13 липня 2022 року
м. Київ
справа № 640/22487/20
адміністративне провадження № К/990/16632/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на додаткове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.10.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2022 у справі №640/22487/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Треймакс Україна» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Треймакс Україна» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДПС у місті Києві, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.09.2020 №0000160504.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.08.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2022, адміністративний позов задоволено повністю.
Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.10.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2022, задоволено заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат. Стягнуто на користь ТОВ «Треймакс Україна» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30492,00 грн.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на додаткове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.10.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2022 у справі №640/22487/20.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
Касаційну скаргу подано втретє, раніше подані касаційні скарги повернуто ухвалами Верховного Суду від 11.04.2022, від 09.06.2022 через неналежне викладення підстав касаційного оскарження, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України. Скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, обґрунтоване тим, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено про неправильне застосування судами попередніх інстанцій статей 2, 6, 8, 9, 77, 78, 134, 139, 242 КАС України, неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18, від 14.11.2019 у справі №826/15063/18, від 23.04.2019 у справі №826/9047/16.
Верховний Суд зауважує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, наведені скаржником витяги з постанов Верховного Суду стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів. Такі висновки касаційного суду сформовані не у взаємозв'язку із обставинами, які установлені судом у цій справі.
Касаційна скарга не містить доводів щодо помилковості висновку судів попередніх інстанцій, що відповідачем не наведено спростування обґрунтованості заявленої суми витрат на правничу допомогу саме у цій справі, їх неспівмірності або завищеності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України (постанова Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №640/15803/19).
Посилання скаржника на порушення судами норм процесуального права не підміняють визначення підстав касаційного оскарження та також не можуть вважатися належним правовим обґрунтуванням касаційної скарги у розумінні частини 4 статті 328 цього Кодексу. Верховний Суд зауважує, що невстановлення судами обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини 4 статті 328 та відповідним пунктом частини 2 статті 353 КАС України, однак скаржником не вказано дану підставу касаційного оскарження.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Скаржником не враховані роз'яснення Верховного Суду щодо того, як мають бути викладені підстави касаційного оскарження, наведені в ухвалах по даній справі. Повторно подана касаційна скарга є подібною до попередньої та не усуває встановлених недоліків.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на додаткове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.10.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2022 у справі №640/22487/20 повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяІ.А. Васильєва