13 липня 2022 року Чернігів Справа № 620/2882/22
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області
провизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (надалі також - ГУПФ України в Чернігівській області, відповідач), в якому просить визнати протиправними дії та зобов'язати відповідача здійснити йому перерахунок та виплату пенсії в розмірі 77 % відповідних сум грошового забезпечення з врахуванням раніше виплачених сум з 01.01.2016.
Позов мотивовано тим, що позивачу була призначена пенсія з розрахунку 77 % від суми місячного грошового забезпечення, з якого нараховується пенсія. Вважає, що до його пенсії, що обчислена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може бути застосоване обмеження її максимальним розміром 70 % відповідних сум грошового забезпечення, оскільки відповідні обмеження були введені Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов економічного зростання в Україні» від 27.03.2014, у той час, як пенсія позивачу призначена у 2002 році, тобто застосування такого обмеження суперечить конституційному принципу дії норми в часі.
Представник відповідача у встановлений ухвалою суду строк подав відзив на позов, у якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та зазначив, що пенсія ОСОБА_1 зменшена не була, а під час перерахунку основний її розмір обчислений у розмірі 70 % грошового забезпечення відповідно до норм чинного законодавства на момент здійснення перерахунку. Враховуючи наведене вважає, що відповідачем у межах чинного законодавства, не порушуючи статті 22 Конституції України, проведений перерахунок пенсії, не обмежено, не звужено чи скасовано обсяг існуючих прав і свобод позивача. Крім того, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.05.2022 відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 є пенсіонером органів внутрішніх справ, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Основний розмір пенсії ОСОБА_1 до перерахунку становив 77 % грошового забезпечення.
ГУПФ України в Чернігівській області здійснило позивачу перерахунок пенсії з 01.01.2016 як пенсіонеру органів внутрішніх справ згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Позивач з'ясував, що відповідачем перерахунок проведено в розмірі 70 % від суми місячного грошового забезпечення, з якого йому було призначено пенсію.
Звернувшись до відповідача із відповідною заявою щодо перерахунку пенсії, позивач листом від 25.01.2022 отримав від ГУ ПФУ в Чернігівській області відмову із зазначенням, що пенсія останньому виплачується відповідно до норм чинного законодавства.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною третьою статті 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону № 2262-XII (в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
У подальшому Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» № 1166-VІІ від 27.03.2014 також внесені зміни до статті 13 Закону № 2262-XII та змінено до 70 % максимальний розмір пенсії від сум грошового забезпечення.
Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Необхідно зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій, їх не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 24.04.2018 (справа № 686/12623/17).
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом № 1166-VII зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років, є норми статті 63 Закону № 2262-ХІІ, яка змін у зв'язку з прийняттям Закону № 1166-VII не зазнала.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії позивача з 01.01.2016 відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ на підставі Постанови КМУ № 103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
За таких обставин у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
При ухваленні рішення у даній справі, яка є типовою, судом, відповідно до частини третьої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України, враховані правові висновки Верховного Суду, викладені в рішенні від 04.02.2019, за результатами розгляду зразкової справи № Пз/9901/58/19 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії.
З урахуванням зазначеного, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного захисту прав, свобод, інтересів позивача суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 необхідно задовольнити шляхом визнання протиправними дій ГУПФУ в Чернігівській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 77 % до 70 % сум грошового забезпечення; зобов'язання ГУПФУ в Чернігівській області здійснити з 01.01.2016 перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб» у порядку і розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 77 % сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Доводи відповідача щодо того, що позивачем пропущено строк звернення до суду є необґрунтованими, оскільки в силу вимог статті 51 Закону №2262-ХІІ перерахунок пенсій провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Відповідно до частин першої та третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо перерахунку з 01.01.2016 ОСОБА_1 пенсії в розмірі 70 % грошового забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити з 01 січня 2016 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб», у порядку і розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 77% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 992,40 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940.
Дата складення повного рішення суду - 13.07.2022.
Суддя Ю. О. Скалозуб