Ухвала
11 липня 2022 року
м. Київ
справа № 681/1365/20
провадження № 51-1908ск22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Полонського районного суду Хмельницької області від 12 грудня 2021 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 23 травня 2022 року,
встановив:
За вироком Полонського районного суду Хмельницької області від 12 грудня 2021 року ОСОБА_4 визнано винуватим і засуджено за ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_5 5 000 грн моральної шкоди.
Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 23 травня 2022 року залишив без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_4 , а вирок місцевого суду - без змін.
За вироком суду 02 жовтня 2020 року близько 17:30 у с. Коханівка Полонського району на межі домогосподарства №6 та АДРЕСА_1 , які розмежовані парканом із сітки "Рябиці", між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виникла суперечка з приводу межі земельної ділянки, яка переросла в бійку. У цей же час ОСОБА_4 , будучи обуреним образливими висловлюваннями на його адресу з боку ОСОБА_5 , лівою рукою, нагнувши сітку, із прикладанням фізичної сили, кулаком правої руки завдав один удар в область лівої частини обличчя останньої, спричинивши їй тілесні ушкодження у вигляді синця на спинці носа з переходом під ліве око, на шкіру лівої щоки та частково під праве око, які за своїм характером відносяться до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості.
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень та просить закрити кримінальне провадження.
Вважає, що судами не дотримано норм матеріального права, дано неналежну оцінку обставинам справи, оцінено докази з порушенням КПК, а ряд доказів залишено поза увагою. Апеляційний суд належним чином не перевірив доводів його апеляційної скарги, в ухвалі не навів підстав, з який апеляційна скарга визнана необґрунтованою.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Перевіривши викладені в касаційній скарзі засудженого доводи та додані до неї копії судових рішень, колегія суддів не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження з мотивів, наведених у скарзі.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до положень ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
На будь-яких інших підставах, зокрема через неповноту судового розгляду та невідповідність висновків, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, суд касаційної інстанції не вправі приймати рішення про скасування чи зміну оскаржуваних судових рішень, а виходить з обставин, установлених судом.
Доводи засудженого щодо незгоди з даною судом оцінкою доказів, оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів із викладенням власної версії подій стосуються по суті невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що виходячи з вимог ст. 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Під час розгляду касаційних скарг суд касаційної інстанції керується фактичними обставинами, встановленими судами першої та апеляційної інстанцій.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як убачається з вироку, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК зроблено з додержанням ст. 23 КПК на підставі з'ясування всіх обставин, що належать до предмета доказування, які підтверджено на ретельно та всебічно досліджених у судовому засіданні доказах з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, оціненими відповідно до правил ст. 94 цього Кодексу. Ці докази в сукупності та взаємозв'язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку. Обвинувачення засудженому сформульовано на підставі фактичних обставин кримінального правопорушення, установлених судом згідно з вимогами ст. 91 КПК. Вирок суду відповідає вимогам статей 370, 374 КПК і є обґрунтованим.
Суд апеляційної інстанції у межах своїх повноважень і з дотриманням вимог ст. 404 КПК розглянув апеляційну скаргу засудженого на вирок місцевого суду, дав в ухвалі на виконання положень ст. 419 цього Кодексу вмотивовані відповіді на доводи, наведені у скарзі, урахував усі обставини, які за законом мають правове значення, при цьому не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу й дати правильну юридичну оцінку протиправним діям ОСОБА_4 , та прийняв обґрунтоване рішення про залишення вироку місцевого суду без змін, зазначивши підстави ухвалення такого рішення.
В тому числі, апеляційний суд надав мотивовані відповіді на викладені в апеляційній скарзі засудженого доводи щодо його непричетності до вчинення умисного нанесення тілесних ушкоджень потерпілій та неузгодженості показань останньої з фактичними обставинами та необґрунтованого взяття до уваги фактичних даних, які містяться в протоколах слідчих експериментів.
Суд апеляційної інстанції перевіривши матеріали кримінального провадження встановив, що, як убачається зі змісту вироку суду першої інстанції місцевий суд допитав у встановленому законом порядку обвинуваченого, потерпілу, свідків та дослідив усі матеріали кримінального провадження, перелік яких детально наведений у вироку.
Зокрема, суд взяв до уваги показання засудженого, який заперечував фактичні обставини справи викладені в обвинуваченні, стверджував, що тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_5 не наносив, а навпаки потерпіла кинула в нього цеглину, він її відбив і кусок цеглини попав їй в обличчя. Такі показання місцевий суд спростував сукупністю доказів, які узгоджуються між собою та спростовують версію ОСОБА_4 .
Згідно показань потерпілої ОСОБА_5 , вона разом із старостою ОСОБА_6 пішли на межу ділянок до паркану, в цей час староста покликала ОСОБА_4 , який підійшовши одразу, кулаком правої руки завдав удар їй у ліве око; Показаннями свідка ОСОБА_6 , яка не бачила як ОСОБА_4 наносив удар потерпілій, при цьому повідомила, що він прийшов з дружиною та почав обзивати ОСОБА_5 . У цей час ОСОБА_5 схопилась за носа та зойкнула. Можливо, щось впало їй в обличчя, але вона не побачила, бо стояла обличчям до неї на відстані 2-3 метри, а спиною до ОСОБА_4 , який стояв за сіткою. ОСОБА_5 трималася за ліве око. Після цього ОСОБА_5 підійшла ближче до сітки, почала складати цеглу, а ОСОБА_4 скидав її. Місцевій суд критично оцінив показання старости, оскільки вони є намаганням уникнути непорозумінь із учасниками конфлікту як жителями села в майбутньому; Показання свідка ОСОБА_7 який повідомив, що є сином потерпілої, з обвинуваченим перебуває в неприязних відносинах. Вважає, що староста бачила момент удару оскільки; Свідок ОСОБА_8 , повідомила, що з ОСОБА_4 перебуває у неприязних відносинах. В день конфлікту до неї прийшла ОСОБА_5 і повідомила, що її побив ОСОБА_4 , розповіла, що лівою рукою ОСОБА_4 її вдарив в правий бік обличчя; Свідок ОСОБА_9 , яка є дружиною ОСОБА_4 , повідомила про перебування в неприязних відносинах з ОСОБА_5 . В день конфлікту бачила, що по один бік сітки стояв її чоловік, а по інший староста ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , яка взяла в руку цеглину і кинула на ОСОБА_4 , а той цеглину відбив рукою. Місцевий суд критично оцінив показання цього свідка, оскільки вони не узгоджуються з показаннями жодного з учасників конфлікту і свідків та були сприйняті судом як намагання допомогти уникнути її чоловікові кримінальної відповідальності.
Необґрунтованими є доводи засудженого про те, що суд безпідставно не взяв до уваги фактичні дані, які містяться в протоколах проведення слідчих експериментів.
В цій частині обґрунтованими є висновки місцевого суду, який вказав, що згідно з фактичних даних, які містяться в цих протоколах, проведені 08 жовтня 2020 року із ОСОБА_5 та з ОСОБА_6 , кожної з них окремо, а також від 15 жовтня 2020 року із ОСОБА_7 не можуть бути взяті до уваги, оскільки зміст цих процесуальних дій полягає лише у повідомленні учасниками відомостей про факти, які мають значення для кримінального провадження, і не містять відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення необхідних дослідів чи випробувань, а тому мають розцінюватися як потворний допит і не є доказом відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК.
Апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції, який спростував позицію ОСОБА_4 щодо невизнання ним фактичних обставин кримінального правопорушення, та вказав, що вона спростовується показаннями потерпілої та свідків, допитаних безпосередньо під час судового провадження, сумнівів у правдивості яких не встановлено, вони є послідовними, логічними та узгоджуються між собою і з іншими письмовими доказами, які відповідають вимогам статей 85-87 КПК. Показання потерпілої узгоджуються з висновками судово-медичних експертиз: від 13 жовтня 2020 року № 496 - тілесне ушкодження у виді синця на спинці носа з переходом під ліве око, на шкіру лівої щоки та часткове під праве око, виникло від ударної травмуючої дії тупого твердого предмета і могло виникнути унаслідок удару кулаком руки в строк та за обставин кримінального провадження; від 16 жовтня 2022 року № 505 - виникнення встановленого тілесного ушкодження внаслідок удару напівцеглиною, яка відбита іншою рукою є малоймовірним, бо цеглина має ребристу поверхню і характеристики її повинні були б відобразитись на шкірі обстежуваної особи (ребриста поверхня дає смуги просвітлення); від 29 грудня 2021 року № 34 встановлене тілесне ушкодження могло утворитись і від удару кулаком сторонньої особи. Утворення внаслідок попадання шматка цеглини в обличчя виключається, оскільки при попаданні шматка цеглини в обличчя мало б утворитись садно або рана в місці контакту з обличчям.Обґрунтованими є висновки суду апеляційної інстанції, що показання ОСОБА_4 є недостовірними і свідчать про намагання ухилитися від кримінальної відповідальності, за скоєне та спробою підмінити його умисні дії діями потерпілого.
Спростовуючи доводи засудженого в частині наявності неузгодженості показань потерпілої і протиріч, апеляційний суд у своєму рішенні обґрунтовано вказав, що вони є безпідставними, оскільки будь-яких доказів, які б давали суду підстави сумніватись у правдивості показань потерпілої, свідків чи достовірності висновків експертів, обвинувачений та його захисник не надали. Не здобуто таких доказів і апеляційним судом.
Суд апеляційної інстанції вмотивовано зазначив, що дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 125 КК кваліфіковано правильно, викладені у вироку висновки суду про доведеність його винуватості у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення підтверджені дослідженими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами, які не містять суперечностей і не викликають сумнівів у їх достовірності.
Суд апеляційної інстанції встановив, що судовий розгляд у суді першої інстанції був здійснений відповідно до ст. 26 КПК та судом були створені всі необхідні умови та вжиті всі можливі заходи для реалізації стороною захисту її процесуальних прав, у тому числі права відстоювати свою правову позицію та надавати докази на її обґрунтування, а також для повного та об'єктивного з'ясування обставин на підставі наданих сторонами доказів.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданих копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Беручи до уваги вищенаведене, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Полонського районного суду Хмельницької області від 12 грудня 2021 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 23 травня 2022 року.
Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3