Номер провадження: 33/813/754/22
Номер справи місцевого суду: 508/270/22
Головуючий у першій інстанції Корсаненкова О. О.
Доповідач Толкаченко О. О.
08.07.2022 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду Толкаченко О.О., за участю: секретаря судового засідання Маслова Р.Ю., особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні його апеляційну скаргу на постанову Миколаївського районного суду Одеської області від 01 червня 2022 року, -
зазначеною постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, фізична особа підприємець, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень. Стягнутий судовий збір в сумі 496 грн. 20 коп.,
Обставини справи встановлені судом першої інстанції
Постановою суду першої інстанції встановлено, що, 25 травня 2022 року об 11 годині в с. Левадівка по вул. Центральній, 24 ОСОБА_1 реалізовував слабоалкогольні напої без отримання ліцензії на провадження господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню чим порушив порядок провадження господарської діяльності та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.164 КУпАП.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погодившись із зазначеною постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржену постанову Миколаївського районного суду Одеської області від 01червня 2022 року та закрити провадження по справі на підставі п.1) ч.1 ст.247 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що суд першої інстанції допустив неповноту судового розгляду, а саме не дослідив в якості доказу по справі протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Крім того в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б доводи, що ОСОБА_1 здійснювалась господарська діяльність, також докази того, що ОСОБА_1 не отримував ліцензію на продаж алкогольної продукції.
Позиції учасників апеляційного розгляду
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі апеляційний суд дійшов таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Згідно з ч.7 ст.294 КпАП України, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду...., а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Частина 1 ст.164 КУпАП передбачає відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Отже, диспозиція ч.1 ст.164 КУпАП передбачає відповідальність за дії, які полягають у провадженні господарської діяльності: без державної реєстрації як суб'єкта господарювання, без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування. Суб'єктом відповідальності в даному випадку є суб'єкт господарювання.
Відповідно до ч.2 ст.55 ГК України суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Під господарською діяльністю в ст.3 ГК України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Разом з тим, відповідно до положень п.14.1.36 Податкового Кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
В матеріалах справи на аркуші 8 наявна копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії ААВ №295818, відповідно до якої ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, а отже у даній справі він є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.
Згідно з ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З метою перевірки доводів викладених в апеляційній скарзі та прийняття законного та обґрунтованого судового рішення за результатами апеляційного розгляду, апеляційним судом були повторно досліджені докази, які містяться в матеріалах справи.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП підтверджується сукупністю доказів наявних в матеріалах справи, зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ №509587, відповідно до якого 25 травня 2022 року об 11 годині в АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 реалізовував слабоалкогольні напої без отримання ліцензії на провадження господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, чим порушив порядок провадження господарської діяльності. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.164 КУпАП.
Вказаний протокол був власноруч підписаний ОСОБА_1 . При цьому в графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» ОСОБА_1 зазначив про те, що згоден з порушенням, а отже він погодився з тим, що вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.164 КУпАП при обставинах, викладених у фабулі протоколі.
Апеляційний суд зазначає, що вказаний протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст.256 КУпАП, а тому визнає його допустимим доказом.
Протокол про адміністративне правопорушення був підписаний, в тому числі, і свідками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 наголошував про те, що вказані свідки не були викликані в судове засідання суду першої інстанції та вони не надали свої пояснення щодо фактичних обставин справи.
Разом з цим в матеріалах справи відсутні будь-які клопотання ОСОБА_1 про виклик та допит вказаних свідків в суді першої інстанції.
Не звертався з таким клопотанням ОСОБА_1 і до апеляційного суду, а тому, зважаючи на такі основоположні принципи судочинства, як змагальність та диспозитивність, у апеляційного суду відсутні підстави для виклику свідків за власною ініціативою.
Крім того, винуватість ОСОБА_1 підтверджується рапортом ДОП СП ВПД №1 Березівського РВП ГУНП в Одеській області Івахова О., яким був виявлений факт здійснення провадження господарської діяльності без отримання ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями громадянином ОСОБА_1 (а.с.3).
В матеріалах справи містяться письмові пояснення ОСОБА_1 , з яких убачається, що 25 травня 2022 року ОСОБА_1 знаходився в своєму магазині «Бродячий пес» та вирішив реалізувати декілька пляшок пива, при цьому дозвільних документів на реалізацію алкогольних напоїв він не мав і раніше алкогольними напоями він не торгував (а.с.5).
Крім того, винуватість ОСОБА_1 підтверджується і іншими письмовими доказами, зокрема поясненнями ОСОБА_4 від 25 травня 2022 року, копію свідоцтва платника єдиного податку, копією виписки з Єдиного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, фотокартками алкогольної продукції виявленої та вилученої в магазині ОСОБА_1 .
Більш того доказом винуватості ОСОБА_1 є і його заява адресована суду першої інстанції, в який ОСОБА_1 просив розглянути справу без його участі та зазначив, що з правопорушенням згоден повністю, заяв та зауважень не має (а.с.16).
Апеляційний суд визнає докази, які були повторно дослідженні в ході апеляційного розгляду справи достовірними, оскільки вони узгоджуються між собою з урахуванням всіх обставин справи, допустимими, оскільки вони отримані та досліджені в законний спосіб, та належними, оскільки вони стосуються подій, що сталися 25 травня 2022 року та інкримінуються ОСОБА_1 .
За таких обставин апеляційний суд вважає, що суддя суду першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, а доводи апеляційної скарги про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.
Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Положеннями ст.33 КУпАП передбачено, що при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення ОСОБА_1 було накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог статей 23, 33 КУпАП в межах санкції ч.1 ст.164 КУпАП.
За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції, в свою чергу, є законною та обґрунтованою, у зв'язку із чим відсутні підстави для її скасування або зміни.
Відповідно до п.1) ч.8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Керуючись статтями 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Миколаївського районного суду Одеської області від 01 червня 2022 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення та оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.О.Толкаченко