Житомирський апеляційний суд
Справа №278/44/17 Головуючий у 1-й інст. Зубчук І. В.
Категорія 44 Доповідач Борисюк Р. М.
12 липня 2022 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Галацевич О.М., Микитюк О.Ю,
з участю секретаря
судового засідання Гарбузюк Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №278/44/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» про стягнення матеріальної шкоди, завданої злочином
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кучера Віталія Миколайовича на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 24 грудня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Зубчук І.В. у м. Житомирі,
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АРКС» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином.
Позовна заява мотивована тим, що 19.07.2013 на автомобільній дорозі Київ-Чоп у с. Березівка Житомирського району Житомирської області ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ТОYОТА RАV4, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись в напрямку м. Житомира, скоїла зіткнення з автомобілем VOLVO S60, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП автомобіль VOLVO S60 отримав значні механічні пошкодження, що завдало збитків на 178 188,72 грн.
Вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 16 травня 2016 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть пішоходів гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_4 , тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України. Вказаним вироком також вирішено цивільний позов ОСОБА_1 про стягнення на його користь з ОСОБА_2 178 188 грн. 72 коп. на відшкодування матеріальної шкоди. Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 28 грудня 2016 року вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 16.05. 2016 було скасовано в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_1 та призначено його новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. В решті вирок залишено без змін.
Відповідно до звіту №205 від 17 вересня 2013 року розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля VOLVO S60, номерний знак НОМЕР_2 внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди становить 178188,72 грн.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована Акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування".
Оскільки спричинена шкода залишається невідшкодованою, ОСОБА_1 в редакції позовної заяви від 24.10.2017 просив стягнути на свою користь 128 188,72 грн. з ОСОБА_2 та 50 000 грн. зі страхової компанії на відшкодування матеріальної шкоди (а.с.33-36 т.1).
01.12.2021 представник позивача в судовому засіданні заявив клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в частині вимог до страхової компанії (а.с.14 т.3). Проте, вказане клопотання судом першої інстанції вирішено не було і судом ухвалено рішення щодо вимог ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди зі страхової компанії - у задоволенні позову відмовлено.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 24 грудня 2021 року у задоволенні позову відмовлено з тих мотивів, що позивач не має права на отримання відшкодування, оскільки він не є власником транспортного засобу, якому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди завдано механічних пошкоджень, а власник автомобіля вимог до суду не заявляв.
В апеляційній скарзі адвокат Кучер В.М. в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове - про стягнення з ОСОБА_2 128 188 грн. 72 коп. матеріальної шкоди. Зазначає, що судом не враховано норми ст. ст. 386, 395, 396 ЦК України, відповідно до яких положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну. До таких осіб належить і особа, яка керувала транспортним засобом без доручення, але на підставі документів, визначених пунктом 2.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб).
Також рішення не відповідає правовій позиції Верховного Суду в аналогічній категорії справ. З урахуванням вказаного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивач не має право на відшкодування матеріальної шкоди.
Представник ОСОБА_2 адвокат Пасенко В.П. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В суді апеляційної інстанції представник позивача адвокат Кучер В.М. підтримав доводи апеляційної скарги із наведених в ній підстав, а представник відповідачки адвокат Пасенко В.П. заперечив щодо її задоволення, вважаючи висновки суду першої інстанції правильними і законними.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи інші учасники в судове засідання не з'явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що відповідає положенням ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст. 367 ЦПК України, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, мотивуючи таким.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Зазначеним вимогам закону рішення місцевого суду не відповідає.
Судом установлено, що 19.07.2013 на автомобільній дорозі Київ-Чоп у с. Березівка Житомирського району Житомирської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ТОYОТА RАV4, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля VOLVO S60, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 керував автомобілем VOLVO S60, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_5 , на підставі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб.
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля ТОYОТА RАV4 була застрахована в ПАТ “Страхова компанія “АХА Страхування” (а.с.37 т.1).
Вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 16 травня 2016 року ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть пішоходів гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_4 , тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України. Вказаним вироком також було вирішено цивільний позов ОСОБА_1 про стягнення на його користь з ОСОБА_2 178 188 грн. 72 коп. на відшкодування матеріальної шкоди.
Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 28 грудня 2016 року вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 16 травня 2016 року скасовано в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_1 та призначено його новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. В решті вирок залишено без змін (а.с.2-4 т.1).
Відповідно до звіту №205 про оцінку автомобіля від 17 вересня 2013 року, складеного ПП «Експерт-Сервіс-Альфа», розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля VOLVO S60, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди становить 178188,72 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач не має права на отримання відшкодування, оскільки не є власником транспортного засобу, якому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди завдано механічних пошкоджень.
З таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.
За приписами статті 1166 ЦК України майнова шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи і виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Стаття 395 ЦК України визначає види речових прав на чуже майно до яких належить право володіння.
Правила про захист права власності, які встановлені главою 29 ЦК України, поширюються на речові права власності на чуже майно ( ст. 396 ЦК України).
Якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України.
Факт правомірності володіння майном є достатньою підставою для особи, яка володіє речовим правом на чуже майно, для звернення за захистом цього права.
Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Враховуючи наведене, спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його
користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Встановивши, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом на підставі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб, колегія суддів вважає, що він правомірно володів цим майном, а тому має право на відшкодування завданої шкоди.
З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч.2 ст.1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5 ст.1187 ЦК, п.1 ч.2 ст.1167 ЦК).
Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Вина відповідачки у виникненні дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої і був пошкоджений автомобіль VOLVO S60, та розмір спричиненої матеріальної шкоди підтверджуються вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 16 травня 2016 року та звітом №205 про оцінку автомобіля від 17 вересня 2013 року, які не спростовані відповідачкою.
Отже майну, яким правомірно володіє позивач, з вини відповідача завдано шкоди, що підтверджується належними і допустимими доказами, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав відшкодування позивачу цієї шкоди.
Відповідно до правового висновку, наведеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17, внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов'язки, пов'язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов'язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема, на суму франшизи, чи якщо страховик за Законом №1961-IV не має обов'язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком. Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Судом встановлено, що позивач 30 серпня 2013 року звернувся до Страхової компанії із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку по договору ОСЦПВВНТЗ (а.с.67-68 т.1). Із заявою про виплату страхового відшкодування не звертався, а звернувся до суду із відповідним позовом в межах встановленого Законом строку, враховуючи розгляд справи у порядку кримінального провадження.
Згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 13.09.2012 № АВ/3536776 ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду, завдану майну, становить 50 000,00 грн (а.с.37 т.1), відтак Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС», як правонаступник ПАТ “Страхова компанія “АХА Страхування” (а.с.106 т.2) має сплатити страхове відшкодування позивачу в межах даної суми, а решту - відповідачка по справі ОСОБА_2 .
Враховуючи наведене, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового - про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кучера Віталія Миколайовича задовольнити.
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 24 грудня 2021 року скасувати і ухвалити нове рішення.
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 128188 (сто двадцять вісім тисяч сто вісімдесят вісім) гривень 72 копійки на відшкодування матеріальної шкоди.
Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» на користь ОСОБА_1 50 (п'ятдесят тисяч) гривень на відшкодування матеріальної шкоди.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий Судді
Повний текст постанови складений: 13 липня 2022 року.