Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
13 липня 2022 року № 520/4203/22
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Білової О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції (вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Відповідача - Департаменту патрульної поліції щодо ненарахування та невиплати ним Позивачеві доплати за несення ним служби у нічний час за період з 07.11.2015 р. по 28.02.2018р. та сум індексації його грошового забезпечення за період з 07.11.2015 р. по 31.10.2017р;
- зобов'язати Відповідача - Департамент патрульної поліції здійснити відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015р. № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» нарахування та виплату Позивачеві доплату за несення ним службу у нічний час за період з 07.11.2015 р. по 28.02.2018р. відповідно до відпрацьованого ним нічного часу в об'ємі 1328 годин, а саме: за листопад 2015 року - 48 годин, грудень 2015 року - 56 годин; січень 2016 року - 64 години, лютий 2016 року - 56 годин, березень 2016 року - 56 годин, квітень 2016 року - 48 години, травень 2016 року - 0 години, червень 2016 року - 64 години, липень 2016 року - 48 годин, серпень 2016 року - 56 години, вересень 2016 року - 40 годин, жовтень 2016 року - 32 години, листопад 2016 року - 56 годин, грудень 2016 року - 48 годин; січень 2017 року - 48 годин, лютий 2017 року - 48 годин, березень 2017 року - 56 годин, квітень 2017 року - 40 години, травень 2017 року - 16 годин, червень 2017 року - 40 годин, липень 2017 року - 56 годин, серпень 2017 року - 64 години, вересень 2017 року - 32 години, жовтень 2017 року - 64 годин, листопад 2017 року - 56 годин, грудень 2017 року - 56 годин; січень 2018 року - 48 годин, лютий 2018 року - 32 годин;
- зобов'язати Відповідача - Департамент патрульної поліції здійснити відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» нарахування та виплату Позивачу індексації його грошового забезпечення за період з 07.11.2015 р. по 31.10.2017р. з компенсацією втрати частини його доходу у вигляді доплати за несення ним служби у нічний час з 07.11.2015 р. по 28.02.2018р. за період його невиплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з листопада 2015 року і по теперішній час перебуває на службі в управлінні патрульної поліції Харківської області Департаменту патрульної поліції на посаді інспектора та отримує грошове забезпечення відповідно до Закону України «Про Національну поліцію». Відповідачем неправомірно не було виплачено Позивачеві грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 07.11.2015 по 28.02.2018 та індексацію грошового забезпечення з 07.11.2015 по 31.10.2017, а також компенсацію втрати частини доходів, чим порушені його права.
Ухвалою судді від 25.05.2022 прийнято справу до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.
Ухвалу суду, позов з додатками було направлено та доставлено відповідачу в електронний кабінет системи Електронний Суд 27.05.2022.
Відповідач правом подання відзиву не скористався, клопотань про продовження строку на подання відзиву до суду не подав.
Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
З листопада 2015 року і по теперішній час Позивач перебуває на службі в управлінні патрульної поліції Харківської області Департаменту патрульної поліції та отримує грошове забезпечення відповідно до Закону України «Про Національну поліцію».
З 07.11.2015р. по 31.10.2017р. позивачу Департаментом патрульної поліції доплата за несення служби у нічний час за період з 07.11.2015 р. по 28.02.2018р. та індексація його грошового забезпечення за період з 07.11.2015 р. по 31.10.2017р не нараховувалась і не виплачувалась, що відповідачем не спростовано.
Відповідно до посадової інструкції інспектора патрульної поліції Позивач несе службу цілодобово, тобто і в нічний час, який триває з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв.
Згідно відповіді на звернення трудового колективу Управління патрульних поліції в Харківській області від 15.05.2019 начальник Департаменту фінансового забезпечення і бухгалтерського обліку Національної поліції України дав відповідь, якою підтверджено факти невиплати поліцейським Управління патрульної поліції в Харківській області оплати за службу в нічний час за період з 07.11.2015 по 28.02.2018, в тому числі позивачу.
Водночас відповідач відповіддю на адвокатський запит адвоката Позивача надав Позивачеві на його запит інформацію за вих. №1174 від 06.12.2021р. щодо несення служби в нічний час в період з 07.11.2015 р. по 28.02.2018р. в об'ємі 1328 годин, а саме: за листопад 2015 року - 48 годин, грудень 2015 року - 56 годин; січень 2016 року - 64 години, лютий 2016 року - 56 годин, березень 2016 року - 56 годин, квітень 2016 року - 48 години, травень 2016 року - 0 години, червень 2016 року - 64 години, липень 2016 року - 48 годин, серпень 2016 року - 56 години, вересень 2016 року - 40 годин, жовтень 2016 року - 32 години, листопад 2016 року - 56 годин, грудень 2016 року - 48 годин; січень 2017 року - 48 годин, лютий 2017 року - 48 годин, березень 2017 року - 56 годин, квітень 2017 року - 40 години, травень 2017 року - 16 годин, червень 2017 року - 40 годин, липень 2017 року - 56 годин, серпень 2017 року - 64 години, вересень 2017 року - 32 години, жовтень 2017 року - 64 годин, листопад 2017 року - 56 годин, грудень 2017 року - 56 годин; січень 2018 року - 48 годин, лютий 2018 року - 32 години.
ДПП листом від 06.12.2021 № 1174кз/41/14/03-2021 відмовив позивачу у виплаті доплати за службу в нічний час та проведенні індексації грошового забезпечення, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію" (далі Закон) поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" № 988 від 11 листопада 2015 року (далі - Постанова №988), грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Підпунктом 3 пункту 5 Постанови № 988 встановлено виплачувати доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
Критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, визначаються Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 квітня 2016 року №260, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799 (далі - Порядок № 260).
Відповідно до пункту 11 Розділу II Порядку № 260 поліцейським, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні.
Підставами для виконання службових обов'язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.
Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов.
Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.
В обґрунтування позову зазначено, що загальна кількість годин, відпрацьованих Позивачем у нічний час за період з 07.11.2015 по 28.02.2018, складає 1328 години, тому відповідач зобов'язаний був здійснити доплату за службу у нічний час, водночас, станом на час звернення до суду вказаних виплат проведено не було.
ДПП на відповідний запит позивача надало довідку про кількість фактично відпрацьованих ним годин (нічні зміни) у період з 07.11.2015 по 28.02.2018 - відпрацьовано 1328 години у нічний час.
Також, в матеріалах справи наявна відповідь на адвокатський запит від 06.12.2021, в якій зазначено, що підстави для нарахування доплати за службу в нічний час за період з 07.11.2015 по 28.02.2018 відсутні, що свідчить про непроведення вказаних виплат позивачу.
Суд зазначає, що надавши позивачу Інформацію щодо несення служби у нічний час за період з 07.11.2015 по 28.02.2018, відповідач фактично підтвердив те, що позивач у вказані місяці таку службу ніс. При цьому невиконання відповідачем обов'язку щодо належного оформлення документації з обліку несення служби поліцейськими у нічний час для виплати доплати за службу в нічний час не може бути визнано належною підставою для позбавлення позивача права на отримання частини грошового забезпечення поліцейського.
Отже, враховуючи встановлений факт відпрацювання позивачем 1328 годин у період з 07.11.2015 по 28.02.2018 у нічний час та з огляду на відсутність доплати за вказану службу у нічний час, що суперечить п.п. 3 п. 5 Постанови №988 та п. 11 Розділу II Порядку № 260, суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання від Департаменту патрульної поліції Національної поліції України доплату за службу в нічний час за період з 07.11.2015 по 28.02.2018.
Щодо застосування положень п. 11 Розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських від 06 квітня 2016 року №260, яка обмежує період, протягом якого особа має право звернутися за неотриманим грошовим забезпеченням, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
З аналізу вказаних норм вбачається, що Конституція України виключає можливість обмеження підзаконними нормативними актами права на своєчасне одержання винагороди за працю.
В даному випадку, Конституцією України, Законом України «Про національну поліцію» та іншими Законами України не встановлено обмежень можливості отримання поліцейським грошового забезпечення, виплаченого поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, зокрема, не більше ніж за три роки, що передували зверненню.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю, різновидом якої є грошове забезпечення поліцейських, гарантоване конституцією та захищається законом, а відтак не може звужуватися підзаконними нормативно-правовими актами, з огляду на що посилання відповідача на п. 11 Розділу І Порядку № 260 суперечить Конституції України та законами України та є протиправним, з урахуванням встановлення судом наявності підстав для виплати позивачу доплати за службу в нічний час, порушує право позивача на своєчасне одержання винагороди за працю.
Отже, позов у вказаній частині належить задовольнити.
Щодо нарахування та виплати індексації суд зазначає таке.
Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону (ч. 5 ст. 94 Закону № 580).
За унормуванням статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
В ст. 2 Закону № 1282 встановлено: індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошових доходів населення згідно ст. 4 Закону № 1282 проводиться в разі коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року - 101 відсоток).
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів (стаття 5 Закону № 1282).
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
За змістом частини 2 статті 6 Закону № 1282 порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою від 17 липня 2003 року № 1078 КМУ затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).
Порядок № 1078 обумовлює правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер; грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі; допомога по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей (п. 2 Порядку).
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абз. 8 п. 4 Порядку № 1078).
Приписами п. 6 Порядку № 1078 визначено: виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація заробітної плати, як складова належної працівникові заробітної плати, спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
На підставі системного аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.
Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення поліцейських, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи зі служби в поліції жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
При цьому обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення.
Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що індексація грошового забезпечення позивача повинна здійснюватися лише з 01 листопада 2017 року - після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року № 782 «Про внесення зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», якою абз. 5 п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, після слова «військовослужбовців» доповнено словом «поліцейських», оскільки така індексація прямо передбачена положеннями Законів України «Про Національну поліцію» та «Про індексацію грошових доходів населення», чинними протягом усього спірного періоду.
Суд зазначає, що несвоєчасне доповнення (уточнення) норми Порядку № 1078 не спростовує того, що грошове забезпечення поліцейських з моменту початку функціонування Національної поліції України з 07.11.2015 в силу приписів Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» підпадало під ознаки доходів, які підлягають індексації.
Юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України.
Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року № 17-рп (щодо повноважності Верховної Ради України) визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони.
Ще однією ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України.
Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Згідно частини 3 статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Судом з матеріалів справи встановлено, що відповідачем нараховувалась та виплачувалась позивачу індексація за період з 07.11.2015 по 31.10.2017.
Індексація грошового забезпечення позивачу за період з 07.11.2015 р. по 31.10.2017 не нараховувалась та не виплачувалась, з огляду на що, з урахуванням висновків суду, зроблених вище, (зокрема, в частині відсутності підстав для застосування обмежень можливості отримання поліцейським грошового забезпечення, виплаченого поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, трьома роками, що передували зверненню), наявні підстави для зобов'язання Департаменту патрульної поліції Національної поліції України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію його грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 з урахуванням доплати за несення ним служби у нічний час.
Щодо позовних вимог про виплату компенсації втрати частини доходів, суд зазначає наступне.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 вказаного Закону зазначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Статтею 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Норми аналогічного змісту містяться також у Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
Водночас, зі змісту статті 1 Закону № 2050-ІІІ випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Згадані вище статті 2, 3 Закону № 2050-ІІІ встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, визначення поняття «доходи» для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.
Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
У пункті 4 цього Порядку передбачено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів.
За такої умови слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи і пов'язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Так, використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або такий, який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 14.05.2020 по справі № 816/379/16, від 30.09.2020 по справі № 280/676/19, від 20.04.2021 по справі 160/9175/18, від 15.04.21 по справі 766/11916/17, від 29.04.2021 по справі 240/6583/20.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 240/11439/19 зроблено висновок саме про наявність підстав для одночасного задоволення позовних вимог про зобов'язання нарахувати та виплатити як індексацію грошового забезпечення військовослужбовця, так і компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з несвоєчасністю його виплати.
З огляду на зазначене, враховуючи мотиви прийняття рішення Конституційним Судом України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у вказаній частині.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Представник позивача в прохальній частині позову просив суд вирішити питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи вказане клопотання, суд виходить з таких приписів діючого законодавства.
Судові витрати у даній справі підлягають розподілу відповідно до ч. 1 ст. 139 КА України.
Відповідно до положень ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України ).
Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі/West Alliance Limited проти України", заява №19336/04, п. 269).
За приписами ч. 5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст.134 КАС України).
Отже, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, має визначатися згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та підтверджуватися доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості. Тобто, договором про надання правової допомоги має бути визначено вартість робіт (послуг) адвоката.
Судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат представником позивача надані до суду копії:
- договору про надання правової допомоги б/н від 18.11.2021 між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Коссе, Гончар та партнери»;
- ордер на надання правової допомоги серії АН №1032463, згідно з яким адвокат Гончар Д.С. був уповноважений на представництво у даній справі;
- акту надання послуг професійної правничої допомоги б/н від 18.11.2021, складеного до договору про надання правової допомоги.
В акті надання послуг професійної правничої допомоги визначено, що на виконання умов Договору про надання правової допомоги надані наступні послуги: 1) первинна консультація клієнта - 1 година, вартість 500 грн; 2) підготовка та подання адвокатського запиту - 1 година, вартість 500 грн. 3) аналіз судової практики - 2 години - 1000 грн; 3) підготовка та подача позовної заяви - 4 год., вартість 2000.
Розрахунок, здійснений відповідно до розміру погодинної ставки за надані послуги, становить: вартість 1 години 500 грн., 8 год. х 500 грн. = 4000 грн.
Суд зазначає, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Суд зазначає, що адвокатом не наведено причинно-наслідкового зв'язку між тим, яким чином вказані в акті дії адвоката з надання консультації та аналізу практики пов'язані та вплинули на хід розгляду справи, зокрема, включаючи підготовку до її розгляду та збір доказів.
Відтак, з урахуванням викладеного, зазначені вище послуги не можуть вважатися неминучими та такими, що пов'язані та вплинули на хід розгляду справи, а відтак заявлення вказаних витрат до відшкодування не є обґрунтованим.
З огляду на вказане, суд вважає обґрунтованими витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 2500,00 грн, які суд вважає пропорційними та доведеними поданими до суду доказами.
На підставі викладеного, керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати за несення ним служби у нічний час за період з 07.11.2015 р. по 28.02.2018р. та сум індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 р. по 31.10.2017р.
Зобов'язати Департамент патрульної поліції здійснити відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015р. № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» нарахування та виплату ОСОБА_1 доплату за несення ним службу у нічний час за період з 07.11.2015 р. по 28.02.2018р. відповідно до відпрацьованого ним нічного часу в об'ємі 1328 годин.
Зобов'язати Департамент патрульної поліції здійснити відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію його грошового забезпечення за період з 07.11.2015 р. по 31.10.2017р. з компенсацією втрати частини доходу у вигляді доплати за несення ним служби у нічний час з 07.11.2015 р. по 28.02.2018р. за період його невиплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати».
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту Патрульної поліції Національної поліції України (вул. Федора Ернста, буд.3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500,00 грн (дві тисячі п'ятсот гривень 00 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 13 липня 2022 року.
Суддя Білова О.В.