22.06.2022 року м.Дніпро Справа № 904/12451/16 (904/9394/21)
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.,
секретар судового засідання Колесник Д.А.
представники сторін:
від відповідача-2: Мелкозерова Марина Юріївна, паспорт серії НОМЕР_1 від 19.05.2014 р., особисто;
від відповідача-2: Садовський Іван Вікторович, ордер серії ДП №16/049 від 10.12.2021 р., адвокат;
інші представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2021 року у справі № 904/12451/16(904/9394/21) (суддя Владимиренко І.В.)
за позовом ОСОБА_2 , Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, с. Котовка
до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "К ЕНД ФД", м. Дніпро
відповідача-2 ОСОБА_1 , 51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ
про визнання незаконним акту прийому-передачі, договору про пайову участь в будівництві та скасування запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно за іншою особою, визнання права власності на об'єкт нежитлової нерухомості, -
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2021 року у справі №904/12451/16(904/9394/21) ( з урахуванням ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2021 року про виправлення описки) заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову - задоволено.
В порядку забезпечення позову накладено арешт на парковочне місце №72, АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2204040112101) та на парковочне місце №74, АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2204069912101).
До набрання чинності рішенням у справі заборонено будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо парковочних місць №72 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2204040112101), №74 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2204069912101), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що :
- системний аналіз вказаних у заяві про забезпечення позову обставин та доказів у їх сукупності дає підстави для висновку, що наявна обгрунтована загроза істотного ускладнення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у даній справі, ефективного захисту або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся;
- накладення арешту на майно (парковочні місця) та заборона будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо парковочних місць №72, №74, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , не порушить права ОСОБА_1 вільно користуватися та розпоряджатися вказаним майном; такий вид забезпечення ніяким чином не впливатиме на здійснення володіння та користування майном, а лише встановить заборону його відчуження;
- забезпечення позову у даній справі є таким, що перебуває у зв'язку з предметом позовної вимоги, є адекватним заявленим вимогам, тобто співвідноситься з правом, про захист якого просить позивач;
- у разі невжиття заходів забезпечення позову буде ускладнено чи взагалі унеможливлено виконання рішення суду у разі задоволення позову, позбавлено позивача ефективного способу поновлення порушених прав, за захистом якого він звернувся, оскільки є велика ймовірність відчуження спірного майна;
- метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі зазначає, що ухвала не відповідає нормам процесуального права, постановлена при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала господарського суду скасуванню.
Зазначає, що вона є добросовісним набувачем нерухомого майна, що є предметом спору. Як власник має право користуватися, володіти та розпоряджатися належним їй нерухомим майном.
Незважаючи на вищевикладене, суд розглянув заяву про забезпечення позову без врахування вказаних обставин, не перевірив доводи, які викладені в заяві про забезпечення, фактично взяв до уваги лише ті факти, на які посилається позивач.
Крім того, суд не врахував, що правовідносини та можливе порушення прав позивача, які за думкою позивача виникли у цього, відбулися майже 10 років тому і строк позовної давності вже минув.
Будь-яких доказів, які б підтверджували намагання відповідача ОСОБА_3 переоформити, продати або будь-яким іншим чином розпорядитися належним їй нерухомим майном у вигляді парковочних місць, з метою ускладнити виконання рішення суду у разі його ухвалення на користь позивача, в матеріалах справи не існує.
Мотивувальна частина ухвали суду від 08.12.2021 року суперечить резолютивній частині ухвали, тому як мотивуючи своє рішення суд вказує в даному випадку, що накладення арешту на майно (парковочні місця №72 та №74) та заборона будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо них, не порушить права ОСОБА_1 вільно користуватися та розпоряджатися вказаним майном.
В той же час в резолютивній частині ухвали суд фактично заборонив користуватися належним відповідачу нерухомим майном, тому як зазначив, що до набрання чинності рішенням у справі заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо вказаних парковочних місць.
На думку апелянта у такий спосіб суд фактично вирішив спір.
Скаржник просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2021 року у справі № 904/12451/16(904/9394/21); в задоволені заяви про забезпечення позову відмовити.
Сторони по справі відзиви на апеляційну скаргу не надали, участь своїх представників у судове засідання не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).
Вирішуючи питання щодо можливості розгляду справи за відсутності сторін, колегія суддів зазначає наступне:
Відповідно до матеріалів справи, апеляційна скарга прийнята до розгляду ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.04.2022 року.
Передбачений ст.273 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду апеляційної скарги вичерпано.
Відповідно до положень ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу на підставі тих доказів, які були предметом дослідження судом першої інстанції. Додаткові докази до суду апеляційної інстанції не надано.
Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України наділяє сторони процесуальними правами, серед яких право брати участь у судових засіданнях.
Суд враховує, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалась.
Також суд зазначає, що сторонам надано можливість реалізовувати свої повноваження представництва шляхом участі в засіданнях суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в порядку ст. 197 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, сторони не були позбавлені можливості забезпечити у засідання суду участь повноважних представників, однак, таким правом не скористалися.
За викладених обставин колегія суддів вважає можливим провести розгляд справи за відсутності позивача та відповідача-1.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , звернувшись до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на парковочне місце №72, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2204040112101) та на парковочне місце №74, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2204069912101) та заборони будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо вказаних парковочних місць до набрання рішенням законної сили, посилався на те, що він має намір подати позов до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "К ЕНД ФД" та відповідача-2 ОСОБА_1 про визнання незаконним акту прийому-передачі, договору про пайову участь в будівництві та скасування запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно за іншою особою, визнання права власності на об'єкт нежитлової нерухомості.
Зазначений позов підсудний господарському суду Дніпропетровської областів межах справи про банкрутство, оскільки відповідач ТОВ "К ЕНД ФД" перебуває в стадії банкрутства і з даного приводу розглядається справа № 904/12451/16.
Предметом вказаного позову є визнання права власності на зазначені парковочні місця, які вибули від позивача по незалежним від нього обставинам, були зареєстровані на інших осіб у шахрайський спосіб, про що з даного приводу здійснюється досудове розслідування.
Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Заходи забезпечення позову зазначені у ст. 137 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
У пункті 10 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, сторони мають право вжити заходи до забезпечення позову не лише якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, але також і у випадках, коли якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому при виконанні такого рішення та для ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Отже, забезпечення позову по суті є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Виходячи з предмету спору, який позивач планує ініціювати в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "К ЕНД ФД", застосування судом першої інстанції такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на парковочне місце №72, проспект Пушкіна, будинок 11-11а, м. Дніпро (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2204040112101) та на парковочне місце №74, проспект Пушкіна, будинок 11-11а, м. Дніпро (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2204069912101) є ефективним способом забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь.
Наявність у нового власника спірного майна - відповідача-1 можливості відчудження майна до вирішення спору може в подальшому ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення вимог позивача.
З огляду на це колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо відсутності у справі доказів того, що вона має такі наміри або вчиняє дії щодо відчудження спірних парковочних місць.
Однак, заборона судом будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо парковочних місць №72 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2204040112101), №74 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2204069912101), які розташовані за адресою: проспект Пушкіна, 11-11а, м. Дніпро, є необгрунтованою, порушує права скаржника на користування спірними парковочними місцями, суттєво обмежує її в правах власника, яким вона наразі є, на використання цих парковочних місць за призначенням.
Колегія суддів звертає увагу, що таких спосіб забезпечення позовних вимог не відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та забезпечення збалансованості інтересів сторін.
Крім того, застосований господарським судом спосіб забезпечення позову суперечить вимогам п.2 ч.1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, яким зазначено, що позов забезепечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Між тим, суд першої інстанції в абзаці четвертому резолютивної частини оскаржуваної ухвали заборонив будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо парковочних місць №72 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2204040112101), №74 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2204069912101), які розташовані за адресою: проспект Пушкіна, 11-11а, м. Дніпро. Тобто, суд прийняв рішення не лише щодо відповідача, а й невизначеного кола осіб, що суперечить вимогам вищезазначеної норми права.
У постанові Верховного Суду у справі №643/12369/19 від 19.02.2021 року зазначено наступне:
"Верховний Суд виходить з того, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог:
• пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову;
• з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові".
Верховний Суд роз'яснив, що:
• арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна;
• заборона на відчуження об'єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженню майном;
- враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.
Верховний Суд звернув увагу, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.
З урахуванням виколаденого колегія суддів дійшла висновку про обгрунтованість вимог скаржника частково, необхідності зміни оскаржуваної ухвали та часткового задоволення апеляційної скарги.
Абзац четвертий резолютивної частини ухвали наступного змісту:
"...До набрання чинності рішенням у справі заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо парковочних місць №72 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2204040112101), №74 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2204069912101), які розташовані за адресою: проспект Пушкіна, 11-11а, м. Дніпро..." слід виключити. В іншій частині оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, - ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2021 року у справі № 904/12451/16(904/9394/21) змінити.
Виключити з резолютивної частини ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2021 року у справі № 904/12451/16(904/9394/21) абзац четвертий наступного змісту:
"...До набрання чинності рішенням у справі заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо парковочних місць №72 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2204040112101), №74 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2204069912101), які розташовані за адресою: проспект Пушкіна, 11-11а, м. Дніпро...".
В іншій частині ухвалу залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Л.М. Білецька
Суддя Ю.Б. Парусніков
Повний текст складено 13.07.2022 року.