранту письмової вимоги в установлений цією гарантією строк. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає.
Зазначений висновок відповідає правовим позиціям, викладеним у постанові Верховного Суду України від 24.02.2016 у справі № 3-31гс16.
Згідно пункту 1 глави 2 розділу III Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, у разі настання гарантійного випадку і для отримання відшкодування, забезпеченого гарантією, бенефіціар може подати безпосередньо до банку-гаранта або до банку-резидента (залежно від того, як це визначено умовами гарантії) вимогу для отримання відшкодування, забезпеченого гарантією, а також усі документи, передбачені умовами гарантії (якщо таке подання в ній передбачено).
Зміст гарантії не містить застережень, які б ставили в залежність виплату банком гарантії від кількості днів прострочення боржником виконання основного зобов'язання. За змістом гарантії має значення лише сам факт порушення принципалом зобов'язання за договором. При цьому, одного лише факту наявності прострочення виконання основного зобов'язання (незалежно від періоду та обсягу простроченого зобов'язання) достатньо для заявлення бенефіціаром вимоги до гаранта про виплату відповідного забезпечення.
Проте, при вирішенні спору про існування обов'язку гаранта платити за гарантією, в предмет доказування входить, у першу чергу, дослідження наявності чи відсутності виникнення відповідного обов'язку - гарантійного випадку (порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією), а не формальне дослідження виключно наявності заяви про сплату за гарантією.
У пункті 2 глави 4 розділу ІІ Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року N 639 (у редакції, що діяла до 03.02.2018), на який посилається позивач, дійсно було передбачено, що одержана вимога/повідомлення бенефіціара або банку бенефіціара є достатньою умовою для банку-гаранта (резидента) сплатити кошти бенефіціару за гарантією, якщо вимога/повідомлення та документи, обумовлені в гарантії, відповідатимуть умовам, які містяться в наданій гарантії, а також отримані банком-гарантом (резидентом) протягом строку дії гарантії і способом, зазначеним у гарантії.
Водночас, слід виходити з того, що умова є достатньою, якщо банк-гарант здійснює платіж добровільно у позасудовому порядку. Натомість, якщо виникає судовий спір, і суд встановить відсутність умов порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, недостовірність пред'явленої вимоги та/або порушення (недотримання) кредитором умов гарантій, то у такому разі підстави для задоволення позову відсутні, навіть, якщо банком-гарантом попередньо у позасудовому порядку приймалось рішення про те, що вимога кредитора відповідає умовам гарантії і підлягає задоволенню.
Також суд зазначає, що згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
У правовідносинах із забезпечення виконання зобов'язання банківською гарантією для висновку про те, чи має право бенефіціар отримати від гаранта грошову суму гарантії, має значення наявність у бенефіціара відповідного права на отримання суми банківської гарантії у разі прострочення принципалом виконання свого зобов'язання саме на час отримання суми банківської гарантії, тобто існування у кредитора (бенефіціара) права прийняти від гаранта виконання зобов'язання за гарантією. Отже, якщо сторони змінили строк виконання зобов'язання, забезпеченого гарантією, зокрема підписали додаткову угоду про зміну строків поставки товару, і прострочення виконання не відбулося, бенефіціар не має підстав для отримання від гаранта гарантійної виплати
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2021 у справі № 904/1633/20, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2021, з огляду на внесені зміни до договору в частині строків поставки товару, встановлена прострочка поставки продукції за договором № 286/1/19/24 про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (бензин), для техніки спеціалізованого призначення (за кошти Державного бюджету України) від 02.07.2019, за актами приймання-передачі товару № 200 від 23.11.2019, № 231 від 17.12.2019, № 321 від 16.12.2019. Тоді як, відповідно до вимоги № 286/9/6714 від 28.10.2019 бенефінціар звернувся до гаранта про виплату відшкодування, забезпеченого гарантією, у зв'язку з порушенням строку поставки лише за актом приймання-передачі № 116 від 03.09.2019.
Таким чином, судом встановлено, що з урахуванням змін, внесених до договору № 286/1/19/24 про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (бензин), для техніки спеціалізованого призначення (за кошти Державного бюджету України) від 02.07.2019 на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 23.01.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020, строк поставки продукції до військової частини НОМЕР_1 (м. Харків) в обсязі 1980 т продовжено до 30.10.2019; 2090 т продовжено до 15.12.2019; 1460 т продовжено до 31.12.2019. У зв'язку з чим поставка продукції за актом приймання-передачі № 116 від 03.09.2019 була здійснена в межах визначеного договором строку, що виключає порушення боржником зобов'язання за вказаним актом.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на вищенаведене та встановленням факту не настання гарантійного випадку за гарантію від 25.06.2019 № 008/19-01ГР-4 у зв'язку з відсутністю прострочення виконання основного зобов'язання (за актом приймання-передачі № 116 від 03.09.2019) та враховуючи відсутність доказів звернення позивача до відповідача з повторною вимогою про відшкодування, забезпеченого гарантією зобов'язання щодо виконання умови договору № 286/1/19/24 про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (бензин), для техніки спеціалізованого призначення (за кошти Державного бюджету України) від 02.07.2019 в цілому в межах строку дії гарантії від 25.06.2019 № 008/19-01ГР-4, вимоги позивача про стягнення з відповідача 13 783 770 грн 00 коп. визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 74, ст.ст. 76-79, ст. 86, ст. 123, ст. 129, ст.ст. 232-233, ст.ст. 237- 238, ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено: 14.07.2022
Суддя Н. Плотницька