Рішення від 14.07.2022 по справі 910/2325/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.07.2022Справа № 910/2325/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА «ТЕХНОВА»

про стягнення 37 825,35 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА «ТЕХНОВА» про стягнення 37 825,35 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОВА» (далі - відповідач) всупереч взятих на себе зобов'язань за договором поставки №64/03 від 27.05.22021 не здійснив оплати за поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю «ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА» (далі - позивач) товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/2325/22, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

13.06.2022 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії платіжних доручень.

15.06.2022 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечив про сплату основної заборгованості до відкриття провадження у справі №910/2325/22, у зв'язку із чим просив суд закрити провадження в частині боргу у сумі 37 280,66 грн. Також, відповідач надав клопотання про зменшення розміру пені, клопотання про повернення позивачу 50 відсотків сплаченого судового збору та просив відмовити в задоволенні позову в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА» (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ФІРМА «ТЕХНОВА» (замовник, відповідач) укладений договір про надання послуг №64/03 (надалі - договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги з проведення технічного обслуговування техніки: автокрану, навантажувачу, екскаватору, код ДК 021:2015-50110000-9 послуги з ремонту і технічного обслуговування мототранспортних засобів і супутнього обладнання, далі - послуги, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги на умовах, визначених цим договором (п. 1.1. договору).

Результатом надання послуг за цим договором є запис щодо надання послуг в паспорті та/або сервiснiй книзі кожної одиниці техніки (п. 1.2. договору).

За змістом п. 1.3. договору об'єкти, щодо яких надаються послуги за цим договором є : транспортний засіб №3/11 інв. № 19641, автокран КС-3579 на базi МАЗ-5340С2 інв. № 2021, навантажувач SDLG - LG933L iнв. № 2021, екскаватор Амкадор iнв. № 732.

Відповідно до п. 2.1. договору, ціна цього договору визначається калькуляцією, що є Додатком № 1 до цього договору та становить - 71 784,56 (сімдесят одна тисяча сімсот вiсiмдесят чотири грн. 56 коп.), в тому числі ПДВ - 11 964,09 (одинадцять тисяч дев'ятсот шістдесят чотири грн. 09).

За змістом пункту 4.1. договору сторони домовились, що оплата за надані послуги здiйснюється протягом 30 календарних днів з дати підписання сторонами Акту про надані послуги.

Виконавець після закінчення надання послуг передає замовнику 2 (два) примірники Акту про надані послуги разом з документами визначеними п 1.2. цього договору, що підтверджують надання таких послуг (п. 4.2. договору).

У відповідності до п. 4.3. та п. 4.4. договору після надання виконавцем замовнику документів, зазначених у п . 4.2 цього договору, замовник розглядає пх та у разі виявлення недоліків письмово повідомляє про них виконавцю протягом 5 робочих днів дати отримання таких документів. У разі не виявлення недоліків замовником, або пх вчасного усунення виконавцем, замовник підписує відповідний Акт про надані послуги протягом 5 робочих днів з дати його отримання.

Згідно із п. 5.1. договору, термін надання послуг: 10 календарних днів, дату початку надання послуг визначає замовник. Замовник за один тиждень до початку надання послуг повідомляє виконавця про технічну та організаційну готовність до надання послуг. Місце надання послуг: м. Чернігів, вул. Ушинського, 23.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконання умов договору позивачем були надані відповідачу послуги на загальну суму 37 280,66 грн згідно із актами надання послуг №60430 від 09.12.2021 на суму 9612,77 грн та №60432 від 13.12.2021 на суму 27 667,89 грн.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором в частині оплати вартості послуг не виконав. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 37 280,66 грн.

У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пеню у сумі 544,69 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як підтверджено наявнимі в матеріалах справи актами надання послуг №60430 від 09.12.2021 та №60432 від 13.12.2021 позивач надав відповідачу погоджені в п. 1.1. договору послуги на загальну суму 37 280,66 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що оплата за надані послуги здiйснюється протягом 30 календарних днів з дати підписання сторонами Акту про надані послуги.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

У відповідності до розрахунку позивача наведеного у позові станом на час звернення до суду заборгованість становила 37 280,66 грн.

Під час розгляду справи, відповідачем було надано докази здійснення відповідачем оплати заборгованості у загальній сумі 37 280,66 грн.

Так, судом встановлено, що 16.02.2022 відповідач здійснив оплату заборгованості за договором у сумі 37 280,66 грн. Отже, заборгованість у розмірі 37 280,66 грн., що заявлена позивачем до стягнення була сплачена відповідачем до відкриття провадження у справі, у зв'язку із чим позовні вимоги в частині стягнення 37 280,66 грн. заборгованості задоволенню не підлягають.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що сума заборгованості у розмірі 37 280,66 грн. сплачена відповідачем до відкриття провадження у справі, суд відмовляє у позові щодо відповідної частини боргу, а тому клопотання відповідача про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає.

У зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача нараховану за періоді: з 11.01.2022 по 08.02.2022 та з 13.01.2022 по 08.02.2022 суми пені у розмірі 544,69 грн.

У пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені від простроченої суми основного боргу.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до п. 7.5. договору, у разі порушення строків остаточної оплати за цим договором замовник зобов'язаний сплатити на користь виконавця пеню у розмiрi подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованостi за кожен день прострочки від суми заборгованості .

Розрахунки пені у сумі 147,48 грн. за актом надання послуг №60430 від 09.12.2021 та у сумі 397,21 грн за актом надання послуг №60432 від 13.12.2021 є арифметично вірними, а тому вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Відповідачем у відзиві на позов заявлено про зменшення розміру пені на 90 відсотків.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов'язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.

Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Обґрунтовуючи заяву про зменшення розміру штрафу відповідач посилається на незадовільний фінансовий стан відповідача; відсутність збитків позивача внаслідок порушення зобов'язання за договором; значну заборгованість споживачів та їх неплатоспроможність.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази та доводи відповідача, суд зазначає, що пеня підлягає стягненню за самий факт не належного виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати наданих послуг, незалежно від того, чи завдано у зв'язку з цим збитки.

Посилання відповідача на незадовільний фінансовий стан відповідача, значну заборгованість споживачів перед відповідачем не є винятковим випадком для зменшення штрафних санкцій.

Підсумовуючи наведене, враховуючи, що відповідачем не обґрунтовано та не доведено належними та допустимими доказами, у розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України, поважності причин неналежного виконання зобов'язань та причинних наслідків, винятковості випадку, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, суд не вбачає підстав для зменшення розміру пені, а тому клопотання відповідача про зменшення розміру пені суд залишає без задоволення.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА» до Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА «ТЕХНОВА» про стягнення пені у розмірі 544,69 грн та про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення основної заборгованості у розмірі 37 280,66 грн.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6400,00 грн, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У відповідності до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, згідно із приписами ч. 5 ст. 126 ГПК України, суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано: копію договору про надання правничої допомоги №07/02 від 07.02.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА» та Адвокатським бюро «Варшамяна», копію акту прийому-передачі №1 від 07.02.2022, платіжне доручення №5048 від 09.02.2022 на суму 6400,00 грн, копію ордеру серії ВА №1029531 від 07.02.2022.

Суд звертає увагу, що відповідно до приписів ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач просив відмовити у стягненні витрат на правову допомогу з огляду на те, що розмір витрат є завищеним, не відповідають критерію реальності адвокатських витрат.

Суд відзначає, що пояснення відповідача щодо завищення розміру витрат не спростовують факту понесення позивачем витрат у розмірі 6400,00 грн та співмірності заявленої суми витрат на правничу допомогу у даній справі.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З врахуванням наявних у матеріалах справи документів, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б доводили неспівмірність витрат позивача на правову допомогу, а тому відхиляє заперечення відповідача у цій частині.

Разом з тим, суд звертає увагу на приписи ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (у даному випадку - витрати на правничу допомогу), у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, оскільки позовні вимоги у даній справі задоволено частково, то суд дійшов висновку про те, що з відповідача підлягають стягненню витрати позивача на оплату правничої допомоги пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у сумі 92,16 грн.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОВА» (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПРЕДСЛАВИНСЬКА, будинок 31/11, офіс 87; ідентифікаційний номер 24100060) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА» (07400, Київська обл., Броварський р-н, місто Бровари, вул. Металургів, будинок 17, офіс 105, ідентифікаційний код 37001696) пеню у розмірі 544,69 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 92,16 грн та судовий збір у розмірі 35,73 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 14.07.2022.

Суддя О.В. Гулевець

Попередній документ
105232955
Наступний документ
105232957
Інформація про рішення:
№ рішення: 105232956
№ справи: 910/2325/22
Дата рішення: 14.07.2022
Дата публікації: 15.07.2022
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд міста Києва
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; надання послуг
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено склад суду (15.02.2022)
Дата надходження: 15.02.2022
Предмет позову: про стягнення 37 825,35 грн.