Справа № 333/1259/22
Провадження № 1-кп/333/437/22
Іменем України
01 червня 2022 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, кримінальне провадження № 12022082040000265, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.02.2022 року відносно обвинуваченого:
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Запоріжжі, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, який не має на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 18.08.2020 року Запорізьким районним судом Запорізької області за ч. 1 ст. 190 КК України до 240 годин громадських робіт,
- у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 185 КК України,
учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_4 ,
обвинувачений - ОСОБА_3 ,
захисник - адвокат ОСОБА_5
ОСОБА_3 , будучи особою, раніше судимою за вчинення корисливих кримінальних правопорушень проти власності, судимість за які у встановленому законом порядку не знята та не погашена, на шлях виправлення та перевиховання не став та повторно скоїв аналогічне кримінальне правопорушення при наступних обставинах.
16.02.2022 року, приблизно о 18 год. 45 хв., ОСОБА_3 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , переліз через паркан та проник на територію подвір'я зазначеного домоволодіння, в якому мешкає потерпіла ОСОБА_6 , яка відчинила вхідні двері та добровільно впустила останнього до свого будинку. Впевнившись в тому, що в даному будинку мешкає літня ОСОБА_6 , 1935 року народження, у ОСОБА_3 виник умисел на незаконне викрадення майна, що зберігалося за місцем мешкання останньої.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, поєднаного з проникненням у житло, перебуваючи у вищезазначеному будинку, ОСОБА_3 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, знаходячись у приміщенні коридору вищезазначеного будинку, відволікав увагу потерпілої розмовами. Переконавшись в тому, що остання втратила пильність, своїми умисними діями надав реальну можливість викрасти майно. Далі, ОСОБА_3 , переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає та його дії залишаються ніким непоміченими, зайшов до приміщення кімнати та підійшов до столу, на поверхні якого знаходився мобільний телефон марки «Nomi», моделі «і2400», у корпусі чорного кольору, ІМЕІ (1): НОМЕР_1 , ІМЕІ (2): НОМЕР_2 , вартістю 800,00 гривень, що належить потерпілій ОСОБА_6 .
Після чого, ОСОБА_3 , разом із викраденим майном зник з місця скоєння злочину, тим самим розпорядився ним на власний розсуд, спричинивши своїми умисними діями потерпілій ОСОБА_6 майнову шкоду на зазначену суму.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, і суду пояснив, що 16.02.2022 року, у вечірній час доби, він переліз через паркан одного із житлових будинків, розташованих по АДРЕСА_2 . Вхідні двері йому відчинила потерпіла. Скориставшись тим, що жінка була літня, він обманув її сказавши, що знає її сина, після чого вона впустила його до свого будинку. Опинившись у будинку, він відволік увагу жінки розмовами та непомітно для останньої, знаходячись у кімнаті, викрав мобільний телефон, що знаходився на поверхні стола. Під час досудового розслідування даний мобільний телефон було повернуто потерпілій. Щиро розкаявся у вчиненому, запевнив про неприпустимість аналогічних дій у майбутньому.
В судове засідання потерпіла ОСОБА_6 не з'явилася, будучи своєчасно та належним чином сповіщеною судом про дату, час та місце розгляду кримінального провадження.
У судовому засіданні також оголошені документи, що характеризують особу ОСОБА_3 .
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, приймаючи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_3 не оспорює фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення та визнав свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, з'ясувавши при цьому те, що обвинувачений правильно розуміє зміст пред'явленого йому обвинувачення та не заперечував проти визнання недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, крім того, у суду не має сумнівів в добровільності та істинності його позиції, а тому суд, роз'яснивши обвинуваченому порядок та наслідки розгляду справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, переконавшись, що ніхто із учасників судового провадження не заперечує, щодо такого порядку судового розгляду, визнав недоцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежився лише допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого та стосуються речових доказів.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є встановленою і доведеною належними і допустимими доказами, а його дії слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло.
Вирішуючи питання про міру покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, вік, особу обвинуваченого та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Обвинуваченим ОСОБА_3 вчинене кримінальне правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Суд враховує щире каяття обвинуваченого, визнання своєї провини, та визнає ці обставини, відповідно до ст. 66 КК України такими, що пом'якшують його покарання. Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , передбачені ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 раніше судимий, має постійне місце проживання, на утриманні неповнолітніх або малолітніх дітей не має, офіційно не працевлаштований.
Згідно з вимогами ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного й обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно із ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
У рішенні «Бремер проти Німеччини» від 03.10.2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати у зв'язку з відстрочкою.
Враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, наявність обставин, що пом'якшують покарання, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає, що для виправлення обвинуваченого і для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень у майбутньому буде справедливим і достатнім обрати йому покарання у виді позбавлення волі, що відповідає принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання.
При цьому, відповідно до ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Законодавець надав дискреційні повноваження судам у визначенні можливості застосувати ст. 75 КК України, оскільки застосування звільнення від покарання з випробуванням потребує врахування і оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація дискреційної функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в межах якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Приймаючи до уваги конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , його ставлення до вчиненого, яке побудоване на критичній оцінці своєї протиправної поведінки, усвідомлення скоєного та готовність понести покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд з урахуванням вимог ст. 75 КК України дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства і звільнення його від відбування призначеного покарання з випробуванням, що є необхідним і достатнім для того, щоб обвинувачений в умовах здійснення контролю за його поведінкою довів своє виправлення, і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Вирішуючи питання про запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , суд, враховуючи відсутність у учасників процесу відповідних клопотань, вважає за необхідне запобіжний захід обвинуваченому до вступу вироку в законну силу не обирати.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.
Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України.
Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 366-368, 370-371, 373-374, 376, 395 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, на підставі якої призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від призначеного покарання з випробовуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
На підставі п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки: періодично з'являтись на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили - не обирати.
Речовий доказ: мобільний телефон марки «Nomi», моделі «і2400», у корпусі чорного кольору, ІМЕІ (1): НОМЕР_1 , ІМЕІ (2): НОМЕР_2 , переданий на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_6 - залишити останній.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суду м. Запоріжжя шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_1