Справа № 463/2625/21 Головуючий у 1 інстанції: Жовнір Г.Б.
Провадження № 22-ц/811/4494/21 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р.В.
30 червня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Савуляка Р.В.,
суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.
секретаря: Савчук Г.В.,
з участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 11 листопада 2021 року та додаткове рішення цього суду від 17 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди,-
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування повних вимог посилалась на те, що будучи громадянкою Лівії, разом з чоловіком та малолітньою дитиною на законних підставах постійно проживає в Україні, а саме за місцем оренди житла, за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_3 проживає поверхом нижче у квартирі АДРЕСА_2 , та систематично, безпідставно, безпричинно вчиняє дії, якими принижує її честь та гідність, чим спричиняє їй глибокі душевні та психічні страждання.
Вказувала, що відповідачка неодноразово кричала на неї та обзивала її, називаючи «чуркою» та «чорною мавпою» і такі дії ОСОБА_3 спричинили їй моральну шкоду, оскільки відповідач у грубій формі порівнюючи її зовнішність, як людини, із зовнішністю тварини, а також у зневажливій та лайливій формі висловлюючи свою думку щодо її національного походження, расової приналежності, кольору шкіри, принизила її честь та людську гідність, дискримінувала її в очах суспільства на ґрунті расової та національної приналежності.
Крім цього зазначала, що внаслідок безпідставних та незаконних дій відповідача вона пережила сильні емоційні страждання та психічні потрясіння, що у свою чергу призвело до втрати спокою та сну, замкнутості та постійної стурбованості, порушення звичного для неї та її сім'ї режиму життя та побуту. На даний час вона перебуває в стійкому пригніченому стресовому стані, відчуває боязнь за своє та своєї сім'ї майбутнє, систематично безпричинно плаче, змушена звертатися по медичну допомогу, як до лікаря невролога, так і психіатра.
Зважаючи на вищенаведені обставини, позивачка оцінювала розмір заподіяної моральної шкоди в сумі 150 тис. грн., відшкодування якої просила стягнути з відповідачки разом із понесеними судовими витратами.
Оскаржуваним рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 11 листопада 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 відшкодування моральної шкоди у розмірі 40 000, 00 грн. (сорок тисяч гривень).
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати - 2270, 00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень) судового збору.
17 січня 2022 року Личаківським районним судом м. Львова постановлено по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди - додаткове рішення.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати пов'язані з розглядом справи в розмірі 6584 грн. (шість тисяч п'ятсот вісімдесят чотири гривні).
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 11 листопада 2021 року оскаржила ОСОБА_3 .
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції не врахував, що ні поліція, ні адміністрація ОСББ, ні власниця квартири протягом тривалого часу не вчинили жодних дій з метою припинення протиправної поведінки позивачки та її сім'ї.
Вважає, що суд помилково оцінив її оціночні судження та використані порівняння і алегорії як образливі висловлювання.
Стверджує, щ в неї не було жодного наміру принизити честь і гідність позивачки, а тим більше дискримінувати її за ознаками раси та кольору шкіри.
Зазначає, що вона допускає, що її висловлювання могли бути невірно протактовані позивачкою та могли образити її, а тому вона готова компенсувати їй моральну шкоду в розмірі 5000 грн.
Просила рішення суду змінити та стягнути з неї на користь позивачки відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 гривень.
30 червня 2022 року від ОСОБА_3 надійшла заява в якій вона просить відкласти розгляд справи, посилаючись на те, що вона перебуває за межами м. Львова до початку липня 2022 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зазначене клопотання колегією суддів було відхилено як необґрунтоване, оскільки заявником не подано підтверджуючих доказів з приводу обставин, викладених у заяві.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність її часткового задоволення.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Судом та матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка Лівії, маючи дозвіл на постійне проживання в Україні (а.с.7), разом з чоловіком ОСОБА_5 (а.с.10-13) та малолітньою дитиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.17), станом на грудень 2020 - лютий 2021 років фактично проживала в квартирі АДРЕСА_3 .
Поверхом нижче, в квартирі АДРЕСА_4 , що розташована під квартирою АДРЕСА_5 , проживає відповідач ОСОБА_3 .
Позивач звертаючись із позовом до суду, зазначила про порушення її особистого немайнового права діями відповідача, які мали місце зокрема 03 грудня 2020 року приблизно о 11.00 год. коли вона перебувала вдома з маленькою дитиною, до неї прийшла ОСОБА_3 , стала сильно грюкати руками та ногами у вхідні двері квартири, при цьому, кричала, ображала її нецензурною лайкою, неодноразово називаючи «чорною мавпою» та «чуркою»., також 12 грудня 2020 року коли вона разом з дитиною гуляла на дитячому майданчику біля будинку, відповідач повторно, безпричинно, в присутності інших сусідів, ображала її нецензурними словами, в тому числі називала «чорною мавпою».
Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
При цьому, ст.26 Конституції України, ст.3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» установлено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Таким чином, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати відносно особи недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Положеннями статті 201 Цивільного кодексу України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
Главою 22 ЦК України визначено перелік особистих немайнових прав фізичної особи, серед яких право на повагу до гідності та честі (стаття 297 ЦК України) та право на недоторканість ділової репутації (стаття 299 ЦК України).
З врахуванням роз'яснень у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної чи юридичної особи» під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.
У пунктах 1, 19 цієї постанови Верховний Суд України роз'яснив, що беручи до уваги положення статей 32, 34 Конституції України, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду.
У відповідності до ст.1 Протоколу №12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.97, здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження або за іншою ознакою.
Статтею 5 Міжнародної конвенції про ліквідацію усіх форм расової дискримінації визначено, що відповідно до основних зобов'язань, викладених у Статті 2 цієї Конвенції, Держави-учасниці зобов'язуються заборонити і ліквідувати расову дискримінацію в усіх її формах і забезпечити рівноправність кожної людини перед законом, без розрізнення раси, кольору шкіри, національного або етнічного походження.
З наведеного слідує, що у випадку доведення стороною позивача, що висловлювання відповідача, чи поширення ним інформації в інший спосіб є фактичним твердженням, висловленим в брутальній, принизливій чи непристойній формі, а крім того, якщо такі твердження поєднані із дискримінаційною ознакою щодо кольору шкіри, расової чи національної приналежності, що заборонено законодавством та напряму призводить до наслідку у вигляді зниження цінності конкретної фізичної особи, як унікальної біопсихосоціальної цінності, а також негативно впливає на її позитивну соціальну оцінку в очах оточуючих, їх слід вважати такими, що принижують честь та гідність позивача.
Судом встановлено, що відповідачкою неодноразово, 03 грудня 2020 року, 12 грудня 2020 року та 02 січня 2021 року, в присутності інших осіб, було названо позивачку образливими словами, а також здійснено систематичне переслідування та цькування за національною та расовою приналежністю. Вказані факти встановлені показами свідків (а.с. 20-25) та оглянутим в суді першої інстанції записом з відеокамер спостереження від 02 січня 2021 року.
Згідно висновку амбулаторної судово - психологічної експертизи КП ЛОР «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» №10/К від 11 травня 2021 року наявність психотравмуючих факторів обгрунтовують виникнення моральної шкоди - приниження честі, гідності та расової дискримінації у ОСОБА_7 внаслідок психологічного стресу; психологічного дискомфорту при зіткненні із будь - якими натяками, що символізують чи нагадують про обставини справи; погіршення психофізіологічного й психоемоційного стану.(а.с. 67)
За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що діями громадянки ОСОБА_3 позивачці було спричинено моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню.
В той же час, з розміром моральної шкоди, який визначений судом першої інстанції та підлягає стягненню з ОСОБА_3 колегія суддів не може погодитись, виходячи із наступних обставин.
Згідно ч. 1, 3, 4, 5 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК моральна шкода полягає у: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно п.3, 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4 визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зав'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачка ОСОБА_3 є пенсіонеркою та особою з інвалідністю 3 групи, що підтверджується довідкою № 1069701.
Крім того, убачається, що відповідачка неодноразово зверталася до позивачки з проханням дотримуватись режиму тиші в нічний час. Адже квартира яку орендувала позивачка знаходиться поверхом вище квартири відповідачки, і з слів відповідачки, там постійно був шум, музика, пісні та феєрверки.
З метою мирного врегулювання ситуації, вона неодноразово зверталася до власниці квартири поверхом вище вплинути на своїх орендарів. Також ОСОБА_3 написала кілька звернень голові ОСББ від 27 грудня 2020 року, 15 березня 2021 року та 23 березня 2021 року, проте це не вирішило конфліктної ситуації.
ОСОБА_3 , як старша жінка, на емоціях висловлювала свої претензії до ОСОБА_4 припинити шум з квартири поверхом вище, що невірно було сприйнято останньою.
Вказані обставини не було враховано судом при ухваленні оскаржуваного рішення, щодо компенсації моральної шкоди.
Тому при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди судом апеляційної інстанції враховується характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних,тощо), яких зазнала позивачка, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховуються стан здоров'я потерпілої, тяжкість вимушених змін у її життєвих ї виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
З урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості розмір моральної шкоди колегія суддів визначає у 20000 гривень .
Вимоги позивачки про стягнення на її користь 150 000 гривень моральної шкоди та розмір моральної шкоди в сумі 40 000 гривень, визначений судом першої інстанції в оскаржуваному рішення є очевидно завищеними, належним чином не мотивованими, тому в такому розмірі моральна шкода не може бути стягнутою.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За змістом ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3 , зміни рішення Личаківського районного суду м. Львова від 11 листопада 2021 року шляхом стягнення та ухвалення нового рішення, яким частково задовольнити позов, стягнувши з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 000, 00 грн., 302 грн судових витрат за подання позову та 3280 грн. судових витрат за надання професійної правничої допомоги та оплату вартості експертизи.
Керуючись ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 11 листопада 2021 року та додаткове рішення цього суду від 17 січня 2022 року - змінити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 000, 00 грн. ( двадцять тисяч гривень).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати - 302 грн. судових витрат за подання позову.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 3280 грн. судових витрат за надання професійної правничої допомоги та оплату вартості експертизи.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 13 липня 2022 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Приколота Т.І.