Справа № 523/10519/21
Провадження №2-др/523/15/22
"29" червня 2022 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Далеко К.О.,
за участю секретаря судового засідання - Сирф Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 м. Одеси, заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шепітко Григорія Івановича про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат по цивільній справі №523/10519/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Шепітко Григорій Івановичзвернувся до суду із клопотанням про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі №523/10519/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, яким просить: вирішити питання щодо судових витрат у загальному розмірі 5 408грн., сплачених ОСОБА_1 за подання до суду позову про розірвання шлюбу
В обґрунтування поданої заяви, адвокатом Шепітко Г.І. надано: квитанцію АТ КБ Приватбанк № 0.0.2150228863.1 про сплату судового збору ОСОБА_1 у розмірі 908 грн.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21.01.2022 року ухвалювалось судом у спрощеному позовному провадженні.
Розгляд клопотання про ухвалення додаткового рішення, судом було вирішено здійснити з повідомленням (викликом) сторін, внаслідок необхідності з'ясування у представника позивача обставин наявності укладеного між сторонами договору про надання правових послуг, детального опису виконаних робіт, подання якого передбачено ч.3 ст. 137 ЦПК України.
Позивач ОСОБА_1 та її адвокат Шепітко Г.І. до судового засідання не з'явились, адвокат Шепітко Г.І. повідомлявся судом про дату, час та місце розгляду справи шляхом надіслання смс-повідомлення на номер телефону, зазначений у заяві.
Відповідач ОСОБА_2 також до судового засідання не з'явився.
Відзив на позовну заяву по справі № 523/10519/21 містить заперечення щодо стягнення з відповідача судових витрат. Обґрунтовані заперечення наступним: в матеріалах справи відсутній договір про надання правничої допомоги; відсутній ордер на представництво інтересів; відсутній обґрунтований розрахунок та детальний опис наданих послуг; відсутній рахунок - фактура, що став би підставою для оплати гонорару за нібито правничу допомогу; відсутні докази оплати за договором; заявлений до стягнення розмір витрат не відповідає критеріям реальності, розумності, не співмірний із складністю справи.
Відповідно до вимог п.3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема якщо: судом не вирішено питання про судові витрати. При цьому, виклик сторін здійснюється лише у разі необхідності.
За викладених обставин, суд дійшов висновків про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення за відсутності сторін, за наявними матеріалами справи.
Судом не здійснювалось фіксування судового засідання звукозаписувальним засобом, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши подану заяву про стягнення судових витрат, які складаються із: судового збору в розмірі 908 грн. (за подачу позовної заяви) та витрат на правову (правничу) допомогу в розмірі 4 500 грн, всебічно, повно, об'єктивно та безсторонньо оцінивши докази, надані на підтвердження витрат, за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про часткове задоволення поданої заяви, з наступних підстав.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 21.01.2022 року:
-задоволено позовну заяву ОСОБА_1 про розірвання шлюбу;
-розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 04 вересня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Суворовському районі Одеського міського управління юстиції, актовий запис №1381.
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , при подачі позову до суду, сплатила судовий збір у розмірі 908 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розмір задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача.
За викладених обставин, враховуючи задоволення позову ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір у розмірі 908 грн.
При цьому, суд вважає що у спірних правовідносинах не підлягає застосуванню ч.1 ст. 142 ЦПК України, оскільки відповідач не подавав заяву про визнання позову, а подав відзив на позовну заяву, яким частково не заперечував проти задоволення позову, однак потім подав заяву про надання строку для примирення, неодноразово просив відкласти розгляд справи.
Одночасно, до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать, також витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
За правилами частини 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною п'ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України).
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
Конституційний Суд зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст.59 Конституції покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18 (провадження №61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
Верховний Суд у постанові від 06.03.2019р. по справі №922/1163/18 дійшов наступних висновків:
(1) Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);
(2) За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;
(3) Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; (6) Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
З матеріалів даної справи вбачається, що на підтвердження витрат на правничу допомогу, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Шепітко Г.І. надав: попередній (орієнтований) розрахунок витрат адвокатського об'єднання «Г.М.Партнерс» на надання правничої допомоги ОСОБА_1 (при подачі позову); копію Ордера на надання правової допомоги від 06.10.2021 року та копію свідоцтва про право на надання правової допомоги (разом із запереченням на заяву про надання строку на примирення).
Разом із тим, матеріали справи не містять: 1) договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг); 2) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, на виконання ч.3 ст. 137 ЦПК України або акт наданих послуг; 3) документи що свідчать про оплату гонорару та інших витрат.
Таким чином, суд позбавлений можливості надати правову оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу.
При формулюванні саме таких висновків по цій справі, суд також в порядку ч.4 ст.263 ЦПК України, враховує правові висновки викладені в постановах Верховного Суду.
Оскільки розмір сум, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, ґрунтується на положеннях договору про надання правничої допомоги, слід чітко визначити вичерпний перелік послуг, які будуть/можуть бути надані в межах супроводу судової справи. В іншому випадку усі послуги, які були надані, але не зазначені в договорі, відшкодуванню не підлягатимуть. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові у справі №826/856/18 від 22.12.2018 р.: «Акт виконаних робіт по договору про надання правничої допомоги від 19.04.2018 №19/03/18 містить вид послуг (зібрання необхідних доказів), що не були передбачені договором. Наведене спростовує доводи позивача у касаційній скарзі щодо обґрунтування вимог щодо безпідставності зменшення судом апеляційної інстанції розміру витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції».
До аналогічних висновків дійшов Касаційний господарський суд у постанові від 06.03.2019 №922/1163/18, згідно якого суди, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». За відсутності у тексті договору умов (пунктів) щодо порядку обчислення зазначених витрат, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
З урахуванням викладених вище обставин, вимог діючого законодавства, суд вважає що відсутні підстави для задоволення заяви представника позивача - адвоката Шепітко Г.І. в частині стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 4 500 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 134, 137, 141, 270 ЦПК України, суд
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шепітко Григорія Івановича про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат по цивільній справі №523/10519/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) судовий збір в розмірі 908 грн.
У задоволенні заяви в частині стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 4 500 гривень - відмовити.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне додаткове рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Повний текст рішення суду складений 04.07.2022.
Суддя К.О. Далеко