1Справа № 335/2314/22 2/335/1800/2022
11 липня 2022 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Гашук К.В., за участю секретаря судового засідання Чернухи В.Е., представника позивача - адвоката Будовської Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
У квітні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
В обґрунтування позову зазначено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності позивачу ОСОБА_1 та третім особам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , по 1/3 частини квартири кожному.
Відповідач ОСОБА_2 , який є племінником ОСОБА_3 , був зареєстрований у вказаній квартирі за його проханням задля працевлаштування, без мети проживання, та він ніколи у вказаній квартирі не проживав, його фактичне місцеперебування позивачу невідоме.
Крім того, відповідач, перебуваючи на реєстраційному обліку у вказаній квартирі, житлові та інші послуги, які обліковуються виходячи з кількості зареєстрованих у квартирі, не сплачує, квартирою не користується, її станом не цікавиться, намірів щодо користування квартирою не виявляв.
Наразі витрати по оплаті комунальних послуг несе лише позивач.
Посилаючись на те, що факт реєстрації відповідача у належній позивачу та третім особам на праві власності квартирі порушує право позивача на вільне розпорядження і користування майном, а також позивач несе додаткові витрати по утримання квартири, ОСОБА_1 просила суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді від 18.05.2022 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи, призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 15.06.2022, яке було відкладено на 11.07.2022, у зв'язку із першою неявкою відповідача у справі у судове засідання.
21.06.2022 на адресу суду надійшли заяви третіх осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у яких вони просили розглядати справу за їх відсутності, на задоволенні позовних вимог позивача наполягали, а також підтвердили обставини, викладені у позові щодо того, що відповідач не проживає у квартирі АДРЕСА_1 , та не сплачує комунальні та інші витрати по утриманню вказаної квартири.
21.06.2022 на адресу суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Будовської Н.В. про виклик та допит у судовому засіданні свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з приводу обставин, викладених у позові.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
У судовому представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Будовська Н.В. позов підтримала, та просила його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач ОСОБА_2 у судові засідання двічі не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судової повістки за адресою реєстрації його місця проживання, відзиву на позов, заяв про розгляд справи за його відсутності не подавав.
За таких обставин, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Заслухавши представника позивача та свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач у справі - ОСОБА_1 , та треті особи - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на житло від 18.09.2002, яке видано Орджонікідзевською районною адміністрацією Запорізької міської ради, є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , і кожному із них належить по 1/3 частині квартири.
У вказаній квартирі, окрім позивача ОСОБА_1 , та третіх осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зареєстрований відповідачі у справі - ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади міста Запоріжжя щодо реєстрації місця проживання фізичної особи від 26.04.2022, який наданий на запит суду.
Згідно акту від 16.04.2022, який складено головою ОСББ «Бульвар Центральний, 20» Охотіним М.В., за участю сусідів: ОСОБА_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_7 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_6 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , у квартирі АДРЕСА_1 з березня 2018 року і до теперішнього часу ОСОБА_2 не проживає.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_3 , та є сусідкою позивача. Зазначила, що їй відомо, що у квартирі позивача прописаний чоловік на ім'я ОСОБА_8 , однак він ніколи у вказаній квартирі не проживав, а лише приходив деколи до них у гості, при цьому останні декілька років вона його не бачила.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_2 , та є сусідкою позивача, яка разом із своїм сином та матір'ю проживає за адресою: АДРЕСА_4 . Із позивачем та членами її сім'ї вони добре спілкуються, ходять один до одного в гості, при цьому чоловік на ім'я ОСОБА_8 , який прописаний у їх квартирі там не проживає, та вона бачила його декілька разів приблизно 4 роки назад.
Таким чином, згідно показів свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які були допитані у судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 ніколи не проживав у квартирі АДРЕСА_1 .
Також, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не є членом сім'ї власників квартири АДРЕСА_1 , самостійно з реєстраційного обліку не знімається, що створює для позивача та інших співвласників квартири перешкоди у реалізації ними права власності на вказану квартиру на власний розсуд.
У позовній заяві позивач просить визнати відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 , яка належить їй та третім особам.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами за своєю правовою природою є цивільно-правовими, регулюються положеннями Цивільного кодексу України щодо права власності та захисту права власності та положеннями Житлового кодексу України.
Зі змісту ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Так, ст. 41 Конституції України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, протоколами 2, 4, 7 та 11 до Конвенції закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися, розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежна від волі інших осіб.
Гарантуючи захист права власника, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України. Так, об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира ст. ст. 379, 382 ЦК України.
Як роз'яснено у п.11 Постанови Пленуму ВС України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» на ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресація кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).
У п.34, п.39 постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснено, що під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності житловий будинок, квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
Відповідно до ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
За змістом зазначених норм матеріального права правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від відповідача, який не є членом його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і веде з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час (Правова позиція ВСУ у справі № 6-709цс16).
Наявність реєстрації місця проживання особи в житловому приміщенні, яка в ній не проживає, беззаперечно є перешкодою у здійсненні позивачем своїх прав власника квартири.
За наведених обставин, суд доходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2 не проживає у спірній квартирі, не несе витрати на її утримання, чим порушуються права позивача ОСОБА_1 , як співвласниці квартири, у зв'язку із чим суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги та визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
При цьому, суд враховує, що договір найму жилого приміщення між позивачем та відповідачем не укладався, згоди на користування жилим приміщенням позивачка не надавала.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 81, 89, 261, 263-265, 268, 273, 280 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягомтридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Запорізького апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягомтридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Вступна та резолютивна частини рішення виготовлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 11.07.2022.
Повний текст судового рішення складено 13.07.2022.
Суддя К.В. Гашук