Постанова
Іменем України
11 липня 2022 року
м. Київ
справа № 650/48/20
провадження № 61-10889св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , від імені яких діє адвокат Горб Володимир Петрович, на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 19 серпня 2020 року у складі судді Хомик І. І. та постанову Херсонського апеляційного суду від 26 травня 2021 року у складі колегії суддів: Вейтас І. В., Кузнєцової О. А., Радченка С. В.,
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про надання додаткового строку для прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його батька ОСОБА_6 .
На обґрунтування позову посилався на таке. Після смерті ОСОБА_6 залишилось майно, а саме земельні ділянки, що знаходиться на території Брускинської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області. На день смерті батька він знаходився на стаціонарному лікуванні у зв'язку з тяжкою хворобою, зумовленою отриманням ним опіків різних частин тіла 25 березня 2014 року. Лікування продовжував стаціонарно та амбулаторно до вересня 2017 року, у зв'язку з чим у шестимісячний строк не подав заяви про прийняття спадщини. На день звернення до суду він також продовжував лікування.
У вересні 2019 року він звернувся до архіву в м. Херсоні та дізнався, що 21 жовтня 2014 року відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали до Нововоронцовської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6 , а його мати ОСОБА_7 , як дружина спадкодавця, подала заяву про відмову від належної їй частки у спадщині.
Про наявність ще одного спадкоємця, його як рідного брата та сина спадкодавця ОСОБА_1 , відповідачі нотаріуса не повідомили. Таку інформацію нотаріусу не надала і мати позивача.
Стверджував, що строки на прийняття спадщини він пропустив з поважних причин, оскільки тривалий час хворів, змушений був постійно лікуватися.
Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 19 серпня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивач довів, що у березні 2014 року при пожежі він отримав опіки, тому знаходився на стаціонарному лікуванні у Херсонській обласній клінічній лікарні в опіковому відділенні з 31 березня 2014 року до 26 квітня 2014 року; з 13 червня 2014 року до 14 липня 2014 року;з 20 травня 2015 року до 19 червня 2015 року; з 28 серпня 2017 року до 12 вересня 2017 року. Водночас відповідно до змісту медичних документів та показань свідків встановлено, що позивач міг самостійно пересуватися з 2017 року, проте із заявою про прийняття спадщини після смерті батька не звертався, до суду з вимогою про надання додаткового строку для прийняття спадщини звернувся лише у 2020 році.
Відповідно суд першої інстанції дійшов висновку, що поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини, а саме причин, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами, позивач не вказав і їх немає.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 26 травня 2021 року рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 19 серпня 2020 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідно до наданих позивачем медичних документів позивач знаходився на стаціонарному лікуванні до смерті батька та двічі після смерті спадкодавця - з 20 травня 2015 року до 19 червня 2015 року, з 28 серпня 2017 року до 12 вересня 2017 року, також знаходився на амбулаторному лікуванні. Із встановлених обставин випливає, що позивач мав можливість за станом здоров'я звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, зважаючи на те, що він проживав районному центрі та в одному населеному пункті зі спадкодавцем.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, також взяв до уваги, що позивач самостійно пересувався з 2017 року, та дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову в зв'язку з відсутністю поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини, а саме причин, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що позивач звернувся до суду з позовом про надання додаткового строку про прийняття спадщини лише в січні 2020 року, пропустивши строк прийняття спадщини на п'ять років, хоча достовірно знав про смерть батька та наявність спадкового майна, проживав з померлим в одному населеному пункті, що є місцем відкриття спадщини.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У червні 2021 року правонаступники позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , від імені яких діє адвокат Горб В. П., звернулися до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що стан здоров'я позивача постійно погіршувався, як на час відкриття спадщини так і після спливу шести місяців для прийняття спадщини, він перебував у важкому стані та потребував сторонньої допомоги. Позивач проходив лікування в опіковому відділенні з березня 2014 року до серпня 2018 року, за цей період йому проведено дев'ять операцій на ногах. Відповідачі умисно не надали інформації державному нотаріусу про існування ще одного спадкоємця, а саме сина спадкодавця - ОСОБА_1 , це підтверджує недобросовісну поведінку відповідачів.
Як на підставу касаційного оскарження заявники посилаються на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17, від 23 листопада 2020 року у справі № 315/714/19, від 30 липня 2020 року у справі № 172/888/18.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , від імені яких діє адвокат Горб В. П., на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
За життя він мав у власності земельні ділянки, що знаходяться на території Брускинської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_6 є його дружина ОСОБА_7 та діти ОСОБА_1 (позивач), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (відповідачі).
Відповідно до наданих копій заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 21 жовтня 2014 року подали до Нововоронцовської державної нотаріальної контори заяви про прийняття за законом спадщини після смерті батька ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Дружина спадкодавця ОСОБА_7 21 жовтня 2014 року подала до Нововоронцовської державної нотаріальної контори заяву про відмову від належної їй за законом частки спадкового майна.
Оскільки ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , то із заявами про прийняття спадщини спадкоємці, що постійно не проживали з ним, мали звернутись до 03 січня 2015 року.
ОСОБА_6 за життя проживав на АДРЕСА_1 .
Позивач ОСОБА_1 разом з батьком не проживав, проте також проживав у смт Нововоронцовка Нововоронцовського району Херсонської області.
Відповідно до копій епікризів № 05926, № 10571, № 08703 та епікризу виписного № 14930/2017 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у Херсонській обласній клінічній лікарні в опіковому відділенні з 31 березня 2014 року до 26 квітня 2014 року; з 13 червня 2014 року до 14 липня 2014 року; з 20 травня 2015 року до 19 червня 2015 року; з 28 серпня 2017 року до 12 вересня 2017 року.
Згідно з інформацією, наданою Комунальним некомерційним підприємством «Херсонська обласна клінічна лікарня» Херсонської обласної ради від 03 лютого 2020 року № 132/01-08 травма, яку отримав ОСОБА_1 потребувала тривалого нагляду і лікування, є тяжкою. Хворий під час хвороби за медичними показами не був обмежений в самостійних діях. Мали місце певні обмеження життєдіяльності (а. с. 83).
Також суд апеляційної інстанції встановив, що позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 25 серпня 2020 року Нововоронцовським районним відділом реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Згідно з листом приватного нотаріуса Виноградової Н. М. від 06 квітня 2021 року заведено спадкову справу на майно ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 за заявами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про прийняття спадщини.
Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за заповітом виданих приватним нотаріусом Виноградовою Н. М. від 17 березня 2021 року, спадкоємцями ОСОБА_1 є його сини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини.
Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Досліджуючи питання про визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини, суди попередніх інстанцій належним чином дослідили обставини пропуску строку для прийняття спадщини, надавши їм правову оцінку.
Суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємців на вчинення цих дій. Якщо у спадкоємця не було перешкод для подання заяви, а він не скористався своєчасно правом на прийняття спадщини, то правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини немає.
Суди встановили, що позивач знаходився на стаціонарному лікуванні до смерті батька та двічі після смерті спадкодавця - з 20 травня 2015 року до 19 червня 2015 року, з 28 серпня 2017 року до 12 вересня 2017 року, також знаходився на амбулаторному лікуванні.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що хоча позивач впродовж шестимісячного строку хворів, на початку цього строку незначний проміжок часу знаходився на стаціонарному лікуванні, мав певні обмеження у зв'язку з наслідками отриманих травм, проте за станом здоров'я міг у зазначений строк звернутися до нотаріса із заявою про прийняття спадщини.
Суди також врахували, що позивач тривалий час не звертався до нотаріуса і після спливу відповідного шестимісячного строку для прийняття спадщини.
З таким висновком судів попередніх інстанцій погоджується й Верховний Суд.
Факт перебування на лікуванні в закладі охорони здоров'я не у всіх випадках може вважатися безумовною підставою для визначення додаткового строку. Важливими у цьому аспекті є необхідність врахування тривалості стаціонарного чи амбулаторного лікування, характеру захворювання, стану хворого тощо.
Встановивши відсутність обставин, які створювали об'єктивні та непереборні труднощі для позивача для подання заяви про прийняття спадщини, суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права, а саме частину третю статті 1272 ЦК України, за змістом якої підлягає визначенню додатковий строк для прийняття спадщини лише за наявності поважної причини.
Як на підставу касаційного оскарження заявники посилаються на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17, від 23 листопада 2020 року у справі № 315/714/19, від 30 липня 2020 року у справі № 172/888/18.
У справі № 314/2550/17 позивачка звернулася до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Верховний Суд у вказаній справі зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнавши народження ІНФОРМАЦІЯ_4 дитини незадовго до смерті спадкодавця ОСОБА_5, її лікування в умовах стаціонару в період строку для подання заяви про прийняття спадщини, поважними причинами, та такими, що створюють істотні труднощі для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
У постанові Верховного Суду від 23 листопада 2020 року у справі № 315/714/19 Верховний Суд зазначив, що гостре раптове захворювання позивача, яке сталося за декілька днів до спливу шестимісячного строку для прийняття спадщини, унеможливило його своєчасне звернення до приватного нотаріуса. Фактично спадкоємець звернувся із заявою про прийняття спадщини наступного дня після одужання, пропустивши всього три дні.Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_!, адже вказана обставина пов'язана з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця, що потягло за собою незначний пропуск строку для прийняття спадщини.
Зазначені висновки, викладені у постановах Верховного Суду не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки пропуск позивачем строку для прийняття спадщини не може вважатися незначним, він становить 5 років. Також, як встановлено судами, позивач не весь цей час перебував на лікуванні, з 2017 року почав самостійно пересувався, проживав зі спадкодавцем в одному населеному пункті, що є місцем відкриття спадщини, а тому мав можливість звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
У справі № 172/888/18, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, Верховний Суд зазначив, що позивач пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини. На час звернення до нотаріальної контори стан здоров'я позивача не змінився, на лікуванні він не перебував, а тому немає підстав для висновку, що хвороба позивача була об'єктивною та непереборною перешкодою, з якою закон пов'язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. Таким чином, позивач не мав об'єктивних, непереборних, істотних труднощів для своєчасного прийняття спадщини, а тому суди зробили безпідставний висновок про задоволення позову.
Висновки судів, сформульовані в оскаржуваних рішеннях, не суперечать висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі № 172/888/18, оскільки у цій справи суди також встановили, що позивач не зазначив та не довів наявності об'єктивних, непереборних, істотних труднощів для своєчасного прийняття спадщини.
Доводи касаційної скарги також зводяться до непогодження заявника з оцінкою судами попередніх інстанцій доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З огляду на те, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки оскаржувані судові рішення залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , від імені яких діє адвокат Горб Володимир Петрович, залишити без задоволення.
Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області та постанову Херсонського апеляційного суду від 26 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Яремко
А. С. Олійник
Г. І. Усик