Справа № 466/2112/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/483/22 Доповідач: ОСОБА_2
08 липня 2022 року у м. Львові
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду
під головуванням судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 03 травня 2022 року про відмову у заміні невідбутої частина покарання більш м'яким,
з участю: прокурора ОСОБА_7 ,
засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
встановила:
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 03 травня 2022 року у задоволенні спільного клопотання начальника установи - начальника арештного дому державної установи «Личаківська виправна колонія (№30)» та Спостережної комісії Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про заміну не відбутої частини покарання більш м'яким у виді обмеження волі засудженому ОСОБА_6 відмовлено.
На вказану ухвалу суду засуджений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій просить розглянути оскаржувану ухвалу та застосувати до нього заміну невідбутої частини покарання більш м'яким. В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що за час відбування покарання в УВП (№12) м. Івано-Франківська допустив одне порушення вимог режиму утримання, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності. У державній установі ЛВК №30 м. Львова з 14.12.2019р. був працевлаштований в їдальні установи, допустив одне порушення, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності. Адміністрацією установи ЛВК № 30 заохочувався шість разів. Вказує, що відшкодування судових витрат не проводилось, оскільки на адресу установи не надходила постанова про звернення стягнень на доходи.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого у підтримку поданої апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечив вимоги апеляційної скарги засудженого, вивчивши матеріали клопотання та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Згідно із положеннями ч. 1 ст. 82 КК України особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.
Відповідно до ч. 3, п.2 ч.4 ст. 82 КК України заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення, при фактичному відбутті ним не менше половини строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин або кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона була засуджена до позбавлення волі.
Згідно матеріалів справи вироком Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 31.07.2019р. ОСОБА_6 засуджений за ч.2 ст.289, ч. 2 ст. 289, ч.4 ст.70, ч.1 ст.71 КК України на 6 років 6 місяців позбавлення волі. Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 26.11.2019р. вирок від 31.07.2019р. у частині призначення покарання змінено, постановлено вважати ОСОБА_6 засудженим за ч.2 ст.289, ч.4 ст.70 КК України на 6 років позбавлення волі без конфіскації майна. У решті вирок залишено без змін.
Початок терміну покарання 11 березня 2019 року, кінець терміну - 11.03.2025 року.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції з належною повнотою досліджено матеріали спільного клопотання адміністрації арештного дому державної установи «Личаківська виправна колонія (№30)» та спостережної комісії Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради.
Засуджений ОСОБА_6 відбув 1/2 строку призначеного йому покарання.
З представлених документів, які враховані судом першої інстанції, вбачається, що засуджений ОСОБА_6 , перебуваючи з 14.05.2019р. в УВП (№12) м. Івано-Франківськ допустив одне порушення вимог режиму утримання, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності. Адміністрацією УВП (№12) не заохочувався.
З 14.12.2019р. засуджений ОСОБА_6 перебуває у ДУ «Личаківська виправна колонія (№30)». Січень, лютий та з листопада 2020р. по лютий 2021р. був працевлаштований в їдальні установи. За час відбування покарання в установі допустив одне порушення вимог режиму утримання, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності. Адміністрацією установи заохочувався шість разів.
Згідно довідки на засудженого ОСОБА_6 вироком Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 31.07.2017р., зміненого ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 26.11.2019р., передбачена сплата в користь Івано-Франківського НДЕКЦ МВС України витрат за проведення експертиз в сумі 6 628,24 грн. Станом на 24.03.2022 на адресу установи постанова про звернення стягнень на доходи боржника не надходила. Відшкодування не проводились.
Крім цього, судом першої інстанції підставно враховано дані про особу засудженого ОСОБА_6 , який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, у тому числі за вчинення умисних тяжких злочинів, раніше звільнявся з місць позбавлення волі умовно-достроково на невідбутий термін покарання, однак продовжив вчиняти злочини, а також наявність невідшкодованого засудженим стягнення за проведення експертиз, визначеного вироком Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 31.07.2017р., зміненого ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 26.11.2019р.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що адміністрацією установи не надано достатніх доказів того, що засуджений ОСОБА_6 у період відбування покарання своєю поведінкою на даний час засвідчив успішність процесу виправлення.
Апеляційні доводи засудженого ОСОБА_6 про те, що відшкодування судових витрат не проводилось, оскільки на адресу установи не надходила постанова про звернення стягнень на доходи, не спростовують висновки місцевого суду щодо відмови у застосування до засудженого положень ст. 82 КК України.
При цьому, колегія суддів враховує, що засуджений ОСОБА_6 будучи працевлаштованим в установі та знаючи про необхідність сплатити, визначену вироком суду суму судових витрат не вчинив жодних дій для відшкодування цих витрат.
Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що зазначені у клопотанні та наведені засудженим в апеляційній скарзі обставини не підтверджують, що на даний час ОСОБА_6 став на шлях виправлення, а тому застосування до нього положень ст. 82 КК України на даному етапі є передчасним.
З урахуванням наведеного та конкретних обставин справи, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову у застосуванні положень ст. 82 КК України до засудженого ОСОБА_6 , як такому, що не став на шлях виправлення.
Будь-яких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та закону України про кримінальну відповідальність при розгляді клопотання, які б вплинули на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення, колегією суддів не встановлено.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга засудженого не містить правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, а отже є необґрунтованою.
Ухвала Шевченківського районного суду м. Львова від 03 травня 2022 року щодо ОСОБА_6 у повній мірі відповідає вимогам ст. 370 КПК України.
Керуючись ст.ст. 376 ч.2, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 03 травня 2022 року про відмову у заміні невідбутої частини покарання більш м'яким засудженому ОСОБА_6 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточна та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді: