ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.07.2022Справа № 910/18994/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю. за участі секретаря судового засідання Маринченко М.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інор"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосом"
Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"
про визнання договору недійсним,
Представники сторін:
від позивача - Сухацький А.П.
від відповідача-1 - Яковенко А.О.
від відповідача-2 - Ковтунець Ю.С.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інор" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосом" та Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" про:
- визнання договору № ДДП-20190821/01 від 21.08.2019 продовженим на 365 календарних днів з терміном дії до 21.08.2022;
- визнання недійсним договору № ДНП-2021-10/08 від 08.10.2021.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що строк дії договору № ДДП-20190821/01 від 21.08.2019 продовжено на підставі статті 764 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/18994/21. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 18.01.2022.
Відповідачем-2 17.12.2021 подано відзив на позов, в якому відповідач-2 щодо його задоволення заперечував, посилаючись на те, що договір № ДДП-20190821/01 від 21.08.2019 є розірваним у зв'язку з не направленням позивачем підписаного проекту додаткової угоди у встановлений договором строк. Позивач не є стороною договору № ДНП-2021-10/08 від 08.10.2021 та не зазначив наявності правових підстав для визнання вказаного договору недійсним.
Відповідачем-1 подано відзив на позов, в якому він щодо його задоволення заперечував.
Позивачем 31.01.2022 подано відповідь на відзив відповідача-2, в якому позивач вказував що він не відмовлявся підписувати додаткову угоду щодо зміни ціни оренди, натомість вказував про невідповідність застосованих тарифів; майданчик не міг бути переданий відповідачу-1, оскільки ним користувався позивач.
У підготовчому засіданні 18.01.2022 постановлено ухвалу, без виходу до нарадчої кімнати, про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 01.02.2022.
У підготовчих засіданнях 01.02.2022, 08.02.2022, 01.03.2022, 28.06.2022 оголошувались перерви для надання можливості реалізації сторонами у справі своїх процесуальних прав.
У судовому засіданні 28.06.2022 закрито підготовче засідання, призначено здійснювати розгляд даної справи по суті на 05.07.2022.
Представник позивача у судовому засіданні 05.07.2022 підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та просив суд їх задовольнити.
Відповідачі у судовому засіданні 05.07.2022 просили суд в задоволенні позовних вимог відмовити.
У судовому засіданні 05.07.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "ІНОР" (позивач) та Комунальним підприємством "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" (відповідач-2) 21.08.2019 року укладено Договір №ДДП-20190821/01 за наслідками електронних публічних торгів, проведених через систему Prozorro.
На підставі вказаного Договору паркувальний майданчик за актом приймання-передачі переданий орендареві (позивачу) для обслуговування Представництва Європейського Союзу, де тимчасово зберігається автотранспорт дипломатичних та консульських установ іноземних країн, які постійно прибувають до Представництва.
Згідно пункту 1 Додаткової угоди №1 до Договору від 21.08.2019 №ДДП-20190821/01 сторони дійшли згоди продовжити дію Договору на 365 календарних днів, з терміном дії до 21.08.2021 року.
Відповідачем-2 листом від 15.07.2021 №053/05-3123 направлено позивачу для підписання Додаткову угоду до договору від 21.08.2019 №ДДП-20190821/01 із зміненим тарифом оплати починаючи із 01.07.2021 року.
Вказаний лист був отриманий позивачем, про що підтверджує сам позивач в позовній заяві.
Звертаючись з позовом до суду позивач вказує, що після 21.08.2021 року він продовжував володіти та користуватися майданчиком для паркування транспортних засобів за адресою: м.Київ, Голосіївський район, вул.Володимирська, 101, і продовжує таке володіння та користування на день подання цього позову. Відповідачем-2 не надсилалось жодних листів, які б містили заперечення щодо продовження користування позивачем вказаним майданчиком після закінчення терміну дії договору. Посилаючись на норми статей 764 Цивільного кодексу України та 284 Господарського кодексу України позивач вказує, що Договір №ДДП-20190821/01 від 21.08.2019 вважається поновленим на строк, який був встановлений раніше договором, однак відповідач-2 оплату за оренду майданчика повернув, вказав про закінчення строку дії договору (лист від 09.11.2021 №053/05-5224), що стало підставою для звернення з даним позовом до суду про визнання договору продовженим.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено Договір №ДНП-2021-10/08 від 08.10.2021, у відповідності до умов якого відповідачу-1 передано для експлуатації, утримання та облаштування майданчик для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Голосіївський район, вул. Володимирська, 101.
Відповідно до пункту 3.1 Договору №ДНП-2021-10/08 від 08.10.2021 майданчик для паркування вважається переданим в експлуатацію відповідачу-1 з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію.
Пунктом 3.2. Договору №ДНП-2021-10/08 від 08.10.2021 передбачено, що у випадку не підписання сторонами акту приймання передачі майданчика в експлуатацію даний договір вважається розірваним на 6-й день.
Згідно з пунктом 4.3 Договору №ДНП-2021-10/08 від 08.10.2021 оплата вартості експлуатації майданчика починається з дня підписання акту приймання передачі відповідачем-2 в експлуатацію відповідачу-1 майданчика для паркування.
Позивач вказує, що майданчик для паркування не був фактично повернутий з експлуатації від позивача та відповідно не міг бути переданий за актом приймання-передачі від відповідача-2 до відповідача-1, а тому Договір №ДНП-2021-10/08 від 08.10.2021 не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. А відтак є підстави для визнання його недійсним.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи наявні докази суд не вбачає правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно зі статтею 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відповідно до пункту 4.8. Договору №ДНП-2021-10/08 від 08.10.2021 орендна плата, визначена пунктом 4.1. Договору може бути змінена у випадку зміни розмірів податків, зборів, з яких формується плата за майданчик для паркування. В цьому випадку сторони зобов'язуються внести зміни в договір, виходячи із змінених розмірів податків. Новий розмір плати встановлюється з дати набрання чинності нормативним актом, на підставі якого змінено розмір плати, а раніше проведені розрахунки підлягають коригуванню.
Про зміну розміру плати за Договором відповідач-2 повідомляє позивача шляхом направлення відповідного листа та проекту додаткової угоди про зміну плати не пізніше, ніж через 15 робочих днів з дати набрання чинності нормативно-правовим актом, на підставі якого внесено зміни. Позивач зобов'язаний протягом 10 календарних днів підписати додаткову угоду та повернути один примірник відповідачу-2.
Згідно з пунктом 7.6. Договору №ДНП-2021-10/08 від 08.10.2021 у разі незгоди позивача із зміною плати, основний договір є розірваним на десятий календарний день з дати отримання повідомлення про зміну розміру плати та позивач зобов'язаний протягом 15 календарних днів звільнити майданчик для паркування.
Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вказує позивач в позовній заяві 19.07.2021 він отримав від відповідача-2 лист від 15.07.2021 №053/05-3123, яким було надіслано підписану зі сторони відповідача-2 додаткову угоду до Договору, відповідно до умов якої у зв'язку із зміною тарифів на послуги із користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів відповідно до розпорядження КМДА від 25.06.2021 №1459 збільшувалася плата за послуги з користування відведеним Майданчиком для паркування.
Доказів направлення в десятиденний термін відповідачу-2 підписаної зі сторони позивача додаткової угоди позивачем не надано.
Отже, позивачем не доведено направлення підписаної з його сторони додаткової угоди про зміну розміру плати в строки, передбачені договором, а тому договір №ДНП-2021-10/08 від 08.10.2021 є розірваним на 15 день з дня отримання повідомлення про зміну розміру плати, тобто з 29.07.2021 року.
Щодо до посилань позивача на відсутність заперечень щодо користування позивачем майданчику для паркування після спливу строку дії договору, то дане твердження спростовується доказами, а саме копією платіжного доручення від 25.10.2021 №5995, відповідно до якого відповідач-2 повернув позивачу кошти, сплачені ним за оренду майданчика.
Стосовно вимоги позивача про визнання недійним договору про надання майданчика для експлуатації, утримання від 08.10.2021 №ДНП-2021-10/08, укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2 суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Отже, вирішуючи переданий на розгляд суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оспорення відповідного права чи охоронюваного законом інтересу.
Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3,15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце (відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі №920/1771/14).
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Враховуючи вищезазначене суд приходить до висновку, що позивачем не наведено наявності правових підстав для визнання недійсним договору №ДНП-2021-10/08 від 08.10.2021 року.
Відповідно до cтатті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 12.07.2022
Суддя Т.Ю.Кирилюк