про відмову у забезпеченні позову
13 липня 2022 року Справа № 480/4543/22
Суддя Сумського окружного адміністративного суду Савицька Н.В., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Суми заяву Приватного підприємства "Запорожець ОВ" про забезпечення позову, подану до подання позову Приватного підприємства "Запорожець ОВ" до Виконавчого комітету Сумської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення,-
До Сумського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "Запорожець ОВ" із заявою про забезпечення позову, у якій просить забезпечити позов Приватного підприємства "Запорожець ОВ" до Виконавчого комітету Сумської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 24.06.2022 р. №250 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 29.04.2022 р. № 112 «Про продовження терміну дії договорів про організацію перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування в м.Суми», шляхом: зупинення дії рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 24.06.2022 р. №250 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 29.04.2022 р. № 112 «Про продовження терміну дії договорів про організацію перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування в м.Суми» та заборонити Виконавчому комітету Сумської міської ради призначати перевізника з обслуговування маршруту №3 «Аеропорт-Героїв Крут» та №19 «Роменська - Ковпака» до набрання законної сили судовим рішенням у справі про визнання протиправним та нечинним рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 24.06.2022 р. №250 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 29.04.2022 р. № 112 «Про продовження терміну дії договорів про організацію перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування в м.Суми» або до сплину року після припинення воєнного стану в Україні в залежності від того, яка подія настане раніше.
Свою заяву Приватне підприємство "Запорожець ОВ" обґрунтовує тим, що вищевказане рішення має очевидні ознаки протиправності, порушує права ПП «Запорожець ОВ», створюючи перешкоди для здійснення законної господарської діяльності в тому числі на час розгляду позову про визнання спірного рішення протиправним, через що має бути зупинено на час розгляду позову ПП «Запорожець ОВ» до Виконавчого комітету Сумської міської.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам.
Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Таким чином, суд розглядає заяву у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи.
Розглянувши та дослідивши додані до заяви докази та надавши їм оцінку, суддя дійшов висновку про не обґрунтованість заяви про забезпечення позову та відповідно відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно із ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За приписами частини 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч.2 ст. 151 КАС України).
Отже, статтею 151 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних обставин, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Згідно роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 “Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 25.04.2019 по справі № 826/10936/18.
Суд звертає увагу, що в заяві про забезпечення позову не зазначено конкретних підстав для його забезпечення, тобто: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Необхідність вжиття заходів забезпечення позову фактично обумовлена протиправністю оскаржуваного рішення.
Однак суд зауважує, що наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дій та/або бездіяльності може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Відповідність оскаржуваного рішення критеріям правомірності, підлягає досліженню при судовому розгляді, а не при вирішенні питання про наявність підстав для забезпечення позову, у зв'язку з чим задоволення такої заяви призведе до фактичного вирішення справи по суті без розгляду справи, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Таким чином, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Також суд зазначає, що можливі негативні наслідки, про які зазначає Приватне підприємство "Запорожець ОВ" у даній заяві, базуються виключно на припущеннях останнього, а зазначене ним порушення його прав має ймовірний, виключно прогнозований характер.
Відтак, у разі забезпечення зазначеного адміністративного позову в такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, передбачених КАС України, що є неприпустимим.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ".
Враховуючи співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для відповідача, суд приходить до висновку про відсутність обставин, які б свідчили про те, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам Приватного підприємства "Запорожець ОВ" до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому спричинити порушення прав та інтересів позивача, або призвести до виникнення складнощів у їх відновленні.
Враховуючи зазначене, виходячи зі змісту поданої заяви та доводів наведених заявником на її обґрунтування, суд дійшов висновку про її необґрунтованість та не вбачає підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви Приватного підприємства "Запорожець ОВ" про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в п'ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.
Суддя Н.В. Савицька