Справа № 127/11090/22
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Воробйов В.В.
Суддя-доповідач - Курко О. П.
12 липня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Шидловського В.Б. Боровицького О. А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 09 червня 2022 року (м.Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського взводу №1 роти №1 УПП у Вінницькій області капрала поліції Казимірського Віталія Сергійовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
в травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до поліцейського взводу №1 роти №1 УПП у Вінницькій області капрала поліції Казимірського Віталія Сергійовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09 червня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до поліцейського взводу №1 роти №1 УПП у Вінницькій області капрала поліції Казимірського Віталія Сергійовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - повернуто позивачеві.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Позивач вважає, що він в повному обсязі виконав вимоги ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 31 травня 2022 року.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 312 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 31 травня 2022 року матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до поліцейського взводу №1 роти №1 УПП у Вінницькій області капрала поліції Казимірського Віталія Сергійовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності були залишені без руху та надано строк для усунення недоліків даної заяви - не більше ніж п'ять днів з дня отримання ухвали. Так, судом були визначені наступні підстави для залишення позовної заяви без руху.
По-перше, позивач при звернені до суду з позовом, не надав суду доказів про сплату судового збору, при цьому позивач посилався на п. 13 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Посилання позивача на п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» щодо звільнення від сплати судового збору є безпідставним, оскільки справа (предметом спору якої є оскарження постанови про адміністративне стягнення), не пов'язана з порушенням прав позивача, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Стаття 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачає, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону, серед яких немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими позивач звернувся у цій справі.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.10.2020 р. (справа № 240/934/20).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, справляється судовий збір.
В той же час, відповідно до статті 288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Питання застосування наведених вище норм закону стало предметом дослідження Великої Палати Верховного Суду, яка у постанові від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17 дійшла висновку про те що: «за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов'язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 25 Закону №3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають».
Частиною п'ятою статті 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається з позовної заяви, позивачем при зверненні до суду заявлено вимогу про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, тобто вимогу немайнового характеру, з яких, відповідно до зазначених вище висновків, необхідно сплатити судовий збір.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини третьої статті 4 Закону №3674-VІ за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, сплачується судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на час звернення позивача до суду складає 992,40 грн.
В той же час, частиною п'ятою статті 4 Закону № 3674 передбачено, що розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на даний час складає 496,20 грн.
При цьому, у вищевказаній постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17 висловлено правовий висновок про те, що «З огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб».
Як уже зазначалося, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС).
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2022 року складає 2481,00 грн.
Таким чином, за вимогу про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності слід сплатити 496,20 грн.
Разом з тим, позивачем ОСОБА_1 подав заяву про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, або зменшення його розміру, чи звільнення від його сплати, у зв'язку з лікуванням рецидиву хвороби, отриманої під час безпосередньої участі в антитерористичній операції у 2017-2018 роках.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
З огляду на зазначене, позивачем не надано суду доказів щодо його розміру річного доходу. Така підстава, як хвороба, не передбачена законодавством, а тому відсутні підстави для відстрочення або розстрочення позивачеві сплати судового збору, зменшення його розміру, чи звільнення від його сплати.
Враховуючи наведене вище, судом зазначено, що за подання позовної заяви позивачу слід сплатити судовий збір в розмірі 496,20 грн.
Також, із позовної заяви вбачається, що позивач звернувся з позовом до поліцейського взводу №1 роти №1 УПП у Вінницькій області капрала поліції Казимірського Віталія Сергійовича про скасування постанови.
Однак, у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 року у справі №742/2298/17 та від 26.12.2019 року у справі за №724/716/16-а, Верховний Суд виклав правовий висновок про те, що у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем у таких справах є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
При цьому, суд звертає увагу на те, що органом Національної поліції, у даній справі, є Департамент патрульної поліції, від імені якого виступає поліцейський взводу №1 роти №1 УПП у Вінницькій області капрал поліції Казимірський В.С., який уповноважений накладати адміністративні стягнення та розглядати справи про адміністративні правопорушення.
Натомість, позивачем в якості відповідача у позовній заяві визначено поліцейського, а не Департамент патрульної поліції Національної поліції України.
Враховуючи вище викладене, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на необхідність визначення відповідача виходячи з характеру правовідносин та позовних вимог.
Крім того, дана позовна заява не відповідає вимогам ст. 160 КАС України, а саме:
- у позовній заяві відсутнє власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;
- позовна заява не містить зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
За змістом ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Так, відповідно ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови) (оспорювана постанова винесена - 27.12.2020 року, отримана позивачем - 08.11.2021 року, а звернувся він в суд з позовом лише 22.03.2022 року).
Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнанні судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Разом з тим, в порушення ч. 6 ст. 161 КАС України позивач до заяви про поновлення строку позову не додав докази поважності причин його пропуску.
При цьому, ОСОБА_1 не було дотримано вимоги ч. 1 ст. 161 КАС України, згідно якої до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Слід відзначити, що позивач при зверненні до суду з даним позовом керується нормами статтей ЦК України, ГПК України та КК України.
Разом з тим, в порушення норм ст. 160 КАС України позивачем не зазначено доказів, що підтверджують вказані обставини в позовній заяві, зокрема, що він не був безробітнім на час складання оскаржуваної постанови.
Також позивачем до позовної заяви подано оскаржувану постанову неналежної якості, з якого не можливо встановити повністю її зміст.
На виконання вимог вказаної вище ухвали суду, 08 червня 2022 року до суду від позивача надішли заяви про: виклик свідка; покладення на відповідача сплату судового збору; усунення недоліків, в якій вказано, що: він клопоче про заміну первісного відповідача на належного - Департамент патрульної поліції Національної поліції України у Вінницькій області міста Вінниця; ним не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, а також заява про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, або зменшення його розміру, чи звільнення від його сплати. Також позивачем подано два клопотання про доручення доказів (докази лише в одному примірнику).
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не в повному обсязі усунені недоліки позовної заяви.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Так, позивачем ОСОБА_1 до позовної заяви не додано документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові Великої Палати Верхового Суду від 18.03.2020 року (справа №543/775/17), чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення; разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 496,20 грн.
Згідно із п 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Згідно ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк.
Таким чином, відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору можливе виключно за наявності відповідних підстав і є правом, а не обов'язком суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду.
Положення п. 1 ст. 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах, так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (п. 59 рішення ЄСПЛ від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland»)).
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 6364 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).
Отже, законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати, а єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони.
Майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити. Отже, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати належні і допустимі, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Таким чином, для застосування судом положень ч. 1 ст. 133 КАС України повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 р. у справі «Креуз проти Польщі», вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Відповідно до відомостей Пенсійного фонду України, сума заробітку для нарахування пенсії страхувальника ОСОБА_1 за звітний 2021 рік становить 20354,41 грн.
Отже, річний дохід позивача за 2021 рік становить 20354,41 грн., а 5% від його доходу буде становити 1017,72 грн.
З огляду на зазначене, у даному випадку судовий збір у розмірі 496,20 грн. не перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік (1017,72 грн.), а тому суд першої інстанції правильно зазначив про відсутність підстав для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, або зменшення його розміру, чи звільнення від його сплати.
З приводу підстав: смерті баби за якою позивач здійснював догляд, захворювання опорно-рухового апарату, то вони не передбачені законодавством, а тому відсутні підстави для відстрочення або розстрочення позивачеві сплати судового збору, зменшення його розміру, чи звільнення від його сплати.
Щодо клопотання ОСОБА_1 , викладеного в заяві про усунення недоліків позовної заяви, про заміну первісного відповідача на належного відповідача - Департамент патрульної поліції Національної поліції України у Вінницькій області міста Вінниця, то воно подане з порушенням ч. 5 ст. 161 КАС України.
Вимоги до змісту клопотання міститься в ст.ст. 166, 167 КАС України.
Разом з тим, у разі зміни відповідача, позивачу необхідно викласти позовну заяву в новій редакції, зазначивши повне ім'я чи найменування відповідача, адресу, тощо та надати її суду відповідно до кількості учасників процесу.
Крім того, позивачем ОСОБА_1 не обґрунтовано в повному обсязі поважність причин для поновлення строку звернення до суду (у заяві позивач зазначає, що отримав постанову 08.11.2021 року, а вперше звернувся до суду з позовом - 16.11.2021 року, ухвалою суду від 26.04.2022 року позовну заяву повернуто, повторно позовна заява у справі №127/11090/22 подана була 30.05.2022 року, тобто вже з пропуском строку).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 не в повному обсязі усунув недоліки позовної заяви, а відтак ії слід повернути позивачеві.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.
Згідно з ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 09 червня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Курко О. П.
Судді Шидловський В.Б. Боровицький О. А.