Ухвала
11 липня 2022 року
м. Київ
справа № 127/32711/19
провадження № 51 - 1919 ск 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу прокурора на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 29 березня 2022 року щодо ОСОБА_4 ,
встановив:
Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 29 вересня 2021 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 122 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК шляхом приєднання до призначеного покарання невідбутої частини покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 16 травня 2019 року остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 1 місяць.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 29 березня 2022 року вказаний вирок залишено без змін.
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про перегляд ухвали апеляційного суду в касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), колегія суддів дійшла висновку, що її подано без додержання приписів зазначеної статті.
Так, у касаційній скарзі, крім іншого, має бути зазначено обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому уповноважений перевіряти лише правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права та правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК України).
Тобто суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, а тому із будь-яких інших підстав, крім наведених у ст. 438 КПК, не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок. Таким чином особа, яка подає касаційну скаргу, посилаючись на незаконність судових рішень, повинна вказати на конкретні порушення закону, передбачені у вказаній статті, що є підставами для зміни чи скасування таких рішень, а також належним чином обґрунтувати свої доводи, тобто не тільки висунути на підтвердження допущених судом порушень переконливі факти, але й аргументувати як саме ці порушення істотно позначилися на законності та обґрунтованості судового рішення. Крім цього, вимагаючи скасування судового рішення та призначення нового судового розгляду в суді відповідної інстанції, особа у касаційній скарзі має вказати, яким чином таке скасування дозволить виправити порушення, на які вона посилається.
У касаційній скарзі прокурор на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості просить скасувати оскаржуване судове рішення щодо ОСОБА_4 .
Разом із цим, в обґрунтування незаконності судового рішення прокурор заперечує правильність встановлення місцевим судом фактичних обставин справи, висловлює незгоду з наданими судами першої та апеляційної інстанції оцінкою доказів, при цьому надає їм власну оцінку. Таким чином прокурор у касаційній скарзі переважно посилається на порушення, передбачені ст. 411 КПК, що в силу статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки в порядку касаційної процедури.
Тобто прокурор всупереч законодавчим приписам не навів у касаційній скарзі правового обґрунтування своїх вимог та не послався на допущення судом таких порушень норм права, які тягнуть за собою обов'язкове скасування оспорюваного рішення на підставах, передбачених КПК.
Відсутність у скарзі належного обґрунтування, зважаючи на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
За таких обставин необхідно залишити без руху касаційну скаргу, надавши прокурору строк для усунення недоліків.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Касаційну скаргу прокурора на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 29 березня 2022 року щодо ОСОБА_4 залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків протягом десяти днів із дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити, що касаційна скарга повертається в разі, якщо особа в установлений строк не усунула недоліків касаційної скарги, залишеної без руху.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_5 ОСОБА_2 ОСОБА_3