11 липня 2022 року
м. Київ
справа № 504/619/22
провадження № 51-1912ск22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Одеського апеляційного суду
від 6 травня 2022 року про повернення апеляційної скарги,
встановив:
Як убачається зі змісту копії оскаржуваного судового рішення, ухвалою Одеського апеляційного суду від 6 травня 2022 року ОСОБА_4 повернуто апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Комінтернівського районного суду Одеської області від 28 лютого 2022 року про арешт майна.
Суть питання
У касаційній скарзі ОСОБА_4 не погоджується з ухвалою апеляційного суду та просить її скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що висновок апеляційного суду про те, що ним не подано документів на підтвердження своїх повноважень, є передчасним, оскільки вказані документи він подавав до суду першої інстанції разом із заявою про зняття арешту на підставі ч. 1 ст. 174 КПК. Також посилається на ту обставину, що апеляційний суд повинен був керуватись ч. 1 ст. 399 КПК та постановити ухвалу про залишення його апеляційної скарги без руху, зазначити недоліки скарги і встановити достатній строк для їх усунення.
Мотиви Верховного Суду
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 6 травня 2022 року ОСОБА_4 повернуто апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Комінтернівського районного суду Одеської області від 28 лютого 2022 року на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК.
Обґрунтовуючи своє рішення, апеляційний суд зазначив, що апеляційну скаргу подала особа, яка не має права її подавати, оскільки ОСОБА_4 до апеляційної скарги не додав документів, що підтверджують його право власності на транспортний засіб («DAF CF 85460», державний номерний знак НОМЕР_1 ), на який було накладено арешт.
Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на нижченаведене.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Згідно з ч. 3 ст. 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
Таким чином, посилання ОСОБА_4 , що ним подавались докази, які підтверджують його право власності на транспортний засіб, при розгляді його заяви на підставі ч. 1 ст. 174 КПК про зняття арешту, є безпідставними, оскільки зі змісту касаційної скарги і доданої оскаржуваної ухвали вбачається, що документи, які підтверджують право власності на транспортний засіб, до апеляційного суду у цьому провадженні ОСОБА_4 не подавав.
З урахуванням викладеного апеляційний суд, встановивши, що відсутні документи, які підтверджують право власності на транспортний засіб, на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК правильно повернув апеляційну скаргу відповідно до вимог кримінального процесуального закону, не надано таких документів і до Верховного Суду.
Посилання на ту обставину, що апеляційний суд безпідставно повернув його апеляційну скаргу, оскільки повинен був постановити ухвалу про залишення його апеляційної скарги без руху, є неприйнятними з огляду на таке.
Відповідно до ст. 422 КПК, отримавши апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді, суддя-доповідач невідкладно витребовує з суду першої інстанції відповідні матеріали та не пізніш як за день повідомляє особу, яка її подала, прокурора та інших заінтересованих осіб про час, дату і місце апеляційного розгляду. Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді розглядається не пізніш як через три дні після її надходження до суду апеляційної інстанції.
Такий порядок дій та обмежені строки щодо розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, що зумовлений характером цього виду судового рішення, необхідністю невідкладної перевірки його законності й обґрунтованості, не передбачає прийняття окремого рішення щодо відкриття апеляційного провадження, однак призначення судового засідання щодо розгляду скарги формально вказує на початок апеляційного розгляду.
Таким чином, нормами КПК не передбачено можливості застосування до апеляційних скарг на ухвали слідчих суддів положень ст. 398 КПК, ч. 1, 2, п. 1 ч. 3 ст. 399 КПК та залишення їх без руху.
Вищевказане узгоджується з висновком, викладеному в постанові об'єднаної палати Кримінального касаційного суду Верховного Суду від 18 листопада 2019 року про порядок застосування норм права щодо апеляційного оскарження ухвал слідчого судді.
Зокрема, у вказаному висновку зазначено, що під час апеляційного перегляду рішень слідчих суддів апеляційний суд не вправі ухвалювати рішення про залишення апеляційної скарги без руху та про її повернення, якщо особа не усунула недоліків, оскільки положення ст. 398 КПК, частин 1, 2 та п.1 ч. 3 ст. 399 КПК застосовуються до апеляційних скарг, поданих на судові рішення, передбачені частинами 1, 2 ст. 392 КПК, а що стосується оскарження судових рішень, передбачених ч. 3 ст. 392 КПК (ухвали слідчого судді), то застосуванню підлягають положення ст. 422 КПК.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовною підставою для зміни чи скасування ухвали судді апеляційного Верховний Суд не встановив, у зв'язку з чим вважає ухвалу апеляційного суду такою, що відповідає вимогам статей 370 та 419 КПК суду.
Оскільки суд апеляційної інстанції відповідно до вимог кримінального процесуального закону обґрунтовано повернув апеляційну скаргу ОСОБА_4 , Верховний Суд вважає за необхідне на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК відмовити у відкритті касаційного провадження.
Керуючись п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Одеського апеляційного суду 6 травня 2022 року про повернення апеляційної скарги.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3