05 липня 2022 року м. Дніпросправа № 160/20919/21
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Прокопчук Т.С. (доповідач),
суддів: Шлай А.В., Кругового О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду 21 грудня 2021 року (головуючий суддя Боженко Н.В.) в адміністративній справі № 160/20919/21, розглянутої у письмовому провадженні
за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського апеляційного суду, Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач ОСОБА_1 02.11.2021 року звернулася до суду з позовом до відповідачів Дніпровського апеляційного суду, Державної судової адміністрації України (далі ДСА України), 3 особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, в якій, просить
- визнати протиправними дії Дніпровського апеляційного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 - судді Дніпровського апеляційного суду суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застосуванням обмеження нарахування у сумі 518 505,19 грн.;
- зобов'язати Дніпровський апеляційний суд провести нарахування та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 - судді Дніпровського апеляційного суду на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус судців», виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року;
- визнати протиправними дії ДСА України щодо обмеження фінансового забезпечення Дніпровського апеляційного суду у виплаті ОСОБА_1 - судді Дніпровського апеляційного суду суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року у сумі 518 505,19 грн.;
- зобов'язати ДСА України забезпечити фінансування Дніпровського апеляційного суду для виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 - судді Дніпровського апеляційного суду на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судці апеляційного суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року.
Позовні вимоги мотивовані, зокрема тим, що позивачка працює на посаді судді Дніпровського апеляційного суду, однак суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року нараховано та виплачено не у розмірі встановленому Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що призвело до порушення права на належне матеріальне забезпечення.
У відзивах на позов відповідачі Дніпровський апеляційний суд , та ДСА України зазначають про безпідставність заявлених вимог та просять у їх задоволенні відмовити.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року позов задоволено частково, визнані протиправними дії Дніпровського апеляційного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 - судді Дніпровського апеляційного суду- суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застосуванням обмеження нарахування у сумі 518 505,19 грн. та зобов'язано суд провести нарахування та виплату суддівської винагороди позивачу на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року. В іншій частині позову відмовлено. Допущено до негайного виконання рішення суду в межах нарахування та виплати суддівської винагороди за один місяць.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем ДСА України подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права рішення скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог.
Письмові відзиви на апеляційну скаргу від позивача, відповідача Дніпровського апеляційного суду та 3 особи до суду апеляційної інстанції не надходили.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1,2,3 ст.242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, ст.2 , ч.4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду першої інстанції відповідає, в зв'язку з чим вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач є суддею Дніпровського апеляційного суду відповідно до витягу з наказу № 19/к від 01.10.2018 року, з посадовим окладом згідно штатного розпису зі збереженням встановлених доплати за вислугу років та щомісячної доплати в розмірі 10 відсотків посадового окладу за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.
Згідно з довідкою Дніпровського апеляційного суду від 01 листопада 2021 року № 042/145/21-с в період з 18 квітня по 28 серпня 2020 р. суддівську винагороду відповідачем нараховано в розмірі 1 167 637 грн 92 коп., виплачено 649 132 грн 73 коп., і не виплачена сума складає 518 505 грн 19 коп.
Не погодившись з обмеженням суддівської винагороди, позивач звернулася до суду з цією позовною заявою.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди відповідачем Дніпровським апеляційним судом за період з 18 квітня по 28 серпня 2020 р. із застосуванням обмеження нарахування.
З таким висновком суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується виходячи з наступного.
Частиною 1-5 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
18 квітня 2020 р. набрав чинності Закон № 553-IX, згідно з пунктом 10 розділу І якого Закон № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» доповнено, у тому числі, статтею 29, відповідно до якої у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року.
При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки (частина перша). Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті); (частина третя).
Рішенням Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року №10-/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».
Зважаючи на те, що до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, у спірний період зміни не вносилися, тому законних підстав для обмеження її виплати десятьма прожитковими мінімумами не було.
При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд першої інстанції правомірно врахував у відповідності до приписів ч.5 ст.242 КАС України правові висновки Верховного Суду у постанові від 03 березня 2021 р. у справі № 340/1916/20.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Викладене свідчить, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року в адміністративній справі № 160/20919/21 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя Т.С. Прокопчук
суддя А.В. Шлай
суддя О.О. Круговий