Справа № 309/3778/19
Закарпатський апеляційний суд
12.07.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Ужгороді справу про адміністративне правопорушення №33/4806/234/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Хустського районного суду Закарпатської області від 09.12.2019.
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , не працюючий, раніше до адміністративної відповідальності не притягався, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 316949 від 06.12.2019 та постанови судді від 09.12.2019 вбачається, що 01.12.2019 біля 09 год. в АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_1 виражався нецензурними словами в адресу своєї дочки ОСОБА_3 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду від 09.12.2019 скасувати та закрити провадження в справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Вважає, що постанова суду є незаконною, постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновку суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує на те, що в порушення ст.278 КУпАП, поза увагою суду першої інстанції залишилось правильність складання протоколу про адміністративне правопорушення, де не відображено всіх обов'язкових ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, а також невірно вказано його анкетні дані при викладенні суті адміністративного правопорушення. Також вказує на безпідставність кваліфікації його дій як вчинення насильства, з огляду на те, що у протоколі відсутні посилання на наявність будь-яких ознак насильства, однак у постанові суду зазначено про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення психологічного насильства, однак у описовій частині постанови про вчинення такого не йдеться і в чому воно виражалось не зазначено. Також ОСОБА_1 вказує й на те, що при складенні протоколу йому не було роз'ясненого його процесуальних прав, зокрема і права на користування правовою допомогою. Між ним та дружиною й доньками наявні неприязні стосунки, тому безпідставним вважає зазначенні у тексті постанови факт визнання ним своєї вини у вчиненні правопорушення. Також вважає, що у провадженні Хустського районного суду
-2-
перебуває ще одна справа про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП, яка розглянута в той самий день тим самим складом суду, а тому суд, при розгляді даної справи не дотримав вимог ч.2 ст.36 КУпАП та не об'єднав їх у одне провадження, внаслідок чого він був двічі притягнутий до відповідальності за одне і те саме правопорушення.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Шаранича С.С., неявка яких з урахуванням положень ч.6 ст.294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. При цьому, враховується те, що ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Шаранич С.С. належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи, а розгляд справи чотири рази відкладався за клопотанням захисника ОСОБА_1 - адвоката Шаранича С.С.
В обґрунтування доводів клопотання про відкладення розгляду справи захисник - адвокат Шаранич С.С. посилався на його участь у слідчих діях та у розгляді інших справ, при цьому жодного разу не надав належних доказів, які б підтверджували ці обставини. Разом з тим, адвокатом не обґрунтовано чому саме, він визнав за необхідне прийняти участь у проведенні слідчої дії чи у розгляді іншої справи та чому вони є пріоритетнішими за дану справу.
В останньому клопотанні від 12.07.2022, захисник - адвокат Шаранич С.С. в черговий раз послався на неможливість прибути у судове засідання через його участь у проведенні слідчої дії у кримінальному провадженні, однак не надав апеляційному суду будь-яких даних (виклик, повідомлення), які б підтвердили це. Апеляційний суд зауважує, що долучений до клопотання витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань, сам по собі не підтверджує участь адвоката у слідчих діях.
Апеляційний суд вважає, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності та її захисник повинні добросовісно використовувати надані процесуальні права, не зловживати ними та зобов'язані демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання.
Під зловживанням правом, як матеріальним, так і процесуальним, Європейський Суд з прав людини у своїй практиці розуміє таке його використання, яке спрямоване на боротьбу із закладеним у ньому ж позитивним регулятивним потенціалом, в тому числі, що суперечить принципу правової визначеності.
За своєю суттю дії, спрямовані на зловживання процесуальними правами, хоч і виглядають як дії, спрямовані на повне та всебічне дослідження обставин справи або захист порушеного права стороною процесу, однак по суті вони направлені на деструктивність судового розгляду.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що чергове клопотання захисника-адвоката Шаранича С.С. про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню, оскільки ним не доведено наявність поважних причин, які свідчать про неможливість приймати участь у розгляді справи щодо ОСОБА_1 .
Разом з тим, приймаючи рішення про розгляд справи без участі ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Шаранича С.С. враховуються і вимоги чинного законодавства щодо розгляду справи в розумні строки.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані в справі докази, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на
-3-
основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
Оскаржувана постанова судді щодо ОСОБА_1 цим вимогам не відповідає.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішеннями ЄСПЛ у справах «Надточій проти України» (заява № 7460/03), «Швидка проти України» (заява №17888/12), встановлено кримінальний характер Кодексу України про адміністративні правопорушення, особливо ст.173 КУпАП, у тому числі з огляду на санкцію цієї статті (справа «Енгель та інші проти Нідерландів», рішення від 08.06.1976).
За ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За змістом ст.256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, який відповідно до ст.251 цього Кодексу є одним з основних джерел доказів, має містити, зокрема місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У справі щодо ОСОБА_1 суд цих обставин не перевірив та не звернув уваги на те, що за змістом протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст.256 КУпАП, зокрема формулювання обставин правопорушення, яке ставиться в вину ОСОБА_1 за своїми ознаками не відповідає вимогам, закріпленим в ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 №316949 від 06.12.2019 вбачається, що ОСОБА_1 ставилось у вину те, що 01.12.2019 біля 09 год. в АДРЕСА_1 , виражався нецензурними словами в адресу громадянки ОСОБА_4 .
Проте, диспозиція ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення насильства в сім'ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру ( застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
-4-
Відповідно до ст.1 Закону України «Про попередження насильства в сім'ї» термін насильство в сім'ї - це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї по відношенню до іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю.
Психологічне насильство, відповідно до закону, - це насильство, пов'язане з дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров'ю.
Отже законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого або ж могло спричинити таку шкоду.
Ці обставини (завдання шкоди фізичному здоров'ю або завдання шкоди психічному здоров'ю чи можливість спричинення якогось виду шкоди), як обов'язкові елементи складу правопорушення повинні бути зазначені у протоколі.
В іншому випадку - буде порушено право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на захист.
Проте, з протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 316949 від 06.12.2019 вбачається, що в ході складання протоколу можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілій ОСОБА_3 , встановлена не була.
Таким чином, матеріали справи не містять достатньої кількості належних та допустимих доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених у диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП та настання (можливість настання) для потерпілої особи наслідків, зазначених у цій статті. Відтак, дії, вчинені ОСОБА_1 в межах цього конфлікту не досягли межі, які б вказували на вчинення ним того виду насильства, який визначений у диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП. Отже, протокол про адміністративне правопорушення, який є процесуальним документом, внаслідок якого проводиться подальше провадження у справі, не містить посилання на наявність обов'язкових наслідків, зазначених у ч.1 ст.173-2 КУпАП, що виключає адміністративну відповідальність особи за данною статтею.
Крім того, всупереч вимогам ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, при викладенні суті вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, вказано про те, що на адресу громадянки ОСОБА_4 , нецензурними словами виражався громадянин ОСОБА_3 , натомість протокол складено відносно громадянина ОСОБА_5 .
Згідно п.2 ч.1 ст. 278 КУпАП при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення суд повинен перевірити чи правильно складено протокол та інші матеріали справи.
Суддя місцевого суду не дотримався зазначених вимог закону та, не усунувши вищевказані істотні порушення закону, не міг повно і всебічно встановити фактичні обставини справи та постановити законне і обґрунтоване рішення.
Таким чином, з огляду на встановлені під час апеляційного розгляду обставини, з урахуванням положень, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.09. 2016 у справі «Карелін проти Росії», відповідно до якого у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист і свідчить про порушення права особи на неупереджений судовий розгляд.
-5-
При цьому, враховуючи, що розгляд справи в суді здійснюється лише в межах перевірки тих обставин, які були встановлені органом, який склав протокол, то для з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, на суд не може бути покладена функція фактично збільшення об'єму обвинувачення, оскільки таким чином буде порушено принцип змагальності, та зважаючи на повноваження апеляційного суду, який не вправі встановлювати такі обставини, які не знайшли свого відображення в відповідних процесуальних документах органу, що складав протокол, оскільки наведені порушення закону, які допущені органом, який склав протокол, є істотними і перешкоджають провадженню у справі, та не можуть бути усунуті при судовому розгляді апеляційним судом, постанова суду підлягає скасуванню .
Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади, зокрема, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, висновок суду не ґрунтується на зібраних матеріалах справи про адміністративне правопорушення, а сама постанова щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, є не вмотивованою.
За змістом ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних не законним шляхом, також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Апеляційний суд приходить до висновку, що наведені обставини події, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду, дають підстави стверджувати, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, а винність останнього у його вчиненні не знайшла свого підтвердження вказаними доказами у справі.
Таким чином постанова судді підлягає до скасування, а провадження по справі закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Керуючись ст.ст.247,294 КпАП України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Хустського районного суду Закарпатської області від 09.12.2019 про визнання ОСОБА_6 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП скасувати, а провадження у справі щодо нього закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу вказаного адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили негайно й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя: