29 червня 2022 року м. Дніпросправа № 160/7409/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Олефіренко Н.А., Шальєвої В.А., за участю секретаря судового засідання Поспелової А.С., представника відповідача - Малишевої А.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.08.2021 року в адміністративній справі №160/7409/21 (суддя у 1 інстанції Кучма К.С.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про встановлення відсутності повноважень, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги і рішення про опис майна у податкову заставу,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просив:
- встановити відсутність повноважень Головного управління ДПС у Дніпропетровській області нарахувати йому плату за землю за користування земельною ділянкою комунальної вартості площею 1,5737 га по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 1211000000:0006, яким це повноваження йому нормою п.286.5 ст.286 ПК України не надано;
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Ф» від 25.06.2020 року №119356-5640-0482, №119357-5640-0482, прийняті Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області;
- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу №26314-13/484 форми «Ф» від 09.11.2020 року, прийняту Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області;
- визнати протиправним та скасувати рішення №26314-13/484 від 08.11.2020 року, про опис майна у податкову заставу, що перебуває у його власності, прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.08.2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасувано податкові повідомлення-рішення від 25.06.2020 року №119356-5640-0482 та №119357-5640-0482, прийняті Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області. Визнано протиправним та скасовано податкову вимогу №26314-13/484 форми «Ф» від 09.11.2020 року, прийняту Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області Визнано протиправним та скасовано рішення №26314-13/484 від 08.11.2020 року про опис майна у податкову заставу, що перебуває у власності ОСОБА_1 , прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області. У задоволенні решти позовної заяви відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову у задоволені позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що позивач пропустив строк на оскарження спірних рішень та суд першої інстанції повинен був залишити позов без розгляду. Також спірні рішення винесені в межах повноважень відповідача, є правомірними та не підлягають скасуванню.
Перевіривши рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши доводи апеляційних скарг, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Пунктом 287.1 статті 287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Відповідно до п.288.5 ст.288 ПК України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.
Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
В силу ст.21 Закону України Про плату за землю, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Таким чином, з набранням чинності Податковим кодексом України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати. В свою чергу, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності в розумінні приписів Податкового кодексу України є податком, адміністрування якого здійснюється податковими органами.
Виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу, враховуючи при цьому положення частини першої статті 58 Конституції України, згідно якої дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, по факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Вказана правова позиція також відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 07.08.2018 року по справі 826/20301/13-а, від 25.02.2019 року по справі №805/4039/16-а, що враховується судом відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.
З матеріалів справи вбачається, що між Криворізькою міською радою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_1 (орендарі) 14.03.2019 року укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,5737 га, з кадастровим номером 1211000000:02:159:0006, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , по фактичному розміщенню будівлі, яка перебуває у спільній власності орендарів. Відповідно до п.6 договір укладено на 5 років. Згідно з п.5 договору нормативна грошова оцінка (далі - НГО) становить 36 8221 075,72 грн. Пунктом 7 договору визначена річна сума орендної плати у розмірі 331 389,68 грн., яка складає 0,9% від НГО та вноситься згідно з часткою власності в будівлі (по % у кожного орендаря).
Так, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований у якості фізичної особи-підприємця 18.11.2005 року, перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області, Криворізькому Південному управлінні, Криворізькій Південній ДПІ, (Центрально-міський район м.Кривий Ріг) та є платником податку на додану вартість.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами економічної діяльності позивача є: 23.63 Виробництво бетонних розчинів, готових для використання (основний); 23.20 Виробництво вогнетривких виробів; 23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва; 23.64 Виробництво сухих будівельних сумішей; 23.69 Виробництво інших виробів із бетону гіпсу та цементу; 93.13 Діяльність фітнес-центрів; 96.04 Діяльність із забезпечення фізичного комфорту; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Відповідно до приписів статті 42 Конституції України кожний громадянин має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Це право закріплено також у статті 50 Цивільного кодексу України. При цьому визначено, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації у порядку, встановлену законом.
Юридичний статус «фізична особа-підприємець» сам по собі ніяким чином не обмежує будь-яких прав фізичної особи, які випливають з її цивільної право - та дієздатності.
Тобто, фізична особа перебуваючи у статусі суб'єкта підприємницької діяльності може здійснювати договірні відносини від свого імені, як фізична особа, разом з тим, слід враховувати наступне, про що вірно зазначив суд першої інстанції.
Стаття 24 ЦК України встановлює, що фізичною особою як учасником цивільних відносин визнається людина, яка набуває цивільної правоздатності у момент її народження (стаття 25 ЦК України). Цивільна дієздатність фізичної особи визначається її здатністю усвідомлювати свої дії та керувати ними, у окремих випадках, вона обумовлена необхідністю досягнення людиною певного віку, але у будь-якому випадку вона не залежить від інших організаційних або формальних чинників, таких як її реєстрація у компетентних державних органах тощо (стаття 30 ЦК України).
Поряд з цим,стаття 50 ЦК України передбачає право фізичної особи на здійснення нею підприємницької діяльності, не забороненої законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців є відкритою.
Відповідно до статті 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Отже, при здійсненні фізичною особою підприємницької діяльності необхідно чітко розмежувати, в яких відносинах фізична особа виступає як підприємець, а в яких - як фізична особа.
У статті 4 ПК України закріплено принцип презумпції правомірності рішень платника податку, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акту припускає неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого рішення може бути прийняте на користь кожної із сторін.
Одночасно, відповідно до пункту 56.21 статті56 ПК України у разі, коли має місце подібна колізія (норма або декілька норм Податкового кодексу України чи іншого нормативно-правового акту суперечать між собою та припускають неоднозначне трактування), рішення приймається саме на користь платника податків.
До того ж, вказаний принцип знайшов своє відображення у рішеннях Європейського суду з прав людини у таких справах як «Сєрков проти України» (заява №39766/05) та «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06). Й ці рішення підлягають застосуванню судами як джерела права.
Пункт63.5ст.63 ПК України передбачає, що всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.
Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну дальність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом.
Відповідно до п.65.1ст.65 ПК України взяття на облік фізичних осіб - підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Статтею 162 ПК України визначено, що платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи (пп.162.1.1п.162.1ст.162 ПК України); фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела в Україні (пп.162.1.2п.162.1ст.162 ПК України); податковий агент (пп.162.1.3162 ПК України).
Пунктом291.3ст.291 ПК України визначено, що юридична особа чи фізична особа - може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в визначеному цією главою.
Отже, виходячи з викладеного в ПК України «юридична особа»,«фізична особа - громадянин», «фізична особа - підприємець» та «самозайняті особи» охоплюються спільним «платник податків». Кожен з цих статусів має особливості обліку та оподаткування.
Так, в спірних податкових повідомленнях-рішеннях форми «Ф» від 25.06.2020 року №119356-5640-0482, та №119357-5640-0482, податковій вимозі №26314-13/484 форми «Ф» від 09.11.2020 року та рішенні №26314-13/484 від 08.11.2020 року про опис майна у податкову заставу вказано боржником саме фізичну особу ОСОБА_1 .
Натомість відповідач в своєму рішенні про результати розгляду скарги позивача, посилається на договір оренди, укладений між Криворізькою міською радою (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендарі) 14.03.2019 року з приводу оренди земельної ділянки площею 1,5737 га, з кадастровим номером 1211000000:02:159:0006, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , по фактичному розміщенню будівлі, яка перебуває у спільній власності орендарів.
Таким чином, вказаний договір був укладений саме з фізичною особою-підприємцем ФОП ОСОБА_1 ,а спірні податкові повідомлення-рішення, оскаржувана податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу були прийняті за виникнення податкового боргу зі сплати орендної плати з фізичних осіб - фізичної особи ОСОБА_1 .
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Ф» від 25.06.2020 року №119356-5640-0482, №119357-5640-0482, податкової вимоги №26314-13/484 форми «Ф» від 09.11.2020 року та рішення №26314-13/484 від 08.11.2020 року про опис майна у податкову заставу, оскільки під час їх прийняття відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Доказів протилежного та обґрунтованих пояснень з приводу зазначеного відповідачем не подано.
В іншій частині позовних вимог судом першої інстанції відмовлено та відповідачем рішення суду в цій частині не оскаржується.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321,322, 327, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.08.2021 року в адміністративній справі №160/7409/21 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.08.2021 року в адміністративній справі №160/7409/21 - залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 29.06.2022 року, в повному обсязі постанова відповідно до ст. 243 КАС України.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя Н.А. Олефіренко
суддя В.А. Шальєва