12 липня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/4857/22
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петрової Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАВІАСЕРВІС" до Міністерства юстиції України, Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, -
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАВІАСЕРВІС" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, а саме просить:
- скасувати постанову державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 26.04.2022 ВП №64870193 про закінчення виконавчого провадження.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказував на те, що оскаржувана постанова прийнята відповідачем із порушенням пункту 11 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон №606-XIV), оскільки виконавче провадження закінчено без фактичного виконання судового рішення.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/4857/22, залучено ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України до участі у справі в якості співвідповідача.
14.06.2022 до суду надійшов відзив на позов в якому Міністерством юстиції зазначено, що в порядку примусового виконання рішення суду державним виконавцем керуючись вимогами статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» 26.04.2021 та 21.05.2021 винесено постанови про накладення штрафу на ДПС України в сумі 5100 грн та 10200 грн. Зазначено, що боржника неодноразово було попереджено про відповідальність за невиконання рішення суду. 09.07.2021 державним виконавцем, керуючись вимогами статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» та статтею 382 КК України, направлено до Слідчого управління ГУНП у м. Києві повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення. Станом на 26.04.2022 рішення суду не було виконаним, хоча про наявність даного рішення та відкриття виконавчого провадження боржнику було відомо заздалегідь. За доводами представника Міністерства юстиції України державним виконавцем проведено всі дії, передбачені статтею 63 та 75 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, відповідач-1 зазначає, що з огляду на те, що рішення суду виконати без участі боржника не виявляється можливим дане виконавче провадження підлягає закінченню на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». З огляду на зазначене, представник відповідача -1 стверджує, що державним виконавцем не було порушено вимоги Закону України «Про виконавче провадження».
Розгляд даної справи, відповідно до статті 258, частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
З матеріалів справи вбачається, що 17.03.2021 до ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАВІАСЕРВІС" про примусове виконання рішення суду з примусового виконання виконавчого листа, виданого Полтавським окружним адміністративним судом 26.02.2021 у справі №440/255/20.
18.03.2021 старшим державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 64870193 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Полтавським окружним адміністративним судом 26.02.2021 у справі №440/255/20.
26.04.2021 старшим державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України винесено постанову про накладення штрафу на боржника - ДПС України за невиконання рішення суду у справі №440/255/20 у розмірі 5100 грн.
221.05.2021 старшим державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України винесено постанову про накладення штрафу на боржника - ДПС України за невиконання рішення суду у справі №440/255/20 у розмірі 10200 грн.
09.07.2021 за вих. № 64870193/20.1-3 ВПВР Департаментом ДВС Міністерства юстиції України керуючись ст. ст. 18, 63, 65, 75 Закону України «Про виконавче провадження» та статтею 382 КК України направлено на адресу Слідчого управління ГУНП у м. Києві повідомлення про вчинення кримінального правопорушення з проханням розглянути питання щодо притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ДПС України за невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2020 у справі №440/255/20, яке набрало законної сили 09.12.2020.
26.04.2022 старшим державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 64870193, оскільки станом на 26.04.2022 рішення суду не було виконаним, хоча про наявність даного рішення та відкриття виконавчого провадження боржнику було відомо заздалегідь.
У постанові зазначено, що державним виконавцем проведено всі дії передбачені ст. ст. 63 та 75 Закону України «Про виконавче провадження». З огляду на те, що рішення суду виконати без участі боржника не виявляється можливим дане виконавче провадження підлягає закінченню на підставі пункту 11 частини першої статті 39 та статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами першою, другою статті 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII /надалі - Закон № 1404-VIII/.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Положеннями пункту 1 частини 2 статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (пункт 1 частини третьої, частина четверта статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
За приписами пункту 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
За приписами частини першої статті 41 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
Частиною першою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до частини третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
У цій справі спір стосується повноти заходів, вжитих державним виконавцем з метою примусового виконання рішення суду на користь позивача, а також правомірності постанови про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини (надалі - «ЄСПЛ») у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.
Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
Відтак виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, складовою права на справедливий суд.
Водночас суд зазначає, що невиконання боржником рішення після накладення на нього штрафу не може свідчити про вжиття заходів примусового виконання рішення й не свідчить про неможливість його виконання.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 18 червня 2019 року у справі №826/14580/16 (пункти 40-43) підтримав правову позицію, відповідно до якої накладення на боржника повторного штрафу і звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.
За цією позицією, накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.
Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов'язкового рішення суду.
Отже, розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця, суд має враховувати, що Законом України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов'язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.
Частиною третьою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (пункт 10); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункт 22).
Разом з цим, матеріалами справи не підтверджено виконання державним виконавцем вказаних приписів чинного законодавства.
Таким чином, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі №750/9782/16-а, від 7 серпня 2019 року у справі №378/1033/17, від 4 вересня 2019 року у справі №286/1810/17, від 7 жовтня 2020 року у справі №461/6978/19, від 25 листопада 2020 року у справі №554/10283/18.
Юридична оцінка обставин справи дає підстави для задоволення позовної вимоги про визнання протиправною і скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 26.04.2022 ВП №64870193, оскільки вона винесена передчасно й за відсутності реального виконання судового рішення.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 2481,00 грн.
Таким чином, при задоволенні позову позивача суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2481,00 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАВІАСЕРВІС" (вул. Свіштовська, буд. 11, м. Кременчук, Полтавська область, 39610, код ЄДРПОУ 36504056) до Міністерства юстиції України (вул. Городецького, буд. 13, м. Київ 1, 01001, код ЄДРПОУ 00015622), Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, буд. 13, м. Київ 1, 01001, код ЄДРПОУ 00015622) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 26.04.2022 ВП №64870193 про закінчення виконавчого провадження.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, буд. 13, м. Київ 1, 01001, код ЄДРПОУ 00015622) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАВІАСЕРВІС" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2481,00 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Л.М. Петрова