ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1
11 липня 2022 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Русєвої А.С.,
за участю:
секретаря судового засідання - Романюка П.С.
захисника - Дідич Є.В.
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
встановив:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 220342 від 05.12.2021 року, ОСОБА_1 , 05.12.2022 року о 22:20 год. в м. Одеса, проспект Шевченко, 17, керував автомобілем «Шевроле», державні номерні знаки НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкіряного покрову обличчя, нестійка хода, огляд на стан сп'яніння у встановленому порядку у медичному закладі пройти відмовився, що зафіксовано на нагрудний відеореєстратор № 1314.
Таким чином, за переконанням поліцейського, який склав протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, порушивши вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
12.07.2022 року судовий розгляд проведено за відсутністю ОСОБА_1 , який в судове засідання, але подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Суд вважає, що були створені всі умови для реалізації права особи на доступ до правосуддя, та приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 будучи повідомленим про дату та час розгляду справи в суді, не з'явився, суд оцінює таку поведінку ОСОБА_1 як небажання особисто прийняти участь в розгляді справи в суді.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Більш того, в умовах воєнного стану, з огляду на неприпустимість зупинення роботи судів та здійснення правосуддя та на розумність строків розгляду справ, суд не має чекати, що особа щодо якої розглядається справа виявить бажання з'явитись до суду за умови не повідомлення суду поважних причин своєї неявки.
В судовому засіданні, яке відбулось 25.05.2022 року ОСОБА_1 вину в скоєнні інкримінованого адміністративного правопорушення не визнав, та пояснив, що 05 грудня 2021 року він був в гостях у друга, справляли поминки батька та вживали алкоголь. В якісь момент йому стало погано, в нього піднялась температура, йому було важко дихати та вони вирішили поїхати до лікарні. За кермо його автомобіля сіла Ганна - його подруга, яка алкоголь з ними не вживала. Під час руху до лікарні сталась ДТП, вони всі вийшли з авто і чекали поліцію. Поліцейським він пояснював, що автомобілем не керував, але протокол склали тому що автомобіль його.
Дослідив матеріали адміністративної справи та долучені до справи докази відносно ОСОБА_1 , допитавши свідків, надавши доказам оцінку в їх сукупності, суд приходить до висновку про таке.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283,284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997 року; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997 року.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи.
Прецедентна практика ЄСПЛ, застосовуючи критерій суворості покарання за вчинення адміністративного правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, відносить адміністративні правопорушення до кримінально-правової сфери з усіма гарантіями статті 6 Конвенції.
Разом з цим, і інші адміністративні правопорушення можуть підпадати під сферу дії кримінально-правового аспекту статті 6 Конвенції. Зокрема це порушення правил дорожнього руху (позбавлення права управління - Рішення ЄСПЛ «Лутц проти Німеччини» від 25.08.1987 року; Рішення ЄСПЛ «Маліге (Malige) проти Франції» від 23.09.1998 року).
ЄСПЛ дійшов висновку, що стаття 6 Конвенції не може застосовуватися з точки зору «кримінального обвинувачення» до такої міри покарання як негайне позбавлення посвідчення водія (Комюніке Секретаря Європейського Суду з прав людини стосовно рішення у справі «Ескубе проти Бельгії»).
Отже, ЄСПЛ вирішуючи питання застосування ст. 6 Конвенції не ставить в залежність виведення з під юрисдикції кримінальних судів певних видів правопорушень віднесених до юрисдикції інших органів, посадових осіб.
Виходить, що у справах про адміністративні правопорушення на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, - особа, щодо якої розглядається справа та потерпілий, додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.
Відповідно до п.1.10 ПДР України водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі
Під керуванням транспортним засобом слід розуміти - виконання особою функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст.130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
В судовому засіданні 25.05.2022 року свідок ОСОБА_2 дала суду показання, що ОСОБА_1 05 грудня 2021 року поховав батька, вони поїхали до товариша ОСОБА_1 де поминали батька та пили спиртне. ОСОБА_1 стало зле, почали викликати швидку, але вона не приїхала. Свідок вирішила сісти за кермо з метою доставлення ОСОБА_1 до лікарні, оскільки вона не вживала алкоголь. Під час руху вона не впоралась з керуванням та скоїла ДТП, після чого ОСОБА_1 , який сидів на задньому сидінні, вийшов, забрав в неї ключі від авто, а вона злякавшись наслідків, покинула місце події сховавшись у дворах. Підійшла лише пізніше, коли протокол відносно ОСОБА_1 був складений, та вона повідомила поліцейським, що ДТП скоїла вона.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні 25.05.2022 року дав суду показання аналогічні поясненням свідка ОСОБА_2 . Зокрема свідок повідомив, що за кермо автомобіля ОСОБА_1 сіла Ганна щоб відвезти його до лікарні. Під час руху скоїла ДТП та покинула місце події, а протокол про адміністративне правопорушення складено на ОСОБА_1 , як на власника автомобіля.
Судом був досліджений СД-диск з відеозаписом з нагрудної камери/відеореєстратора поліцейського, доданий до матеріалів провадження, переглядом якого встановлено, що на ньому не зафіксований факт руху автомобіля, яким керував ОСОБА_1 . Відеозапис розпочинається з пропозиції поліцейських притягуваному пройти огляд на стан сп'яніння. При цьому, ОСОБА_1 одразу заявляє що він транспортним засобом не керував. Далі на відеозапису містяться події фіксації адміністративного правопорушення (складання протоколів). Отже, слід констатувати, що відеозапис, долучений до матеріалів провадження відображає лише процесуальну послідовність складання матеріалів щодо вчинення адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_1 і не відображає відомостей безпосереднього керування останнім транспортним засобом, що є однією з невід'ємних складових для кваліфікації дій притягуваного за ст.130 КУпАП, а тому не може бути визнаний у справі належним доказом.
З метою перевірки показань ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на предмет їх правдивості, суд вживав заходів щодо виклику для допиту в якості свідка ОСОБА_4 , пояснення якого містяться в матеріалах провадження, а також витребування з Комунальної установи «Центру інтегрованої системи відеопоспостереження та відеоаналітики міста Одеси (Центр «077»)» (далі - Центр - «077») відеозапису з камер зовнішнього відеоспостереження, які встановлені на проспекті Шевченко, 17 у м. Одесі за 05.12.2021 року в період часу з 22:00 год. до 23:00 год.
Разом з цим, допитати зазначеного свідка в суді не виявилося можливим, оскільки на неодноразові виклики свідок в судове засідання не з'явився, а згідно відповіді Центр-«077» відеозапис з місця події надати не можливо через закінчення граничного строку його зберігання в системі.
Таким чином, слід констатувати, що судом, з метою перевірки показань притягуваного та свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , були вжиті всі необхідні та можливі заходи щодо допиту свідка ОСОБА_4 та дослідження відеозапису з камер зовнішнього відеоспостереження з місця події.
При цьому, суд, оцінюючи на предмет допустимості письмові пояснення ОСОБА_4 , наявні в матеріалах провадження, зазначає, що ці пояснення не можуть бути взяті до уваги з огляду на те, що вказана особа у судовому засіданні не допитувалася та не попереджалася про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень, а тому на переконання суду вказані пояснення жодним чином не можуть вплинути на вирішення справи та ці покази не можуть бути беззаперечним доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, яке ставиться останньому у вину.
Таким чином, за результатами розгляду даної справи про адміністративне правопорушення, судом встановлено, що матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б спростовували доводи ОСОБА_1 , показання свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та підтверджували факт керування притягуваним транспортним засобом за обставин, викладених в протоколі.
Вирішуючи питання щодо належності, допустимості та достатності доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його відмови від проходження у встановленому законом порядку огляду для визначення стану сп'яніння, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».
стану сп'яніння при викладених в протоколі про адміністративне правопорушення обставинах.
З урахуванням встановлених обставин, суд констатує, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення відомості про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння та на вимогу поліцейських відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду для визначення стану сп'яніння, не підтверджуються доказами, які містяться в матеріалах справи, а його винуватість не доведена допустимими і належними доказами.
Відповідно до ст. 8 Конституції України «В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії…».
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, суд приходить до однозначного висновку, що ОСОБА_1 не підлягає адміністративній відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КпАП України провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України.
Керуючись ст.283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
постановив:
Клопотання захисника Дідич Є.В. - задовольнити.
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя
Приморського районного суду м. Одеси А.С. Русєва
Єдиний унікальний номер справи: №522/632/22
Номер провадження №3/522/564/22
Головуючий суддя - Русєва А.С.