13 липня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/2608/22
Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2022 року по справі за позовною заявою Приватного підприємства "Інаут" до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови в прийнятті митної декларації, -
В лютому 2022 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій, після уточнення позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500020/2022/000003/2 від 05.01.2022 року, № UA500020/2022/000006/2 від 05.01.2022 року, № UA500020/2022/000005/2 від 05.01.2022 року, № UA500020/2022/000015/2 від 10.01.2022 року;
- визнати протиправними та скасувати картки відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2022/000003, № UA500020/2022/000006, № UA500020/2022/000005, № UA500020/2022/000021.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідачем не вказано причину не застосування інших методів визначення митної вартості, ніж шостий, зазначивши лише про відсутність відповідних документів. При цьому, в обґрунтування неможливості застосування певних другорядних методів, відповідач повинен був конкретизувати підстави їх не застосування. Відповідач зобов'язаний був навести у кожному рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. Рішення про коригування митної вартості № UA500020/2022/000003/2, № UA500020/2022/000006/2, № UA500020/2022/000005/2, № UA500020/2022/000015/2 - не містять ані жодних порівнянь, ані обґрунтованих підстав не застосування інших другорядних методів. При цьому, позивач наголошує, що посилання відповідача на ту обставину, що вартість товару є меншою від рівня митної вартості товару, інформація про який міститься в базах даних АСМО «Інспектор» та Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України (ЄАІС), є необґрунтованим, оскільки використання цінової бази допускається лише при визначенні митної вартості за другорядними методами відповідно до положень ст.ст. 59,60,64 МК України, на що у відповідача не було законних підстав.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2022 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Доводами апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки в порушення вимог п.4 ч.4 ст. 12 КАС України справа була розглянута за правилами спрощеного провадження, оскільки за результатом судового розгляду у Приватного підприємства “ІНАУТ” можуть виникнути підстави для звернення до митниці із заявою про надання висновку про повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, у розмірі 2436462 грн.
Також, апелянт вказує, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов ч.1 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митними деклараціями (МД) №UА500020/2022/000247 від 05.01.2022, №UА500020/2022/00024 від 05.01.2022, №UА500020/2022/000248 від 05.01.2022, №UА500020/2022/000481 від 10.01.2022 містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтвєрджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подано витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VІ, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митном оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особої митною вартістю. Апелянт вказує, що у рішеннях про коригування митної вартості №UA500020/2022/000003/2 від 05.01.2022 та UАA500020/2022/000006/2 від 05.01.2022, №UA500020/2022/0000052/ від 05.01.2022, № UA500020/2022/000015/2 від 10.01.2022 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цих рішеннях про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю. Враховуючи вищевикладені причини та положення ч. 6 ст. 54, ч. 1, 2, 3 ст. 256 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VІ, Одеською митницею були видані картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Портний М.І. зазначає, що з метою як найшвидшого вирішення справи, зважаючи на характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, представник позивача вважає, що вказаний спір може бути розглянутий в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки в цій справі мова йде виключно про правову проблему, яка має вирішуватись насамперед наданням оцінки наявним у справі письмовим доказам, через призму аналізу чинного законодавства України. Поряд з цим, прийняття рішення про призначення судового засідання з викликом (повідомленням) сторін є виключно правом суду, а не обов'язком, це випливає з положень ч. 5, 6 ст. 262 КАС України. Зазначена норма не встановлює обов'язкового прийняття рішення про призначення судового засідання з викликом (повідомленням) сторін у разі наявності про це відповідного клопотання сторони. Також, представник позивача вказує, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими. чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника, а не обмежуватися припущеннями. Однак, з прийнятих митним органом рішень, всупереч правовим нормам не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій та причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору. Більш того, матеріалами справи документально не підтверджено факту надання декларантом документів, що містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, на підставі чого контролюючий орган розпочав процедуру консультацій. Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, свідчить про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Сама по собі інформація з баз даних ЄАІС не може бути самостійною підставою для витребування митним органом додаткових документів із метою підтвердження заявленої митної вартості, якщо при цьому подані до митного оформлення разом з митною декларацією документи не містять розбіжностей, ознак підробки та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). В рішеннях про коригування митної вартості апелянт не вказав причину незастосування інших методів визначення митної вартості, ніж шостий, зазначивши лише ДШ-ВІДсутність відповідних документів. При цьому, в обґрунтування неможливості застосування певних другорядних методів, апелянт повинен був конкретизувати підстави незастосування цих методів. Апелянт зобов'язаний був навести у рішеннях про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару,, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. Одеською митницею у суді першої інстанції та при поданні апеляційної скарги не спростовано той факт, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару свідчать про заниження митної вартості товару, як і не доведено неможливість визначення митної вартості за ціною договору, та необхідність застосування додаткового методу визначення митної вартості товару. Інших підстав для коригування митної вартості товарів Апелянтом у оскаржуваних рішеннях - не наведено. З огляду на зазначене, представник позивача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі контракту № 04-06-20-UA від 04.06.2020 року (з урахуванням Додаткової угоди до Контракту від 08.09.2021 року), укладеного між приватним підприємства «ІНАУТ» (покупець) та «MINGHONG TECHNOLOGY CO., LIMITED» (продавець), у січні 2022 року на адресу ПП «ІНАУТ» було здійснено поставку акумуляторних батарей із Китайської Народної Республіки (КНР).
З урахуванням чого, декларантом Приватним підприємством «КАМІОН», яке надавало послуги з декларування товарів Приватному підприємству «ІНАУТ», до Одеської митниці було подано митні декларації, а саме митні декларації № UA500020/2022/000247 від 05.01.2022 року, № UA500020/2022/000245 від 05.01.2022 року, № UA500020/2022/000248 від 05.01.2022 року, № UA500020/2022/000481 від 10.01.2022 року на товар «акумуляторні батареї електричні…», торговельної марки LOGICPOWER, фірма-виробник «ZHENZHEN LOGICFOX INTERNATIONAL TRADING CO LIMITED», країна виробництва - СN.
Товар надійшов на адресу позивача в чотирьох контейнерах OOLU1533172, OOLU1492875, TEMU0113086, SUDU7523194, відповідно до зовнішньоекономічного контракту від 04.06.2020 року № 04-06-20-UA (з урахуванням Додаткової угоди до Контракту від 08.09.2021 р.), продавцем товару є китайська компанія «MINGHONG TECHNOLOGY CO., LIMITED».
В контейнері OOLU1533172 Товар надійшов за коносаментом OOLU2684727490, інвойсом від 04.11.2021 року № 04-06-20-UA-50, пакувальним листом від 04.11.2021 року № 04-06-20-UA-50PL, в кількості 4030 шт., вагою брутто 26051,3 кг., нетто 25103 кг., та був задекларований в митній декларації № UA500020/2022/000247.
В контейнері OOLU1492875 Товар надійшов за коносаментом COSU6312574880A, інвойсом від 09.09.2021 року № 04-06-20-UA-48, пакувальним листом від 09.09.2021 року № 04-06-20-UA-48PL, в кількості 5505 шт., вагою брутто 22128,5 кг., нетто 21306,2 кг., та був задекларований в митній декларації № UA500020/2022/000245.
В контейнері TEMU0113086 Товар надійшов за коносаментом COSU6312285230B, інвойсом від 09.09.2021 року № 04-06-20-UA-47, пакувальним листом від 09.09.2021 року № 04-06-20-UA-47PL, в кількості 2595 шт., вагою брутто 19870 кг., нетто 18875,8 кг., та був задекларований в митній декларації № UA500020/2022/000248.
В контейнері SUDU7523194 Товар надійшов за коносаментом MWYTPIV21110824FD, інвойсом від 04.11.2021 року № 04-06-20-UA-49, пакувальним листом від 04.11.2021 року № 04-06-20-UA-49PL, в кількості 2969 шт., вагою брутто 18507,6 кг., нетто 17566,9 кг.. та був задекларований в митній декларації № UA500020/2022/000481.
Разом з митними деклараціями були надані:
- № UA500020/2022/000247: декларантом до митниці серед інших документів було подано інвойс продавця від 04.11.2021 року № 04-06-20-UA-50, відповідно до якого вартість акумуляторних батарей складає 32 939,00 доларів США (за курсом НБУ на день подачі декларації - 899155,65 грн.);
- № UA500020/2022/000245: декларантом до митниці серед інших документів було подано інвойс продавця від 09.09.2021 року № 04-06-20-UA-48, відповідно до якого загальна вартість товару складає 28 031,60 доларів США (за курсом НБУ на день подачі декларації - 765195,40 грн.);
- № UA500020/2022/000248: декларантом до митниці серед інших документів було подано інвойс продавця від 09.09.2021 року № 04-06-20-UA-47, відповідно до якого загальна вартість товару складає 24 734,40 доларів США (за курсом НБУ на день подачі декларації - 675189,76 грн.);
- № UA500020/2022/000481: декларантом до митниці серед інших документів було подано інвойс продавця від 04.11.2021 року № 04-06-20-UA-49, відповідно до якого загальна вартість товару складає 23 077,90 доларів США (за курсом НБУ на день подачі декларації - 634589,17 грн.).
Так, декларантом в митній декларації № UA500020/2022/000247 митну вартість Товару було визначено на рівні 899 155,65 грн., митні платежі було нараховано у розмірі 266 150,07 грн.; в митній декларації № UA500020/2022/000245 митну вартість Товару було визначено на рівні 765195,40 грн., митні платежі було нараховано у розмірі 226 497,84 грн.; в митній декларації № UA500020/2022/000248 митну вартість Товару було визначено на рівні 675189,76 грн., митні платежі було нараховано у розмірі 199856,17 грн.; в митній декларації № UA500020/2022/000481 митну вартість Товару було визначено на рівні 634589,17 грн., митні платежі було нараховано у розмірі 187838, 39 грн.
По зазначеним митним деклараціям Одеською митницею винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2022/000003/2, № UA500020/2022/000006/2, № UA500020/2022/000005/2, № UA500020/2022/000015/2, в яких митним органом застосовано шостий (резервний) метод для визначення митної вартості Товару.
Зокрема, у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів митним органом № UA500020/2022/000015/2, зазначено: - «що до митного оформлення для підтвердження митної вартості товарів були подані наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 04.06.2020 №04-06-20-UА, рахунок-фактура (інвойс) від 04.11.2021 № 04-06-20-UА-49 документи. З метою забезпечення оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби та встановлено, що рівень митної вартості у максимально наближений до митного оформлення час є більшим та становить: наприклад, стосовно заявленого у митній декларації товару: на рівні 4,93 дол. США за 1кг нетто, що відповідає рівню 35,86 дол. США за 1 шт. (МД № UА50020/2021/217109 від 21.10.2021 року), ніж товар «Акумулятори електричні свинцеві. Не для цивільної авіації: Акамулятор 12V», умови поставки: СРТ, метод визначення МВ:1, контракт непрямий) заявлено декларантом (1,31 дол. США/кг (7,77 дол.США/шт.)), контракт: непрямий, умови поставки: СРТ, метод визначення МВ:1».
У графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів митним органом № UA500020/2022/000006/2, зазначено: - « у тому числі, зазначено, що до митного оформлення для підтвердження митної вартості товарів були подані наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 04.06.2020 №04-06-20-UA, рахунок-фактура (інвойс) від 09.09.2021 № 04-06-20-UA-48 та інші документи. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби та встановлено що рівень митної вартості у максимально наближений до митного оформлення час є більшим та становить: наприклад, стосовно заявленого у митній декларації товару: на рівні 4,93 дол. США за 1 кг нетто, що відповідає рівню 35,86 дол. США за 1 шт. (МД №UA500020/2021/217109 від 21.10.2021 фоку), ніж товар «Акумулятори електричні, свинцеві. Не для цивільної авіації:Акумулятор 12V», умови поставки: СРТ, метод визначення МВ:1, контракт: непрямий), заявлено декларантом (1,31 дол. США/кг(8,17 дол.США/шт.), контракт: непрямий, умови поставки: СРТ, метод визначення МВ:1».
У графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів митним органом № UA500020/2022/000005/2, зазначено: - «до митного оформлення для підтвердження митної вартості товарів були подані наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 04.06.2020 №U4-06-20-UA, рахунок-фактура (інвойс) і від 09.09.2021 №04-06-20-UA-47 та інші документи. Так, відповідно до (п.2.1 зовнішньоекономічного договору від 04.06.2020 №04-06-20-UA продавець продає, а покупець купує товар, кількість та номенклатура якого (зазначається в Інвойсах, разом з цим, в пункті 4.1 Контракту міститься інформація про загальну вартість Контракту: 80472,09 доларів США. Проте, із (зазначенням точної вартості товару, в п.2.1 Контракту: «Предмет контракту» не зазначено найменування або номенклатуру товару. Враховуючи вищевикладене, та те, що відповідно до інформації, що міститься в АСМО «Інспектор» згідно зовнішньоекономічного контракту від 04.06.2020 №04-06-20-UA на адресу Покупця: ПП «Інаут» протягом 2020-2021 років неодноразово надходив товар, загальна вартість якого більша, чим визначена вимогами Контракту, виникають сумніви щодо достовірності інформації щодо вартості товару, що міститься в поданих до митного оформлення документах. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено (аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби та встановлено що рівень митної вартості у максимально наближений до митного оформлення час є більшим та становить: наприклад, стосовно заявленого у митній декларації товару: на рівні 4,93 дол. США за 1 кг нетто, що відповідає рівню 35,86 дол. США за 1 шт. (МД №ІІА500020/2021/217109 від 21.10.2021 року), ніж товар «Акумулятори електричні, свинцеві. Не для цивільної авіації: Акумулятор 12V», умови поставки: СРТ, метод визначення МВ:1, контракт:непрямий), заявлено декларантом (1,31 дол. США/кг (8,17 дол.США/шт)), контракт: непрямий, умови поставки: СРТ, метод визначення МВ:1».
У графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів митним органом № UA500020/2022/000003/2, зазначено: - «до митного оформлення для підтвердження митної вартості товарів були подані наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 04.06.2020 №U4-06-20-UA, рахунок-фактура (інвойс) і від 09.09.2021 №04-06-20-UA-47 та інші документи. Відповідно до інформації, що міститься в АСМО «Інспектор» згідно зовнішньоекономічного контракту від 04.06.2020 року №04-06-20- UA на адресу покупця ПП “Інаут” протягом 2020-2021 років неодноразово надходив товар, загальна вартість якого більша, чим визначена вимогами Контракту, виникають сумніви щодо достовірності інформації щодо вартості товару, що міститься в поданих до митного оформлення документах. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено (аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби та встановлено що рівень митної вартості у максимально наближений до митного оформлення час є більшим та становить: наприклад, стосовно заявленого у митній декларації товару: на рівні 4,93 дол. США за 1 кг нетто, що відповідає рівню 30,71 дол. США за 1 шт. (МД № UA500020/2021/217109 від 21.10.2021 року), ніж товар «Акумулятори електричні, свинцеві. Не для цивільної авіації: Акумулятор 12V», умови поставки: СРТ, метод визначення МВ:1, контракт: непрямий), заявлено декларантом (1,31 дол. США/кг (8,17 дол.США/шт)), контракт: непрямий, умови поставки: СРТ, метод визначення МВ:1».
На підставі Рішень про коригування митної вартості товарів № UA500020/2022/000003/2, № UA500020/2022/000006/2, № UA500020/2022/000005/2, № UA500020/2022/000015/2 Одеською митницею було винесено картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2022/000003, № UA500020/2022/000006, № UA500020/2022/000005, № UA500020/2022/000021.
Вважаючи вказані рішення суб'єкта владних повноважень протиправними, Приватне підприємство “ІНАУТ” звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.
Приймаючи рішення у спрощеному позовному провадженні про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що зважаючи на те, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, суд першої інстанції дійшов висновку, що Приватним підприємством “ІНАУТ”, з метою підтвердження митної вартості товару до Одеської митниці надано у повному обсязі документи, котрі містять необхідну інформацію про товар, та його ціну. Натомість, суб'єктом владних повноважень не доведено належними, достатніми, та юридично спроможними доказами, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару, свідчать про її заниження, як і не доведено неможливість визначення митної вартості за ціною договору, та як наслідок необхідність застосування додаткового методу. Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства “ІНАУТ” до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації, є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, а тому підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч. 1, ч.2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Частиною 1 ст.52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до ч.2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).
Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч.4 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч.5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.7 ст. 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до ч.2, 3 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч.2, ч.4 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Відповідно до статті 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.
Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.
Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.
Згідно з ч.1 ст. 60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Відповідно до ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Згідно з ч.1, ч.2, ч.3 ст. 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.
Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Згідно з ч.1, ч.2, ч.3 ст. 334 МК України митні органи вимагають від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на митні органи, тільки ті документи та відомості, які необхідні для здійснення митного контролю та встановлені цим Кодексом.
Особи, зазначені у частині першій цієї статті, зобов'язані надавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, в усній, письмовій та/або електронній формі.
Відомості з офіційних документів, наданих для митного контролю та/або митного оформлення, не потребують додаткового підтвердження.
Відповідно до ч.3 ст. 335 МК України разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості про: 1) документи, що підтверджують повноваження особи, яка подає митну декларацію; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або інші документи, що підтверджують право володіння, користування та/або розпорядження товарами; 3) транспортні (перевізні) документи; 4) комерційні документи, наявні у особи, яка подає декларацію; 5) у разі необхідності - документи, що підтверджують дотримання заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; 6) документи, що підтверджують дотримання обмежень, які виникають у зв'язку із застосуванням захисних, антидемпінгових та компенсаційних заходів (за наявності таких обмежень); 7) у випадках, передбачених цим Кодексом, - документи, що підтверджують країну походження товару; 8) у разі необхідності - документи, що підтверджують сплату та/або забезпечення сплати митних платежів; 9) у разі необхідності - документи, що підтверджують право на пільги із сплати митних платежів, на застосування повного чи часткового звільнення від сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму; 10) у разі необхідності - документи, що підтверджують зміну термінів сплати митних платежів; 11) у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 цього Кодексу.
У спрощеній митній декларації, яка використовується для декларування та митного оформлення товарів, декларантом яких є АЕО, зазначаються відомості лише згідно з такими пунктами цієї частини: пунктами 1-7; пунктом 8 (тільки щодо документів, що підтверджують забезпечення сплати митних платежів).
Згідно з ч.1 ст. 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом: 1) перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України; 2) митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян); 3) обліку товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України; 4) усного опитування громадян та посадових осіб підприємств; 5) огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, вільних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено на митні органи; 6) перевірки обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України та/або перебувають під митним контролем; 7) проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; 8) направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих митному органу; 9) пост-митний контроль.
Згідно із частиною шостою статі 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відповідно до положень ст. 53 Митного кодексу України, декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи.
Ненадання додаткових документів не є підставою для здійснення коригування митної вартості. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у справах № 804/16980/14, № 815/2013/15.
Аналізуючи наведені у оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів № UA500020/2022/000003/2 від 05.01.2022 року, № UA500020/2022/000006/2 від 05.01.2022 року, № UA500020/2022/000005/2 від 05.01.2022 року, № UA500020/2022/000015/2 від 10.01.2022 року, обставини, котрі слугували підставою для їх винесення, а також доводи, аргументи учасників справи, у їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне.
У рішенні про коригування заявленої митної вартості у разі використання митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен зазначити реквізити таких декларацій, а також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися органом доходів і зборів при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу - за ціною щодо подібних (аналогічних) товарів.
При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів, навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Натомість, в оскаржуваних рішеннях митним органом зазначено, що в результаті проведеної оцінки митної декларації обрано другорядний метод визначення митної вартості, у зв'язку із чим проведено аналіз баз даних АСМО “Інспектор” та ЄАІС Держмитслужби України, проте суд не може перевірити ці дані за відсутністю такої інформації в поданих доказах.
Згідно до приписів пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути па ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Посилання контролюючого органу у рішеннях про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних АСМО “Інспектор”, ЄАІС Держмитслужби України не заслуговують на увагу суду, оскільки означені відомості у жодному разі не можуть слугувати підставою для заниження митної вартості товарів, у разі наявності у декларанта всіх необхідних документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару за ціною договору.
До того ж, слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) ДФС (Держмитслужби) України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості перевірити наявну у ній інформацію, а також в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, та інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, а тому така інформаційна база не містить усіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Верховним Судом у відповідних постановах неодноразово акцентовано, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України, не передбачено.
Як встановлено судом першої інстанції, для підтвердження розміру митної вартості разом з митними деклараціями позивачем до митниці було подано:
- з декларацією № UA500020/2022/000247 - зовнішньоекономічний контракт № 04-06-20-UA від 04.06.2020, додаткову угоду до контракту № 04-06-20-UA від 08.09.2021, інвойс № 04-06-20-UA-50, пакувальний лист № 04-06-20-UA-50PL.
- з декларацією № UA500020/2022/000245 - зовнішньоекономічний контракт № 04-06-20-UA від 04.06.2020, додаткову угоду до контракту № 04-06-20-UA від 08.09.2021, інвойс № 04-06-20-UA-48, пакувальний лист № 04-06-20-UA-48PL.
- з декларацією № UA500020/2022/000248 - зовнішньоекономічний контракт № 04-06-20-UA від 04.06.2020, додаткову угоду до контракту № 04-06-20-UA від 08.09.2021, інвойс № 04-06-20-UA-47, пакувальний лист № 04-06-20-UA-47PL.
- з декларацією № UA500020/2022/000481 - зовнішньоекономічний контракт № 04-06-20-UA від 04.06.2020, додаткову угоду до контракту № 04-06-20-UA від 08.09.2021, інвойс № 04-06-20-UA-49, пакувальний лист № 04-06-20-UA-49PL.
Цими документами підтверджено, що ціна товару:
- за митною декларацією № UA500020/2022/000247, вагою брутто 26051,3 кг., нетто 25103 кг. (тобто, разом з упаковкою) підлягає сплаті у розмірі 32 939,00 доларів США;
- за митною декларацією № UA500020/2022/000245, вагою брутто 22128,5 кг., нетто 21306,2 кг. (тобто, разом з упаковкою) підлягає сплаті у розмірі 28 031,60 доларів США.
- за митною декларацією № UA500020/2022/000248, вагою брутто 19870 кг., нетто 18875,8 кг. (тобто, разом з упаковкою) підлягає сплаті у розмірі 24734,40 доларів США.
- за митною декларацією № UA500020/2022/000481, вагою брутто 18507,6 кг., нетто 17566,9 кг. (тобто, разом з упаковкою) підлягає сплаті у розмірі 23077,90 доларів США.
Згідно з п.п. в). п. 1 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари додаються, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті витрати понесені покупцем - вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням.
Вiдповiдно до розділу А.9 умов CFR Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Мiжнародної торгової палати Інкотермс, Продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в ній галузі торгiвлi прийнято звичайно відправляти товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки).
Контрактом № 04-06-20-UA від 04.06.2020 року та інвойсами передбачено умови поставки CPT Одеса за «ІНКОТЕРМС 2020», що означає, що продавець доставляє товар названому їм перевізнику. При цьому, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення.
Так в п. 7.1 Контракту № 04-06-20-UA зазначено, що товар повинен відвантажуватись в експортній упаковці, що відповідає характеру Товару. Вказане у свою чергу свідчить про те, що продаж товару та його переміщення разом з упаковкою передбачено умовами контракту, вартість упаковки включається до ціни товару і витрати на упаковку або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням були понесені не покупцем, а продавцем.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що окреслені у спірних рішеннях про коригування митної вартості № UA500020/2022/000003/2, № UA500020/2022/000006/2, № UA500020/2022/000005/2, № UA500020/2022/000015/2, твердження митного органу про те, що неможливе визначення митної вартості за першим методом з причини того, що до митної вартості не додано вартість упаковки, є необґрунтованим.
Апелянтом у вищезазначених рішеннях також вказується на відсутність інформації про здійснення або не здійснення страхування оцінюваних товарів, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. При цьому, зазначено: - «відповідно до наданого інвойсу поставка товару здійснюється на умовах «СРТ - Одеса», тобто вартість страхування не включена у вартість товару».
Між тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даному випадку висновок митного органу, що вартість страхування не включена у вартість товару є також безпідставним, оскільки умови поставки «CPT» за «ІНКОТЕРМС 2020» не встановлюють обов'язковість страхування товару, а отже, відповідач дійшов хибного висновку про те, що вартість страхування не включена у вартість товару.
При цьому, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, подаються декларантом для підтвердження митної вартості лише у випадках, якщо здійснювалось страхування, про що зазначено в п.8 ч. 3 ст. 53 МК України.
Відносно не зазначення найменування або номенклатури товару в розділі - «Предмет Контракту», судом першої інстанції встановлено, що за умовами Контракту № 04-06-20-UA, зокрема, в п.2.1. зазначено, що кількість та номенклатура Товару визначається в інвойсі. Вказане кореспондується з положеннями пункту 4.1. Контракту (зміненого відповідно до Додаткової угоди від 08.09.2021 року), відповідно до якого ціна Контракту складає 109 694,9 дол. США.
Зокрема, в інвойсах № 04-06-20-UA-50 від 04.11.2021 року, № 04-06-20-UA-47 від 09.09.2021 року, які є невід'ємними частинами контракту, зазначено повне найменування кожного товару, номенклатура, кількість одиниць товару, ціна товару за кожну одиницю та загальна вартість товару. Зазначені інвойси належним чином засвідчені та скріплені печаткою продавця, що відповідно свідчить про достовірність вартості та кількості поставленого товару.
Крім того, апелянтом зазначено, що за Контрактом № 04-06-20-UA на адресу ПП «ІНАУТ» неодноразово надходили товари, вартість яких більша, ніж визначена вимогами контракту. Однак, дійшовши такого висновку, митним органом не враховано індивідуальність кожного поставленого товару, зокрема, те, що акумуляторні батареї, поставлялися різних марок, різної потужності, та різних виробників, та відповідно їх вартість є різною, в залежності від характеристик товару.
У відповідності з ст.ст.179,189, 90 ГК України при укладенні господарських договорiв сторони можуть визначити змiст договору на основi вiльного волевиявлення, суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльностi вiльнi цiни.
Також колегія суддів зазначає, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару (за ціною договору) та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. Обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, наведеному у постанові від 15.05.2018 року по справі №820/3881/17.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості і не може бути достатньою і самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про корегування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відноси під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України на передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню».
Тобто, наявність в базах даних інформації про те, що подібний товар у попередні періоди «розмитнювався» за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутністю інших законних підстав, не утворює підстав для відмови у визнанні, заявленої декларантом, митної вартості за основним методом її визначення, оскільки торгівельні відносини є різноманітними і безліч обставин можуть впливати на ціну товарів. Така інформація не є підставою для збільшення митної вартості товарів і не перешкоджає застосуванню декларантом першого (основного) методу визначення митної вартості товарів.
Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
До того ж, ЄАІС Держмитслужби України та АСМО «Інспектор» не є доказом заниження митної вартості. Ця система закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта права можливості довести законність визначення митної вартості
Підстави для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачені частиною другою статті 58 Митного кодексу України.
Так, відповідно до вищевказаної норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Натомість, як встановлено судом, позивачем надано всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товару, та не містять неточностей чи розбіжностей.
Водночас, апелянтом не підтверджено належними, допустимими доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах, розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли, у зв'язку з тим, що надані документи, на думку контролюючого органу, не підтверджували вартості, так як містили розбіжності, суд відхиляє, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, котрі були надані митному органу під час проведення митних процедур.
З огляду на вищезазначене, митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.
Будь-яких інших доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведених позивачем розрахунків митної вартості товару за ціною договору, митним органом під час судового розгляду не надано. Крім того, апелянт не надав доказів неможливості застосування кожного з попередніх методів при визначенні митної вартості ввезеного позивачем товару.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскаржувані рішення, прийняті Одеською митницею, є необґрунтованими, а відтак позовні вимоги Приватного підприємства "Інаут" є такими, що підлягають задоволенню.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем у відповідності до вимог митного законодавства для підтвердження заявленої митної вартості товарів було подано до митного органу всі необхідні для цього документи та митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товарів є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а тому суд дійшов вірного висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товарів та картки відмови.
Щодо доводів апелянта про те, що суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";
6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з ч.4 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Крім того, із змісту положення частини другої статті 12 КАС України вбачається, що в порядку спрощеного позовного провадження можуть розглядатися не лише справи незначної складності, але й інші справи, для яких пріоритетним є швидке вирішення справ.
Отож, за загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов'язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено частиною четвертою статті 12, частиною четвертою статті 257 КАС України).
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2021 року у справі 580/3388/19.
Як вбачається з позовної заяви, позивач оскаржує рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Апелянт зазначає, що оскільки за результатом судового розгляду справи у приватного підприємства Інаут можуть виникнути підстави для звернення до митниці з заявою про надання висновку про повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, що перевищують п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому вважає, що справа повинна розглядатись у порядку загального провадження.
Таку позицію апелянта, колегія суддів вважає помилковою, оскільки п. 4 ч. 4 ст. 12 КАС України, на яку посилається апелянт, визначено що виключно у загальному провадженні розглядаються спори щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним (суб'єктом владних повноважень) може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що а ні рішення про коригування митної вартості товарів а ні картка відмови не є рішенням, на підставі якого відповідачем може заявлятись вимога про стягнення грошових коштів.
Крім цього, колегія суддів зазначає, що передбачені п.п. 2, 3 ч. 3 ст. 44 КАС України права учасників справи не обмежуються при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, оскільки, окрім іншого, сторони можуть висловлювати свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо предмета спору, подавати клопотання, надавати необхідні докази, формувати власну правову позицію, тощо письмово, а отже доводи апелянтів в цій частині є безпідставними.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2022 року - залишити без змін.
Стягнути з Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А; код ЄДРПОУ 44005631) до спеціального фонду Державного бюджету України несплачений судовий збір у розмірі 37215 грн. (тридцять сім тисяч двісті п'ятнадцять гривень) шляхом перерахування або внесення на рахунок:
Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106
Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783
Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)
Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001
Код класифікації доходів бюджету: 22030106
Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик