Справа № 350/623/22
Номер провадження 2/350/324/2022
14 липня 2022 року селище Рожнятів
Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
в складі :
головуючого судді Бейка А.М.
секретаря Маєвської С.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Рожнятів у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
У позовній заяві позивач просив розірвати шлюб укладений між ним та відповідачкою, зареєстрований 29.04.2014 у Міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції за актовим записом №501; сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 залишити проживати разом із ним.
В основу своїх позовних вимог позивач зіслався на те, що з відповідачкою по справі він перебуває у зареєстрованому шлюбі. За час подружнього життя у них народилися двоє дітей, які на цей час є малолітніми, проживають разом зі ним і перебувають на його утриманні. Шлюб з відповідачкою виявився невдалим. Причиною розірвання шлюбу є те, що міцної сім'ї вони не створили через різні погляди на сімейне життя та несумісність характерів, відсутність між ним та відповідачкою взаєморозуміння і довіри, внаслідок того, що кожний із них має різні погляди на сімейне життя та ведення спільного господарства. Сімейних стосунків тривалий час вони не підтримують, а шлюб існує формально. Стосунки, які існують між ними виключають можливість збереження сім'ї, подальше перебування в шлюбі та спільне життя буде суперечити їхнім інтересам. Поведінка та відношення відповідачки до сім'ї не дають підстав сподіватися на їхнє примирення в майбутньому.
У судове засідання позивач не прибув, направив до суду заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутності та зазначив, що позов підтримує.
Відповідачка у судове засідання не прибула, направила до суду заяву, у якій просила справу розглянути у її відсутності та зазначила, що позов визнає, не заперечує щодо того, щоб сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 залишити на проживанні разом із батьком - позивачем по справі.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає за можливе і доцільне розглянути справу у відсутності сторін при наявних матеріалах справи, яких достатньо, щоб вирішити питання про права та обов'язки сторін.
У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, суд вважає за можливе не здійснювати фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що буде відповідати вимогам ст.247 ч.2 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши та оцінивши в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, встановивши таким чином фактичні обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задоволити, виходячи з наступного.
Частиною першою ст.15, частиною 1 ст.16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Статтею 5 Протоколу №7 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.
Частиною 3 статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Згідно з ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 110 СК України встановлено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Стаття 112 СК України передбачає, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Як визначено ч.2 ст.114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , сторони зареєстрували шлюб 29.04.2014 у Міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, про що зроблено відповідний актовий запис №501 (а.с.8).
Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження, під час шлюбу та під час його розірвання.
З матеріалів справи встановлено, що між сторонами по справі склалися такі стосунки, які призвели до припинення між ними сімейних відносин, розпаду їх сім'ї. Позивач не бажає зберегти сім'ю, що суперечило б його та відповідачки інтересам, оскільки вони не підтримують шлюбні відносини, не ведуть спільного побуту, їх сім'я розпалася, шлюб існує формально.
Разом з тим, суд враховує, що відповідачка згодна на розірвання шлюбу з позивачем, що підтверджено її заявою.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до переконання, що збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, а тому шлюб між ними необхідно розірвати.
Вирішуючи вимогу позивача про залишення дітей на проживанні із ним, суд враховує таке.
Від спільного подружнього життя у сторін є неповнолітні діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено копіями свідоцтв про народження (а.с. 5, 7).
У відповідності до ч.1 ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дітей.
У відповідності до ч.2 ст.160 СК України, місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Крім цього, за правилом ч.1 ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання неповнолітніх дітей беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дітей до кожного з них, вік дітей, стан їх здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
З огляду на вищенаведене, керуючись принципом рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своєї дитини, враховуючи інтереси дітей, а також те, що позивач, просив залишити малолітніх дітей на проживанні з ним, при цьому відповідачка у своїй заяві зазначила, що не заперечує щодо залишення на проживанні дітей з позивачем, тому суд прийшов до переконання про те, що найбільш доцільним буде визначити місце проживання неповнолітніх дітей сторін із їх батьком - ОСОБА_1 .
Також суд вважає за необхідне зазначити, що таке рішення суду не позбавляє можливості та обов'язку кожного з батьків брати участь у вихованні, спілкуванні та матеріальному утриманні дітей.
Частиною 1 статті 206 ЦПК України встановлено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Згідно з вимогами ч.4 ст.206 ЦПК України, судом перевірено, що заява відповідачки про визнання позову не суперечить закону, не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб.
Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, враховуючи визнання відповідачкою позову в повному обсязі, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, у зв'язку з чим позов слід задоволити.
На підставі викладеного, ст.ст.24, 56, 105, 110, 112, 114, 141, 160 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст.258, 259, 263, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - задоволити.
Шлюб, зареєстрований 29.04.2014 у Міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції за актовим записом №501 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвати.
Неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - залишити на проживанні з батьком ОСОБА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А.М. Бейко