12.07.2022 Справа №607/8684/22
м. Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Сташків Надія Михайлівна, розглянувши матеріали, які надійшли від Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , не працює, розлучений, має 1 неповнолітню дитину, інвалід 3 групи,
за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №234099 від 06 липня 2022 року, 18 червня 2022 року о 19 год. 20 хв., ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: м. Тернопіль, вул. С. Бандери, 64, під час конфлікту із ОСОБА_2 почав наносити тілесні ушкодження, зазначеними діями вчинив дрібне хуліганство.
Також, як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №234098 від 06 липня 2022 року, 03 липня 2022 року о 16 год. 07 хв., ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: м. Тернопіль, вул. С. Бандери, 64, під час конфлікту із ОСОБА_2 почав наносити тілесні ушкодження, зазначеними діями вчинив дрібне хуліганство.
Згідно з ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Беручи до уваги, що у провадженні судді знаходиться дві справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення, вважаю, що відповідно до ст. 36 КУпАП вони мають бути об'єднані в одне провадження.
У суді ОСОБА_1 , пояснивши, що повністю розуміє зміст роз'яснених йому прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, вину у вчиненні правопорушення не визнав, пояснив, що жодного дрібного хуліганства він не вчиняв, а, навпаки, ОСОБА_2 постійно його б'є. На підтвердження зазначеного просив долучити виписку з лікарні за 03 липня 2022 року.
Для вирішення питання про те, чи були вчинені дані правопорушення, та чи винен ОСОБА_1 у їх вчиненні, судом досліджено наявні у справі докази, а також долучену у судовому засіданні виписку з медичного закладу:
-протоколи про адміністративні правопорушення серії ВАВ №234099 від 06 липня 2022 року та ВАВ №234098 від 06 липня 2022 року, зміст яких викладено вище;
-рапорти інспектора ЧЧ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Голика Т.В. від 18 червня 2022 року та інспектора ЧЧ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Голика Т.В. від 03 липня 2022 року, відповідно до яких 18 червня 2022 року та 03 липня 2022 року надійшло повідомлення від ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 17 червня 2022 року та 03 липня 2022 вчинив конфлікт та наніс йому тілесні ушкодження. Також, у рапорті від 18 червня 2022 року зазначено, що інформація за повідомленням ОСОБА_1 не знайшла свого підтвердження, а заявник перебуває у стані алкогольного сп'яніння;
-заяву ОСОБА_1 від 18 червня 2022 року, зміст якої встановити не можливо;
-заяву ОСОБА_1 від 03 липня 2022 року, у якій він просив провести перевірку за фактом вчинених 03 липня 2022 року ОСОБА_2 відносно нього хуліганських дій;
-пояснення ОСОБА_1 від 18 червня 2022 року, у яких вказано, що 18 червня 2022 року, за адресою: АДРЕСА_3 , у нього виник конфлікт з ОСОБА_2 , в ході якого ОСОБА_1 втратив свідомість та не пам'ятає, чи йому наносили удар, оскільки він перебував у стані алкогольного сп'яніння. Вказав, що в цей день він вживав алкогольні напої разом з ОСОБА_3 , після чого, він втратив свідомість, а, коли прийшов до тями, подумав, що він втратив свідомість унаслідок бійки, тому викликав працівників поліції. Згодом він згадав, що жодної бійки не було і тілесних ушкоджень йому ніхто не наносив;
-пояснення ОСОБА_3 від 06 липня 2022 року, у яких він вказав, що 18 червня 2022 року він, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_3 , розпивали алкогольні напої, надалі у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розпочався конфлікт, в ході якого вони почали наносити один одному удари, а ОСОБА_4 висловлювалась в їхню сторону нецензурною лайкою;
-пояснення ОСОБА_4 від 06 липня 2022 року, у яких вона вказала, що 18 червня 2022 року вона, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_3 , розпивали алкогольні напої, надалі у між ними розпочався конфлікт, в ході якого ОСОБА_1 та ОСОБА_3 почали наносити один одному тілесні ушкодження, а вона висловлювалась в їхню сторону нецензурною лайкою, оскільки не могла їх розборонити;
-пояснення ОСОБА_1 від 03 липня 2022 року, в яких вказано, що 03 липня 2022 року він перебував за адресою: АДРЕСА_3 , де зустрів ОСОБА_3 та в них виник конфлікт через ревнощі до колишньої дружини ОСОБА_1 , в ході якого ОСОБА_5 наніс йому удар по голові. Також зазначив, що на момент вчинення бійки вони двоє перебували у стані алкогольного сп'яніння;
-пояснення ОСОБА_3 від 06 липня 2022 року, у яких він вказав, що 03 липня 2022 року він, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_3 , розпивали алкогольні напої, надалі у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розпочався конфлікт, в ході якого вони почали наносити один одному удари, а ОСОБА_4 висловлювалась в їхню сторону нецензурною лайкою;
-пояснення ОСОБА_4 від 06 липня 2022 року, в яких вона вказала, що 03 липня 2022 року вона, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_3 , розпивали алкогольні напої, надалі у між ними розпочався конфлікт, в ході якого ОСОБА_1 та ОСОБА_3 почали наносити один одному тілесні ушкодження, а вона висловлювалась в їхню сторону нецензурною лайкою;
-пояснення ОСОБА_1 від 06 липня 2022 року, в яких він вказав, що 03 липня 2022 року він та ОСОБА_3 , за адресою: м. Тернопіль, вул. С. Бандери, розпивали алкогольні напої, надалі у між ними розпочався конфлікт, у ході якого ОСОБА_1 та ОСОБА_3 почали наносити один одному тілесні ушкодження, а ОСОБА_4 висловлювалась в його сторону нецензурною лайкою
-також у судовому засіданні ОСОБА_1 було долучив копію виписки із медичної карти стаціонарного хворого №2908, відповідно до якої ОСОБА_1 03 липня 2022 року було доставлено до медичного закладу з діагнозом: ЗЧМТ. Струс головного мозку. Підшкірна гематома орбіти справа В амнезі хвороби вказано, що дана травма спричинена 03 липня 2022 року внаслідок удару. Також, вказано, що 04 липня 2022 року його виписано з медичного закладу.
Статтею 173 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення дрібного хуліганства, тобто нецензурної лайки в громадських місцях, образливого чіпляння до громадян та інших подібних дій, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Проте, належні докази на підтвердження вчинення ОСОБА_1 дрібного хуліганства у матеріалах справи відсутні.
Так, на підтвердження вини надано лише пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , з яких вбачається, що вони разом вживали алкогольні напої, надалі у них виник конфлікт та між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розпочалась бійка, однак з чиєї вини вона розпочалась та чи було нанесено ОСОБА_3 тілесні ушкодження, встановити не можливо. До того ж, із долученої у судовому засіданні виписки із медичної карти стаціонарного хворого №2908 вбачається, що саме ОСОБА_1 03 липня 2022 року заподіяні тілесні ушкодження. Відтак, вказані пояснення не можуть бути однозначними доказами вчинення 18 червня 2022 року та 03 липня 2022 року ОСОБА_1 дрібного хуліганства.
Крім цього, об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, полягає у дрібному хуліганстві, тобто нецензурній лайці в громадських місцях, образливому чіплянні до громадян та інших подібних діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Об'єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку.
Для визначення поняття громадський порядок суд виходить із загальноприйнятого тлумачення цього поняття та встановленої судової практики про те, що громадський порядок це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ, організацій. Підтримання громадського порядку є одним із важливих чинників захисту честі, гідності, здоров'я, безпеки громадян, їх спокійного відпочинку та безперешкодної праці, втілення інших природних, соціальних і культурних прав членів людської спільноти.
При цьому громадське місце згідно з українським законодавством це частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під'їзди, а також підземні переходи, стадіони.
Встановлення судом такої обов'язкової ознаки об'єктивної сторони даного адміністративного правопорушення як місце його вчинення є необхідним для встановлення наявності складу адміністративного правопорушення.
Як убачається із протоколів про адміністративні правопорушення серії ВАВ №234099 від 06 липня 2022 року та ВАВ №234098 від 06 липня 2022 року, не зазначено, що правопорушення вчинені у громадському місці, а також, що внаслідок вчинення адміністративних правопорушень порушено громадський порядок і спокій громадян, що у свою чергу свідчить про недоведеність наявності об'єктивної сторони даного адміністративного правопорушення.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/ 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, у тому числі, й закріпленій у статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідна позиція Конституційного Суду України узгоджується з правовими позиціями Європейського Суду з прав людини, практика якого при розгляді справ судами в обов'язковому порядку використовується як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Зокрема, в рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібемон проти Франції», Європейський Суд зазначив, що презумпція невинуватості насамперед є процесуальною гарантією у кримінальних справах, але сфера застосування цього принципу значно ширша: презумпція невинуватості обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин. Презумпція невинуватості є одним із аспектів справедливого судового розгляду.
Практика Європейського Суду вказує на те, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.
У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v.Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v.Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, без наявних інших доказів, які б підтверджували обставини, викладені у ньому, не є беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За вказаних обставин судом установлено, що докази вини ОСОБА_1 у вчиненні 18 червня 2022 року та 03 липня 2022 року дрібного хуліганства не є переконливими і достатніми та не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, судом не встановлено жодного прямого доказу, на підставі якого суд міг би беззаперечно встановити, що ОСОБА_1 18 червня 2022 року та 03 липня 2022 року вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ст. 173 КУпАП.
З цих підстав суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 36, 173, 247, 280, 283, 284, 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
Об'єднати справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення №607/8684/22 (провадження №3/607/4848/2022) та ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення №607/8686/22 (провадження №3/607/4850/2022) в одне провадження, присвоївши об'єднаним справам №607/8684/22 (провадження №3/607/4848/2022).
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю складу адміністративних правопорушень.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
СуддяН. М. Сташків