Справа № 159/3589/21 Провадження №11-кп/802/200/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України Доповідач: ОСОБА_2
12 липня 2022 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченої - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_7 на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області 7 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_7 , яким -
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с.Міропілля Краснопільського району Сумської області, громадянка України, з неповною середньою освітою, офіційно не працює, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судима:
- вироком Яготинського районного суду Київської області від 28 листопада 2011 року за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі.Звільнена 27 червня 2014 року на підставі ухвали Павлоградського міського суду Дніпропетровської області від 19 червня 2014 року відповідно до ст. 7 Закону України "Про амністію" від 8 квітня 2014 року;
визнана винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України та їй призначено покарання:
- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно до відбуття ОСОБА_7 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.
Строк відбуття покарання обвинуваченій визначено обчислювати з дня її затримання - 7 травня 2021 року.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 залишено до вступу вироку у законну силу.
Вироком вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно із вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватою та засуджено за те, що вона 17 червня 2020 року приблизно о 13 годині 30 хвилин, у квартирі за місцем проживання потерпілого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що за адресою: АДРЕСА_3 , повторно, умисно, з корисливих мотивів, з метою викрадення чужого майна, представившись працівником соціальної служби шляхом вільного доступу таємно викрала з шафи належні потерпілому кошти у сумі 4 000 грн.
Вона ж цього дня приблизно 16 годині 15 хвилин у квартирі за місцем проживання потерпілої ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що за адресою: АДРЕСА_4 , повторно, умисно, з корисливих мотивів, з метою викрадення чужого майна, представившись працівником соціальної служби, шляхом вільного доступу, таємно викрала з шафи належні потерпілій кошти у сумі 38 000 грн.
Також 25 червня 2020 року приблизно о 11 годині 45 хвилин обвинувачена ОСОБА_7 , у квартирі за місцем проживання потерпілої ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , повторно, з корисливих мотивів, керуючись метою заволодіння чужим майном, представившись працівником соціальної служби, відкрито викрала шляхом ривка з рук потерпілої гаманець з коштами в сумі 4 000 грн.
У поданій на вирок апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_7 оскаржує вирок через неповноту судового розгляду, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеня тяжкості вчиненого та особі обвинуваченої, внаслідок суворості. Вважає, що рішення суду порушує її законні права та свободи, а при призначенні покарання судом не було враховано наявність у неї малолітньої дитини. У зв'язку із цим, просить вирок щодо неї змінити та призначити їй остаточне до відбуття покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та виклав доводи апеляційної скарги, обвинуваченої та її захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу у повному обсязі, прокурора, який відносно її задоволення заперечив, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить такого висновку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Вироком суду визнано доведеною винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно та за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна, вчинене повторно.
Такий висновок зроблений судом на підставі визнавальних показань обвинуваченої за усім обсягом пред'явленого їй обвинувачення, а також сукупності належних та допустимих доказів, досліджених та оцінених судом.
Остання, у поданій апеляційній скарзі, оскаржуючи вирок суду через неповноту судового розгляду, порушення її законних прав та свобод, конкретних обґрунтувань незгоди із рішенням суду не наводить, що позбавляє апеляційний суд можливості здійснити перевірку таких її доводів, з урахуванням положень ч. 1 ст. 404 КПК України.
Що ж стосується тверджень обвинуваченої про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, а відповідно і призначення їй покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого та особі винної, то такі, на думку апеляційного суду, є безпідставними.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно із ч. 2 ст. 50 КК України покараннямає на меті не тільки кару, а йвиправленнязасудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначенепокарання, необхідне йдостатнє для їївиправлення та попередженняновихзлочинів.
Положеннями ст. 75 КК України передбачено, що в разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, урахувавши тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання, тощо.
Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.
Вказаних вимог закону при призначенні покарання обвинуваченій судом першої інстанції дотримано.
При обранні виду та розміру покарання за вчинені ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, судом з достатньою повнотою враховано ступінь їх тяжкості, які у відповідності до вимог ст. 12 КК України, відносяться до категорії середньої тяжкості та тяжких, дані про її особу, а також обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Враховано судом і конкретні обставини вчиненого обвинуваченою, яка, будучи особою молодого віку, має малолітню дитину, у неї відсутнє постійне джерело доходу, суспільно-корисною працею не займається, завдану потерпілим шкоду не відшкодувала, вчинила нові кримінальні правопорушення, маючи не зняту та непогашену судимість за вчинення умисного корисливого злочину проти власності, що свідчить про її підвищену суспільну небезпеку та небажання стати на шлях виправлення. З 2016 року розшукується правоохоронними органами через підозру у вчиненні інших кримінальних правопорушень.
До обставин, які пом'якшують покарання судом віднесено визнання обвинуваченою винуватості, а до обставин, які обтяжують покарання - вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, із застосуванням принципу часткового складання призначених покарань, призначено ОСОБА_7 остаточне до відбуття покарання у виді позбавлення волі у розмірі, наближеному до мінімального, визначеного відповідними санкціями законів про кримінальну відповідальність, яке слід відбувати в умовах ізоляції від суспільства.
З урахуванням наведених вище мотивів, апеляційний суд вважає призначене обвинуваченій покарання справедливим та достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів, таким, що не є надто суворим. Також вважає, що при застосуванні до обвинуваченого ст. 75 КК України (звільнення від відбування покарання з випробуванням), як просить у поданій апеляційній скарзі перша, не буде досягнута мета покарання.
Відтак, апеляційну скаргу обвинуваченої слід залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції щодо неї - без зміни.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області 7 жовтня 2021 року щодо неї - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженою, яка тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення їй копії ухвали.
Головуючий
Судді