04 липня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/17184/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Довгопол М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Жукова А.Є.,
представника позивача - Лазоренка Ю.М.,
представника відповідача - Дудника В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача - адвоката Лазоренка Юрія Миколайовича про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавської митниці про визнання незаконними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської митниці , в якому, з урахуванням уточнених позовних заяв, просила: визнати незаконним та скасувати наказ №145-о від 05 листопада 2021 року про відсторонення ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 року до 07 грудня 2022 року; визнати незаконним та скасувати наказ № 167-о від 07 грудня 2021 року про відсторонення ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати з 08 грудня 2021 року до 06 січня 2022 року; визнати незаконним та скасувати наказ № 8-о від 05 січня 2022 року про відсторонення ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати з 10 січня 2022 року до 09 лютого 2022 року; визнати незаконним та скасувати наказ № 34-о від 07 лютого 2022 року про відсторонення ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати з 10 лютого 2022 року до 09 березня 2022 року; визнати дії Полтавської митниці протиправними та зобов'язати Полтавську митницю утриматись від видання наказів про відсторонення ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати; зобов'язати Полтавську митницю виплатити ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення ОСОБА_1 від роботи.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.06.2022 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково; визнано протиправним та скасовано наказ Полтавської митниці "Про відсторонення від роботи" №145-о від 05 листопада 2021 року в частині відсторонення ОСОБА_1 від роботи (виконання робіт); визнано протиправним та скасовано наказ Полтавської митниці "Про відсторонення від роботи" № 167-о від 07 грудня 2021 року; визнано протиправним та скасовано наказ Полтавської митниці "Про відсторонення від роботи" № 8-о від 05 січня 2022 року; визнано протиправним та скасовано наказ Полтавської митниці "Про відсторонення від роботи" № 34-о від 07 лютого 2022 року; зобов'язано Полтавську митницю нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за період відсторонення ОСОБА_1 від роботи відповідно до наказів Полтавської митниці "Про відсторонення від роботи" №145-о від 05 листопада 2021 року ; № 167-о від 07 грудня 2021 року; № 8-о від 05 січня 2022 року; № 34-о від 07 лютого 2022 року, протягом якого не нараховувалася та не виплачувалася заробітна плата; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 3885,20 грн (три тисячі вісімсот вісімдесят п'ять гривень двадцять копійок) .
24.06.2022 представником позивача до закінчення судових дебатів зроблено заяву про те, що документи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу будуть подані після ухвалення судового рішення, у строк, встановлений КАС України /а.с. 3 том 2/.
28.06.2022 до суду надійшла заява представника позивача - адвоката Лазоренко Юрія Миколайовича про ухвалення додаткового рішення про стягнення на користь позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу, загальний розмір яких складає 15000,00 грн /а.с. 13 - 16, том 2/.
Ухвалою суду від 29.06.2022 призначено судове засідання для розгляду заяви представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення на 04.07.2022 об 11:00.
У судовому засіданні представник позивача підтримав подану заяву, просив її задовольнити.
Представник відповідача 04.07.2022 подав клопотання про зменшення розміру судових витрат, в якому просив відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі. У клопотанні звернуто увагу на те, що ні ОСОБА_1 , ні її представником до заяви не долучені докази здійсненої оплати за надані послуги адвокатом відповідно до пункту 5.2. договору про надання правової (правничої) допомоги від 15.11.2021 № 02/11, не долучено переліку адвокатських послуг та їх вартості, передбаченого п. 4.2. договору, натомість додано опис робіт (наданих послуг) адвокатом, який не містить узгодження сторонами договору. Отже, на думку представника відповідача заява від 28.06.2022 не містить жодних належних і допустимих доказів, що під час розгляду справи № 440/17184/21 адвокат Лазоренко Ю.М. поніс будь-які матеріальні витрати, пов'язані з розглядом, а ОСОБА_1 понесла матеріальні витрати під час отримання правової допомоги у вигляді сплати коштів за отримані послуги адвоката.
У судовому засіданні 04.07.2022 представник відповідача заперечував проти задоволення заяви представника позивача про винесення додаткового судового рішення з мотивів, наведених у клопотанні про зменшення розміру судових витрат.
Вирішуючи заяву представника позивача - адвоката Лазоренка Юрія Миколайовича про ухвалення додаткового рішення про стягнення на користь позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.
Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до частин 3 - 5 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Відповідно до частини 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Беручи до уваги те, що судом у рішенні від 24.06.2022 не вирішено питання про судові витрати на правничу допомогу з огляду на подання представником позивача до закінчення судових дебатів заяви про подання доказів після винесення судового рішення, при цьому представником позивача у строк, встановлений частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, подано до суду документи, що стосуються витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для ухвалення додаткового судового рішення.
Отже, заява представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу, суд враховує наступне.
За змістом положень частин 2 - 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частинами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Крім того, як визначено частиною дев'ятою статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз викладених норм свідчить, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні відшкодування витрат на суму гонорару адвоката, суд виходить з реальності адвокатських витрат (чи мали місце ці витрати, чи була в них необхідність), а також розумності їх розміру. Такі критерії застосовує Європейській суд з прав людини. У справі "East/West Allianse Limited" суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати фактично мали місце, були неминучі, а їх розмір є обґрунтованим.
На підтвердження складу та розміру понесених витрат на правничу допомогу представником позивача подано до матеріалів справи: договір № 02/11 про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 15.11.2021 /а.с. 17 том 2/, опис робіт (наданих послуг) адвокатом згідно договору № 02/11 від 15.11.2021 (правові послуги під час розгляду справи № 440/17184/21 у Полтавському окружному адміністративному суді) від 24.06.2022 /а.с. 18 том 2/, Акт № 1 від 04.06.2022 здачі-прийняття наданих послуг відповідно до договору № 02/11 від 15.11.2021 /а.с. 19 том 2/.
Згідно з пунктами 4.2 - 4.3 договору № 02/11 про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 15.11.2021 гонорар сплачується клієнтом за кожну адвокатську послугу (абонентське обслуговування чи ведення конкретної справи) у готівковому або безготівковому розрахунку. Обсяг кожної послуги і її вартість визначається за домовленістю сторін та обумовлюється у Додатках до цього договору (частина 2 статті 21 Закону України "Про інформацію") і є конфіденційною частиною цього договору. При цьому обсяг адвокатських послуг і їх вартість обумовлюється сторонами письмово, що підтверджується підписанням клієнтом та бюро відповідного переліку адвокатських послуг та їх вартості. До вартості адвокатських послуг включається: гонорар адвоката, оплата роботи помічників адвоката та технічних працівників бюро, витрати на забезпечення бюро, оплата вартості аудиторів, експертів та інших фахівців, залучених бюро до виконання завдань клієнта.
Зі змісту Акту №1 здачі-приймання наданих послуг від 24.06.2022 слідує, що адвокатським бюро "Юрія Лазоренка" в особі директора Лазоренка Ю.М. надано наступні послуги: 1) консультація, узгодження правової позиції клаєнта, укладання договору про надання правової допомоги - 1500,00 грн; підготовка, складання та подання позовної заяви до суду, з урахуванням уточнених та доповнених позовних вимог - 7000,00 грн; підготовка заяв та інших процесуальних питань (заява про виклик свідків, клопотання про долучення доказів), складання та подання адвокатського запиту до Полтавської митниці - 2000,00 грн; гонорар адвоката за участь в судових засіданнях (загальна кількість засідань - 3) - 4500,00 грн, всього вартість послуг - 15000,00 грн.
Суд зауважує, що вартість послуг щодо консультації, узгодження правової позиції клієнта, укладання договору про надання правової допомоги, враховуючи зміст таких послуг, в тому числі, використання бланку договору про надання правової допомоги, а також відсутність посилання на кількість витрачених годин (хвилин), є завищеною, натомість достатнім та розумним розміром гонорару за такі послуги є 500,00 грн.
Також суд виходить з того, що уточнені позовні заяви ОСОБА_1 частково відтворювали зміст основної позовної заяви, відтак вартість послуг за підготовку, складання, подання уточненої позовної заяви до суду у сумі 2000 грн є завищеною, водночас достатнім розміром гонорару за цю послугу є 1000,00 грн, а за дві уточнені позовні заяви - 2000 грн.
Крім того, вартість послуг за підготовку заяв та інших процесуальних питань (заява про виклик свідків, клопотання про долучення доказів, складання та подання адвокатського запиту, з огляду на незначний обсяг документів, є надмірною у сумі 2000 грн, натомість об'єктивним розміром витрат є 1000 грн.
Стосовно гонорару адвоката за представництво в суді першої інстанції (з розрахунку кількості засідань - 3) у розмірі 4500,00 грн, суд вважає, що достатнім розумним розміром гонорару за такі послуги є 1500,00 грн.
З урахуванням наведеного, та враховуючи заперечення відповідача щодо розміру витрат, оцінивши надані позивачем докази у їх сукупності, суд, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі до 8000,00 грн.
Суд критично оцінює доводи представника відповідача про відсутність підстав для розподілу витрат на правничу допомогу з огляду на те, що ні Лазоренко Н.Г., ні її представником до заяви не долучені докази здійсненої оплати за надані послуги адвокатом відповідно до пункту 5.2. договору про надання правової (правничої) допомоги від 15.11.2021 № 02/11. Суд наголошує, що пунктом 1 частини 3 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Таким чином процесуальним законодавством не вимагається доведення факту сплати вартості послуг і виконаних робіт адвоката для їх розподілу судом, натомість достатнім є встановлення факту, що такі послуги підлягають оплаті, про що у цій справі свідчить акт здачі-прийняття наданих послуг.
При цьому суд зауважує, що питання недотримання строків оплати таких послуг, визначених у договорі, наслідки цього, стосується відповідальності сторін договору за невиконання договірних зобов'язань, та не впливає на розподіл судових витрат.
Щодо посилань представника відповідача на те, що позивачем не долучено переліку адвокатських послуг та їх вартості, передбаченого п. 4.2. договору, натомість додано опис робіт (наданих послуг) адвокатом, який не містить узгодження сторонами договору, суд зауважує, що невідповідність за назвою складеного в ході виконання договору документа умовам договору не свідчить про невиконання договору. Суд зазначає, що складений здачі-прийняття послуг, наявні у справі документи, складені адвокатом, свідчать про реальне надання послуг професійної правничої допомоги та наявність витрат позивача, які підлягають сплаті адвокату.
Враховуючи викладене вище, суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавської митниці про визнання незаконними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці (вул. Кукоби Анатолія, 28, м. Полтава, 36022, код ЄДРПОУ 43997576) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн (вісім тисяч гривень нуль копійок).
Керуючись статтями 245, 246, 252 Кодексу адміністративного судочинства України,
Заяву представника позивача - адвоката Лазоренко Юрія Миколайовича про ухвалення додаткового судового рішення - задовольнити.
Ухвалити додаткове рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавської митниці про визнання незаконними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці (вул. Кукоби Анатолія, 28, м. Полтава, 36022, код ЄДРПОУ 43997576) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн (вісім тисяч гривень нуль копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 13 липня 2022 року.
Суддя М.В. Довгопол