Справа № 143/36/22
04.07.2022 року м. Погребище
Погребищенський районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого - судді Сича С.М.
за участю секретаря Огородник Н.А.,
розглянувши в м. Погребище Вінницької області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У січні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» звернулося до суду із позовом, в якому просить стягнути із ОСОБА_1 на свою користь:
-заборгованість за кредитним договором у розмірі 78434 грн. 35 коп.;
-суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви;
-суму в рахунок відшкодування за правничу допомогу у розмірі 8921 грн. 72 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» та ОСОБА_1 уклали Договір про надання кредиту № 1984099 від 24.09.2019 року.
Вказаний Договір укладено в електронній формі на умовах Пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту (Оферта), що опублікована на веб-сайті credit365.ua, підписана електронним цифровим підписом позивача 21.08.2019 року та Індивідуальної пропозиції (оферти) № 1984099 укладення договору про надання кредиту від 24.09.2019 року, які акцептовані відповідачем 24.09.2019 року шляхом підписання електронним підписом відповідача, Заявки на отримання кредиту відповідача № 1984099 від 24.09.2019 року (Заявка) на обраних відповідачем умовах.
Генерація і надсилання одноразового ідентифікатора, використаного для підписання Заявки і, відповідно, укладення Договору здійснюється наступним чином. Коли клієнт на веб-сайті натискає відповідну кнопку для підписання заявки/договору силами програмного забезпечення генерується одноразовий ідентифікатор ключа для підписання, доступу до якого працівники товариства не мають. Вказаний ключ автоматично через АРІ-сервіс надсилається на телефонний номер Клієнта, верифікований в його Особистому кабінеті на сайті. Для цього використовуються послуги оператора SMS-відправлень. Після введення клієнтом згенерованого ключа у відповідне поле для підписання, програма звіряє згенерований та введений ключі і, у випадку співпадання заявка/договір вважаються підписаними.
Датою укладення Договору є 24.09.2019 року.
Умови Договору містяться в Розділі ІІІ Оферти.
Згідно із п. 1.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит, а Позичальник зобов'язується повернути Кредитодавцю Кредит та сплатити нараховані проценти на умовах, передбачених Договором та погодженою Кредитодавцем Заявкою Позичальника.
Згідно із п. 2.1 Договору він укладається за кожною окремою погодженою Заявкою Позичальника на строк кредиту, визначений у такій Заявці.
Відповідно до п. 2.2 Договору сума Кредиту на строк повернення Кредиту в межах, визначених Договором, зазначається в Заявці Позичальника, що формується Позичальником у власному Особистому кабінеті на підставі умов Договору.
Умови кредитування Відповідача вказані в Заявці є наступними:
-строк кредиту - 30 днів;
-сума кредиту - 6000 грн. 00 коп.;
-сума процентів - 1899 грн. 00 коп.;
-до сплати всього - 7899 грн. 00 коп.
Згідно із п. 2.6 Договору датою надання Кредиту вважається дата зарахування грошових коштів на Рахунок Позичальника. Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється в день надання Кредиту.
Грошові кошти у розмірі 6000 грн. 00 коп. перераховані на рахунок відповідача 24.09.2019 року згідно платіжного доручення № 28629 від 24.09.2019 року.
Згідно із п. 2.10 Договору Позичальник зобов'язаний повернути Кредит та сплатити проценти за кредитом, визначені згідно п. 2.8 Договору, в останній день строку користування Кредитом.
Початковий термін для повернення Відповідачем кредиту та нарахованих процентів за Договором - до 24.10.2019 року.
Однак відповідачем у вказаний термін кредит не повернуто, проценти не сплачено.
Натомість відповідач скористався послугою щодо продовження строку користування кредитом. Умови даної послуги встановлені Розділом 3 Індивідуальної пропозиції (оферти) № 1984099 укладення договору про надання кредиту від 24.09.2019 року (Індивідуальна пропозиція (оферта)) «Порядок відтермінування строків повернення кредиту».
Згідно Розділу 3 Індивідуальної пропозиції (оферти):
п. 3.1 - Позичальник має право на відтермінування повернення Кредиту за умови відсутності непогашеної заборгованості за процентами за користування Кредитом, нарахованими згідно п. 2.11 Договору та сплати Комісії за відтермінування строку повернення Кредиту (Комісія);
п. 3.2 - Розмір Комісії, в залежності від строку відтермінування повернення Кредиту та суми Кредиту нараховується:
- за 7 днів відтермінування повернення Кредиту розмір Комісії становить 1,43% від суми Кредиту в розрахунку за кожен день відтермінування, загальний розмір Комісії в процентному вираженні 10,01%;
- за 15 днів відтермінування повернення Кредиту розмір Комісії становить 1,30% від суми Кредиту в розрахунку за кожен день відтермінування, загальний розмір Комісії в процентному вираженні 19,5%;
- за 30 днів відтермінування повернення Кредиту розмір Комісії становить 1,05% від суми Кредиту в розрахунку за кожен день відтермінування, загальний розмір Комісії в процентному вираженні 31,5%.
п. 3.4 - відтермінування строку повернення Кредиту відбувається в момент отримання Кредитодавцем від Позичальника на банківський рахунок Кредитодавця для отримання платежів, вказаний у Договорі платежу у розмірі Комісії за весь строк відтермінування (а у випадку наявної заборгованості за процентами за користування кредитом, нарахованими згідно п. 2.11 Договору - у розмірі загальної суми: Комісії за весь строк відтермінування та зазначеної заборгованості) з наступним призначенням: «ІПН ПОЗИЧАЛЬНИКАЗаявка {Номер ЗАЯВКИ. Оплата Комісії за відтермінування строку повернення Кредиту на {СТРОК ВІДТЕРМІНУВАННЯ днів. З умовами Угоди згоден.»;
п. 3.6 - у період, з моменту отримання Кредитодавцем сплаченої Позичальником Комісії за весь Строк відтермінування і до закінчення Строку відтермінування, нарахування процентів за користування Кредитом згідно п. 2.8 або п. 2.11 Договору не здійснюється, неустойка не нараховується.
Відповідачем укладено угоди про відтермінування строку повернення кредиту шляхом оплати відповідних комісій з вказаними в п. 3.4 Розділу 2 Індивідуальної пропозиції (оферти) призначеннями платежів із зарахуванням грошових коштів у рахунок продовження строку повернення Кредиту.
Таким чином, поточний термін повернення Кредиту та процентів за Кредитом - до 29.11.2019 року.
Станом на дату складання позовної заяви прострочення відповідача з повернення Кредиту становить 774 дні.
Згідно із п. 2.11 Договору процентна ставка за Договором є змінною. Починаючи з четвертого дня за останнім днем Строку користування Кредитом Плата за користування Кредитом збільшується наступним чином: процентна ставка за користування Кредитом становить 1,5% від суми отриманого Позичальником Кредиту за кожен день з моменту закінчення Строку користування, до моменту фактичного повернення Кредиту. Обов'язок сплати процентів згідно даного пункту Договору виникає у позичальника в строк до 3 днів з моменту направлення відповідної вимоги Кредитодавцем Позичальнику засобами зв'язку відповідно до п. 9.3 Договору.
Таким чином, за період прострочення повернення Кредиту за користування Кредитом клієнту нараховані проценти згідно із п. 2.11 Договору в розмірі 69660 грн. 00 коп.
Станом на 11.01.2022 року заборгованість відповідача становить 78434 грн. 35 коп., з яких: сума Кредиту (згідно Заявки) - 6000 грн. 00 коп.; проценти (згідно Заявки) - 1899 грн. 00 коп.; проценти (згідно ст. 625 ЦК України та п. 2.11 Договору) - 69660 грн. 00 коп.; інфляційні втрати (згідно ст. 625 ЦК України) - 875 грн. 35 коп.
На даний час відповідачка продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав позивача.
Посилаючись на наведені обставини та положення ст.ст. 11, 612, 629 ЦК України, просить стягнути на свою користь із відповідачки вказану суму заборгованості.
Ухвалою судді Погребищенського районного суду Вінницької області від 22.03.2022 року відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачка, будучи належним чином повідомлена про розгляд справи, відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України відзиву до суду не подала, а тому суд ухвалює рішення на підставі доказів, наданих позивачем.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, встановивши суть спірних правовідносин, що склалися між сторонами, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи із наступного.
Так, судом встановлено, що 24.09.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено договір споживчого кредитування, згідно з яким ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» надало кредит на умовах, обраних у пропозиції-оферті від 21.08.2019 року, з умовами якої була ознайомлена ОСОБА_1 та які акцептувала шляхом підписання Заявки № 1984099 від 24.09.2019 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с 17-32).
Безпосередньо дії відповідачки в інформаційно-телекомунікаційній системі credit365.ua відображені в реєстрі (Log File) дій клієнта та ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» щодо укладення зазначеного Договору (а.с. 32).
24.09.2019 року ОСОБА_1 , шляхом підписання електронним підписом було акцептовано Індивідуальну пропозицію (оферту) № 1981099 про надання їй кредиту у сумі 6000 грн. 00 коп. зі строком повернення 30 діб, платою за користування кредитом в сумі 1899 грн. 00 коп., очікуваною сукупною вартістю кредиту (плата за користування +кредит) 7899 грн. 00 коп. (а.с. 25-26).
ТОВ «АІА Фінанс Груп» сприйняв її заявку як акцепт та кошти у сумі 6000 грн. 00 коп. надійшли на банківську картку відповідачки у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» згідно платіжного доручення № 28629 від 24.09.2019 року (а.с. 34).
У зв'язку із неможливістю через 30 діб повернути кошти Відповідачка скористалася послугою щодо продовження строку користування кредитом, сплативши за це 23.10.2019 року - 1170 грн. 00 коп., 08.11.2019 року - 249 грн. 00 коп., 09.11.2019 року - 351 грн. 00 коп., 15.11.2019 року - 600 грн. 00 коп., 22.11.2019 року - 600 грн. 00 коп., проте в обумовлений строк, а саме до 29.11.2019 року кредитні кошти не повернула (а.с. 33, 35).
Згідно Паспорту споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення Договору про споживчий кредит) кредитні кошти надаються на оплату отриманих споживчих послуг у сумі 6000 грн. 00 коп. на 30 днів, процентна ставка 385%, загальні витрати за кредитом 1899 грн. 00 коп., орієнтована загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом 7899 грн. 00 коп.
У Паспорті споживчого кредиту вказано, що наслідками прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань за Договором про споживчий кредит є:
-пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми кредиту, але не більше 15 відсотків суми простроченого платежу,
-процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту, 1,5 % від суми тіла виданого кредиту за кожен день фактичного користування Кредитом.
Також, у Паспорті споживчого кредиту зазначено, що Договором про споживчий кредит може бути встановлений обов'язок повідомлення кредитодавця про намір дострокового повернення споживчого кредиту з оформленням відповідного документу (а.с. 23-25).
Умови укладеного сторонами Договору містяться в Розділі III Оферти. Так, пунктом 1.1 Договору передбачено, що Кредитодавець надає позичальнику кредит, а Позичальник зобов'язується повернути Кредитодавцю Кредит та сплатити нараховані проценти на умовах, передбачених Договором та погодженою Кредитодавцем Заявкою позичальника.
Договір укладається за кожною окремою Заявкою Позичальника (п. 2.1 Договору).
Згідно із п. 2.2 Договору сума Кредиту та строк його повернення в межах, визначених Договором, зазначається в Заявці Позичальника, що формується Позичальником у власному Особистому кабінеті на підставі умов Договору.
Умови кредитування Відповідачки вказані в її Заявці № 1984099, підписаної електронним підписом одноразовим ідентифікатором 24 вересня 2019 року, і є наступними: сума кредиту 6000 грн. 00 коп., граничний строк повернення Кредиту і Плати за користування Кредитом 30 днів, Плата за користування Кредитом - 1899 грн. 00 коп., реальна річна процентна ставка за Кредитом - 385 %, очікувана сукупна вартість Кредиту (плата за користування + кредит) - 7899 грн. 00 коп. Також, у Заявці ОСОБА_1 вказала свої паспортні дані, місце проживання ( АДРЕСА_1 ), номер мобільного телефону, електронну пошту та номер банківського (карткового) рахунку у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», на який позивач мав зарахувати суму Кредиту (а.с. 25).
24 вересня 2019 року ТОВ "АІА ФІНАНС ГРУП" перерахувало відповідачці ОСОБА_1 6000 грн. 00 коп. на картковий рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (а.с. 34).
Згідно із п. 2.10 Договору Позичальник зобов'язаний повернути Кредит та сплатити Плату за користування Кредитом, визначені згідно п. 2.8 Договору, в останній день строку користування Кредитом. Періодичних платежів за Договором не передбачено (а.с. 8).
Термін для повернення Відповідачці ОСОБА_1 . Кредиту та Плати за користування Кредитом за Договором було встановлено до 23 жовтня 2019 року.
Однак, як зазначено вище, відповідачка у вказаний строк суму кредиту та Плату за користування Кредитом не повернула, проте скористалася послугою щодо продовження строку користування кредитом, умови якої містяться в Розділі IV Оферти "Угода про відтермінування повернення кредиту".
Згідно п. 1 - п. 3 Розділу IV Оферти у випадку прострочення строків повернення кредиту позичальник має право укласти з кредитором угоду про відтермінування повернення Кредиту за умови сплати комісії за відтермінування строку повернення кредиту. Розмір комісії, в залежності від строку відтермінування повернення кредиту та суми кредиту розраховується наступним чином: розрахована на підставі вказаних даних сума комісії округлюється до цілих одиниць у сторону зменшення. Для зручності позичальника, в особистому кабінеті міститься калькулятор розрахунку комісії, який відтворює необхідну суму комісії за весь строк відтермінування, розраховану на підставі вказаних умов Договору.
Угода про відтермінування повернення кредиту вважається укладеною з моменту надходження на рахунок кредитора суми комісії за весь строк відтермінування з призначенням платежу. В період, з моменту отримання кредитором сплаченої позичальником комісії за весь строк відтермінування і до закінчення строку відтермінування, нарахування процентів за користування Кредитом згідно п. 2.8 або п. 2.11 Договору не здійснюється, неустойка не нараховується.
У період з 23 жовтня 2019 року по 22 листопада 2019 року відповідачка ОСОБА_1 неодноразово перераховувала ТОВ "АІА ФІНАНС ГРУП" кошти у якості плати за відтермінування строку повернення кредиту, остаточно погоджений сторонами строк повернення кредиту - до 29 листопада 2019 року (а.с. 33).
27.09.2021 року та 10.12.2021 року ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» відповідно до Договору споживчого кредитування, акцептованого шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором Заявки № 1984099 від 24.09.2019 року, надіслало на адресу позичальника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) вимоги № 210927 та № 211210-12 про погашення заборгованості, в яких обумовлено, що у випадку непогашення заборгованості за Договором у добровільному порядку, ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» буде вимушене звернутися до суду з позовом про примусове стягнення. При цьому до позовних вимог будуть включені всі нараховані за договором та чинним законодавством суми, а також судові витрати, суми збитків і витрати на правову допомогу (а.с. 38-42).
У погоджений сторонами строк повернення кредиту - 29 листопада 2019 року відповідачка ОСОБА_1 кредитні кошти не повернула, коштів на погашення кредиту та процентів не сплачувала. Отже, відповідачкою було порушено умови укладеного сторонами кредитного договору.
Згідно наданого позивачем у позовній заяві розрахунку станом на 11 січня 2022 року утворилась заборгованість на загальну суму 78434 грн. 35 коп., яка складається з 6000 грн. 00 коп. - сума Кредиту (згідно Заявки), 1899 грн. 00 коп. - проценти (згідно заявки), 69660 грн. 00 коп. - проценти (згідно ст. 625 ЦК України та п. 2.11 Договору), 875 грн. 35 коп. інфляційні втрати (згідно ст. 625 ЦК України).
Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків згідно із ч. 2 ст. 11 ЦК України є договори та інші правочини, як узгоджене волевиявлення всіх його учасників (сторін договору).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі (частина перша статті 205 Цивільного кодексу України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (абзац перший частини першої статті 207 Цивільного кодексу України).
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (абзац другий частини другої статті 639 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору. Договір про надання фінансових послуг (крім послуг з торгівлі валютними цінностями та послуг з переказу коштів, якщо відповідні правочини повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення і при проведенні відповідних операцій у суб'єкта первинного фінансового моніторингу не виникає обов'язку здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта згідно із законом) укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".
Статтею 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Пунктами 6 і 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено наступні терміни:
- електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору;
- одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Порядок укладення електронного договору визначено статтею 11 Закону України "Про електронну комерцію", згідно приписів якої пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до частини 6 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію", відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно частин 12-13 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Так, за положеннями ст.ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із частинами 1, 2 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення із відповідачки процентів (згідно ст.625 ЦК України та п.2.11 Договору), суд виходить із того, що відповідно до ч.3 ст.6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Частиною 1 ст.536 ЦК України унормовано, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
За змістом частини 2 ст.536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В ч.1 ст.627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У п.30 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.06.2020 року у справі № 922/3578/18 викладено правовий висновок про те, що системний аналіз частини другої статті 536, частини другої статті 625 та статті 627 ЦК України дозволяє дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини другої статті 625 ЦК України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору.
Отже, законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі певного проценту за кожний день прострочення).
За змістом п. 2.11 Договору процентна ставка є змінною. Починаючи з четвертого дня за останнім днем Строку користування Кредитом Плата за користування Кредитом збільшується наступним чином: процентна ставка за користування Кредитом становить 1,5% від суми отриманого Позичальником Кредиту за кожен день з моменту закінчення Строку користування до моменту фактичного повернення Кредиту. Обов'язок сплати процентів згідно даного пункту Договору виникає у позичальника в строк до 3 днів з моменту направлення відповідної вимоги Кредитодавцем Позичальнику засобами зв'язку відповідно до п. 9.3 Договору.
Таким чином, зі змісту п. 2.11 Договору вбачається, що сторонами було визначено інший спосіб обчислення процентів за неправомірне користування коштами, а саме в розмірі певного проценту за кожний день прострочення, що не узгоджується із приписами ч.2 ст.625 ЦК України.
В той же час, згідно із пунктом 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі №910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов'язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому у пункті 6.20 зазначеної постанови Велика Палата Верховного Суду роз'яснила, що термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Таким чином, у справі № 910/1238/17 Великою Палатою Верховного Суду чітко розмежовано поняття "проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами" та "проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами", причому останні проценти кваліфіковано саме в якості плати боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання, врегульованої частиною 2 статті 625 ЦК України.
Отже, правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.
Зважаючи на ту обставину, що сторонами по суті не було встановлено у договорі іншого, аніж передбаченого у ч.2 ст.625 ЦК України розміру процентів річних за неправомірне користування відповідачкою грошовими коштами, суд дійшов висновку, що на користь позивача із відповідачки підлягає стягненню три проценти річних від простроченої суми, починаючи із наступного дня після настання терміну повернення кредиту (30.11.2019 року) і до дня пред'явлення позову (11.01.2022 року).
Визначаючи суму трьох процентів річних, суд виходить із наступних розрахунків:
РозрахунокКількість днівПроценти
Період розрахунку: з 30.11.2019 року по 31.12.2019 року - 32 дні [Проценти] = 7 899,00 грн. (сума боргу) ? 3,000% (процентна ставка) / 100% ? 32 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 20,78 грн.3220,78
Період розрахунку: з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року - 366 днів [Проценти] = 7 899,00 грн. (сума боргу) ? 3,000% (процентна ставка) / 100% ? 366 (кількість днів) / 366 (днів у році) = 236,97 грн.366236,97
Період розрахунку: з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року - 365 днів [Проценти] = 7 899,00 грн. (сума боргу) ? 3,000% (процентна ставка) / 100% ? 365 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 236,97 грн.365236,97
Період розрахунку: з 01.01.2022 року по 11.01.2022 року - 11 днів [Проценти] = 7 899,00 грн. (сума боргу) ? 3,000% (процентна ставка) / 100% ? 11 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 7,14 грн.117,14
Таблиця результату:
Період розрахункуКількість днівСума боргуПроцентна ставкаПроценти
30.11.2019 - 31.12.2019327 899,003,000%20,78
01.01.2020 - 31.12.20203667 899,003,000%236,97
01.01.2021 - 31.12.20213657 899,003,000%236,97
01.01.2022 - 11.01.2022117 899,003,000%7,14
Разом774 501,86
Отже, із відповідачки необхідно стягнути на користь позивача проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами в сумі 501 грн. 86 коп. У задоволенні іншої частини цієї позовної вимоги слід відмовити.
Визначаючись із доведеністю позивачем позовної вимоги про стягнення із відповідачки 875 грн. 35 коп. інфляційних втрат (згідно ст.625 ЦК України), суд звертає увагу на те, що Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення»).
У разі, якщо погашення боргу не відбувалося, правильним є розрахунок, згідно з яким залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць розрахункового періоду перемножений послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та поділений на 100 %. Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, віднімається основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.
Такий правовий висновок сформульований у постанові Верховного Суду від 03.03.2021 року у справі №695/1478/17.
Суд звертає увагу, що згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною першою статті 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Частиною 1 ст.81 ЦПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Проте, позивачем на підтвердження своїх позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат не надано жодних належних та допустимих доказів їх розрахунку.
Відтак, визначаючи суму інфляційних втрат, суд виходить із наступних розрахунків:
Боргові періоди:
Сума заборгованостіВалютаДата початку розрахункуДата закінчення розрахунку
7899грн.30.11.201911.01.2022
Розраховується за формулою:
[Індекс інфляції] - добуток щомісячних індексів за відповідний період
[Збитки від інфляції] = [Сума боргу] [Індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу]
Розрахунок інфляційних збитків.
Місяці простроченняІндекси інфляціїСукупний індекс інфляціїСума боргуСума боргу з урахуванням інфляціїЗбитки від інфляції
Січень 2020 - Грудень 2021100.2 99.7 100.8 100.8 100.3 100.2 99.4 99.8 100.5 101 101.3 100.9 101.3 101 101.7 100.7 101.3 100.2 100.1 99.8 101.2 100.9 100.8 100.6115.517 899.009 124.131 225.13
Всього: 1 225.13
Отже, інфляційні збитки за вказані періоди складають 1 225 грн. 13 коп.
Разом із цим, відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Таким чином, із відповідачки необхідно стягнути на користь позивача інфляційні втрати в межах заявлених позовних вимог у сумі 875 грн. 35 коп.
Разом із цим, ураховуючи, що фактично отримані та використані відповідачкою кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, як і проценти за правомірне користування кредитними коштами, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та процентів за їх правомірне користування.
При цьому суд підкреслює, що за загальними принципами змагальності та диспозитивності цивільного судочинства (статті 12, 13 ЦПК України) сторони є рівними у своїх правах щодо подання доказів та вільними у виборі способів доказування.
Натомість, якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України саме на нього покладається обов'язок доводити такі заперечення відповідними доказами.
Проте, ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження (пункт 1 частини першої статті 274 ЦПК України), не подала, як і жодних доказів на спростування використання кредитних коштів у розмірі, зазначеному банком, та суми процентів за правомірне користування кредитом.
Виходячи із наведеного, та зважаючи на подані позивачем докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення із відповідачки на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в сумі 6000 грн. 00 коп. та процентів за правомірне користування кредитом в розмірі 1899 грн. 00 коп.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що на користь позивача із відповідачки слід стягнути заборгованість у сумі 9276 грн. 21 коп. (6000,00 + 1899,00 + 501,86 + 875,35).
Також, у позовній заяві ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» подав до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, та просив стягнути із відповідачки на його користь витрати на правничу допомогу у розмірі 8921 грн. 72 коп.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Вирішуючи заяву представника позивача, суд виходить із того, що відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.
Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 137 ЦПК України).
Згідно з правилами пунктів 1-3 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Представником позивача на підтвердження розміру понесених судових витрат на правничу допомогу було надано суду:
- попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв'язку з розглядом справи, згідно із яким орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу становить 8921 грн. 72 коп. (а.с. 3);
- копію ордеру серії АІ № 1194847 від 11.01.2022 року на представництво адвокатом Литвинцем С.А. інтересів ТОВ «ТОВ АІА ФІНАНС ГРУП» (а.с. 49) ;
- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №5353/10 від 24.07.2015 року, виданого адвокату Литвинцю С.А. (а.с. 50);
- копію договору №21-3 про надання правничої (правової) допомоги від 01.09.2021 року (а.с. 45-47);
- копію додаткової угоди № 2 до договору № 21-3 про надання правничої (правової) допомоги від 01.09.2021 року, згідно якої:
- п. 1 представництво інтересів Клієнта у судових справах за позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором при розгляді справи в суді першої інстанції, що включає: вивчення матеріалів, аналіз судової практики, розрахунок суми позовних вимог, підготовку позову до суду - вартість послуги становить 5000 грн. 00 коп. + 5% від суми позову за кожний позов;
- п. 2 підготовка процесуальних документів: подання процесуальних клопотань, заперечень, пояснень, заяв по суті справи (відповідь на відзив, додаткові пояснення) - подаються за необхідності та включені у вартість послуг згідно п. 1;
- п. 3 участь у судових засіданнях - вартість послуги становить 1500 грн. 00 коп. за кожне судове засідання;
- п. 4 підготовка і подання (відправлення) адвокатських запитів в інтересах Клієнта - вартість послуги становить 500 грн. 00 коп. за кожний запит (а.с. 48);
- копію акту № 220111-1 про надані послуги згідно договору № 21-3 про надання правничої (правової) допомоги від 01.09.2021 року, згідно із яким вартість наданих послуг складає 8921 грн. 72коп. (а.с. 51).
Ціна позову становить 78434 грн. 35 коп. За наслідками розгляду справи судом стягнуто із відповідачки на користь ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» 9276 грн. 21 коп., що становить 11,82 відсотка від ціни позову.
Оцінивши надані докази на підтвердження розміру судових витрат на правничу допомогу, врахувавши часткове задоволення позовних вимог, складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника позивача та стягнення із відповідачки на користь ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» витрат на правничу допомогу у розмірі 1054 (одна тисяча п'ятдесят чотири) грн. 55 коп.
Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 21.10.2021 року у справі №766/7206/20.
За змістом ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно із платіжним дорученням від 24.01.2022 року № 2511 позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2481 грн.00 коп.
Таким чином, із ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог судовий збір в сумі 293 грн. 25 коп., що становить 11,82 відсотка від сплаченого при поданні позову судового збору у сумі 2481 грн. 00 коп.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 10, 133, 141, 258, 259, 263-265, 279, 351, 354 ЦПК України, суд,-
Ухвалив :
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» заборгованість за Договором про надання кредиту № 1984099 від 24.09.2019 року в сумі 9276 (дев'ять тисяч двісті сімдесят шість) грн. 21 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» витрати на правничу допомогу в розмірі 1054 (одна тисяча п'ятдесят чотири) грн. 55 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» сплачений судовий збір в розмірі 293 (двісті дев'яносто три) грн. 25 коп.
Рішення суду може бути оскаржене протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення до Вінницького апеляційного суду через Погребищенський районний суд Вінницької області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони по справі:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП», адреса: 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, буд. 15/1 Б, ідентифікаційний код 41184403.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Суддя