13 липня 2022 року Справа № 480/13537/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Гелети С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Сумській області , і просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 07.11.2015 року по 31.10.2017 року;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Сумській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по 31.10.2017 рік;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо не встановлення, не нарахування та не виплати ОСОБА_1 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10 відсотків посадового окладу за періоди з 07.11.2015 року по 03.11.2020 року за виключенням періодів з 27.01.2016 року по 08.12.2016 року та з 20.12.2016 року по 07.06.2017 року;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Сумській області встановити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10 відсотків посадового окладу за періоди з 07.11.2015 року по 03.11.2020 року за виключенням періодів з 27.01.2016 року по 08.12.2016 року та з 20.12.2016 року по 07.06.2017 року;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за період з 06.04.2020 року по 15.11.2021 року;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Сумській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за період з 06.04.2020 року по 15.11.2021 року;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо не нарахування та не виплати в повному обсязі ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов'язків в умовах дії карантину, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375, за період з травня 2021 року по жовтень 2021 року з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін та нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Сумській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову доплату до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов'язків в умовах дії карантину, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375, за період з травня 2021 року по жовтень 2021 року з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін і нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо неврахування ОСОБА_1 при обчисленні розміру пенсії при звільненні зі служби в поліції надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10 відсотків посадового окладу та доплати за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Сумській області врахувати при обчисленні пенсії при звільненні зі служби в поліції ОСОБА_1 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10 відсотків посадового окладу та доплати за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні грошової компенсації за невикористану щорічну основну та додаткову оплачувану відпустку за 2020 рік;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Сумській області внести відомості до наказу від 11.11.2021 №501 о/с щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану щорічну основну та додаткову оплачувану відпустку за 2020 рік, а також нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну основну та додаткову оплачувану відпустку за 2020 рік, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо неврахування ОСОБА_1 при обчисленні розміру грошового забезпечення для обчислення пенсії при звільненні зі служби в поліції не нарахованої додаткової доплати до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов'язків в умовах дії карантину, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Сумській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення для обчислення пенсії при звільнені зі служби в поліції у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов'язків в умовах дії карантину, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач під час звільнення не отримав належної суми розрахунку. Так, відповідачем ненараховувалася індексація грошового забезпечення за спірний період. Крім того, за наявності наказу УСБУ в Сумській області про допуск до державної таємниці, позивачу не нараховувалася та не виплачувалася надбавка за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10 відсотків посадового окладу за періоди з 07.11.2015 по 03.11.2020 за виключенням періодів з 27.01.2016 по 08.12.2016 та з 20.12.2016 по 07.06.2017. Крім того, позивачу за період проходження служби не було нараховано та виплачено додаткову доплату до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов'язків в умовах дії карантину, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375, за період з травня 2021 року по жовтень 2021 року з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін та нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення. Позивачу було надано відповідну інформацію роти патрульної служби поліції особливого призначення «Суми», в якій проходив службу позивач. Натомість під час звільнення така сума не нарахована та не виплачена.
Крім того, відповідачем не виплачено суми доплати за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за період з 06.04.2020 по 15.11.2021, при цьому також наявні документи, що підтверджують факт роботи позивача у нічний час. Також позивачу не виплачено суму грошової компенсації за невикористану щорічну основну та додаткову оплачувану відпустку за 2020 рік, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби. Також зазначає, що у зв'язку із тим, що відповідачем не нараховано та не виплачено спірні суми, відповідач невірно обчислив розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії при звільненні зі служби в поліції.
Відповідачем подано до суду відзив, у якому проти позовних вимог заперечує, просить відмовити у їх задоволенні. Зазначає, що у відповідача, як бюджетної установи, не було правових підстав для проведення індексації грошового забезпечення до моменту набрання чинності постанови КМУ від 18.10.2017 № 782, оскільки Порядок проведення індексації грошових доходів населення у п. 2 не містив визначення грошового забезпечення поліцейських, як грошового доходу, що не має разового характеру та який підлягає індексації. Стосовно позовних вимог щодо доплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10 відсотків посадового окладу за періоди з 07.11.2015 по 03.11.2020, зазначає, що в період, який позивач просить нарахувати таку надбавку, посада, на якій перебував позивач, не передбачала постійну роботу з відомостями, що можуть становити державну таємницю. Сам факт наявності відповідного наказу не передбачає автоматично нараховувати та виплачувати таку надбавку. Щодо не нарахування та невиплати доплати за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за період з 06.04.2020 року по 15.11.2021 року зазначає, що довідки обліку несення служби не надходили до ГУНП в Сумській області, а тому відсутні підстави для виплати. Стосовно навиплати позивачу додаткової доплати до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов'язків в умовах дії карантину, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375, за період з травня 2021 року по жовтень 2021 року з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін та нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення, зазначає, що грошові кошти для таких виплат головним розпорядником бюджетних коштів не виділялося, а тому відсутні підстави для виплати. Також зазначає, що не передбачено виплата грошової компенсації за невикористані дні відпустки за попередні роки служби. Позивачу належало до виплати така компенсація виключно за невикористану відпустку в році звільнення. Норми трудового законодавства не розповсюджуються на спірні правовідносини. Стосовно врахування при обчисленні пенсії при звільненні зі служби відповідних виплат, зазначає, що обчислення та призначення пенсії належить до повноважень Пенсійного фонду України, а не відповідача.
Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного провадження без виклику осіб. Судом також було витребувано додаткові документи та докази у сторін. На конання вимог ухвали суду учасниками справи, а саме представником позивача та представником відповідача надано документи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, надані учасниками справи, суд виходить із наступного.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач в період з 04.11.2007 по 15.11.2021 проходив службу в органах внутрішніх справ та наказом від 11.11.2021 №501 о/с звільнено зі служби в поліції згідно із п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» з посади інспектора взводу №1 роти патрульної служби поліції особливого призначення «Суми» ГУНП в Сумській області.
Позивач вважає, що при звільненні йому не було нараховано в повному обсязі всі належні суми виплат, у зв'язку із чим звернувся до суду.
Стосовно позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність ГУНП в Сумській області щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 та зобов'язати ГУНП в Сумській області нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року №2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Як встановлено судом та не заперечувалось учасниками справи, позивачу за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення.
Стосовно наявності у позивача права на проведення індексації його доходів, слід зазначити, що відповідно до ст.1 Законом України від 03.07.1991 № 1282-XII “Про індексацію грошових доходів населення” (далі - Закон № 1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з ч.ч.1,6 ст. 2, ч.1 ст.4 Закону № 1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка ( з 01.01.2016 - 103 відсотка).
Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (ст.9 Закону)
Статтею 18 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 05 жовтня 2000 року, №2017-III визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці і у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) покладається на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та виду юридичної особи та входить до складу грошового забезпечення. У зв'язку з цим, доводи представника відповідача з цього приводу суд не приймає до уваги.
Частиною 2 ст. 5 Закону №1282-ХІІ передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1078).
Згідно пункту 1-1 Порядку № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2013 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV “Про внесення змін до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищував поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно з п. 6 Порядку № 1078, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, в тому числі: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється, зокрема, у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік.
Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутністю затвердженого особливого порядку індексації військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону №1282-ХІІ, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті. Проте, позивачу за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, державні органи не вправі посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань і виправдання своєї бездіяльності, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Кечко проти України”, “Сук проти України”).
Що стосується посилань представника відповідача на те, що до моменту набрання чинності постановою КМУ від 18.10.2017 № 782 у ГУНП в Сумській області не було підстав здійснювати нарахування індексації грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. До вказаної постанови внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 №782 та включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення.
Статтею 94 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону. Змін до вказаного пункту ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію" у спірному періоді не вносилося, ця норма закону була діючою.
В силу положень ч. 2 ст. 8 Закону України №1282-ХІІ за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.
Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Суд вважає, що вказані відповідачем обставини (невключення поліцейських до переліку осіб, грошове забезпечення яких підлягає індексації), не позбавляють його обов'язку провести індексацію грошового забезпечення, оскільки право позивача на індексацію грошового забезпечення передбачено статтею 94 Закону України "Про Національну поліцію", тобто нормативно-правовим актом, що має вищу юридичну силу, що спростовує доводи відповідача.
При цьому, індексація має проводитися за наявності на це відповідних підстав, що визначені чинним законодавством.
Як вже зазначено судом, згідно зі ст. 2, ст. 4 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці.
Відтак, суд визнає, що при ненарахуванні та невиплаті позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період відповідач діяв не у спосіб, передбачений чинним законодавством, така його бездіяльність не відповідає критеріям правомірності, визначених в ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим, з урахуванням ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає правомірними позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017.
Стосовно позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність ГУНП в Сумській області щодо не встановлення, не нарахування та не виплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10 відсотків посадового окладу за періоди з 07.11.2015 по 03.11.2020 за виключенням періодів з 27.01.2016 по 08.12.2016 та з 20.12.2016 по 07.06.2017 та зобов'язати Головне управління Національної поліції в Сумській області встановити, нарахувати та виплатити позивачу надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10 відсотків посадового окладу за періоди з 07.11.2015 по 03.11.2020 за виключенням періодів з 27.01.2016 по 08.12.2016 та з 20.12.2016 по 07.06.2017, суд зазначає наступне.
Позивач в позові зазначає, що в період роботи з 07.11.2015 по 03.11.2020 було надано доступ до роботи з інформацією, яка має ступінь секретності «цілком таємно» та «таємно». Разом із тим, така надбавка за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10 відсотків посадового окладу не була встановлена відповідачем, не нарахована та невиплачена, за виключенням періоду з 27.01.2016 по 08.12.2016 та з 20.12.2016 по 07.06.2017, в який нарахування та виплата такої надбавки була здійснена відповідачем.
Відповідач у відзиві на адміністративний позов, зазначає, що позивачу у період з 28.11.2013 по 03.11.2020 розпорядженням УСБУ в Сумській області № 1134д від 28.11.2013 було надано допуск до державної таємниці за формою 2. Наказом УСБУ в Сумській області від 03.11.2020 №84д допуск до державної таємниці позивачу було скасовано.
Таким чином, у період дії допуску до державної таємниці за формою 2 в період з 27.01.2016 по 08.12.2016 та з 20.12.2016 по 07.06.2017 позивачу нараховувалася та виплачувалася надбавка за службу в умовах режимних обмежень, дана обставина не є спірною, зазначений період не заявлений в позовних вимогах, судом не досліджується.
Разом із тим, спірним при розгляді даної справи є та обставина, що позивач, за наявності відповідного дозволу про доступ до державної таємниці, в період з 28.11.2013 по 26.01.2016, з 09.12.2016 по 19.12.2016, з 08.06.2017 по 03.11.2020 відповідачем не визначалася та не нараховувалася сума відповідної надбавки позивачу за доступ до державної таємниці з тих підстав, що посада позивача не передбачала постійну роботу з відомостями, що можуть становити державну таємницю, позивач в спірний період не працював із інформацією, яка має ступінь секретності «цілком таємно» та «таємно».
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 № 414.
Пунктом 1 передбачено, що це Положення визначає види, розміри і порядок надання компенсації органів законодавчої, виконавчої та судової влади, органів прокуратури, інших державних органів, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, які за умовами своєї професійної діяльності постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю (далі - особи, які працюють в умовах режимних обмежень).
Відповідно до пункту 5 такими, що постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, вважаються особи, які за своїми функціональними обов'язками або на час виконання робіт згідно з укладеними договорами займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом захисту державної таємниці.
Відповідно до пункту 7 розділу ІІ Порядку № 260 поліцейським, які проходять службу в умовах режимних обмежень та за своїми функціональними обов'язками постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю (займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв секретної інформації, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом охорони державної таємниці (далі - поліцейські, які проходять службу в умовах режимних обмежень), установлюється надбавка до посадових окладів залежно від ступеня секретності інформації.
Установлення поліцейським надбавки за службу в умовах режимних обмежень здійснюється наказом керівника органу (міжрегіонального органу) поліції на підставі мотивованих рапортів керівників структурних або відокремлених підрозділів органу поліції, погоджених з режимно-секретним підрозділом цього органу, за умови їх призначення на посаду, яку включено до номенклатури посад відповідного органу поліції, перебування на яких потребує оформлення допуску та надання доступу до державної таємниці, надання йому доступу до державної таємниці та постійної роботи із секретною інформацією або її носіями.
Таким чином, суд зазначає, що необхідною умовою отримання компенсації у зв'язку з виконанням робіт, які передбачають доступ до державної таємниці, є, окрім наявності в особи допуску до державної таємниці, ще й виконання такою особою робіт/завдань та/або посадових обов'язків, які вимагають доступу до державної таємниці.
Суд зазначає, що наявність лише допуску до державної таємниці не передбачають автоматичного визначення, нарахування та виплату відповідної надбавки за службу в умовах режимних обмежень.
В даному випадку, позивачем не обґрунтовується в позовній заяві, яку саме роботу виконував позивач та які саме завдання, що вимагали доступу до державної таємниці, виконувалися позивачем в спірний період.
Судом було витребувано у позивача письмові пояснення та надати докази постійної роботи із секретною інформацією або її носіями в період з 07.11.2015 по 03.11.2020 за виключенням періодів з 27.01.2016 по 08.12.2016 та з 20.12.2016 по 07.06.2017 з відомостями, що містять державну таємницю.
На виконання ухвали суду представником позивача письмові пояснення із обґрунтуванням того, яку саме роботу та які завдання, що вимагали доступу до державної таємниці, виконувалися позивачем в спірний період не надано, інформації про постійну роботу із секретною інформацією або її носіями в період з 07.11.2015 по 03.11.2020 за виключенням періодів з 27.01.2016 по 08.12.2016 та з 20.12.2016 по 07.06.2017 з відомостями, що містять державну таємницю не зазначено.
Для долучення до матеріалів справи представником надано копію посадової інструкції позивача на посаді заступника начальника центру забезпечення ГУНП - начальника автотранспортного відділення, лист ГУНП в Сумській області про надання інформації від 28.06.2022.
Разом із тим, надані документи представником позивача не підтверджують постійну роботу ОСОБА_1 із секретною інформацією або її носіями в період з 07.11.2015 по 03.11.2020 за виключенням періодів з 27.01.2016 по 08.12.2016 та з 20.12.2016 по 07.06.2017 з відомостями, що містять державну таємницю, враховуючи наступне.
На вимогу суду, відповідачем надано витяг з наказів від 24.11.2015 №45о/с, від 27.01.2016 №15о/с, від 20.12.2016 №423о/с, від 26.06.2017 №248о/с, від 22.01.2019 №1д про надання відповідного доступу позивачу до роботи з інформацією, яка має ступінь секретності «цілком таємно» та «таємно». Надано інформацію начальника Центру забезпечення ГУНП в Сумській області, викладену в листі від 22.06.2022 №556/50-01-2022 про те, що вся службова інформація ЦЗ ГУНП по 24.02.2022 знищена.
Також представник відповідача надав суду копію послужного списку позивача, відповідно до якого в спірний період з 07.11.2015 по 03.11.2020 позивач працював на різних посадах в ГУНП в Сумській області.
Так, в період з 07.11.2015 по 08.06.2017 позивач працював на посаді старшого інспектора відділення забезпечення автотранспортом центру обслуговування підрозділів ГУНП в Сумській області. З 08.06.2017 по 13.12.2018 позивач перебував на посаді начальника відділення забезпечення автотранспортом центру обслуговування підрозділів ГУНП. З 13.12.2018 позивач перебував на посаді заступника начальника центру забезпечення ГУНП в Сумській області - начальника автотранспортного відділення. 06.02.2020 позивач відповідно до наказу від 06.02.2020 №175о/с відсторонений від виконання службових обов'язків (посади). З 03.04.2020 позивача допущено до виконання службових обов'язків на посаді інспектор взводу №1 роти патрульної служби поліції особливого призначення «Суми» ГУНП (як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади). 17.03.2021 позивач поновлений на посаді заступника начальника центру забезпечення ГУНП - начальника автотранспортного відділення на підставі постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2021 по справі №480/3365/20. З 01.05.2021 по 15.11.2021 позивач перебував на посаді інспектора взводу №1 роти патрульної служби поліції особливого призначення «Суми» ГУНП в Сумській області, з якої позивач звільнений зі служби відповідно до п. 2 (через хворобу за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень, що функціонує відповідно до Закону України «Про доступ до судових рішень», в провадженні Сумського окружного адміністративного суду перебувала справа № 480/3365/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області, предметом якої були позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування пункту 1 наказу Головного управління Національної поліції в Сумській області № 444 від 02.04.2020 про застосування до заступника начальника центру забезпечення ГУНП-начальника автотранспортного відділення майора поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади, поновлення позивача по посаді заступника начальника центру забезпечення ГУНП- начальника автотранспортного відділення, стягнення коштів.
Рішенням від 05.08.2020 по справі №480/3365/20 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано пункт 1 наказу ГУНП в Сумській області № 444 від 02.04.2020 року про застосування до заступника начальника центру забезпечення ГУНП-начальника автотранспортного відділення майора поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади, в задоволенні інших позовних вимог відмовлено (https://reyestr.court.gov.ua/Review/90978364).
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2021 рішення суду першої інстанції від 05.08.2020 по справі №480/3365/20 скасовано в частині позовних вимог щодо поновлення на посаді та прийнято нове, яким в зазначеній частині позовні вимоги задоволені, ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника центру забезпечення Головного управління Національної поліції в Сумській області начальника автотранспортного відділення (https://reyestr.court.gov.ua/Review/94701984).
Таким чином відповідно до записів в послужному списку позивача, на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2021 по справі №480/3365/20 17.03.2021 ГУНП в Сумській області виконало судове рішення та поновлено позивача на посаді.
Надана представником позивача посадова інструкція ОСОБА_1 , яка була затверджена 18.03.2021, стосується перебування позивача на посаді заступника начальника центру - начальника автотранспортного відділення центру забезпечення та його посадових обов'язків після 18.03.2021, після прийняття Другим апеляційним адміністративним судом постанови від 01.02.2021 по справі №480/3365/20, тобто не стосується спірного періоду, оскільки предметом позовних вимог визначено позивачем період до 03.11.2020.
В період з 07.11.2015 по 12.12.2018 ОСОБА_1 перебував на посаді старшого інспектора відділення забезпечення автотранспортом, але доказів того, що позивач в спірний виконував роботу, пов'язану із державною таємницею, матеріали справи не містять, позивачем не обґрунтовано, судом не встановлено. Слід зазначити, що в період з 27.01.2016 по 08.12.2016 та з 20.12.2016 по 07.06.2017 позивачу за роботу, пов'язану із державною таємницею, на посаді старшого інспектора відділення забезпечення автотранспортом нараховувалася і виплачувалася відповідна доплата, у зв'язку із чим позивач і не зазначає такий період в позовних вимогах.
Суд зазначає, що в спірний період з 06.02.2020 по 03.11.2020 позивач взагалі був відсторонений від виконання службових обов'язків заступника начальника центру - начальника автотранспортного відділення центру забезпечення, про що зазначено в послужному списку ОСОБА_1 , а наказом від 09.04.2020 №6д припинено раніше наданий доступ до державної таємниці у зв'язку із припиненням діяльності, пов'язаної із державною таємницею та відсутністю обґрунтованої потреби у такій діяльності. Відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов'язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством. Тобто позивач фактично не виконував роботу, а тому і не виконував робіт та завдань, які вимагають доступу до державної таємниці, як наслідок позивач не мав права на отримання щомісячної доплати за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.
Зазначений висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеному в постанові від 23.04.2021 по справі № 160/2520/20 адміністративне провадження №К/9901/36745/20. У силу вимог частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позивач в період 03.04.2020 по 03.11.2020 перебував на посаді інспектора взводу №1 роти патрульної служби поліції особливого призначення «Суми» ГУНП в Сумській області, але доказів того, що позивач в спірний період виконував роботу, пов'язану із державною таємницею, матеріали справи не містять, позивачем не обґрунтовано, судом не встановлено.
Судом, крім позивача, також було витребувано у ГУНП в Сумській області інформацію про роботу ОСОБА_1 , а також документів, що стосуються доступу до державної таємниці в спірний період, витребувано докази постійної роботи із секретною інформацією або її носіями в період з 07.11.2015 по 03.11.2020 за виключенням періодів з 27.01.2016 по 08.12.2016 та з 20.12.2016 по 07.06.2017 з відомостями, що містять державну таємницю.
Відповідно до інформації начальника відділу режиму та технічного захисту інформації ГУНП в Сумській області, викладеної в листі №730/13/01-2022 від 22.06.2022 зазначено, що у період з 07.11.2015 по 03.11.2020 мав допуск до державної таємниці за формою 2 (два), у період з 24.11.2015 по 09.04.2020 мав доступ до роботи з інформацією, яка має ступінь секретності «цілком таємно» та «таємно».
Разом із тим відділом режиму та технічного захисту інформації ГУНП в Сумській області зазначено, що ОСОБА_1 у період з 07.11.2015 по 03.11.2020 (за виключенням періодів з 27.01.2016 по 08.12.2016 та з 20.12.2016 по 07.06.2017) під час проходження служби згідно облікових форм ВРТЗІ ГУНП (облікові журнали, внутрішні описи, тощо) з відомостями, що становлять державну таємницю не працював, із матеріальними носіями секретної інформації не ознайомлювався, а тому вмотивовані рапорти керівників структурних або відокремлених підрозділів органу поліції щодо встановлення надбавки до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень на ім'я позивача не складалися, надбавка за роботу в умовах режимних обмежень у вказаний період не встановлювалася.
Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2018 року справі № 802/74/15-а висловив правовий висновок, що положення статті 30 Закону № 3855-ХІІ, пункти 2, 5 Положення № 414 слід розуміти так, що необхідною умовою отримання компенсації у зв'язку з виконанням робіт, які передбачають доступ до державної таємниці, є наявність в особи допуску до державної таємниці (на підставі якого надається доступ до державної таємниці), а також виконання робіт/завдань та/або посадових обов'язків, які вимагають доступу до державної таємниці чи з огляду на поставлені завдання передбачають виникнення необхідності у такому доступі.
Таким чином, матеріалами справи не підтверджується, а судом не встановлено, що позивачем в спірний період за наявності допуску до державної таємниці виконувалася робота, пов'язана із доступом до державної таємниці, на посадах, на яких позивач проходив службу, а тому підстави для нарахування позивачу відповідної надбавки у відповідача відсутні, у зв'язку із чим в задоволенні зазначених позовних вимог суд відмовляє.
Стосовно позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність ГУНП в Сумській області щодо не нарахування та невиплати позивачу доплати за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за період з 06.04.2020 по 15.11.2021 та зобов'язати ГУНП в Сумській області нарахувати та виплатити доплату за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за період з 06.04.2020 по 15.11.2021, суд зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 проходив службу у нічний час, що підтверджується завіреними уповноваженою особою ГУНП в Сумській області копіями планами-розстановками несення служби нарядом в РПСПОП «Суми» ГУНП в Сумській області протягом спірного періоду з 06.04.2020 по 15.11.2021 (а.с.12, 179-216т.1).
Разом із тим, матеріалами справи не підтверджується факт нарахування та виплати позивачу відповідних сум грошового забезпечення за несення служби у нічний час. Дану обставину відповідач не заперечує. Разом із тим не нарахування та невиплату ГУНП в Сумській області пояснює ненадання до ГУНП в Сумській області довідки обліку несення поліцейськими служби у нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку №260, стосовно позивача.
Суд такі твердження визнає безпідставними та необґрунтованими. Фактично відповідач свою бездіяльність щодо нарахування та виплати доплати за несення служби у нічний час обґрунтовує неналежним виконанням обов'язків структурних підрозділів щодо належного направлення інформації щодо обліку несення позивачем служби у нічний час.
В даному випадку, позивачем до адміністративного позову долучені належним чином завірені РПСПОП «Суми» ГУНП в Сумській області копії планів-розстановок особового складу відносно позивача за спірний період, які свідчить про те, що ОСОБА_1 залучався до несення служби в нічний час в спірний період.
За наявності у ГУНП в Сумській області, зокрема у структурному підрозділі - РПСПОП «Суми» ГУНП в Сумській області, інформації, яка відображена у плані-розстановок особового складу відносно позивача, відповідач зобов'язаний здійснити належний розрахунок та нарахувати та виплати позивачу відповідну доплату за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за період з 06.04.2020 по 15.11.2021, як передбачено п.п. 3 п. 5 Постанови КМУ №988 від 11.11.2015 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», а також передбачено Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженими наказом МВС України №260 від 06.04.2016.
Стосовно позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність ГУНП в Сумській області щодо не нарахування та не виплати в повному обсязі додаткової доплати до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов'язків в умовах дії карантину, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375, за період з травня 2021 року по жовтень 2021 року з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін та нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення та зобов'язати ГУНП в Сумській області нарахувати та виплатити додаткову доплату до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов'язків в умовах дії карантину, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375, за період з травня 2021 року по жовтень 2021 року з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін і нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 29 квітня 2020 року «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, причиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його заміни» (далі - Постанова №375) - «поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з - зселенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах встановлюється доплати у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення)».
Пунктом 4 Постанови № 375 визначено, що перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику. Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02 липня 2015 року № 580-VIII Про Національну поліцію (далі Закон № 580-VIII).
Відповідно до частин першої та другої статті 94 Закону № 5 80-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня на усій території України карантин.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №342 «Про визначення переліку посад працівників, службових і посадових осіб, щодо яких не застосовується обмеження під час нарахування заробітної плати, грошового забезпечення у квітні 2020 р. та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі - Постанова №342) установлено, що обмеження під час нарахування заробітної плати, грошового забезпечення у квітні 2020 р. та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, не застосовується для таких категорій посад, зокрема: поліцейські, які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС), здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.
Згідно з пунктом 2 Постанови №342 визначення переліку посад (професій) працівників, службових і посадових осіб, військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, поліцейських, зазначених у пункті 1 цієї постанови, з урахуванням специфіки їх участі у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС), здійснюється відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику, органом державної влади, іншим державним органом.
Пунктом 1 Постанови № 375 установлено, що на період дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.
За приписами п.п. 2-5 вказаної постанови встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).
Встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам надавачів соціальних послуг державного/комунального сектору, які безпосередньо надають соціальні послуги за місцем проживання/перебування їх отримувачів (вдома), здійснюється у граничному розмірі до 100 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).
Перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику.
Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.
Доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.06.2020 №485 «Про виділення коштів для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2», у відомчих закладах охорони здоров'я затверджено Порядок використання коштів, виділених для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров'я (далі - Порядок).
У пункті 1 Порядку вказано, що цей Порядок визначає механізм використання коштів державного бюджету за програмами, зокрема: здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками (далі - бюджетні кошти).
Згідно з пунктом 2 Порядку головним розпорядником бюджетних коштів є МВС. Відповідальними виконавцями бюджетних програм є МВС, Національна гвардія, Адміністрація Держприкордонслужби, ДСНС та Національна поліція далі - органи системи МВС).
Абзацами 1 та 2 пункту 4 Порядку визначено, що кошти, отримані органами системи МВС відповідно до пункту 3 цього Порядку, використовуються виключно для: доплати до грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії та Адміністрації Держприкордонслужби, особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів У країни з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що підставою для отримання доплати за Постановою № 375 є сукупність таких умов 1) особа є поліцейським, 2) забезпечує життєдіяльність населення, зокрема шляхом забезпечення правопорядку і безпеки громадян, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Таким чином вказана доплата здійснюється не всім поліцейським, а лише окремим категоріям поліцейських, які, внаслідок безпосереднього виконання своїх обов'язків, забезпечують життєдіяльність населення у зв'язку з чим мають з населенням безпосередній контакт.
Забезпечення життєдіяльності населення - комплекс організаційних, економічних, соціальних та інших заходів, спрямованих на створення і підтримання нормальних умов життя, здоров'я, працездатності людей, які здійснюються з метою планування і підготовки до нормованого (у разі необхідності) забезпечення населення продовольчими та непродовольчими товарами, медичним обслуговуванням, послугами зв'язку, транспорту, комунальними та побутовими послугами в особливий період.
У загальному розумінні під громадським порядком розуміють урегульовану правовими та іншими соціальними нормами певну частину суспільних відносин, які складають режим життєдіяльності у відповідних сферах, забезпечують недоторканність життя, здоров'я та гідності громадян, власності та умов, що склалися для нормальної діяльності установ, підприємств, організацій, посадових осіб і громадян.
Громадський порядок у вузькому розумінні визначається як морально-правовий стан суспільства, при якому компетентні органи виконавчої влади шляхом поліцейського нагляду забезпечують безпеку і правомірну поведінку громадян в громадських місцях, вільне використання ними своїх прав і свобод, а також упорядження громадських місць, яке сприяє трудовій діяльності та відпочинку громадян.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до інформації Роти патрульної служби поліції особливого призначення «Суми», викладеної в листі від 25.11.2021 №549/51/01-2021, позивач виконував свої службові обов'язки та мав контакт з населенням на період дії карантину, а саме в квітні 2020р. - 21, 27, в травні 2020р. - 1,7,8,10,19,21,23,25,27,29, в червні 2020 - 2,4,6,8,12,14,16,18,20,22,24,26,28,30, у липні 2020 - 31, у серпні 2020 - 1,24,26,29,30, у вересні 2020- 3,5,6,8,11,17-29, у жовтні 2020 - 24,26-31, у листопаді 2020 - 2-7, 9- 14, 16-21,23-28,30, у грудні 2020 - 1-3, у січні 2021 - 2,7,8,13,14,17,18,21,22,24,27,31, у лютому 2021 - 4,8, у травні 2021 - 1-3,5,9,24,26,29, у червні 2021 - 3,8,11-17,20,23, у липні 2021 - 10,12-17,19-24,26-31, у серпні 2021 - 2-7,9-14,16-21,23-28,30,31, у вересні 2021 - 1-4,6-11,13, у жовтні 2021 - 1,5,10,14,24 (а.с.13т.1).
За таких підстав, суд зазначає, що відповідач не довів правомірності бездіяльності щодо не нарахування та невиплати позивачу суми доплати до грошового забезпечення за період, заявлений у позовних вимога, а саме з травня 2021 р. по жовтень 2021 р., при наявності відповідної інформації у структурному підрозділі ГУНП в Сумській області - Роти патрульної служби поліції особливого призначення «Суми», про що зазначено в листі від 25.11.2021 №549/51/01-2021.
Відповідач не надав належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів на спростування інформації Роти патрульної служби поліції особливого призначення «Суми», викладеної в листі від 25.11.2021 №549/51/01-2021, а також не відповідності позивача критеріям, встановлених зазначеною вище постановою КМУ критеріям поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративним, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов'язків не мав безпосередній контакт з населенням. Посилання відповідача на відсутність бюджетних коштів для відповідної виплати суд визнає безпідставними, та такими, що не спростовують право позивача на нарахування та виплату відповідної компенсації.
Виходячи з підстав та мети запровадження постановою КМУ №375 доплати до заробітної плати (грошового забезпечення), суд підкреслює, що вказана доплата поліцейським має встановлюватися внаслідок забезпечення ними населення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративним, соціальними послугами, а також здійсненням захисту прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян на прилеглій території до об'єктів госпіталізації осіб, хворих на COVID-19, обсервації, та які здійснюють контроль за дотриманням обсервації, самоізоляції, або патрулювання громадських місць, а також вжиття інших заходів, спрямованих включно на запобігання поширення на території України хвороби COVID-19.
Підсумовуючи зазначене вище суд дійшов висновку, що в цій частині позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, у зв'язку із чим підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність ГУНП в Сумській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні грошової компенсації за невикористану щорічну основну та додаткову оплачувану відпустку за 2020 рік та зобов'язати ГУНП в Сумській області внести відомості до наказу від 11.11.2021 №501 о/с щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану щорічну основну та додаткову оплачувану відпустку за 2020 рік, а також нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну основну та додаткову оплачувану відпустку за 2020 рік, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби, суд зазначає наступне.
При розгляді даної справи не є спірним факт не нарахування та не виплати позивачу суми грошової компенсації за невикористану щорічну основну та додаткову оплачувану відпустку за 2020 рік, про що також зазначено в листі ГУНП від 26.11.2021 №1953/05/29/5-21аз-2021. Таку невиплату відповідач у відзиві обґрунтовує тим, що виплата грошової компенсації за невикористані дні відпусток за попередні роки не передбачена нормами спеціального законодавства, а саме Законом України "Про Національну поліцію" та Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання.
Суд не погоджується із таким твердженням відповідача, виходячи із наступного.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію".
Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Згідно зі статтею 60 Закону України "Про Національну поліцію" проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв'язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв'язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.
Частиною першою статті 92 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.
Відповідно до статті 93 Закону України "Про Національну поліцію" тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби. Відпустка тривалістю менше 10 діб за бажанням особи рядового або керівного складу може бути надана одночасно з черговою відпусткою в наступному році. Поліцейським дозволяється, за бажанням, використовувати відпустку частинами. Одна частина відпустки має бути не менше 10 діб. Чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року. Поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.
За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Частиною першою статті 24 Закону України "Про відпустки" передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішній справ України 06.04.2016 № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799 (далі - Порядок № 260) за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.
Принцип верховенства права є складною конструкцією, яка містить ряд обов'язкових елементів, зокрема: законність; юридичну визначеність; заборону свавілля; доступ до правосуддя, представленого незалежними та безсторонніми судами; дотримання прав людини; заборону дискримінації та рівність перед законом. Недотримання хоча б одного з названих елементів публічною адміністрацією означатиме порушення нею принципу верховенства права.
Будь-який необґрунтований неоднаковий підхід законом заборонений, і всі особи мають гарантоване право на рівний та ефективний захист від дискримінації за будь-якою ознакою - раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних та інших переконань, національного чи соціального походження, власності, народження чи іншого статусу.
З аналізу вищевказаних норм слідує, що право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону №580-VIII. Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII, а саме: до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Таким чином, аналізуючи наведені норми законодавства, суд зазначає, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
Отже, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Наведене вище узгоджується із правовим висновком Великої палати Верховного Суду, який викладений у постанові від 19.01.2021 року у справі № 160/10875/19.
Суд вважає безпідставним доводи відповідача про необхідність застосування до спірних правовідносин норм спеціального законодавства, а не трудового, виходячи з наступного.
Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.
З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону №504/96-ВР.
Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.
Вказаний висновок відповідає висновку Великої палати Верховного Суду щодо застосування норм права, викладеному в постанові від 19.01.2021 у справі № 160/10875/19, яка в силу ч.5 ст.242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді даної справи.
Доводи відповідач про те, що ГУНП в Сумській області повинно керуватися виключно положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 зареєстрованому в Міністерстві юстиції України від 29.04.2016 №669/28799 у вирішені питання про компенсацію невикористаних днів своєї відпустки, суд вважає безпідставним, оскільки в Конституції України та в Законі України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський реалізує гарантоване право на відпочинок, в тому числі шляхом використання чергової щорічної оплачуваної відпустки. Особу не може бути позбавлено такого права. Законом визначається лише підстави, порядок та умови надання, тривалість відпустки.
Стосовно позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо зобов'язання Головне управління Національної поліції в Сумській області внести відомості до наказу від 11.11.2021 №501 о/с щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану щорічну основну та додаткову оплачувану відпустку за 2020 рік, а також нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну основну та додаткову оплачувану відпустку за 2020 рік, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби, задоволенню не підлягають, оскільки внесення чи не внесення такої інформації до наказу про звільнення не захищають порушене право позивача на нарахування відповідної спірної компенсації.
Суд, враховуючи вищезазначене, вважає за необхідне обрати належний спосіб захисту порушеного права та визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні грошової компенсації за невикористану щорічну основну та додаткову оплачувану відпустку за 2020 рік та зобов'язати нарахувати та виплати ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану щорічну основну та додаткову оплачувану відпустку за 2020 рік, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.
Стосовно позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо неврахування ОСОБА_1 при обчисленні розміру пенсії при звільненні зі служби в поліції надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10 відсотків посадового окладу та доплати за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час, не нарахованої додаткової доплати до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов'язків в умовах дії карантину, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375 та зобов'язати Головне управління Національної поліції в Сумській області врахувати при обчисленні пенсії при звільненні зі служби в поліції надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10 відсотків посадового окладу та доплати за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час, додаткової доплати до грошового забезпечення для обчислення пенсії при звільнені зі служби в поліції у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов'язків в умовах дії карантину, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень законодавства вбачається, що особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
Тобто, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним за встановленням судом факту їх порушення. Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Таким чином, для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
Верховний Суд України, розглядаючи справу № 21-438а12, у своїй постанові від 26 березня 2013 року прийшов до правового висновку про те, що відповідно до ч. 1 статті 2, п.п. 6, 8 ч. 1 статті 3 ч. 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом захисту в адміністративному судочинстві є саме порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або їхніх посадових чи службових осіб права та інтереси позивачів.
Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оскарження останнього. З аналізу викладеного вбачається, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. У зв'язку із викладеним, у порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права. Суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє.
В даному випадку, зазначені позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо неврахування ОСОБА_1 при обчисленні розміру пенсії при звільненні зі служби в поліції доплати за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час, не нарахованої додаткової доплати до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов'язків в умовах дії карантину, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375 та зобов'язати Головне управління Національної поліції в Сумській області врахувати зазначені виплати при обчисленні пенсії при звільненні зі служби в поліції, позивачем заявлені передчасно, оскільки такі суми на час розгляду даної справи відповідачем взагалі не нараховані та невиплачені позивачу.
Стосовно позовних вимог щодо стягнення на користь позивача суми витрат на правничу допомогу в розмірі 1000 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Пунктом першим частини третьої статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною четвертою статті 134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Позивачем в обґрунтування вимог щодо відшкодування суми правничої допомоги надав договір від 18.11.2021 №02/286-21, укладений із адвокатом Безуглою К.В., акт приймання-передачі наданих послуг від 03.12.2021, товарний чек №1245 від 03.12.2021 на суму 1000грн.
Згідно акту приймання-передачі робіт від 03.12.2021 зазначено про такий вид правової допомоги, як складання позовної заяви на суму 1000 грн., яка відповідає п. 4.1 договору від 18.11.2021.
Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
З огляду на викладене, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд виходить з оцінки складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).
При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, суд, враховує предмет спору та виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5 статті 134, частиною 9 статті 139 КАС України, і враховуючи те, що позивачем фактично заявлено 6 позовних вимог, які частково задоволені судом, вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок відповідача витрати на надання професійної правничої допомоги пропорційно розміру задоволених чотирьох позовних вимог в розмірі 666,67 грн.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 07.11.2015 по 31.10.2017.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Сумській області (м.Суми, вул..Герасима Кондратьєва,23,і.к. 40108777) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,і.к. НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за період з 06.04.2020 по 15.11.2021.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Сумській області (м.Суми, вул..Герасима Кондратьєва,23,і.к. 40108777) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,і.к. НОМЕР_1 ) доплату за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за період з 06.04.2020 по 15.11.2021.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо не нарахування та не виплати в повному обсязі ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов'язків в умовах дії карантину, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375, за період з травня 2021 року по жовтень 2021 року з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін та нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Сумській області(м.Суми, вул..Герасима Кондратьєва,23,і.к. 40108777) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,і.к. НОМЕР_1 ) додаткову доплату до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов'язків в умовах дії карантину, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375, за період з травня 2021 року по жовтень 2021 року з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін і нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні грошової компенсації за невикористану щорічну основну та додаткову оплачувану відпустку за 2020 рік.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Сумській області (м.Суми, вул..Герасима Кондратьєва,23,і.к. 40108777) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,і.к. НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористану щорічну основну та додаткову оплачувану відпустку за 2020 рік, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Сумській області (м.Суми, вул..Герасима Кондратьєва,23,і.к. 40108777) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,і.к. НОМЕР_1 ) суму витрат на правничу допомогу в розмірі 666,67 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Гелета