12.07.2022
Справа № 522/6499/22
Провадження № 1-кп/522/1657/22
12.07.2022 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022162510000481 від 03 травня 2022 року відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Краматорськ Донецької області, з середньою освітою, не працевлаштованого, який фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
встановив:
В провадження судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні№12022162510000481 від 03 травня 2022 року, відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
В підготовчому судовому засіданні судом поставлено питання про можливість призначення обвинувального акту у кримінальному провадженні до судового розгляду.
Прокурор наполягав на призначенні обвинувального акту у кримінальному провадженні до судового розгляду.
Обвинувачений проти призначення обвинувального акту у кримінальному провадженні до судового розгляду не заперечував.
Обвинувальний акт підсудний Приморському районному суду м. Одеси.
Підстав для повернення обвинувального акту прокурору для продовження досудового розслідування у порядку, передбаченому ст.ст. 468-475 КПК України, закриття кримінального провадження у порядку, передбаченому ст. 284 КПК України немає. Обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України.
За таких обставин суд вважає, що існують достатні підстави для призначення обвинувального акту до судового розгляду.
Крім того, в судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначив, що обвинуваченому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб, так як існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, та до обвинуваченого неможливо застосувати більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, так як більш м'які запобіжні заходи не забезпечать запобіганню ризикам та належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Заслухавши прокурора, який підтримав клопотання, обвинуваченого, який заперечував проти задоволення клопотань, дослідивши клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити, обрати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Статтею 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» гарантується право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.
Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Частиною 1 ст. 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
В провадження Приморського районного суду м. Одеси надійшло кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12022162510000481 від 03 травня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Надаючи оцінку доводам клопотання прокурора щодо наявності існування ризиків та неможливості застосування більш мяких запобіжних заходів, суд враховує наступне.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Суд враховуючи, що ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за яке в разі доведеності його вини, передбачене покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 8 років, наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме ризик того, що обвинувачений, враховуючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі встановлення його вини, може вдатися спроб переховуватися від суду.
При цьому, суд враховує, що у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Крім того, суд вважає, наявним ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності.
Також, суд при обранні запобіжного заходу, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, крім тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, враховує дані щодо особи обвинуваченого, у тому числі зазначені під час розгляду клопотання.
Обвинуваченим не надано доказів, які б свідчили наявність у нього міцних соціальних зв'язків.
Таким чином, суд вважає, що прокурором доведені ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, обумовлені суспільною необхідністю, є обґрунтованими з огляду обмеження конституційних прав і свобод обвинуваченого, а також доведена неможливість застосування до обвиувначеного більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, так як більш м'які запобіжні заходи не забезпечать запобіганню належної процесуальної поведінки обвинуваченого та встановленим ризикам.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити, обрати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави, щодо особи підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається в межах від двадцяти до восьмидесятий розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно ч.ч. 4, 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
При визначенні альтернативної міри запобіжного заходу, суд враховує обставини кримінального правопорушення, майновий стан обвинуваченого, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, вважає необхідним визначити заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 49620 грн., оскільки саме такий розмір застави, у разі його внесення, буде достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку та запобігти встановленим ризиків.
Керуючись ст. ст. 132, 176, 177, 178, 183, 194, 196, 197, 314 - 316, 371-372, 376, 395 КПК України, суд -
ухвалив:
Обвинувальний акт у кримінальному проваджені, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022162510000481 від 03 травня 2022 року, відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, призначити до судового розгляду на 11 год. 15 хв 20.07.2022 р., в приміщенні Приморського районного суду м. Одеси, за участю прокурора, обвинуваченого, потерпілого.
Обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, тобто до 10.09.2022 року включно.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 49620 (сорок дев'ять тисяч шістсот двадцять) гривень.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, з призначенням платежу: застава за обвинуваченого; провадження по справі № 1-кп/522/1657/22.
Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого обов'язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1) прибувати за кожною вимогою до суду;
2) не відлучатися за межі Одеської області, без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суддя вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Ухвала в частині обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду.
В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому та направити уповноваженій службовій особі місць ув'язнення.
Суддя: