14.07.2022 року м.Дніпро Справа № 904/8921/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя: Березкіна О.В.(доповідача),
судді: Іванов О.Г., Дармін М.О.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2022 у справі №904/8921/21
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль"
про стягнення 35 792, 47 грн. збитків.
Позивач - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернувся до Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" із позовом про стягнення 35 792,47 грн. збитків, завданих позивачу неналежним виконанням відповідачем п.2.1 договору, розрахований на підставі п.3.13 та 5.7 договору та п.1 Розділу VІ Правил.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2022 року у справі № 904/8921/21 в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивач - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив суд скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2022 року у справі № 904/8921/21 та позов задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що судом неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт вважає, що відносини у сфері використання природного газу регулюються Законом України «Про ринок природного газу» (далі - Закон), який є спеціальним нормативно- правовим актом по відношенню до Цивільного та Господарського кодексів України, Правилами постачання природного газу, а тому незалежно від того, що загальні правила відшкодування збитків викладені в положеннях Цивільного та Господарського кодексів України, порядок відшкодування збитків, завданих суб'єктам ринку природного у правовідносинах між постачальниками та споживачами природного газу імперативно регулюються Розділом VI Правил постачання природного газу, застосування яких є обов'язковим до даного виду правовідносин.
Враховуючи наведене, затверджені нормативним актом Правила постачання природного газу, в тому числі стосовно стягнення збитків, які є спеціальними та діють в окремій сфері господарювання, мають пріоритет у нормозастосуванні перед нормами Цивільного та Господарського кодексів України.
Апелянт зазначає, що порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування (зазначений висновок викладений в постановах Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 910/3987/20 та 30.03.2021 №908/2261/17), а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що право постачальника вимагати на підставі Правил та договору від споживача відшкодування збитків за недовикористання останнім замовленого об'єму природного газу не звільняє позивача від тягаря доказування понесених збитків.
Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення суду та задоволення позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Частиною 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.03.2022 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2022 у справі №904/8921/21 у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
05.04.2022 року від Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" до суду подано відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просить суд апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2022 у справі №904/8921/21 залишити без змін ( а.с.184,т.1).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, 08 жовтня 2018 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", найменування якого змінено на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", (постачальник) та Акціонерним товариством "Дніпровська теплоелектроцентраль" (споживач) укладено договір №1015/1819-ЕЕ постачання природного газу, з урахуванням додаткових угод №1 від 22.10.2018, №2 від 27.10.2018, №3 від 01.11.2018, №4 від 28.11.2018, №5 від 20.03.2019, №6 від 20.03.2019, №7 від 29.03.2019, (договір).
Відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 договору (в редакції додаткової угоди № 4) постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва електричної енергії. За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений АТ "Національна акціонерне компанія "Нафтогаз України" на митну територію України.
Пунктом 2.1 договору (в редакції додаткової угоди № 6) передбачено, що постачальник передає споживачу в період з 01 жовтня 2018 року по 30 квітня 2019 року (включно) замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 11 471,576 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях: листопад 2018 року - 1 238,870 тис.куб.метрів; грудень 2018 року - 3 032,823 тис.куб.метрів; січень 2019 року - 3 116,584 тис.куб.метрів; лютий 2019 року - 2 259,299 тис.куб.метрів; березень 2019 року - 1 824,000 тис.куб.метрів.
Додатковою угодою № 4 від 28.11.2018 року, розділи 1-12 Договору викладено в новій редакції.
Пунктом п. 3.13 Договору ( в редакції Додаткової угоди № 4 від 28.11.2018 року), якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період, споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному п. 5.7 цього Договору. При цьому, розмір збитків визначається наступним чином:
3.13.1 якщо фактичний об'єм вкорситаного природного газу буде менше від встановленого обсягу природного газу, Споживач зобов'язаний відшкодувати Постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний ( розрахунковий) період.
Звертаючись до Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" із позовом про стягнення 35 792,47 грн. збитків, завданих позивачу неналежним виконанням відповідачем п.2.1 договору, розрахований на підставі п.3.13 та 5.7 договору та п.1 Розділу VІ Правил, позивач - Акціонерне товариство « Національна акціонерна компанія « Нафтогаз України» посилався на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором постачання природного газу №1015/1819-ЕЕ від 08.10.2018 щодо обсягу споживання природного газу в березні 2019 року, а саме: відповідач спожив природний газ в обсязі меншому на 156,447 тис.куб.м. (на 8,58%) ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.1.2 договору, що є підставою для стягнення збитків, передбачених умовами договору.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив з того, що право постачальника вимагати на підставі Правил постачання природного газу та договору від споживача відшкодування збитків за споживання газу у більшому/меншому обсязі від замовленого об'єму, не звільняє позивача від тягару доказування понесених збитків.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
За приписами частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є договором поставки.
Так, відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу за період з листопада 2018 року по березень 2019 року, а останній прийняв у власність природний газ, передбачений умовами договору на загальну суму 84 666 720,03 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписані сторонами без зауважень та заперечень:
- за листопад 2018 року від 30.11.2018 обсягом 1 238,870 тис.куб.м. на суму 9 269 983,52 грн.;
- за грудень 2018 року від 31.12.2018 обсягом 3 032,823 тис.куб.м. на суму 22 693 437,77 грн.;
- за січень 2019 року від 31.01.2019 обсягом 3 116,584 тис.куб.м. на суму 23 320 188,84 грн.;
- за лютий 2019 року від 28.02.2019 обсягом 2 259,299 тис.куб.м. на суму 16 905 457,81 грн.;
- за березень 2019 року від 31.03.2019 обсягом 1 667,553 тис.куб.м. на суму 12 477 652,09 грн.
Відповідач зобов'язання з оплати прийнятого природного газу виконав у повному обсязі, що визнається сторонами, втім відповідач фактично спожив у березні 2019 року природний газ в обсязі, на 156,447 тис. куб. м (на 8,58%) меншому від погодженого сторонами в пункті 2.1 договору.
Відповідно до п. 3.13 Договору ( в редакції Додаткової угоди № 4 від 28.11.2018 року), якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період, споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному п. 5.7 цього Договору. При цьому, розмір збитків визначається наступним чином:
3.13.1 якщо фактичний об'єм вкорситаного природного газу буде менше від встановленого обсягу природного газу, Споживач зобов'язаний відшкодувати Постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний ( розрахунковий) період.
Згідно з пунктом 6 частини п'ятої статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" договір постачання повинен містити такі істотні умови, зокрема порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.
Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (далі - Правила у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках:
1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період;
2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за відповідною формулою …
У договорі постачання між постачальником та споживачем, що не є побутовим, може встановлюватись допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, в межах якої не здійснюються заходи, визначені пунктом 1 цього розділу.
За результатами виявлених порушень представником постачальника складається акт-претензія, який оформлюється з урахуванням таких вимог: 1) форма акта-претензії є довільною; 2) при порушенні, зазначеному в підпункті 3 пункту 1 цього розділу, акт-претензія складається представниками постачальника після пред'явлення ними відповідних посвідчень у присутності уповноваженого представника споживача (власника або наймача) і скріплюється їхніми підписами. У разі відмови споживача від підписання акта-претензії про це зазначається в акті-претензії. Акт-претензія щодо відмови споживача у доступі до території об'єкта споживача вважається дійсним, якщо його підписали представник постачальника та одна незаінтересована особа за умови посвідчення їх осіб або три представники постачальника. У разі відмови споживача від підписання акта-претензії про це робиться відмітка в обох примірниках цього акта, і другий його примірник надсилається споживачеві реєстрованим поштовим відправленням.
Акт-претензія, у якому зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків, складається в двох примірниках, один з яких надсилається (надається) споживачу (з позначкою про вручення), а споживач зобов'язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування. У випадку нереагування у встановлений строк на акт-претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку із споживанням у березні 2019 року природного газу в обсязі, на 156,447 тис. куб. м (на 8,58%) меншому від погодженого сторонами в пункті 2.1 договору, та на виконання пункту 3 розділу VI Правил позивачем 16.05.2019 на адресу відповідача направлено акт-претензію №26-1123-19 від 16.05.2019, якою позивач вимагав у відповідача на підставі пунктів 3.13, 5.7 договору і пункту 1 розділу VI Правил сплатити збитки в розмірі 421 427,48 грн.
Листом №884/07 від 12.06.2019 відповідачем акт-претензію №26-1123-19 від 16.05.2019 позивача залишено без задоволення з підстав необґрунтованості претензійних вимог.
Листом №26-4511-19 від 02.12.2019 позивач повідомив відповідача про здійснення перерахунку суми збитків, зазначеної в акті-претензії №26-1123-19 від 16.05.2019, сума збитків, яка підлягає відшкодуванню складає 35 792,47 грн.
Статтею 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Визначення поняття збитків наводиться також у частині другій статті 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідальність за порушення господарського зобов'язання у вигляді стягнення збитків настає за умов встановлення вини порушника (сторони договору). Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною 1 цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Стаття 225 Господарського кодексу України конкретизує, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже, збитки це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Реальні збитки це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Упущена вигода це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.
Отже, істинність твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягала доведенню позивачем перед судом.
Як вбачається зі змісту постанов Верховного Суду від 21.09.2021 у справі №904/6992/20 та від 26.10.2021 у справі № 904/6985/20, останнім (судом) викладено висновок щодо відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику природного газу із урахуванням приписів розділу VI Правил.
Зокрема, Верховний Суд акцентував увагу, що право на стягнення збитків із споживача (передбачене пунктом 1 пункту 1 розділу VI Правил) не звільняє постачальника (позивача) від обов'язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, а пункт 3.13 договору та підпункт 2 пункту 1 розділу VI Правил хоча й передбачають можливість відшкодування збитків споживачем, проте наявність такого права не вказує на можливість автоматичного/безумовного стягнення зазначених сум збитків.
Отже, право постачальника вимагати на підставі Правил та договору від споживача відшкодування збитків за недовикористання останнім замовленого об'єму природного газу не звільняє позивача від тягаря доказування понесених збитків.
Аналогічні висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах щодо відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику природного газу із урахуванням приписів розділу VI Правил № 2496, також викладені у чисельних постановах Верховного Суду: від 25.03.2021 у справі № 910/4608/20, від 25.08.2021 у справі №911/3215/20, від 21.09.2021 у справі № 904/6992/20, від 26.10.2021 у справі № 904/6985/20 та від 16.12.2021 у справі № 911/3214/20, висновки щодо застосування норм права, викладені у яких, повинні бути враховані при застосуванні таких норм права.
Оскільки позивач не надав доказів понесення ним збитків внаслідок споживання відповідачем у березні 2019 року природного газу в обсязі, на 156,447 тис. куб. м (на 8,58%) меншому від погодженого сторонами в пункті 2.1 договору, господарський суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
При цьому, посилання апелянта на практику Верховного Суду у інших справах, не стосується саме спірного питання щодо звільнення позивача від тягаря доказування понесених збитків постачальнику природного газу із урахуванням приписів розділу VI Правил № 2496.
Так, у справі №916/1415/19 зроблено правовий висновок щодо ефективного способу захисту, у справах №696/1693/15-ц; №910/719/19; №757/31606/15-ц; №2-3007/11; №922/2383/16; № 910/5394/15-г розглядалось питання щодо подібності правовідносин.
Інші доводи апелянта є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, господарський суд Дніпропетровської області всебічно, повно, об'єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника скарги і відшкодуванню не підлягають.
Оскільки загальна ціна позову становить 35792,47 грн., тобто не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України дана справа відноситься до категорії малозначних справ, у зв'язку з чим відповідно до ст. 287 ГПК України судові рішення у даній справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2022 у справі №904/8921/21 - залишити без змін.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.В.Березкіна
Суддя М.О.Дармін
Суддя О.Г.Іванов