Справа № 944/4388/21
Провадження №2/944/366/22
(ЗАОЧНЕ)
08.07.2022 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області в складі:
головуючої судді - Швед Н.П.
з участю секретаря - Василиці Н.В.
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Яворові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
Позивачка звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
В обґрунтуванні позовних вимог позивач покликається на те, що вона являється власником житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нерухоме майно №146241089 від 21.11.2018року.
Згідно будинкової книги для прописки громадян у житловому будинку АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З відповідачем ОСОБА_2 вона проживала в зареєстрованому шлюбі, який 08 квітня 2003року було розірвано.
З липня місяця 2012 року відповідач ОСОБА_2 в даному житловому будинку не проживає, в будинку відсутні його особисті речі, що підтверджується актами від 14.07.2021року, 09.02.2022року, 22.03.2022року, та довідкою №1092 від 14.07.2021року, виданою виконавчим комітетом Яворівської міської ради Львівської області.
Реєстрація відповідача в житловому будинку, позбавляє її можливості отримувати щомісячну безготівкову допомогу, яка надається сім"ям за рахунок коштів державного бюджету для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг (субсидію).
Добровільно знятись із реєстрації відовідач не бажає, на її прохання не реагує, тому вона змушена звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.
Просить ухвалити рішення, яким визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , втратившим право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .
Позивачка в судове засідання не з'явилася, її представник - адвокат Чорній А.І. скерував на адресу суду клопотання, в якому просить розгляд справи проводити у відсутності сторони позивача, позовні вимоги, викладені у позовній заяві підтримує в повному обсязі, просить такі задовольнити. Проти заочного розгляду справи та ухвалення судом заочного рішення у разі виникнення обставин, викладених в ч.1 ст.280 ЦПК України, не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоч належним чином був повідомлений про час і місце судового розгляду, про причини своєї неявки суду не
повідомив, відзиву на позовну заяву не подав. Від нього не надходило на адресу суду жодних клопотань про відкладення судових засідань. Крім цього, як вбачається з матеріалів даної справи 13.06.2022року на сайті судової влади, судом було опубліковано оголошення про виклик відповідача ОСОБА_2 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , в судове засідання на 09год 20хв 08 липня 2022року.
Як вбачається, із позовної заяви, відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , саме на цю адресу також неодноразово були скеровані виклики в судове засідання.
Відповідно до ч.6 ст.128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом із повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до вимог ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Так як відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання за зареєстрованою адресою місця проживання не з'явилася повторно в судове засідання без повідомлення причин, що в розумінні ч.3 ст.131 ЦПК України вважається неявкою без поважних причин, крім того не подав відзиву, від нього не надходило на адресу суду жодних клопотань, представник позивачки не заперечує проти заочного вирішення справи.
З матеріалів справи вбачаються права та взаємовідносини сторін, тому суд вважає за можливе справу слухати у відсутності відповідача, який належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи та згідно ч.6 ст.128, ст.280 ЦПК України, постановити заочне рішення, проти чого не заперечує представник позивача.
Згідно з ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з?ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного.
Відповідно до ст.41Конституції України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено що позивачка та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі.
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого 08 квітня 2003року Яворівським районним управлінням юстиції Львівської області шлюб між
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу 2003року квітня місяця 08 числа зроблено запис за №73.
Згідно будинкової книги для прописки громадян у житловому будинку АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З актів обстеження щодо факту проживання відповідача ОСОБА_2 в житловому будинку АДРЕСА_1 від 14.07.2021року, 09.02.2022року, 22.03.2022року, складених сусідами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , засвідчених їхніми підписами та затверджених старостою Рогізненського старостинського округу Близняком О.С., вбачається, що за данною адресою ОСОБА_2 зареєстрований, однак з липня місяця 2012року не проживає, в будинку його особистих речей не має.
Згідно довідки №1092 від 14.07.2021року, виданою виконавчим комітетом Яворівської міської ради Львівської області в житловому будинку АДРЕСА_1 зареєстровані наступні особи: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №146241089 від 21.11.2018року, житловий будинок АДРЕСА_1 на праві приватної власності на підставі рішення Яворівського районного суду Львівської області від 04.10.2018року, належить ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
При цьому, відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно дост.150ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до ч.2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року Першого протоколу та протоколів № 2, № 4,№ 7 та № 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно зі статтею 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом із ним у будинку (квартирі), що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.
Таким чином, право членів сім'ї власника будинку (квартири) користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є; і з припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї. Зазначена висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 листопада 2014 року у справі № 6-158цс14.
Згідно із частиною 4 статті 156 ЖК України до членів сім'ї власника будинку (квартири) належить особи, зазначені у частині 2 статті 64 цього Кодексу, тобто дружина (чоловік), діти і батьки кожного з подружжя. Членами сім'ї власника можуть бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно поживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Отже, права і обов'язки членів сім'ї власника будинку (квартири) регулюються статтями 156, 157 ЖК України, а права і обов'язки наймачів - статтями 158 - 170 ЖК України, а також главою 59 ЦК України.
Відповідно до п.3 Листа ВССУ від 28.01.2013 року « Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав» при розгляді справ про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, судам необхідно розрізняти правовідносини, які виникають між власником та колишнім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, колишніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї колишнього власника житла.
У постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року зазначено, що вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК). Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши водночас одну із таких вимог: про позбавлення права власності на житлове приміщення; про позбавлення права користування житловим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім'ї власника будинку (квартири) на користування цим жилим приміщенням може виникати та існувати лише у осіб, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство або при їх вселенні була інша угода про порядок користування цим приміщенням. У разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік він втрачає право на користування цим будинком.
Враховуючи вищевказані обставини, та те що між сторонами по справі договори найму на проживання у спірному житловому приміщенні не укладались, відповідач ОСОБА_2 з 2012 року за місцем реєстрації не проживає, спірним житлом не користується, участі в утриманні його не бере. спільного господарства не веде, його речей у будинку не має, а позивач не може оформити субсидію на житлово комунальні послуги, слід прийти до висновку, що реєстрація відповідача у даному житловому будинку створює ряд перешкод в користуванні позивачем своєю власністю, тому позовні вимоги слід задовольнити. Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , таким що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 7, 12, 13, 247, 258-259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , втратившим право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивачем апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлено в разі пропуску строку з інших причин.
Рішення виготовлене в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Позивач: ОСОБА_1 ,
проживає за адресою:
АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 ,
зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1 .
СУДДЯ Швед Н.П.