Справа №333/2669/22
Провадження №1-кс/333/746/22
Іменем України
07 липня 2022 року м.Запоріжжя
Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі: слідчого судді - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі Комунарського районного суду м.Запоріжжя, клопотання дізнавача Відділу поліції №4 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні №12022087040000370 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України, -
06 червня 2022 року дізнавач СД відділу поліції №4 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 звернулася до суду із клопотанням про арешт майна. Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що 05 липня 2022 року, до відділу поліції №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізької області надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який при собі зберігав згорток ізолюючої стрічки синього кольору із невідомою речовиною в середині, схожою на наркотичну, який в подальшому було вилучено під час проведення огляду місця події.. Так, в ході огляду місця події у громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було вилучено згорток ізолюючої стрічки синього кольору із невідомою речовиною в середині, схожою на наркотичну, який було упаковано до паперового конверту, на який було нанесено пояснювальний запис за підписами учасників слідчої дії. Для встановлення істини у кримінальному провадженні виникла необхідність у проведенні відповідних експертиз по даному досудовому розслідуванні з залученням спеціалістів відповідної галузі. У органу досудового розслідування є підстави вважати, що вказане майно є предметом кримінального правопорушення (проступку) та є тимчасово вилученим майно, на яке необхідно накласти арешт. Враховуючи вищевикладене, а також те, вилучене відповідає критеріям, зазначеним у частині другій ст.167 КПК України, дізнавач просить на вказане майно накласти арешт, із забороною його відчуження та використання.
У судовому засіданні дізнавач не з'явилася, була повідомлена судом про час та місце розгляду клопотання у встановленому законом порядку, до суду надала заяву про розгляд клопотання про арешт майна без її участі, на задоволенні клопотання наполягала.
Дослідивши клопотання і додані до нього матеріали у їх сукупності, слідчий суддя дійшов висновку про те, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 05.07.2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України (кримінальне провадження №12022087040000370). До матеріалів клопотання додані копії документів, якими дізнавач обґрунтовує доводи клопотання, витяг з ЄРДР щодо кримінального провадження і долучені документи, що підтверджують обставини, викладені у клопотанні.
З огляду за зміст клопотання дізнавача зазначений вище предмет, який був вилучений під час проведення огляду, є в розумінні ч.1 ст.98 КПК України речовим доказом, правовий режим зберігання якого регламентується ст.100 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 170-174 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Частиною 2 ст.170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається, зокрема, з метою: забезпечення збереження речових доказів.
У випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч.6 ст.22 КПК України суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, у тому числі у реалізації права на збирання речових доказів.
Арешт майна, яке має ознаки речового доказу, по суті являє собою форму забезпечення доказів, є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Слідчим суддею встановлено, що існують підстави, визначені у ст.170 КПК України, для накладення арешту на зазначене у клопотанні майно.
Враховуючи вищевикладене, а також виправдані інтереси держави, пов'язані з порушенням загальносуспільних інтересів, з урахуванням принципу розумності і співрозмірності, слідчий суддя приходить до переконання, що незастосування даного заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до зникнення або втрати майна, зазначеного у клопотанні слідчого чи настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Приймаючи до уваги вищевикладене і враховуючи, що дізнавач у своєму клопотанні довів наявність достатніх підстав вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення, слідчий суддя дійшов переконання, що незастосування даного заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до зникнення або втрати майна, зазначеного у клопотанні дізнавача чи настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Керуючись ст.ст.16, 98, 170-175 КПК України,слідчий суддя, -
Клопотання дізнавача Відділу поліції №4 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні №12022087040000370 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, - задовольнити повністю.
Накласти арешт на майно, яке було вилучено 05.07.2022 в ході проведення огляду місця події біля будинку №13 по вул.Чумаченка у м.Запоріжжя, у громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: згорток ізолюючої стрічки синього кольору із невідомою речовиною всередині.
Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду. У разі якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту проголошення. Подання апеляційної скарги не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя Комунарського районного суду
м.Запоріжжя ОСОБА_1